25 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 199/6587/21 провадження №2а/199/104/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року (суддя Руденко В.В.) у справі №199/6587/21 (провадження №2а/199/104/21) за позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефіра Олександра Григоровича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №302504751 від 27.07.2021, якою на підставі ч.1 ст.122 КУпАП застосовано штраф у розмірі 340,0грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, суть якого полягає у порушенні правил зупинки. Транспортний засіб, відносно якого зафіксовано вказане порушення, позивачу не належить, він не є керівником ТОВ «Агротек-Інвест», як про те зазначено в оскаржуваній постанові щодо визначення належності транспортного засобу. Крім того, з матеріалів фото фіксації вбачається, що порушення зафіксовано відносно транспортного засобу - легкового автомобіля Citroen, р.н. НОМЕР_1 , який не належить ТОВ «Агротек-Інвест», в той час, як в оскаржуваній постанові зазначено державний номер автомобіля НОМЕР_2 , який дійсно належить ТОВ «Агротек-Інвест», але є вантажним спеціалізованим фургоном малотоннажним.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин справи, які свідчать про те, що інспектором з паркування допущено невірне зазначення номеру транспортного засобу в оскаржуваній постанові, що призвело до безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд відмовив у задоволенні клопотання Інспекції про закриття провадження у справі з підстав самостійного скасування відповідачем власного рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП №302504751 від 27.07.2021. З цього приводу суд зазначив те, що положення КУпАП не передбачають
можливості скасування постанови відповідачем.
Крім цього, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом стягнуто з Інспекції на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,0грн.
Не погодившись з рішенням суду, Інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що йому не було вручено (направлено) усі документи, що стосуються витрат на правничу допомогу, що завадило йому реалізувати свої права, передбачені ч.6,7 ст.134 КАС України. У свою чергу, як зазначає відповідач, такі витрати є явно завищеними та не відповідають принципу співмірності, оскільки у 73 рази перевищують розмір штрафу, який визначений оскаржуваною постановою. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що ця справа є справою незначної складності та не потребує від адвоката великої кількості часу, а також додаткових знань, для надання правової допомоги. З цих підстав відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. Також, за позицією відповідача, суд першої інстанції безпідставно не закрив провадження у справі, оскільки на час розгляду справи фактично не існувало предмету оскарження, з огляду на те, що Інспекцією було самостійно скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №302504751 від 27.07.2021. а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 27.07.2021 Головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефіром О.Г. винесено постанову серії РАП №302504751, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУ, у вигляді штрафу у розмірі 340,0грн., за порушення вимог підпункту пункту 3.34 розділу 33 ПДР.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності став встановлений факт здійснення транспортним засобом - автомобіл Citroen, р.н. НОМЕР_2 зупинки в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено».
З огляду на зазначений в оскаржуваній постанові державний номер транспортного засобу, інспектором з паркування зроблено висновок про те, що вказаний транспортний засіб належить ТОВ «Агротек-Інвест» керівником якого є ОСОБА_1 .
В той же час, встановлені обставини у цій справі, які не заперечуються відповідача свідчать про те, що фактично порушення зафіксовано відносно транспортного засобу - легкового автомобіля Citroen, р.н. НОМЕР_1 , будь-якого відношення до якого ОСОБА_1 не має. Вказане підтверджується матеріалами фото фіксації.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність накладення на позивача адміністративного стягнення.
Правильними, на думку суду апеляційної інстанції, є і висновки суду щодо неможливості закриття провадження у справі з підстав того, що відповідачем самостійно скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення. Такі висновки суду узгоджуються з положеннями ст..19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, діяти виключно у спосіб, за передбачені Конституцією України та законами України, а також з відсутністю законодавчо визначеною можливістю (положення КУпАП) щодо самостійного скасування Інспекцією винесених постанов про накладення адміністративного стягнення.
В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з вирішенням спору щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивачу було надано професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 10.04.2019, Додатковою угодою №1 від 19.08.2021, актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.09.2021.
Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 19.08.2021 визначено порядок та умови оплати гонорару за надання правничої допомоги у спорі з Головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Олефір Олександр Григорович та Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови серії РАП №302504751 від 27.07.2021.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 від 19.08.2021 розмір гонорару за надання правничої допомоги по комплексному веденню справи у суді першої інстанції складає 25 000,0грн.
Згідно із актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.09.2021 позивачу було надано послуги, обумовлені п.1 Додаткової угоди №1 від 19.08.2021.
Отже, надані позивачем до суду першої інстанції документи підтверджували факт надання послуг з правничої допомоги.
В той же час, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи заявлені до відшкодування суми витрат на правничу допомогу.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).
З огляду на положення вказаних норм права, повноваження суду щодо зменшення витрат на правничу допомогу, обмежені обов'язковою наявністю клопотання сторони про завищення таких витрат.
В той же час, у спірному випадку а ні позивачем, а ні судом першої інстанції не було направлено відповідачу усіх документів (доказів), що підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу. Так, відповідачу не було направлено акт приймання-передачі надання правничої допомоги від 08.09.2021, як документа який безпосередньо свідчить про те, що така допомога фактично позивачу надавалася. Інші долучені до справи документи (договір, додаткова угода) свідчили лише про наміри сторін щодо надання послуг правничої допомоги.
З цих підстав суд погоджується з аргументами відповідача про те, що вказані обставини завадили йому реалізувати права, передбачені ч.6,7 ст.134 КАС України.
У свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач наполягає на необґрунтованості та неспівмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, часом витраченим на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.
Тобто, вказані аргументи відповідача суд апеляційної інстанції розцінює як позицію сторони щодо завищення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем про те, що такі витрати не є співмірними з огляду на те, що у 73 рази перевищують розмір штрафу, який визначений оскаржуваною постановою.
Неспівмірними суд апеляційної інстанції вважає такі витрати і по відношенню до складності справи, оскільки суть цієї справи, як і позиція позивача, що відображена у поданому позові, фактично полягає у допущеній інспектором паркування помилки у державному номері транспортного засобу, що призвело до безпідставного накладення на позивача адміністративного стягнення. Тобто, ця справа не є складною справою у розумінні спеціальних знань в області права, а отже не потребувала значних зусиль від адвоката для надання позивачу правничої допомоги.
Щодо співмірності витрат на правничу допомогу до таких критеріїв як: час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що надані позивачем документи щодо понесених витрат на правничу допомогу, взагалі не дають можливості встановити обсяг наданих послуг та часу, для надання цих послуг.
Приймаючи до уваги дату укладення Додаткової угоди №1 (19.08.2021) та дату складання акта приймання-передачі (08.09.2021), а також наявні в матеріалах справи документи, можливо дійти висновку, що суть правничої допомоги полягала у підготовці позову та подання до суду позову, оскільки справа розглядалася судом першої інстанції за відсутності сторін, а іншої інформації про надані позивачу послуг правничої допомоги матеріали справи не містять.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вищенаведені обставини дають підстави для зменшення витрат на правничу допомогу. Оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що співмірним, справедливим розміром витрат на правничу допомогу, які можуть бути стягнуті на користь позивача, є 2000,0грн., як сума яка є адекватною тому обсягу правничої допомоги, яка надана позивачу у межах цієї справи та яка підтверджена матеріалами справи.
З приводу аргументів відповідача про відсутність взагалі підстав для стягнення правничої допомоги з огляду на те, що позивача фактично до адміністративної відповідальності притягнуто не було та визначений оскаржуваною постановою штраф ним не сплачувався, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що витрати на правничу допомогу пов'язані із фактом звернення позивача з позовом до суду, а сам факт такого звернення пов'язаний з безпідставним накладенням на позивача адміністративного стягнення, що мало місце внаслідок дій посадових осіб відповідача.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, в частині визначеного розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року у справі №199/6587/21 (провадження №2а/199/104/21), в частині визначеного розміру правничої допомоги - змінити, виклавши резолютивну частину рішення, в цій частині, в наступній редакції:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,0грн.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року у справі №199/6587/21 (провадження №2а/199/104/21) - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскарджена до суду касаційної інстанції у випадках та строки, передбачені ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 25.11.2021
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк