25 листопада 2021 року справа №360/2136/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року (повне судове рішення складено 19 липня 2021 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/2136/21 (суддя в І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.12.2020 позивач, звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області) із заявою з правом призначення пенсії за віком на пільгових умовах, отримала відмову. При цьому, відповідачем, згідно рішення Комісії № 18/15 від 23.12.2020 не було включено та не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 22.08.1992 по 03.10.1993, у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці.
Рішенням Комісії від 23.12.2020 № 18/15 підтверджено право на зарахування періодів роботи у ВАТ «Лисичанський склозавод» в якості відламувача скла від машин з 12.02.1991 по 21.08.1992, з урахуванням періоду знаходження у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, календарно; відламувача скла від машин з 18.02.2000 по 30.09.2001 за фактично відпрацьованим часом 1 рік 6 місяців 4 дні.
Відповідач прийняв рішення не зараховувати до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 по 03.10.1993 у зв'язку з відсутністю атестації робочих місць за умовами праці.
Вважаючи, що рішення відповідача в зарахуванні позивачу періоду з 22.08.1992 по 03.10.1993 до пільгового стажу за Списком № 1, яке аргументоване із відсутністю атестації робочих місць є протиправним та порушує конституційне право позивача на соціальний захист, гідність якого підтверджено законодавчими нормами Законів України.
Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 23.12.2020 № 18/15 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з не підтвердженням періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах, а саме, періоду з 22.08.1992 по 03.10.1993 та зобов'язати Управління зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), період роботи на посаді відламувачем скла від машин 2 розрядку виробництва віконного скла з 22.08.1992 по 03.10.1993 та включити його до пільгового періоду, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пов'язаних із важкими умовами праці.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління від 30.03.2021 № 121130002927 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992 по 03.10.1993 в цеху основного виробництва МВЦ-3 Лисичанського склозаводу відламувачем скла від машин 2 розрядку виробництва віконного скла та призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
Також слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 05 липня 2021 року замінено відповідача - Управління його правонаступником - ГУ ПФУ в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9).
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача та наданих їм документів, було відмовлено у призначені пенсії позивачу (рішення від 30.03.2021 № 121130002927), загальний стаж роботи якого складає 16 р. 08 м. 11 д., пільговий стаж роботи за списком № 1 складає 03 р. 0 м. 15 д., що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
До пільгового стажу роботи згідно рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Луганській області від 23.12.2020 № 18/15 були враховані наступні періоди роботи позивача: - з 12.02.1991 по 21.08.1992 (з урахуванням періоду знаходження у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років) календарно; - з 18.02.2000 по 30.09.2001 за фактично відпрацьованим часом 01 рік 06 місяців 04 дні.
До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи позивача з 22.08.1992 по 03.10.1993, у зв'язку з тим, що рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Луганській області від 23.12.2020 № 18/15 зазначений період не зараховано до пільгового стажу, так як відсутня атестація робочих місць за умовами праці (наказом по підприємству від 26.05.1994 № 254 про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників МВЦ-3 не атестовано).
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 03.12.2020 звернулась до пенсійного органу з заявою про підтвердження стажу роботи з 12.02.1991 по 21.08.1992, з 18.02.2000 по 30.09.2001, 22.08.1992 по 03.10.1993 (а.с.80зв.).
Комісія про ГУ ПФУ в Луганській області розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення від 23.12.2020 № 18/15. В рішенні комісія зазначила, що підтверджено право на зарахування до пільгового стажу наступні періоди роботи позивача: - з 12.02.1991 по 21.08.1992 (з урахуванням періоду знаходження у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років) календарно; - з 18.02.2000 по 30.09.2001 за фактично відпрацьованим часом 01 рік 06 місяців 04 дні. До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи позивача з 22.08.1992 по 03.10.1993, у зв'язку з тим, що рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Луганській області від 23.12.2020 № 18/15 зазначений період не зараховано до пільгового стажу, так як відсутня атестація робочих місць за умовами праці (наказом по підприємству від 26.05.1994 № 254 про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників МВЦ-3 не атестовано) (а.с.73).
24 березня 2021 року позивач звернулась до Управління із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 статті 114 Закону № 1058-IV. До заяви додала документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку НОМЕР_1 , довідку про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідку, що визначають право на пенсію на пільгових умовах №18/15 від 23.12.2020, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини; заяву про призначення/перерахунок пенсії (а.с.68).
Рішенням від 30 березня 2021 року Управлінням позивачу було відмовлено у призначенні пенсії згідно пункту 1 статті 114 Закону № 1058-IV, за відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 1 на дату звернення (а.с.22-23).
В обґрунтування рішення зазначено, що до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи позивача з 22.08.1992 по 03.10.1993, у зв'язку з тим, що рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Луганській області від 23.12.2020 № 18/15 зазначений період не зараховано до пільгового стажу, так як відсутня атестація робочих місць за умовами праці (наказом по підприємству від 26.05.1994 № 254 про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників МВЦ-3 не атестовано).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з абзацом першим пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок (п.1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.9292.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383)
Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
До проведення атестації можуть залучатися, зокрема, територіальні органи Держпраці (у тексті Порядку слова "Державної експертизи умов праці" і "Мінпраці" замінено відповідно словами "Держпраці" і "Мінсоцполітики" згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 року № 741).
Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються для розроблення заходів, зокрема, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладається на Держпраці (Державної експертизи умов праці).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та від 01 березня 2021 року у справі № 376/1528/17.
З огляду трудової книжки позивача судами встановлено, що позивач у спірний період з 22.08.1992 по 03.10.1993 в цеху основного виробництва МВЦ-3 відламувачем скла від машин 2 розрядку виробництва віконного скла (а.с.24-26).
Слід зазначити, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчить про зайнятість останнього за відповідною посадою (позиція 1150101а-16387 пункту «а» підрозділу 1 розділу ХV «Скляне і фарфорове виробництва» списку № 1, затвердженого Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10), відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить.
Щодо права позивачки на призначення їй пенсії.
Згідно абз.1 п.1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV загальним правом на призначення пенсії за віком на пільгових умовах користуються жінки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах за Списком № 1.
На час подання заяви про призначення пенсії 24.03.2021 позивачка досягла віку 50 років (мала 54 років 9 місяців).
В той же час, пенсійним органом визнано наявність у ОСОБА_1 загального страхового стажу 16 років 8 місяців 11 днів, що не оспорюється позивачкою.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
…
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 16 років у жінок.
Згідно паспорту (а.с.16), ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак, на дату досягнення віку, встановленого абз.1 п.1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV (50 років) - 30.06.2016, мала визначений законодавством страховий стаж, щоб претендувати на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Цього не оспорював в оскаржуваному рішенні і відповідач.
При цьому пільговий стаж, визнаний відповідачем, складає 3 роки 0 місяців 15 днів.
У зв'язку з визнанням судом при розгляді цієї справи пільгового стажу за період з 22.08.1992 по 03.10.1993 в розмірі 1 року 1 місяця 13 днів, загальний підтверджений пільговий стаж позивачки за Списком 1 складає 4 роки 1 місяць 28 днів.
Приписами цього ж пункту вказаної статті Закону передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
…
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Оскільки пільговий стаж роботи ОСОБА_1 (4 р. 1 м. 28 д.) складає більше половини встановленого абз.1 п.1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV (7 років 6 місяців), вона має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років), на 5 років і 4 місяці згідно такого розрахунку: 4 (повні роки за Списком 1) х 1 рік 4 місяці.
Отже, позивачка має право на призначення пенсії на пільгових умовах по досягненню 54 років 8 місяців (60 років - 5 років і 4 місяці).
Як зазначалось вище, на час подання заяви про призначення пенсії 24.03.2021 позивачка досягла віку 54 років 9 місяців.
Підсумовуючи, ОСОБА_1 має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до її заяви від 24.03.2021.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні відповідного періоду роботи до пільгового стажу, діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання рішення від 30.03.2021 № 121130002927 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 протиправним.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушеного права суд вважає за необхідне обрати ефективний спосіб захисту з виходом за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління від 30.03.2021 № 121130002927 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, зобов'язання ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до пільгового стажу період його роботи в цеху основного виробництва МВЦ-3 відламувачем скла від машин 2 розрядку виробництва віконного скла та призначити пенсію з моменту звернення позивача з заявою про призначення пенсії від 24.03.2021.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в справі № 360/2136/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 25 листопада 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук