П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9369/21
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського міського голови Іванова Анатолія Павловича, Подільської міської ради Одеської області про визнання дій та рішень незаконними, зобов'язання вчинити певні дії
У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати рішення про призначення щомісячних надбавок по посадового окладу Подільському міському голові незаконним, на підставі відсутності звітів та жодних документальних фактів за яку саме особливо важливу роботу вони призначені, та скасувати його;
- визнати рішення про призначення щомісячних премій Подільському міському голові незаконним, на підставі того, що премії мають призначатися не за фактом перебування на посаді, а за фактом особистого вкладу у досягнення загальних результатів роботи та скасувати його;
- визнати дії відповідача у особі Подільського міського голови Іванова А.П. незаконними, на підставі того що він як розпорядник коштів міського бюджету не мав права підписувати рішення про призначення собі премій і надбавок з міського бюджету, виплата яких передбачена не тільки у бюджетному році, а у наступних роках до затвердження бюджету, тому що ці виплати можуть причинити невиправну шкоду міський громаді;
- зобов'язати відповідача повернути усі незаконно отримані кошти у якості премій і надбавок до посадового окладів у шалених розмірах до міського бюджету;
- стягнути з відповідача 100 000 гривень матеріальної та моральної шкоди, яку він завдав мені та міський громаді своїми протиправними діями, які полягають у тому що зважаючи на матеріалу скруту від якої потерпають усі члени міської громади і, насамперед літні люди, до яких відношусь і я, замість того щоб перерахувати певну суму коштів до єдиної міської лікарні, з метою придбання нового, сучасного обладнання для зменшення витрат громадян на лікування та обстеження, підписав рішення про незаконне, всупереч здоровому глузду призначення собі премій і надбавок, до свого і без того не малого за розміром посадового окладу, на додаток, у шалених розмірах. .
В обґрунтування позову зазначалось, що міським головою безпідставно та протиправно призначено собі премії і надбавки з міського бюджету, що на думку позивача порушує його права як жителя міста Подільськ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одесі у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до непогодження позивача з діями суді першої інстанції під час розгляду справи позивача.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу до суду не надано.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та від 18.11.2021 р. призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
22.112021 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його обов'язкової участі у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення “EASYCON”. Крім того, в заяві ОСОБА_1 викладає додаткові обґрунтування щодо обставин справи та обґрунтовує свої вимоги.
Дослідивщи клопотання заявника та матеріали справи судова колегія вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.1 ст.310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів враховує доводи заявника про його бажання прийняти особисту участь в розгляді його апеляційної скарги, однак оскільки справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а суд апеляційної може вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, тому судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України для призначенння справи до розгляду судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні.
Крім того, судова колегія зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, рішенням Подільської міської ради "Про встановлення розмірів виплат заробітної плати Подільському міському голові" №30-I від 23.12.2020 року встановлено міському голові з 01 грудня 2020 року щомісячну надбавку за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмiрi середньомісячної заробітної плати (один раз на рік); щомісячну премію в розмірі 70% до мiсячного посадового окладу, з урахуванням надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи ( в межах затвердженого фонду оплати праці).
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що рішення "Про встановлення розмірів виплат заробітної плати Подільському міському голові" є протиправним, нарахування та виплата цих премій міському голові є незаконною, а отримані таким зухвало - злочинним чином кошти, мають бути повернені до міського бюджету, оскільки своїми протиправними діями відповідачі насамперед порушують його особисті права, як члена міської громади, на підставі того що незаконно призначені премії виплачуються коштами міського бюджету, який складається зі сплачених ним та членами його сім'ї податків.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача.Також, суд зазначив, що позивач жодним чином не позбавлений своїх прав, свобод та інтересів, оскільки внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не відбулось припинення чи неможливість реалізації прав позивача та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 19 КАС України, якою передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 вказаної статті).
За змістом п. 4 ч. 4 ст. 246 КАС України обумовлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
За правилами ч. 7 ст. 246 КАС України зазначено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Системний аналіз, зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір).
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність Позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку Відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 року по справі № 826/11649/17.
При цьому, судова колегія зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - Позивача з боку Відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року по справі № 1340/4630/1
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 оскаржує рішення Подільської міської ради "Про встановлення розмірів виплат заробітної плати Подільському міському голові" №30-I від 23.12.2020 року встановлено міському голові з 01 грудня 2020 року щомісячну надбавку за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмiрi середньомісячної заробітної плати (один раз на рік); щомісячну премію в розмірі 70% до мiсячного посадового окладу, з урахуванням надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи ( в межах затвердженого фонду оплати праці).
Доводами позивача зазначено, що рішення "Про встановлення розмірів виплат заробітної плати Подільському міському голові" є протиправним, нарахування та виплата цих премій міському голові є незаконною, а отримані таким зухвало - злочинним чином кошти, мають бути повернені до міського бюджету, оскільки своїми протиправними діями відповідачі насамперед порушують його особисті права, як члена міської громади, на підставі того що незаконно призначені премії виплачуються коштами міського бюджету, який складається зі сплачених ним та членами його сім'ї податків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у цій справі про те, що матеріалами справи не встановлено та не підтверджено реального порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 оскаржуваними позивачем рішеннями та діями відповідачів.
Також, цими рішенями та діями відповідачів жодним чином не порушено прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , оскільки внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не відбулось припинення чи неможливість реалізації прав позивача та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Також, вірним є зазначення суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом відповідних відносин, на яких поширюється дія рішення Подільської міської ради "Про встановлення розмірів виплат заробітної плати Подільському міському голові" №30-I від 23.12.2020 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірним рішенням органу місцевого самоврядування права та інтереси позивача не порушено, що виключає підстави для його скасування у судовому порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Під захистом права слід розуміти державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.
Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
За відсутності хоча б одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 р. в справі №826/4406/16, від 15.08.2019 р. в справі №1340/4630/18.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише є непогодженням позивача з процесуальними діями судді, які на його думку призвели до неправильного вирішення справи, однак судом апеляційної інстанції не встановлено процесуальних порушень Кодексу адміністративного судочинства України, вчинених суддею, під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у справі №420/9369/21, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець