П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9073/21
Категорія: 109020000 Головуючий в 1 інстанції: Бжасо Н. В.
Місце ухвалення: м.Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.09.2020 року, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому просить
визнати протиправним та скасувати рішення сорок четвертої сесії Новодофінівської сільської ради VI скликання від 15 вересня 2020 року № 1007-УІ щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту), оскільки зазначені земельні ділянки не відповідають Генеральному плану с. Нова Дофінівка;
зобов'язати Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, відповідно до графічного матеріалу, на яких позначено бажане місце розташування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 28.07.2020 року він подав до Новодофінівської сільської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га. Позивач зазначає, що до клопотання були подані всі документи, подання яких передбачено ст. 118 Земельного кодексу України. Проте, рішенням сорок четвертої сесії Новодофінівської сільської ради VI скликання від 15 вересня 2020 року № 1007-УІ відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку із невідповідністю земельних ділянок Генеральному плану с. Нова Дофінівка.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.09.2020 року, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначається, що у оскаржуваному рішенні ради не наведено конкретних невідповідностей законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, натомість рішення лише містить вказівку на не відповідність земельної ділянки Генеральному плану с. Нова Дофинівка, без конкретизації у чому саме. Також апелянт вказує, що відзив на позов підписано сільським головою Н. Г. Крупиця без додавання будь-яких документів на підтвердження повноважень.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (правонаступником прав та обов'язків якої є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області) із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га із земель комунальної власності на території Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту).
До вказаної заяви додано: копії паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічні матеріали.
Рішенням сорок четвертої сесії Новодофінівської сільської ради VI скликання від 15 вересня 2020 року № 1007-УІ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту), оскільки зазначені земельні ділянки не відповідають Генеральному плану с. Нова Дофінівка.
Не погодившись з рішенням ради, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що бажана позивачем до отримання безоплатно у власність земельна ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не відповідає Генеральному плану села Нова Дофінівка, тобто наявні дійсні перешкоди для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для його скасування.
Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваного рішення з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує його незаконність та протиправність, колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР)
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом “г” частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
Згідно ч.1ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Аналіз вказаних положень законодавства України дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або відмови у його наданні з підстав визначених ст. 118 ЗК України.
Так, як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (в межах населеного пункту), оскільки зазначені земельні ділянки не відповідають Генеральному плану с. Нова Дофінівка.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” № 3038-VI від 17.02.2011 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Отже, з наведених норм законодавства вбачається, що генеральний план населеного пункту - це основний вид містобудівної документації, який розробляється на підставі висновків фахівців в різних галузях життєдіяльності, проходить експертизу та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних інтересів.
Таким чином, місце розташування земельних ділянок повинно відповідати генеральному плану населеного пункту. На його основі розробляються план зонування території. Зазначена документація розробляється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". У разі невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) генеральному плану, не безпідставним буде стверджувати, що йдеться про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а отже доводи позивача, що невідповідність Генеральному Плану не є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з апелянтом, що оскаржуване рішення не містить детального пояснення у чому полягає невідповідність, обраних позивачем земельних ділянок Генеральному плану с. Нова Дофінівка.
Водночас, з матеріалів справи, зокрема копій викопіювань з Генерального плану с. Нова Дофінівка, вбачається, що бажані позивачем до отримання безоплатно у власність земельні ділянки мають цільове призначення: будівництво стадіону і обслуговування загальноосвітньої школи; віднесення земельної ділянки до території вулиць, майданів, доріг та об'єктів інженерної інфраструктури та будівництва об'єктів торгівлі; віднесення земельної ділянки до території вулиць, майданів та об'єктів інженерної інфраструктури; будівництво спортивного комплексу.
Таким чином, бажані позивачем до отримання безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не відповідають Генеральному плану села Нова Дофінівка.
Отже, хоча використане відповідачем формулювання щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки Генеральному плану с. Нова Дофинівка не у повній мірі відповідає фактичним підставам для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак не свідчить про незаконність рішення від 15.09.2020 року та не може бути підставою для його скасування, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів надання земельних ділянок у власність. У свою чергу обставини, які є перешкодою для передачі земельних ділянок у власність, унеможливлюють також надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 392/1004/17.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності рішення від 15.09.2020 року. При цьому, відповідачем правомірно обґрунтовано таке рішення підставами невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам генерального плану, з посиланням на відповідні положення законодавства та акти місцевого самоврядування.
Посилання апелянта, що відзив на позов підписано сільським головою Н. Г. Крупиця без додавання будь-яких документів на підтвердження повноважень, не спростовують висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної позивачем відмови та не дають підстав для сумніву у праві сільського голови підписувати відповідні документи.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію суду, щодо правомірності оскаржуваного наказу, а тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 24 листопада 2021 року
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова