18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/100/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в адміністративній справі №160/100/21 (головуючий суддя першої інстанції Озерянська С.І.) за позовом Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач 31.12.2020 року (відповідно по поштового конверту) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Національної академії НГУ суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 27.07.2019 року по 09.12.2020 року у розмірі 227940 грн. 04 коп..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем добровільно не сплачено витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в загальному розмірі 227940 грн. 04 коп. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 27.07.2019 року по 09.12.2020 року у розмірі 46392 грн. 49 коп..
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині залишення без задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення у цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В частині задоволених позовних вимог рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року сторонами не оскаржується.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції не відповідає у повні мірі вимогам законодавства, необґрунтоване та підлягає скасуванню в частини відмовлених позовних вимог.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача витрат пов'язаних з його утриманням у вищому начальному закладі. На відповідача, як учасника бойових дій поширюються гарантії щодо надання державної пільгової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Позивачі - Міністерство внутрішніх справ України, Національна академія Національної гвардії України, є юридичними особами, які в даних правовідносинах реалізують надані їм повноваження.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.05.2018 року (а.с.54 т.1).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 26.07.2019 року №716 солдат ОСОБА_1 був зарахований з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу Національної гвардії України на навчання за державним замовленням на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки за спеціальністю 255 «Озброєння та військова техніка», спеціалізація «Експлуатація та відновлення автомобілів та бойових машин Національної гвардії України» (а.с.19-20 т.1).
Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 29.07.2019 року №170 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано в списки перемінного складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України строком на період навчання з 26.07.2019 року (а.с.22 т.1).
26.07.2019 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України та старшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України, відповідно до якого відповідач зобов'язувався відшкодовувати МВС України витрати, пов'язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.21 т.1).
Рішенням від 25.11.2020 року № 29, на засіданні вченої ради Національної академії Національної гвардії України постановлено вважати недоцільним подальше навчання старшого солдата ОСОБА_1 курсанта 1 відділення 319 навчальної групи курсу №1 факультету логістики та рекомендувати начальнику Академії припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України. Рішення введено в дію наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 27.11.2020 року №1030 (а.с.30-31 т.1).
Згідно наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 08.12.2020 року №1078 «Про висновки службового розслідування за фактом вживання невідомої речовини старшим солдатом ОСОБА_1 , солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , та солдатом ОСОБА_4 » в ході проведення вказаного розслідування встановлено факти порушення ОСОБА_1 в період проходження військової служби (навчання) вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 3 статті 11, абзацу 5 статті 11, абзацу 9 статті 128, статті 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 2, 3, 4 пункту 1 контракту про проходження військової служби (навчання) курсантами, про що свідчать письмові докази, зібрані в ході проведення службового розслідування (а.с.24-29 т.1).
08.12.2020 року старшим солдатом ОСОБА_1 подано рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії Національної гвардії України, за наявності підстав, передбачених пунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.23 т.1).
Наказом начальника Академії №261 (по стройовій частині) від 09.12.2020 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між МВС України в особі начальника Академії і ОСОБА_1 , достроково припинений (розірваний), а останній відрахований з навчального закладу та виключений зі списків перемінного складу курсантів за наявності підстав, передбачених пунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно зведеного розрахунку фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період навчання з 27.07.2019 року по 09.12.2020 року, загальна сума витрат, пов'язаних з утриманням останнього у вищому навчальному закладі становить 228040,04 грн., з яких: грошове забезпечення військовослужбовця - 181547, 55 грн.; предмети, матеріали, обладнання та інвентар - 496,80 грн.; медикаменти та перев'язувальні матеріали - 1905,46 грн.; продукти харчування - 34308 грн.; оплата теплопостачання - 4454,43 грн.; оплата водопостачання та водовідведення - 2182,80 грн.; оплата електроенергії - 3135 грн.; оплата послуг (крім комунальних) - 8,64 грн. (а.с.34-46 т.1)
Зі зведеним розрахунком позивач ознайомився та погодився 11.12.2020 року, а також зобов'язався добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у Національній академії Національної гвардії України у розмірі 228040,04 грн. (а.с.33 т.1).
Вказана заборгованість частково погашена позивачем на суму 100,00 грн. та складає 227940,04 грн. (а.с.52 т.1)
У зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування решти витрат у вказаному вище розмірі в добровільному порядку, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що гарантії щодо надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, на відповідача як учасника бойових дій поширюються, відповідно до частини сьомої та восьмої статті 12 Закону №3551-XII, якою передбачено, що держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді, зокрема, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із частиною 7 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.
Відповідно до абзаців 2 та 3 частини 17 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту», державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року №975 (далі по тексту - Порядок №975).
Відповідно до пункту 2 Порядку №975 державна цільова підтримка надається у вигляді:
1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік (далі - умови та правила прийому);
2) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
3) першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;
4) соціальної стипендії - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1045;
5) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;
6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти;
7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою - для осіб, які навчаються за денною формою навчання.
Згідно із пунктом 4 Порядку №975 державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, у вигляді: повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства); пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти; першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення; соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання; безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти; безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.
Особам, зазначеним у підпунктах 1-4 пункту 1 цих Порядку та умов, які навчаються за денною формою навчання, державна цільова підтримка на проживання в учнівських та студентських гуртожитках надається у вигляді безоплатного проживання.
Будь-яких застережень чи винятків, щодо підстав дострокового припинення (розірвання), контракту про проходження військової служби (навчання), вказані вище норми законодавства не містять, а відтак посилання апелянта на підстави відрахування ОСОБА_5 з навчального закладу та виключення останнього зі списків перемінного складу курсантів за наявності підстав, передбачених пунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) є такими, що не грунтуються на законі.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.05.2018 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, станом на час укладення контракту між Міністерством внутрішніх справ України та ОСОБА_1 ..
Посилання позивача в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідачем не оспорювались розрахунки витрат та підписана заява-зобов'язання про відшкодування таких витрат, а відтак ним визнаний борг, у світі наведених вище норм права є не обгрунтованими, а тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.
В частині задоволених позовних вимог в розмірі 46392,49 грн. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність вимог щодо відшкодування курсантом ОСОБА_1 витрат за навчання з 27.07.2019 року по 09.12.2020 року в розмірі 181547,55.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 32, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Національної академії Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в адміністративній справі №160/100/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в адміністративній справі №160/100/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак