П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 листопада 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/14246/20
Суддя в суді І інстанції Танцюра К.О. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса Дата прийняття рішення суду І інстанції 29 червня 2021 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАСТ І КО» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАСТ І КО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАСТ І КО» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011143201 від 25 червня 2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням безпідставно накладено на товариство штрафні санкції за відсутність ліцензії на зберігання пального, так як товариство не зберігає придбане пальне та не має на балансі жодних ємностей для його зберігання.
При цьому, у межах спірних правовідносин, товариство отримувало пальне частинами від свого контрагента, шляхом безпосереднього заливання в автомобілі, що не вважається зберіганням пального у розумінні вимог законодавства.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як податковим органом доведено правомірність оскаржуваного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 травня 2020 року по 29 травня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ «БЛАСТ і КО» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, а саме господарської одиниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Південна,26.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 01 червня 2020 року № 1041/15-32-32-01/41653657 (а.с. 84-88).
При цьому, проведеною перевірки встановлено, що в порушення вимог ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у квітні та травні 2020 року ТОВ «БЛАСТ і КО» здійснювало зберігання пального в місці зберігання на яке не отримана ліцензія на право зберігання пального (для потреб власного споживання чи промислової переробки).
На підставі висновків перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2020 року № 0011143201, яким застосовано штрафні санкції до товариства у розмірі 500 000,00 грн. (а.с.104).
Не погоджуючись з правомірністю отриманого податкового повідомлення-рішення, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлення усіх обставин у справі судом першої інстанції, зроблено висновок про те, що податковим органом у межах спірних правовідносин доведено правомірність оскаржуваного рішення та факт вчинення товариством спірного порушення, з яким не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно пп. 19-1.1.14, п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 цього Кодексу здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча відповідних підстав.
Згідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
При цьому, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до ч. 8 ст. 15 «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управлінню ДПС в Одеській області № 0011143201 від 25 червня 2020 року.
В даному випадку, вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховану товариству штрафні санкції за наслідком встановлення у ході проведення фактичної передвіки товариства факту зберігання пального в місці зберігання на яке не отримана ліцензія на право зберігання пального.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу про те, що за умови наявності інформації про факти придбання товариством значних обсягів пального, останнє мало його зберігати за місцем здійснення своєї діяльності.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги товариства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених вимог законодавства вбачається, що для зберігання пального, зокрема, для власних потреб, суб'єкти господарювання зобов'язані отримати відповідну ліцензію.
Між тим, колегія суддів зазначає, що сторонами у справі не заперечується відсутність у ТОВ «БЛАСТ і КО» ліцензії на зберігання пального станом на момент проведення його фактичної перевірки.
При цьому, як вбачається із складених матеріалів перевірки, зібраних доказів у справі та наданих представником податкового органу пояснень, під час здійснення фактичної перевірки ТОВ «БЛАСТ і КО» за місцем здійснення останнім своєї господарської діяльності, податковим органом не виявлено пального та не встановлено місць його можливого зберігання.
З іншого боку, наявність у контролюючого органу інформації щодо придбання в попередніх періодах товариством у своїх контрагентів значної кількості пального, на переконання колегії суддів, підтверджує лише факт придбання такого пального, а не факт його зберігання за місцем де проведено фактичну перевірку.
В даному випадку, вказані обставини виключають можливість накладення на товариства спірних санкцій.
Більш того, колегія суддів зазначає, що спірний факт зберігання встановлено податковим органом за наслідком дослідження господарських операцій товариства з його контрагентами та витребування у товариства відповідних первинних бухгалтерських документів.
Проте, колегія суддів зазначає, що для накладення штрафних санкцій за порушення вищевказаних вимог законодавства, контролюючому органу достатньо виявити факт зберігання пального суб'єктом господарювання без отримання відповідної ліцензії.
При цьому, дії податкового органу щодо надсилання письмових запитів про витребування первинних бухгалтерських документів, дослідження таких документів, дослідження ланцюгів постачання пального та напрямків його використання, на переконання колегії суддів, не узгоджуються з метою проведення фактичних перевірок та мають ознаки проведення документальної перевірки.
В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним порушенням, а як наслідок прийнято помилкове рішення про залишення без задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАСТ І КО» - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року - скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАСТ І КО».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0011143201 від 25 червня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАСТ І КО» понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у сумі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.