25 листопада 2021 року справа №242/1769/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року (повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року у м. Селидове) у справі № 242/1769/21 (суддя в І інстанції Черков В.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора 2 батальйону 4 роти УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Лісового О.О. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 3948878, 21.02.2020 о 10.08 годині у м. Харків пр. Московський, 269/4, водій, керуючи транспортним засобом, перевищив обмеження швидкості руху в межах населеного пункту та рухався зі швидкістю 103 км/год, що було зафіксовано приладом Trucam ТС000748, будучи позбавленим права керування транспортним засобом. Було накладено адміністративне стягнення за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у виді штрафу у розмірі 20 400 грн. У постанові зазначено, що до неї додається боді-камера zm0216. Із змісту постанови слідує, що позивач в зоні дії знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України, натомість, жодного доказу на підтвердження відповідного факту до постанови не долучено. Режим фіксації швидкісного режиму приладом Trucam з рук віднесено до неавтоматичного режиму фіксації.
Також позивач зазначив, що відповідач в оскарженій постанові посилається на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2020 у справі № 638/5038/20, як на обставину, на підставі якої ним встановлено факт позбавлення позивача права керування транспортним засобом. Натомість, постанова не містить жодного доказу, з якого джерела відповідачем було отримане судове рішення, копія такого рішення до матеріалів справи не долучалась. Таким чином, в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тобто, перевищення допустимої швидкості руху транспортних засобів в межах населеного пункту, зафіксований відповідними приладами фіксації швидкості руху відсутній, оскільки факт порушення вимог п.12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови. Так само, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, тобто, керування транспортними засобами особою, яка була позбавлена права керування транспортними засобами, оскільки факт порушення вимог п.2.1.а ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами. Відомості, на які відповідач посилається в постанові, отримані з грубим порушенням норм Закону щодо порядку збирання доказів, відповідні докази до постанови не долучені.
За наведених підстав позивач просив визнати дії відповідача протиправними, постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
Слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 08 червня 2021 року залучено в якості співвідповідача по справі Департамент патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), а також замінено первісного відповідача - інспектора 2 батальйону 4 роти УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Лісового Олександра Олександровича на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області (адреса місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А).
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року виправлено допущену описку у рішенні Селидівського міського суду Донецької області від 27.09.2021 шляхом зазначення правильного найменування відповідачів по справі - Управління патрульної поліції в Харківській області, Департамент патрульної поліції.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджували б факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, ч.4 ст.126 КУпАП.
Крім того, позивач наголошує на тому, що в судовому рішенні взагалі відсутні відомості щодо повідомлення учасників справи, справу розглянуто не правомочним складом суду, а також судом прийнято та досліджено неналежні докази, що призвело до грубого порушення принципів та засад правосуддя.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно оскарженої постанови серії ЕАН № 3948878 від 21.03.2021 вбачається, що 21.03.2021 о 10.08 годині поблизу будинку 269/4 на проспекті Московському у м. Харкові водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Citroen С4, номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 103 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту, що було зафіксовано приладом TruСam LTI 20/20 № ТС 000748, будучі позбавленим права керування Дзержинським районним судом м. Харкова 01.07.2020. На підставі викладеного було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн. за ч.4 ст.126 КУпАП.
Як зазначено у постанові, перевищення швидкості позивачем зафіксовано лазерним приладом ТruСаm LTI 20/20 ТС 000748.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі частина четверта статті 126 КУпАП.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно п. 12.4 Правил, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інше.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, слід зауважити, що згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Зокрема, таким є відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис та докази вчиненого правопорушення, які додаються до постанови.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав суду Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20591, яке чинне до 08.12.2021, стосовно лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 із номером ТС 000748; експертний висновок № 04/02/03-3008 від 27.09.2018, термін дії якого - до 27.09.2021, відповідно до якого об'єкт експертизи - TruCam LTI 20/20 - забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних; відомості про розташування пристроїв вимірювання швидкості TruCam у Харківській області, в тому числі, й на проспекті Московському; фото з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 із номером ТС 000748, встановленого на пр.-ті Московський у м. Харків, що були зроблені 21.03.2021 о 09.59 годині із відповідними координатами розташування в межах населеного пункту - міста Харків; інформацію стосовно складання протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 02.04.2020 з відомостями про вилучення посвідчення водія; списки розгляду справи № 638/5038/20 Дзержинським районним судом м. Харків, Харківським апеляційним судом за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 із відміткою про повернення апеляційної скарги та набрання рішенням законної сили 31.08.2020; списки розгляду справи № 638/5034/20 Дзержинським районним судом м. Харків, Харківським апеляційним судом за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 із відміткою про повернення апеляційної скарги та набрання рішенням законної сили 31.08.2020; копію постанови Дзержинського районного суду м. Харків по справі № 638/5038/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої особу було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік; копію постанови Харківського апеляційного суду по справі № 638/5038/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала; копію постанови Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/5034/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої особу було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік; копію постанови Харківського апеляційного суду по справі № 638/5034/20 з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Відповідно до п.п.2.1А ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до диспозиції ч.4 ст.126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до змісту ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст.282 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до змісту ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Разом з тим, судами встановлено, що оскаржена постанова не відповідає в повній мірі всім вимогам ст. 283 КУпАП. Так, постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, що стосуються правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, проте, не зазначено про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, ухвалення постанови на підставі ст.36 КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідачем оскаржуваною постановою позивача не притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Щодо позовних вимог про скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
В позовній заяві позивач зазначив, що він адміністративного правопорушення не вчиняв, так як інспектором не надано доказів в обґрунтування постанови стосовно позбавлення його права керування транспортним засобом.
Разом із тим, з наданого відповідачем відеодоказу чітко видно, що працівники поліції на службовому автомобілі зупинили транспортний засіб, Citroen С4, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , причиною зупинки стало перевищення останнім встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту, що підтверджують докази, надані відповідачем.
Відтак відповідачем доведено те, що позивач керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції.
Позивач не спростовує цього факту.
За обставинами справи, після зупинки автомобіля поліцейським позивача та встановлення особи останнього, за інформаційними базами даних МВС було з'ясовано позбавлення ОСОБА_1 рішенням суду (відповідні відомості внесено до оскаржуваної постанови) права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:
1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;
2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади.
Отже, використання даних інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України не суперечить законодавству.
Слід зауважити, що позивач протягом розгляду справи в суді заперечував факт набрання законної сили постановами суду, якими його позбавлено права керування транспортними засобами. При цьому посилався на наявність призначених судових засідань в цих справах. В той же час, наявність призначених судових засідань не свідчить про зміну дати набрання чинності вказаними постановами.
Згідно положень ч. 9 ст. 79 КАС України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 (справа 464/2309/17), від 13.02.2020 (№ 524/9716/16-а).
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію правопорушення, в графі «до постанови додається» у якості доказу зазначено БК.
Відповідачем, в порушення ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб - БК 002384, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та в текст постанови було внесено письмово зміни щодо долучення у якості доказу.
Як зазначено позивачем, після розгляду справи та складання постанови відповідачем та надання її копії позивачу, в її текст письмово було внесено зміни щодо долучення у якості доказу БК 002384.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем надано доказ в електронній формі у вигляді відеоінформації на диску, тому місцевим судом обґрунтовано взято до уваги наданий відповідачем відеодоказ, який є складовою справи про адміністративне правопорушення в частині відеозапису, що було зроблено на БК.
Доказ - відео фіксацію з БК 002384 - є неприйнятним, оскільки не є належним та допустимим доказом по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як вбачається з відеозапису БК, інспектором були роз'яснені права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . Клопотань від правопорушника ОСОБА_1 , в тому числі й стосовно права скористуватися правовою допомогою адвоката, не надійшло. Позивач лише заперечував факт позбавлення його права керування транспортним засобом в судовому порядку.
Проте, твердження позивача про те, що він не був позбавлений судом права керування транспортними засобами станом на 21.03.2021 не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Так, встановлено, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/5038/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановою Харківського апеляційного суду по справі № 638/5038/20 у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/5034/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановою Харківського апеляційного суду по справі № 638/5034/20 у поновлені процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 було відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Зазначені рішення набрали чинності 31.08.2020.
Згідно положень ч.2 ст.317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом. Однак дана норма не містить закінчення такого строку.
Відтак, строк позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами станом на 21.03.2021 не закінчився, оскільки постанови суду від 01.07.2020, якими його було позбавлено права керування транспортними засобами були направлені на виконання лише після того як набрали законної сили, тобто після 31.08.2020.
Окрім цього, диспозиція ч.4 ст.126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
При цьому диспозиція вказаної статті не містить обмежень чи застережень щодо того, що водій має керувати транспортним засобом саме в той період, в який він позбавлений права керування за рішенням суду. Відтак, особа, яка позбавлена права керування є такою і після спливу строку на який її було позбавлено, аж до того часу, поки вона не поверне посвідчення водія у встановленому порядку.
Така норма встановлена законодавцем задля усунення осіб, які позбавлені права керування від управління транспортними засобами, допоки вони не доведуть свою відповідність підвищеним вимогам до того, щоб мати право керування.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 станом на 21.03.2021 був позбавлений права керування транспортними засобами згідно постанов суду.
Відповідно до п.7 Розділу XII Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої Наказом МВС №515 від 07.12.2009 зазначено, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог пункту 6 цього розділу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивач на підтвердження своїх тверджень, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не надав суду жодних доказів. Позивачем не було надано суду докази, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, чи докази проходження ним медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог пункту 6 цього розділу, та, відповідно, повернення йому посвідчення водія.
Посилання позивача на те, що він не був станом на 21.03.2021 позбавленим права керування транспортними засобами, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивач не довів, що будучи позбавленим права керування, він відповідно до встановленого порядку повернув собі посвідчення водія.
Судами встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3948878 від 21.03.2021, якою на позивача накладено штраф у розмірі 20 400 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги щодо безпосередньо правомірності оскарженої постанови не спростовують висновків суду першої інстанції.
Разом із тим, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Так, відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 призначено головуючого суддю Черкова В.Г. (а.с.130,130зв.), у зв'язку із перебуванням судді Переяславської Ю.А. у відпустці без збереження заробітної плати до 01.10.2021 та закінченням п'ятирічного терміну повноважень з 24.09.2021 (Розпорядження від 30.08.2021 № 2, а.с128,129).
Як вбачається з протоколу судового засідання від 27.09.2021, судом у складі головуючого судді Черкова В.Г. справа № 242/1769/21 розглянута у відкритому судовому засіданні, сторони в судове засідання не з'явились, про день слухання справи повідомлені належним чином.
Проте, матеріали справи не містять доказів повідомлення належним чином про дату, час і місце судового засідання сторін у справі.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з ухваленням нової постанови, з підстав порушення судом норм процесуального права.
У зв'язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2021 року у справі № 242/1769/21 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Повне судове рішення - 25 листопада 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін