23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/1817/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2021року, (суддя суду першої інстанції Пасічник Ю.П.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Кропивницький, в адміністративній справі №340/1817/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-
15 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016,2017,2018 роки, викладену листом від 24.02.2021 року № П-9/05/2/-2021;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місто Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, 25006, код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 24 477 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн 67 коп. грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018 роки в кількості 56 днів;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місто Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, 25006, код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018 року починаючи з 01 серпня 2020 року по день фактичного розрахунку;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (місто Кропивницький, вул. В. Чміленка, 41, 25006, код ЄДРПОУ 40108709) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати, а саме 5000 (п'ять тисяч ) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016,2017,2018 роки, викладену листом від 24.02.2021 року № П-9/05/2/-2021.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018 року починаючи з 01 серпня 2020 року по день фактичного розрахунку;
Присуджено на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108709).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстави для стягнення на користь позивача відшкодування за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, оскільки відповідно до норм ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки», що кореспондуються з нормами ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Отже, компенсація за невикористані дні відпустки відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавством не передбачена, у зв'язку з чим вважаємо, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки відповідачу не було проведено виплат з відшкодування за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій. Відповідач зазначає, що відпустка учаснику УБД надається на відміну від щорічної незалежно від відпрацьованого часу один раз на рік на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Відтак, компенсація за неї не передбачена. Також, відповідач зазначає, що дана справа є справою незначної складності відтак сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., яку позивач просить стягнути на користь є надмірною.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів заявника апеляційної скарги, просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 25.05.1999 року по 31.07.2020 року проходив військову службу в Головному управлінні Національної поліції України в Кіровоградській області, про що свідчать довідки відповідача від 13.10.2020 та 27.04.2021 (а.с.16,41).
22 липня 2015 року позивач набув статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 22 липня 2015 року (а.с.22).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, додаткова відпустка в 2015-2018 роках як учаснику бойових дій позивачу не надавалась, а грошова компенсація за невикористані дні вказаної відпуски не виплачувалась, що підтверджується листом від 29.08.2019 (а.с.16).
Вважаючи що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпуски за період з 2015 по 2018, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2018 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Також, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено строк виплати відповідної компенсації, відтак для відповідача повинна наступати відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Зазначена норма права встановлює право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 6 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - «Порядок №260»).
Вказаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
Водночас, положеннями абзаців сьомого і восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. До того ж, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують і не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року в справі №360/4127/19, від 14 квітня 2021 року в справі №620/1487/20, від 29 квітня 2021 року в справі №200/602/20-а, від 31 травня 2021 року в справі №200/13837/19-а.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні, суд зазначає, що приписами ст. 116 Кодексу Законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки при проведенні розрахунку при звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки з вини відповідача, тому для останнього настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду міститься в постанові від 11.11.2021 року в адміністративній справі №200/1175/20-а.
Стосовно доводів відповідача з приводу необґрунтовано великого розміру правничої допомоги, що була стягнута на користь позивача рішенням суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
В акті виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №0510/2020 від 05.10.2020 наведений такий опис робіт наданих адвокатом, та їх вартість: консультація (1 год.) - 944,60 грн., підготовка та направлення адвокатського запиту (0,5 год.) - 472,30 грн.; підготовка Клієнту заяви до ГУНП в Кіровоградській області про виплату грошової компенсації (0,5 год.) - 472,30 грн.; підготовка позовної заяви (3 год.) - 3542,25 грн., а всього 5000,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача додатково понесені ним витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3500 грн.
Так, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до суду надано копію договору про надання правничої допомоги від 01.11.2021 року, но до п.1.2 правнича допомога надається в усіх органах державної влади та управліннях, підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, будь-яких правоохоронних органах та усіх судах системи судоустрою України на стадії апеляційного провадження у справі №340/1817/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Кіровоградській області.
В п. 3.1, 3.2 розділу 3 договору зазначено, що розмір та розрахунок гонорару, порядок та строки його внесення визначаються з домовленістю сторін. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг часу і роботи для належного виконання доручень, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття Адвокатом доручення перешкоджатиме прийняттю інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному робочому режимі; необхідність виїзду у відрядження та сума додаткових витрат у зв'язку з цим, роль адвоката у досягненні результату, якого бажає клієнт, досягнення результату, якого бажає Клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строку виконання доручень.
Відповідно до п. 3.3. Договору розмір гонорару адвоката за цим договором становить 3500 грн.
Також, позивачем до матеріалів справи надано копію квитанції про сплату позивачем на користь адвоката коштів у розмірі 3500 грн.
Між тим, враховуючи предмет спору у даній справі, обсяг робіт, які виконав адвокат позивача - складання відзиву на апеляційну скаргу, а також з урахуванням того, що зміст відзиву на апеляційну скаргу обґрунтований фактично доводами адміністративного позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сума гонорару у розмірі 3500 грн. не є співмірною зі складністю справи та обсягу виконаних робіт, таким чином, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до 1500 грн. - суми, що є співмірною обсягу виконаних робіт адвокатом в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції - відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року в адміністративній справі №340/1817/21- залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108709).
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай