П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/918/21
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Кравця О.О.
судді - Зуєвої Л.Є.
судді - Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі № 400/918/21, прийнятого у складі судді Птичкіної В.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУПФ України в Миколаївській області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови від перерахування позивачу пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення від 13.01.2021 № 9/1/300, виданої Миколаївським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 протиправними; зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивачу згідно з оновленою довідкою від 13.01.2021 № 9/1/300 станом на 05.03.2019, виданої Миколаївським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року позов був задоволений.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягає у непроведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 13.01.2021 № 9/1/300, виданої Миколаївським обласним центром комплектування та соціальної підтримки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 13.01.2021 № 9/1/300, виданої Миколаївським обласним центром комплектування та соціальної підтримки, та провести ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
31.05.2021 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
29.06.2021 року позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 400/918/21 в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить установити судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі № 400/918/21; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у повному обсязі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 року заяву позивача була задоволена: зобов'язане Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до 17.09.2021 подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі № 400/918/21.
Відповідач 20.09.2021 року подав до суду звіт про виконання рішення суду, в якому навів аргументи на підтримку своєї позиції щодо зменшення відсотка грошового забезпечення позивача під час пререрахунку його пенсії на виконання рішення суду від 19.03.2021.
Розглянувши звіт відповідача про виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав рішення суду від 19.03.2021 року.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі № 400/918/21 та доказів на його підтвердження - до 17.10.2021.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області дані щодо керівника, відповідального за виконання рішення суду від 19.03.2021 у справі № 400/918/21: прізвище, ім'я, по батькові; адресу місця проживання чи перебування; дату народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків (або серію та номер паспорта - у разі якщо такий керівник є фізичною особою, яка через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті). Витребувані дані встановлено подати до суду не пізніше 17.10.2021.
Попереджено відповідача, що за неподання витребуваних судом доказів (даних) без поважних причин суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року відповідач подав апеляційну скаргу, та просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким прийняти звіт про виконання рішення.
Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що у Головного управління відсутні підстави для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% сум грошового забезпечення з урахуванням 100% сум підвищення пенсії, починаючи з 01.04.2019 на виконання рішення суду від 19.03.2021 по справі № 400/918/21.26.04.2021 на виконання рішення суду від 19.03.2021 по справі № 400/918/21 Головним управлінням здійснено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до покладених судом зобов'язань. Розмір пенсії склав 13913,65 грн. ((19200,50 грн. - розмір грошового забезпечення, що встановлений довідкою від 13.01.2021 № 9/1/300 х 70%) + 66,43 грн. - підвищення “дитини війни” + 406,87 грн. - за особливі заслуги перед Україною. Загальна сума доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2019, що виникла на виконання рішення суду від 19.03.2021 по справі № 400/918/21 склала 90483,37 грн.
Апелянт також зазначив, що відповідно до звіту про виконання Бюджету Пенсійного фонду України за перше півріччя 2021 року, за формою затвердженою Наказом Пенсійного фонду України від 01.06.2017 № 105 (в редакції наказу Пенсійного фонду України від 07.10.2020 № 104) за категорією «видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» фактично виконано коштів на суму 359 152 780,76 грн. Тобто, кошти, виділені на погашення заборгованості за рішеннями суду у 2021 році, реалізуються в межах наданих асигнувань. З огляду на вищенаведене, виконання рішення суду буде проведено після відповідних бюджетних асигнувань. Одночасно слід зазначити, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Отже, на думку апелянта, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 по справі № 400/918/21 виконано Відповідачем відповідно до покладених судом зобов'язань та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
Апелянт також вказує на те, що суд не може брати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування пенсійних виплат.
15.11.2021 року позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду 1-ї інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.17 КАС України ,особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України.
За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Частиною 1 ст.382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Законодавець передбачив два варіанти встановлення судового контролю: 1) під час ухвалення рішення по суті спору; 2) після винесення рішення в ході його виконання.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд» (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).
У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Апеляційний суд зазначає, що чинною ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року встановлено, що рішенням суду від 19.03.2021 на відповідача покладений обов'язок з проведення виплати позивачу перерахованої з 01.04.2019 пенсії. Ані в резолютивній, ані в мотивувальній частині Рішення не зазначається про можливість або обов'язок виплати перерахованої пенсії у розмірі 75 відсотків від нарахованої суми. Формулювання резолютивної частини Рішення не допускає довільного тлумачення розміру виплати перерахованої пенсії.
В наведеній ухвалі судом також зазначено, що у разі направлення на виплату позивачу 75 відсотків від перерахованої суми пенсії та невиплати позивачу доплати на виконання Рішення можна дійти висновку про невиконання відповідачем Рішення у частині виплати перерахованої пенсії.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спір щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 полягає не у виплаті підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 у зв'язку з перерахунком пенсії на підставі Постанови № 103, а у виплаті пенсії, що має бути перерахована з 01.04.2019 у зв'язку з виникненням підстав з 05.03.2019 для перерахунку пенсії позивача з урахуванням усіх складових, визначених Постановою № 704, тому до цих правовідносин не належить застосовувати ані положення пунктів 1, 2 Постанови № 103, ані постанови від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
В апеляційній скарзі пенсійний орган посилається на відсутність коштів, призначених на погашення заборгованості за рішеннями суду, як на підставу для невиконання рішення.
Апеляційний суд не приймає такі доводи апелянта, оскільки ЄСПЛ у рішенні в справі "Кечко проти України" зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх обов'язків. У рішеннях ЄСПЛ у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (заява № 70297/01) та у справі Бакалов проти України (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 19.03.2021 у справі № 400/918/21.
Апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених в ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми процесуального права, ухвалу прийнято повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийняте та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.
Апеляційний суд, доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування ухвали суду 1-ої інстанції.
Керуючись ст.8,19,55,125 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,12,14,19,21, 292, 308, 311, 312, 316,320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.
Повне судове рішення складене та підписане 25 листопада 2021 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.