25 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 215/4974/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року (суддя Златін С.В.) у справі №215/4974/21 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького районного відділення поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області про визнання бездійства протиправним,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові надати свої ЄДРПОУ, Е-mail і відділення поліції № 5 КВН ГУНП Дніпропетровської області;
2) визнати протиправною бездіяльність Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові повідомити про заходи виконання ухвали Тернівського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2021 року справа № 215/2152/21, ухвали Тернівського райсуду м. Кривого Рогу від від 20.08.2019 року справа № 215/4916/19;
3) визнати протиправною бездіяльність Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові надати акти, протоколи фактичного стану земельної ділянки № 65, яка розташована на землях садівничого товариства Першотравневе-3 та зобов'язати прийняти рішення в розумінні п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України;
4) визнати протиправною бездіяльність Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові надати ПІБ кожної особи оперативної групи викликаної 31.03.2021 року через “ 102” на земельну ділянку № 65 садівничого товариства Першотравневе-3, яка на місце злочину не прибула.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в частині заявлених позовних вимог щодо:
визнання протиправною бездіяльності Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові повідомити про заходи виконання ухвали
Тернівського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2021 року справа № 215/2152/21, ухвали Тернівського райсуду м. Кривого Рогу від від 20.08.2019 року справа № 215/4916/19;
визнання протиправною бездіяльності Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові надати акти, протоколи фактичного стану земельної ділянки № 65, яка розташована на землях садівничого товариства Першотравневе-3 та зобов'язати прийняти рішення в розумінні п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України;
визнання протиправною бездіяльності Криворізького районного відділення поліції КВН ГУНП Дніпропетровської області за результатом розгляду заяви від 13.05.2021 року у сфері управління, яка виявилася у відмові надати ПІБ кожної особи оперативної групи викликаної 31.03.2021 року через “ 102” на земельну ділянку № 65 садівничого товариства Першотравневе-3, яка на місце злочину не прибула.
В іншій частині заявлених позовних вимог позов залишено без руху та встановлено позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в частині відмови у відкритті провадження щодо частини позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати і направити справу до суду за територіальною підсудністю згідно ч.8 ст.29 КАС України для продовження розгляду на підставі неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права згідно ст. 320 КАС України. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вимоги позову стосуються визнання протиправною бездіяльності відносно не надання відповіді і порушення правового режиму розгляду запиту, захисту фундаментального права, пов'язаного з інформацією. Звертає увагу, що заява від 13.05.2021 була подана ним в порядку Законів України «Про інформацію» та «Про звернення громадян». Позивач вважає, що в даному випадку суд фактично відмовився надати належну правову оцінку спірним правовідносинам, та, якщо вже і дійшов висновку, що позов поданий не до того суду, то повинен був передати справу за підсудністю до іншого суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження в частині вищевказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають вирішуватися в порядку КПК України.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується виходячи із наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач оскаржує бездіяльність відділення поліції у розгляді заяви позивача від 13.05.2021. Дана заява була подана з приводу бездіяльності посадових осіб відділення поліції (слідчого), допущеної під час досудового розслідування за поданою позивачем заявою про злочин від 31.03.2021 вх.5566 ЖО.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що посадові особи поліції під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.
Згідно ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України, однією із стадій якого є досудове розслідування, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК.
Згідно із частиною другою статті 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
При цьому Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15.
В даному випадку фактично підставою для звернення позивача з даним позовом до суду (зокрема, з вимогами, за якими судом відмовлено у відкритті адміністративного провадження) стала незгода з бездіяльністю відповідача (його посадових осіб), що допущена під час виконання ним не публічно-владних управлінських функцій, а процесуальних функцій, тобто не під час виконання функцій, які б характеризували такого суб'єкта, як суб'єкта владних повноважень, а тому її оскарження має відбуватися за правилами КПК України.
За таким обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача (2,3,4) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі підлягають вирішенню в порядку КПК України, у зв'язку з чим правомірно відмовив у відкритті провадження за цими вимогами з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на положення Законів України “Про звернення громадян” та “Про інформацію”, зазначивши, що положення даних Законів України не поширюються на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлених кримінальним процесуальним законодавством.
Аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі, з приводу не вчинення судом першої інстанції дій щодо передачі справи до іншого суду в порядку статті 29 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки даною нормою закону визначено порядок передачі адміністративної справи на розгляд з одного адміністративного суду до іншого, тобто, в межах однієї юрисдикції (підсудності) - адміністративної, у той час коли у спірному випадку позов (частина його вимог) має вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції, в оскарженій частині, є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування в цій частині не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315 ст.3316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року по справі №215/4974/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 25.11.2021р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк