П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11674/21
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідачаКравця О.О.
судді -Зуєвої Л.Є.
судді - Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року по справі № 420/11674/21, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження у складі судді Харченко Ю.В., за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність “Агро Гюбі+” до Головного управління ДПС України в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
07 липня 2021 року ТОВ “Агро Гюбі+” звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС України в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 1761556/38443006 від 23.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 30.06.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ “АГРО ГЮБІ+”;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ “АГРО ГЮБІ+” №37 від 30.06.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 2603897/38443006 від 27.04.2021 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 22.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ “АГРО ГЮБІ+”;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ “АГРО ГЮБІ+” №22 від 22.07.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 2603898/38443006 від 27.04.2021 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 31.08.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ “АГРО ГЮБІ+”;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ “АГРО ГЮБІ+” №11 від 31.08.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року позов був задоволений повністю.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду 16 вересня 2021 року ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що відповідно до рішень №1761556/38443006 від 23.07.2020 року, №2603897/38443006 від 27.04.2021 року, №2603898/38443006 від 27.04.2021 року підставою для відмови у реєстрації податкових накладних стало ненадання первинних документів.
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» (вул. Катеринінська 26, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38443006) зареєстровано в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних- осіб- підприємців 11.06.2013р. Основним видом діяльності товариства є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Товариство також здійснює оптову торгівлі) хімічними продуктами (код 46.75) (а/с 25-31).
Відповідно до договору реалізації № 1505/20 від 15.05.2020 року ТОВ «АГРО ГЮБІ+» передало Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№111)» засоби захисту рослин відповідно до Специфікацій до договору (а/с 32-35).
Пунктом 3.1 договору було визначено, що конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у видаткових накладних на передачу товару. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості та ціни товару, що зазначені у специфікації до договору та накладних на передачу товару, привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що зазначені у накладних на передачу товару. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання ним товару, і про що свідчить факт підписання видаткової накладної на передачу товару.
Відповідно до видаткової накладної №82 від 29 травня 2020р. було поставлено товар (Аквалайт 50л; Гербіцид Напалм 9 760л; Глайдер 45л; ТРЕЙД (Ад'юван) 650л; Піностоп 16л) на загальну суму 1 311 239,36 грн (а/с 43).
Відповідно до видаткової накладної №93 від 11, червня 2020р. було поставлено товар (Аквалайт 130л; Гербіцид Напалм 3 620л і Глайдер 60л ТРЕЙД (Ад'юван) 250л; Піностоп 10л; Протруйник Метаксат.н. 62л) на загальну суму 575 704,34 грн (а/с 42).
Відповідно до видаткової накладної №100 від 16 червня 2020р. було поставлено товар (Гербіцид Напалм 460л; ТРЕЙД (Ад'юван) 35л; Піностоп 6л; Метакса 18л) на загальну суму 77 651,84 грн (а/с 44).
Відповідно до видаткової накладної №123 від 30 червня 2020р. було поставлено товар (Аквалайт 82л; ТРЕЙД (Адюван) 87л; Глейнурон 75% в.г. 29,5 кг; Гармоник ВГ 8,9 кг; Глайдер 43л;) на загальну і суму 138 616,44 грн (а/с 45).
Відповідно до видаткової накладної №136 від 22 липня 2020р. і відповідачу було поставлено товар (Аквалайт 238л; ТРЕЙД (Ад'юван) 198л; Глейнурон 75% в.г. 24,1 кг; Гармоник ВГ 7,85 кг; Глайдер 97л; Гербіцид Шериф РГ 12,5 кг; Штармоні 3,9 кг; Гербіцид Блейд ЕС 1370л) на загальну суму 632 149,91 грн (а/с 46).
Відповідно до видаткової накладної №165 від 31 серпня 2020р. було поставлено товар (Аквалайт 275л; ТРЕЙД (Ад'юван) 30л; Глайдер 100л; Гербіцид Блейд ЕС 520л; Фунгіцид/протруйник Абсолют 1500л; Уколайн-Бор (органічний) Мінеральне добриво. 1200л; Інсектицид Альфа Супер 235л;) на загальну суму 768 560,10 грн (а/с 47).
ТОВ «Агро Гюбі+» реалізовувало Державному підприємству засоби захисту рослин, придбані на підставі договору купівлі-продажу №26/03/2020ПАГ від 26.03.2020р. (а/с 48-52) у ТОВ «Перемога-2003» (видаткова накладна №38 від 15.05.2020; податкова накладка № 4 від 15.05.2020) договору купівлі-продажу №26/03/2020МАГ від 26.03.2020р. (а/с 57-61) у СТОВ «Млинище» (видаткова накладна №319 від 02.07.2020; податкова накладна №1 від 02.07.2020); договору купівлі-продажу №26/03/2020БАГ від 26.03.2020р. (а/с 66-70) у ТОВ «Більковці» (видаткова накладна №68 від 01.06.020; податкова накладна №4 від 01.06.2020; видаткові накладні №53 від 14.05.2020, №51 від 15.05.2020; №55 від 18.05.2020; №56 від 18.05.2020; податкові накладні №18від 14.05.2020; №20 від 15.05.2020; №22 від 18.05.2020; №23 від 18.05.2020).
Відповідно до приписів п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, за датою першої події - надання послуг, ТОВ “АГРО ГЮБІ+” було складено податкові накладні № 41 від 29.05.2020 р. на загальну суму 1 311239,36 грн. у т.ч. ПДВ 218 539,89 грн., № 13 від 11.06.2020 р. на загальну суму 575 704,34 грн., у т.ч. ПДВ 95950,72 грн. , № 18 від 26.06.2020 р. на загальну суму 77 651,84 грн., у т.ч. ПДВ 12941,97 грн. №37 від 30.06.2020 р. на загальну суму 138616,44 грн. у т.ч. ПДВ 23102,84, № 22 від 22.07.2020 р. на загальну суму 632149,92 у т.ч. ПДВ 105385,32 грн., №11 від 31.08.2020 р. на загальну суму 768560,10 грн., у т.ч. ПДВ 128093,35 грн (а/с 81-83, 79, 99).
Частину податкових накладних було зареєстровано, це податкові накладні №41 29.05.2020, зареєстрована 04.06.2020 в. 08:00:00; №13 від 11.06.2020, зареєстрована 25.06.2020 в 13:46:13; №18 від 16.06.2020, зареєстрована 01.07.2020 в 10:17:47.
Реєстрацію податкових накладних №37 від 30.06.2020; №22 від 22.07.2020 та №11 від 31.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено. У квитанціях зазначено, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач подав до контролюючого органу пояснення з і документами щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, та за результатами розгляду цих пояснень отримано рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
Рішенням № 1761556/38443006 від 23.07.2020 відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 30.06.2020 (а/с 87-88) на суму 138 616,44 грн., у тому числі ПДВ 23 102,74 грн. Скаргу на це рішення залишено без задоволення рішенням №41057/38443006/2 від 06.08.2020р. (а/с 90-91) Підстава відмови у реєстрації податкової накладної: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних». При цьому форма рішення податкової містить текст «(документи, які не надано, підкреслити)».
Рішенням №2603897/38443006 від 27.04.2021 відмовлено у реєстрації податкової накладної №22 від 22.07.2020 (а/с 95-96) на суму 632 149,92 грн., у тому числі ПДВ 105 358,32 грн. Скаргу на це рішення залишено без задоволення ґ рішенням №23151/38443006/2 від 24.05.2021р. (а/с 98). Підстава відмови у реєстрації податкової накладної: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних». При цьому форма рішення податкової містить текст «(документи, які не надано, підкреслити)».
Рішенням №2603898/38443006 від 27.04.2021 (а/с 102-103) відмовлено у реєстрації податкової накладної №11 від 31.08.2020 на суму 768 560,10 грн., у тому числі ПДВ 128 093,35 грн. Скаргу на це рішення залишено без задоволення рішенням №23150/38443006/2 від 24.05.2021р.(а/с 106). Підстава відмови у реєстрації податкової накладної: «ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних». При цьому форма рішення податкової містить текст «(документи, які не надано, підкреслити)».
Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО ГЮБІ+” подано скарги на Рішення комісії регіонального рівня № 1761556/38443006 від 23.07.2020 р., Рішенням №2603897/38443006 від 27.04.2021 р., №2603898/38443006 від 27.04.2021 р., з вимогами скасувати зазначені рішення.
За результатами розгляду скарг ДПС України прийнято рішення про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН № 37, №22, №11- без змін.
Крім того, через електронну систему обміну документами з ДПС, Товариство отримало п'ять рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 03.07.2020 №4041; від 04.08.2020 №4427; від 20.08.2020 №4797; від 24.09.2020 №5162; від 28.01.2021 №13680 (а/с 107-111). В цих рішеннях (усі рішення однакові за змістом) зазначалось про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, а також вказувалось: підстава: п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку податкова інформація: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020р. у справі №420/11346/20 адміністративний позов ТОВ «АГРО ГЮБІ+» задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за №5162 від 24.09.2020р. про відповідність ТОВ «АГРО ГЮБІ+» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зобов'язано ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ «АГРО ГЮБІ+» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (а/с 112-123).
П'ятим апеляційним адміністративним судом 09 червня 2021 року це Рішення залишено без змін (а/с 124-128).
При цьому, незважаючи на те, що рішення суду від 29 грудня 2020p. у справі № 420/11346/20 яким визнано протиправними та скасовано рішення про відповідність ТОВ “АГРО ГЮБI+” п.8 Критеріїв ризиковості платника податку ще не набрало чинності, Комісією регіонального рівня 30.03.2021 прийнято рішення №41446 про невідповідність платника податку TOB “АГРО ГЮБІ+” Критеріям ризиковості платника податку.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :
Ст.8 Конституції України, визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Ч.1 ст. 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу
Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246(далі - Порядок № 1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Відповідно до п. 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затверджений наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 (далі - Порядок №520), у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.
Зокрема, згідно пункту 5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно пункту 11 Порядку №520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Згідно пункту 13 Порядку №520, Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (надалі - Порядок № 1165) податкові накладні/ розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.
Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Згідно додатку 4 Порядку № 1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов'язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 1165 комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном. Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком. Комісія контролюючого органу в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України та законів, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком.
Згідно п. 40, 42, 43, 44, 45, 46 Порядку № 1165 засідання комісії контролюючого органу проводиться у разі наявності матеріалів для розгляду. Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Рішення, прийняті комісіями контролюючих органів, підлягають реєстрації засобами інформаційних систем ДПС. Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років. Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу. У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czec hRepublic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд» (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).
У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; SabinPopescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі Guйrin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення у справі Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, p. 3255, § 45, рішення у справі Мельник проти України (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 2223, від 28 березня 2006 року).
Оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі Zvolskэ and Zvolskб v. the Czech Republic, заява № 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX).
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено судом 1-ої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем відповідно до вимог Порядку №520 надіслані на адресу відповідача копії документів до господарським операціям, по яким виписані податкові накладні №37 від 30.06.2020 р., №22 від 22.07.2020 р., №11 від 31.08.2020 р., а саме: договір реалізації №1505/20 від 15.05.2020 року (а/с 32-35), додаткова угода №1 до договору реалізації №1505/20 від 15.05.2020 року від 01.06.2020 року (а/с 36), специфікації №1 від 15.05.2020 року, №2 від 05.06.2020 року, №3 від 20.06.2020 року, №5 від 10.07.2020 року, №6 від 12.08.2020 року (а/с 37-41), видаткові накладні №93 від 11.06.2020 року, №83 від 29.05.2020 року, №100 від 16.06.2020 року, №123 від 30.06.2020 року, №136 від 22.06.2020 року, №165 від 31.08.2020 року (а/с 42-47), договір купівлі-продажу №26/03/2020ПАГ від 26.03.2020 року (а/с 48-52), специфікація №2 від 14.05.2020 року (а/с 53-54), видаткова накладна №38 від 15.05.2020 року (а/с 55), податкова накладна №4 від 15.05.2020 року (а/с 56), договір купівлі-продажу №26/032020МАГ від 26.03.2020 року (а/с 57-61), специфікація №5 від 02.07.2020 року (а/с 62-63), видаткова накладна №319 від 02.07.2020 року (а/с 64), податкова накладна №1 від 02.07.2020 року (а/с 65), договір купівлі-продажу №26/03/2020БАГ від 26.03.2020 року (а/с 66-70), видаткові накладні №68 від 01.06.2020 року, №51 від 15.05.2020 року, №53 від 14.05.2020 року, №55 від 18.05.2020 року, №56 від 18.05.2020 року (а/с 71-75), податкові накладні №4 від 01.06.2020 року, №18 від 14.05.2020 року, №20 від 15.05.2020 року, №22 від 18.05.2020 року, №23 від 18.05.2020 року, №41 від 29.05.2020 року, №13 від 11.06.2020 року, №18 від 16.06.2020 року, №37 від 30.06.2020 року (а/с 76-84).
Апеляційний суд вважає, що були відсутні правові підстави для висновку відповідача про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних №37 від 30.06.2020 р., №22 від 22.07.2020 р., №11 від 31.08.2020 р. у зв'язку із відсутністю копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних .
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт восьмий Критеріїв оцінки, без розшифровки яка саме податкова інформація стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17 та від 18.02.2020 року по справі № №360/1776/19.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року по справі № №360/1776/19
Апеляційний суд, враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ , як джерело права, правові позиції Верховного суду, вважає обґрунтованим висновок суду 1-ої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову, так, наявними у справі належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами підтверджена реальність господарських операцій ТОВ «ТАЙР ЕКСПЕРТ» та контрагентами за укладеними договорами.
Рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій №1761556/38443006 від 23.07.2020 року, №2603897/38443006 від 27.04.2021 року, №2603898/38443006 від 27.04.2021 року становили порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фіскальний орган, який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків, "ефективним" засобом правового захисту ,як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає ствердженому порушенню має бути скасування вказаного рішення фіскального органу та його зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 1761556/38443006 від 23.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 30.06.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ “АГРО ГЮБІ+” та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну ТОВ “АГРО ГЮБІ+” №37 від 30.06.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду.
Апеляційний суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день надходження поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.001042 (провадження № К/9901/13509/20).
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться в статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов мас подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовної діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Також доцільно звернути увагу на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.
З матеріалів справи вбачається, що про оскаржуване рішення № 1761556/38443006 від 23.07.2020 р. позивач був обізнаний ще 30.07.2020 року, що підтверджується оскарженням цього рішення до податкового органу (а/с 89).
Проте, з даними позовними вимогами звернувся до суду, майже через рік, 07.07.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
Апеляційний суд також зазначає, що зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Такий підхід до застосування норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги у цій частині підлягають залишенню без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
(2) Висновки апеляційного суду:
Судом 1-ої інстанції в частині позовних вимог щодо рішень №2603897/38443006 від 27.04.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 22.07.2020 р., №2603898/38443006 від 27.04.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 31.08.2020 р. повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.
Проте, позовні вимоги в частині рішення Комісії № 1761556/38443006 від 23.07.2020 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 30.06.2020 р. підлягають залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку.
Апеляційний суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, із скасуванням рішення суду 1-ї інстанції у відповідній частині та залишення цієї частини позовних вимог без розгляду. В іншій частині рішення суду 1-ї інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6, 13, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139,242, 292, 308,311,п.1 ч.1 ст.315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області № 1761556/38443006 від 23.07.2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 30.06.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ “АГРО ГЮБІ+” та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну ТОВ “АГРО ГЮБІ+” №37 від 30.06.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про залишення вказаних позовних вимог - без розгляду.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складене та підписане 25 листопада 2021 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.