25 листопада 2021 року справа №200/6121/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представників позивача Павленко О.В., Луньова В.О., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 р. у справі № 200/6121/21 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 22.01.2021 №00004430721 на суму 48070,50 грн., №00004440721 на суму 4104,00 грн., №00004450721 на суму 342,00 грн., №00004460721 на суму 87400,90 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року відмолено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що власником будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованої за адресом АДРЕСА_1 є ТОВ «Тяжпромсервіс».В готелі «Краматорськ» є житлові приміщення в яких тимчасово на час відрядження мешкають приїжджаючі громадяни, а є нежитлові (офісні) приміщення які надаються в суборенду установам, підприємствам, організаціям та підприємцям. ТОВ «Тяжпромсервіс» надавав в оренду приміщення готелю ТОВ «Важпромкомплект». ТОВ «Важпромкомплект» надавав в суборенду нежитлові приміщення ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди №13/19 від 02 лютого 2019 року. Житлові приміщення - приміщення жилого номерного фонду готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 не орендував та не здавав. Позивач у період з 02 лютого 2019 року по 30 липня 2020 року здійснюючи свою підприємницьку діяльність, як фізична особа-платник податків, надавав у суборенду нежитлові приміщення розташовані на другому та четвертому поверхах готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , згідно договорів суборенди нежитлових приміщень. Житлові приміщення, в яких мешкають приїжджаючі громадяни, на той час, з 01 лютого 2019 року по 30 липня 2020 року, надавались в оренду ТОВ «Важпромкомплект», який в свою чергу здав їх громадянам. 31 жовтня 2018 року була проведена Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням - номер запису в ЄДРПОУ 22700060002021053, отже до 01.02.2019 року підприємницька діяльність позивачем не провадилась. Апелянт наголошує, що ним послуги з проживання співробітникам СБУ не надавались, дохід не отримувався, відповідач документів які б могли підтвердити оплату співробітниками цієї суми він також не надавав. В підтвердження цих обставини позивачем надавались до суду докази, які ним не були дослідженні, а саме: лист ТОВ «Тяжпросервіс», витяги з ЄДРЮФОП, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копія договору оренди нерухомого майна №13/19 від 04 лютого 2019 року, копія листа слідчого, копія витягу з ЄРДР. Апелянт зазначає, що всупереч вимогам п.56.8. ст.56 ПК України, позивач отримав 19 квітня 2021 року рішення Державної податкової служба України від 02 квітня 2021 року за №7497/6/99-00-06-01-04-06, яка не стала оцінювати докази та обставини справи, на які посилався позивач в скаргах та запереченнях. Також апелянт зазначає, що відносно незаконних дій працівників СБУ, позивач звертався до правоохоронних органів, у зв'язку з чим 23 лютого 2021 року були внесені відомості в ЄДРДР за №6202105000000311 за ознаками злочину, передбаченому ч.3 ст.191 КК України і розпочате досудове розслідування.
Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10-12).
У період з 14.06.2018 по 31.10.2018 та з 01.02.2019 по 30.07.2020 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, за видом діяльності КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний) (а.с. 172-177).
З 01.07.2018 позивач був платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування 2 групи, а з 01.02.2019- 3 групи зі ставкою до доходу 5 відсотків (а.с. 175, 178).
Згідно договору оренди нерухомого майна №13/19 від 04.02.2019 (а.с. 209-212), укладеному між ТОВ “Важпромкомплект” (код ЄДРПОУ 36916781) (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), у періоді з 04.02.2019 року по 30.07.2020 року позивач здійснював оренду частини приміщень готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на період з 04.02.2019 року по 01.08.2020 року. Щомісячна орендна плата за користування приміщенням складає 7400,00 грн. За договором передається:
- приміщення 2-го поверху готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, площею 90,70 кв.м;
- приміщення 3-го поверху готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, площею 165,50 кв.м;
- приміщення 4-го поверху готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, площею 350,50 кв.м;
- приміщення 8-го поверху готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, площею 115,80 кв.м.
Відповідно до листа ТОВ “Тяжпромсервіс” вих.№5 від 18.06.2021 року, адміністративна будівля готелю “Краматорськ” за адресою: АДРЕСА_3 , належить ТОВ “Тяжпромсервіс” на праві приватної власності. В період з 01.02.2019 року по 30.07.2020 року приміщення жилого номерного фонду готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” надавалися ТОВ “Важпромкомплект”, а ФОП ОСОБА_1 в період з 01.02.2019 року по 30.07.2020 року приміщення жилого номерного фонду готелю “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” в оренду/суборенду не надавалися, договірних угод з цього приводу не укладалося. У період з 04.02.2019 року по 01.08.2020 року ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди нерухомого майна №13/19 від 04.02.2019 року були передані у тимчасове оплатне користування частину нежитлових офісних приміщень 2, 3, 4 і 8 поверхів готелю “Краматорськ” з правом передачі їх в суборенду (а.с 171).
ГУ ДПС у Донецькій області на підставі наказу № 1423 від 03.11.2020, рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем від 30.07.2020, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 , податкова адреса: АДРЕСА_4 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.07.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.04.2015 по 30.07.2020.
За результатами перевірки складено акт від 23.12.2020 №2443/05-99-07-21/ НОМЕР_1 (а.с.13-41), яким встановлені наступні порушення:
1) підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України: неналежне ведення обліку доходів у книзі обліку доходів у періоді з 01.02.2019 по 31.12.2019, а саме до книги обліку доходів не включений дохід у сумі 874009,02 грн., отриманий у періоді з 01.02.2019 по 31.12.2019 за надані послуги з проживання фізичних осіб;
2) підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 1 пункту 292.1 статті 292, пункту 292.6 статті 292 Податкового кодексу України: у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за період з 01.02.2019 року по 31.12.2019 року занижений обсяг доходу платника єдиного податку, що оподатковується за ставкою 5 відсотків, на загальну суму 874009,02 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по єдиному податку за період з 01.02.2019 по 31.12.2019 на загальну суму 43700,45 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року - на суму 11735,25 грн., за 2 квартал 2019 року - на суму 30415,85 грн., за 3 квартал 2019 року - на суму 1549,35 грн.;
3) підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України: не надана до контролюючого органу податкова декларація про майновий стан і доходи за 1 квартал 2017 року терміном надання 10.05.2017;
4) підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.5 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України: самостійно не визначений та не сплачений податок на доходи фізичних осіб з доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), отриманого 01.01.2019 у сумі 22800,00 грн., у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2019 рік у сумі 4104,00 грн.;
5) підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.5 пункту 170.1 статті 170, підпункту 1.2, підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України: самостійно не визначений та не сплачений військовий збір з доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), отриманого 01.01.2019 у сумі 22800,00 грн., у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2019 рік на суму 342,00 грн.
6) пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, пункту 8 розділу ІІ, пункту 2 розділу ІІІ, пунктів 10, 18 розділу УІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.04.2015 р. за №460/26905: звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 5) за 2015 рік наданий до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДПС у Донецькій області не у повному обсязі, без включення таблиці 1 (період з 21.04.2015 по 30.04.2015);
7) пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, із змінами та доповненнями: у періоді з 12.02.2019 по 31.12.2019 не проведені розрахункові операції на повну суму надання послуги у розмірі 874009,02 грн. через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
З акту перевірки вбачається, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області в результаті проведення аналізу податкової звітності, наданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 встановлені розбіжності між сумами задекларованого доходу та інформацією, наданою податковими агентами у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 - ДФ, за 2019 рік у загальній сумі 896809,02 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року - у сумі 257505,00 грн., за 2 квартал 2019 року - у сумі 608317,02 грн. за 3 квартал 2019 року - у сумі 30987,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області на адресу контрагентів, що виплачували ФОП ОСОБА_1 у 2019 році дохід за ознакою “ 157” - дохід, виплачений самозайнятій особі, направлені запити щодо підтвердження взаємовідносин: до Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) лист від 30.10.2020 №81123/10/05-99-07-21 -26; до УСБ України у Волинській області (код ЄДРПОУ 20001487) лист від 30.06.2020 №54332/10/05-99-52-33.
Відповідно до листа Служби безпеки України від 24.11.2020 № 21/2/1-3336, останнім підтверджено виплату доходу ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік у загальній сумі 1010450.0 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року у сумі 244800,00 грн., за 2 квартал 2019 року - у сумі 660650,00 грн., за 3 квартал 2019 року - у сумі 105000,00 грн. (а.с. 128).
Згідно вказаного листа, у 2019 році ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було надано послуги з проживання під час службових відряджень співробітників Служби безпеки України. У 2019 році витрати, проведені на оплату наданих ФОП ОСОБА_1 послуг співробітникам Служби безпеки України, склали у 1 кварталі 2019 року 244800,00 грн., у 2 кварталі 2019 року 660650,00 грн., у 3 кварталі 2019 року 105000,00 грн., на загальну суму 1010450,00 грн. Документи, які підтверджують факт надання послуг, а саме: рахунки та квитанції, при поверненні з відрядження було долучено співробітниками до звітів про використання ними коштів, виданих на відрядження. Господарські угоди між ФОП ОСОБА_1 та Службою безпеки України у 2019 році не укладались. Накладні, акти прийому - передачі надання послуг, акти взаємозаліків не складались у зв'язку з відсутністю потреби в них.
УСБ України у Волинській області листом від 14.07.2020 №54/16-2098 надані копії документів, що підтверджують виплату доходів ФОП ОСОБА_1 у 1 кварталі 2019 року у сумі 40300,00 грн. (а.с. 92).
Згідно наданим документам встановлено, що у зв'язку із службовою необхідністю у готелі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: АДРЕСА_1 у періоді з 17.10.2018 по 20.02.2019 тимчасово проживав співробітник УСБ України у Волинській області, відряджений до м. Краматорськ. Вказаний співробітник самостійно оплачував послуги з проживання згідно наступним документам: квитанція № б/н від 01.01.2019 на суму 22800,00 грн., квитанція № б/н від 20.02.2019 на суму 17500,00 грн., рахунок № 24114 від 01.01.2019 на суму 22800,00 грн., рахунок № НОМЕР_2 від 20.02.2019 на суму 17500,00 грн. (а.с. 93-96).
За 1 квартал 2019 року сума 40300,0 грн., як витрати на проживання, була компенсована співробітнику за рахунок коштів державного бюджету.
Виходячи з наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 01.01.2019 отримані грошові кошти у сумі 22800,00 грн. за послуги з проживання згідно квитанції № б/н від 01.01.2019, тобто у періоді, коли ОСОБА_1 не був зареєстрований фізичною особою - підприємцем (попередня державна реєстрація припинена 31.10.2018 року, дата нової державної реєстрації ФОП 01.02.2019).
Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що отриманий дохід за 1-3 квартали 2019 року в розмірі 1010450,00 грн. позивач не задекларував, відповідні податки не сплатив.
Не погодившись із висновками, які викладені в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 направив заперечення до Головного управління ДПС у Донецькій області (а.с. 54-56).
На підставі висновків акту перевірки від 23.12.2020 №2443/05-99-07-21/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (а.с. 42-49): №00004430721 від 22.01.2021 про збільшення грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб на суму 48070,50 грн. (у т.ч. основний платіж - 43700,45 грн., штрафні санкції - 4370,05 грн.); №00004440721 від 22.01.2021 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 4104,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 4104,00 грн.); №00004450721 від 22.01.2021 про збільшення грошового зобов'язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 342,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 342,00 грн.); №00004460721 від 22.01.2021 про збільшення грошового зобов'язання по штрафним санкціям за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 87400,90 грн. (у т.ч. штрафні санкції - 87400,90 грн.).
Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач направив скаргу до ДПС України (а.с. 57-63).
Рішенням від 02.04.2021 №7497/6/99-00-06-08-04-06 про результати розгляду скарги ДПС України залишило спірні податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 64-69).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийнятті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, при цьому позов не містить доказів, що підтверджували б відсутність вини позивача у вчинені податкового правопорушення
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
За п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.
Підпунктом 170.1.5 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що якщо орендар нерухомості є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець.
При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентовано статтею 177 ПКУ.
Згідно п. 177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно п.177.2 ст.177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Виходячи з норм Податкового кодексу України, для визначення чистого доходу фізичної особи - підприємця враховується його дохід у вигляді виручки у грошовій та негрошовій формах.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
З урахуванням вимог пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
За вимогами, які діяли у відповідний спірний період у 2019 році, платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами:
1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи);
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
За змістом пункту 292.6 статті 292 ПК України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
За правилами пунктів 293.1 - 293.3 статті 293 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із змінами та доповненнями (далі - Закон 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції.
Позивач з 01.02.2019 по 30.07.2020 мав статус фізичної особи - підприємця і перебував на спрощеній системі оподаткування, а саме як платник єдиного податку 3 групи (5%), та у періоді з 12.02.2019 по 31.12.2019 використовував реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 3000510485).
Відповідно до листа Служби безпеки України від 24.11.2020 № 21/2/1-3336, останнім підтверджено виплату доходу ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік у загальній сумі 1010450.0 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року у сумі 244800,00 грн., за 2 квартал 2019 року - у сумі 660650,00 грн., за 3 квартал 2019 року - у сумі 105000,00 грн.
Згідно вказаного листа, у 2019 році ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було надано послуги з проживання під час службових відряджень співробітників Служби безпеки України. У 2019 році витрати, проведені на оплату наданих ФОП ОСОБА_1 послуг співробітникам Служби безпеки України, склали у 1 кварталі 2019 року 244800,00 грн., у 2 кварталі 2019 року 660650,00 грн., у 3 кварталі 2019 року 105000,00 грн., на загальну суму 1010450,00 грн. Документи, які підтверджують факт надання послуг, а саме: рахунки та квитанції, при поверненні з відрядження було долучено співробітниками до звітів про використання ними коштів, виданих на відрядження. Господарські угоди між ФОП ОСОБА_1 та Службою безпеки України у 2019 році не укладались. Накладні, акти прийому - передачі надання послуг, акти взаємозаліків не складались у зв'язку з відсутністю потреби в них.
УСБ України у Волинській області листом від 14.07.2020 №54/16-2098 надані копії документів, що підтверджують виплату доходів ФОП ОСОБА_1 у 1 кварталі 2019 року у сумі 40300,00 грн. (а.с. 92).
Згідно вказаного листа, у зв'язку із службовою необхідністю у готелі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, 45 у періоді з 17.10.2018 по 20.02.2019 тимчасово проживав співробітник УСБ України у Волинській області, відряджений до м. Краматорськ. Вказаний співробітник самостійно оплачував послуги з проживання згідно наступним документам: квитанція № б/н від 01.01.2019 на суму 22800,00 грн., квитанція № б/н від 20.02.2019 на суму 17500,00 грн., рахунок № 24114 від 01.01.2019 на суму 22800,00 грн., рахунок № НОМЕР_2 від 20.02.2019 на суму 17500,00 грн. За 1 квартал 2019 року сума 40300,0 грн., як витрати на проживання, була компенсована співробітнику за рахунок коштів державного бюджету.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах квитанції містять печатку позивача як фізичної особи - підприємця.
Отже, позивачем отриманий дохід за 1-3 квартали 2019 року в розмірі 1010450,00 грн.
Таким чином, за період з 01.02.2019 року по 31.12.2019 року позивачем у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця занижений обсяг доходу платника єдиного податку, що оподатковується за ставкою 5 відсотків, на загальну суму 874009,02 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по єдиному податку за період з 01.02.2019 по 31.12.2019 на загальну суму 43700,45 грн., у тому числі за 1 квартал 2019 року - на суму 11735,25 грн., за 2 квартал 2019 року - на суму 30415,85 грн., за 3 квартал 2019 року - на суму 1549,35 грн.
Отже, відповідачем обґрунтовано донараховано за результатами перевірки єдиний податок в розмірі 43700,45 грн. та застосував штрафну санкцію в розмірі 4 370,05 грн. (43700,45 х 10%).
При цьому, дохід від надання послуг з проживання фізичних осіб у сумі 874009,02 грн., отриманий у періоді з 01.02.2019 по 31.12.2019 від Служби безпеки України та УСБ України у Волинській області у готівковій формі, повинен був бути проведений через РРО.
Також, оскільки позивачем 01.01.2019, у періоді, коли він не був зареєстрований фізичною особою - підприємцем (попередня державна реєстрація припинена 31.10.2018 року, дата нової державної реєстрації ФОП 01.02.2019), отримані грошові кошти у сумі 22800,00 грн. за послуги проживання згідно квитанції № б/н від 01.01.2019 (а.с. 93), зазначена сума повинна була бути оподаткована, як дохід фізичної особи. що позивачем не було вчинено.
Отже відповідачем обґрунтовано на не задекларований самостійно за 2019 рік дохід від надання нерухомості в оренду (суборенду), отриманий 01.01.2019 у сумі 22800,00 донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2019 рік у сумі 4104,00 грн. та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2019 рік на суму 342,00 грн.
Суд зазначає, що позивачем суду надано звернення до Служби безпеки України та УСБ України у Волинській області щодо здійснення звірення взаєморозрахунків, в яких позивач не погодився з наведеною у листах та акті інформацією, та просив провести звірення взаєморозрахунків. Проте, вказані листи не містять дати та доказів їх направлення, так само і відповіді надані на них.
Суд не приймає посилання апелянта на безпідставність висновків відповідача щодо порушення вимог податкового законодавства, на те, що у нього за договором знаходились нежитлові (офісні) приміщення, а отже він не міг надавати послугу з проживання співробітникам, оскільки зазначене не спростовує можливість надання послуги з проживання співробітникам СБУ в цих приміщеннях, що не спростовано позивачем.
Щодо посилання позивача, як підтвердження відсутності порушень ПК України, на звернення до правоохоронних органів відносно незаконних дій працівників СБУ, у зв'язку з чим 23 лютого 2021 року були внесені відомості в ЄДРДР за №6202105000000311 за ознаками злочину, передбаченому ч.3 ст.191 КК України і розпочате досудове розслідування, суд зазначає, що вказані обставини не можуть свідчити про відсутність в діях позивача порушень ПК України, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування. Суд зазначає, що оцінку належності та допустимості цих доказів має бути надано судом під час розгляду кримінальних справ у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи. Суд звертає увагу, що наявність кримінального провадження, в якому не винесено вироку суду та встановлено події та особу яка винна у скоєні цього злочину, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень №00004460721, 00004430721, 00004440721, 00004450721 від 22.01.2021, неправомірними.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За вимогами ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, не був предметом безпосереднього дослідження судів попередніх інстанцій.
На підставі викладеного, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що досліджені судами наявні докази порушень позивачем вимог ПК України підтверджують правомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №00004460721, 00004430721, 00004440721, 00004450721 від 22.01.2021.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 р. у справі № 200/6121/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 р. у справі № 200/6121/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 25 листопада 2021 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко