25 листопада 2021 року справа №200/5939/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (повне судове рішення складено 12 липня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/5939/21 (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Демченко Катерина Андріїївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області щодо припинення виплати страхових виплат позивачеві з 1 вересня 2016 року;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області нарахувати та виплатити щомісячні страхові виплати позивачеві з 1 вересня 2016 року по 1 квітня 2021 року.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що позивач має право на отримання страхових виплат як особа, яка постраждала внаслідок трудового каліцтва.
З початку бойових дій на Сході Україні позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переміститися до м. Бахмут Донецької області. Має статус внутрішньо переміщеної особи.
З листопада 2014 року по серпень 2016 року позивач отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа, однак з 1 вересня 2016 року виплата належних йому страхових виплат була припинена з причини закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
На переконання представника ОСОБА_1 припинення виплати страхових виплат з 1 вересня 2016 року є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності (а.с. 1-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділення ВД ФССНВ у м. Артемівську Донецької області від 5 вересня 2016 року № 0503/19298/19298.1/20 «Про припинення щомісячної страхової виплати».
Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2021 року.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій, рішень або бездіяльності щодо відмови в продовженні (відновленні) страхових виплат позивачу у спірний період. Апелянт зазначає, що у період з вересня 2016 року по березень 2021 року ОСОБА_1 не звертався до органів Управління виконавчої дирекції Фонду за продовженням страхових виплат, тому страхові виплати за зазначений період йому не нараховувались, отже відсутня будь-яка заборгованість за даний період перед позивачем.
13 квітня 2021 року позивач звернувся до Бахмутського міського відділення УВД ФСС України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат з наданням нової довідки ВПО від 4 березня 2020 року.
Постановою відділення Фонду від 21 квітня 2021 року № 0502/19298/19298.1/26 поновлено виплату позивачеві страхових виплат з 1 квітня 2021 року, які він отримує і зараз.
За таких обставин, з посиланням на приписи постанов Кабінету Міністрів України, що регламентують соціальні виплати внутрішньо-переміщеним особам, апелянт наголошує на правомірності своїх дій та відсутності підстав для задоволення позову.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , має інвалідність ІІІ групи у зв'язку із профзахворюванням, є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області та отримує страхові виплати (а.с.5, 7-16).
Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місце знаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи буд. 5, у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції, є належним відповідачем у справі (а.с.31-38).
Як встановлено судами на підставі матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з листопада 2014 року (а.с.5).
Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААА № 247137 від 29 травня 2013 року позивачеві встановлена втрата працездатності сукупно 65% безстроково (а.с.16).
З 1 листопада 2014 року по 31 серпня 2016 року позивач отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Бахмутському МВ УВД ФСС України в Донецькій області (а.с.35-36).
Постановою Відділення ВД ФССНВ у м. Артемівську Донецької області від 5 вересня 2016 року № 0503/19298/19298.1/20 позивачу була припинена виплата страхових виплат з 1 вересня 2016 року згідно листа УСЗН Бахмутської міської ради від 2 вересня 2016 року № 12/2591 у зв'язку із не перереєстрацією довідки ВПО (а.с.31-33,36).
У період з 1 вересня 2016 року по 12 квітня 2021 року позивач до структурних підрозділів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про поновлення виплат не звертався.
Згідно довідки № 128234 від 4 березня 2020 року позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за місцем проживання у м. Бахмут Донецької області (а.с.37).
13 квітня 2021 року позивач звернувся із заявою до Бахмутського міського відділення управління ВД ФСС України в Донецькій області про продовження раніше призначених страхових виплат (а.с.37).
Постановою Бахмутського міського відділення управління ВД ФСС України в Донецькій області від 21 квітня 2021 року № 0502/19298/19298.1/26 вирішено продовжити з 1 квітня 2021 року позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 7736,68 грн безстроково.
Листом від 5 травня 2021 року у відповідь на адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що з 1 вересня 2016 року позивачу припинено нарахування та виплата щомісячних страхових виплат згідно листа УСЗН Бахмутської міської ради від 2 вересня 2016 року, з 1 квітня 2021 року виплати поновлені; питання виплати заборгованості позивачем не порушувалось (а.с.38).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Статтею 36 Закону № 1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату праце-здатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (ч.5 ст.47 Закону № 1105-XIV).
Згідно п. 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. […]. Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону № 1706-VII.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Слід зазначити, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Отримання позивачем страхових виплат не може фактично ставитись в залежність від місця проживання особи, прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини "Пічкур проти України" виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як встановлено судами постановою Відділення ВД ФССНВ у м. Артемівську Донецької області від 5 вересня 2016 року № 0503/19298/19298.1/20 страхові виплати позивачеві були припинені з 1 вересня 2016 року згідно листа УПСЗН Бахмутської міської ради від 2 вересня 2016 року № 12/2591 у зв'язку із не перереєстрацією довідки ВПО.
Беручи до уваги наведені вище нормативно-правові приписи, а також практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що припинення виплати щомісячної страхової виплати позивачеві з 1 вересня 2016 року є протиправним.
Разом із цим слід зазначити, що «дії відповідача з припинення виплати страхових виплат» - це діяльність з прийняття рішення про таке припинення.
На переконання суду, дії відповідача, пов'язані із прийняттям постанови від 5 вересня 2016 року № 0503/19298/19298.1/20, не є тим чинником, який безпосередньо створив негативні наслідки у вигляді припинення отримання від відповідача страхових виплат.
Зазначені негативні наслідки настали внаслідок прийняття вказаної постанови № 0503/19298/19298.1/20, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що належним способом захисту у цьому випадку має бути визнання цієї постанови протиправною та її скасування.
У зв'язку із наведеним вище, беручи до уваги приписи ч.2 ст.9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати цю постанову протиправною та скасувати її.
При цьому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.
Під час розгляду справи судами встановлено, що страхові виплати за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2021 року позивачеві не нараховувались та не виплачувались.
Відповідно до ч.5 ст.47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Як вбачається з довідки МСЕК серії 10ААА № 247137 від 29 травня 2013 року позивачеві встановлена стійка втрата працездатності безстроково (а.с.16).
Отже, страхові виплати, призначені позивачу у зв'язку із втратою працездатності внаслідок профзахворювання, мали сплачуватись останньому безстроково.
Враховуючи висновок суду щодо протиправності постанови Відділення ВД ФССНВ у м. Артемівську Донецької області від 5 вересня 2016 року № 0503/19298/19298.1/20 про припинення щомісячної страхової виплати позивачеві з 1 вересня 2016 року, беручи до уваги приписи ч. 5 ст. 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2021 року підлягають нарахуванню та виплаті позивачеві.
Згідно з ч.ч. 4 та 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Як вже зазначалось вище, пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
8 червня 2016 року Постановою Кабінету Міністрів України № 365 було затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 365), до якого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 були внесені зміни.
Серед іншого пункт 15 зазначеного Порядку викладений в такій редакції:
"15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
Вказані зміни набули чинності 12 травня 2018 року.
Отже, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період (заборгованість за минулі періоди), обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати.
В межах спірних правовідносин робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, якій здійснює соціальні виплати (страхові виплати) позивачу, є Бахмутське міське відділення Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Також слід зазначити наступне.
Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто, який відповідно до ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
І у постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (абз.1 п.1), і у постанові Кабінету Міністрів України № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (п.15) зазначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати […].
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року № 640/18720/18, яке набуло чинності 12 липня 2019 року, визнано протиправними та не чинними підпункт 2 п. 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» але лише в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Отже, саме в органі, що здійснює соціальні (страхові) виплати має обліковуватись заборгованість громадян із соціальних (страхових) виплат Фонду за минулі періоди.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість зі страхових виплат за період з 1 вересня 2016 року по 31 березня 2021 року підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з цим позовом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки місцевим судом такий строк поновлений позивачеві, а апеляційний суд погоджується із мотивами такого рішення, викладеними судом першої інстанції.
Отже розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року в справі № 200/5939/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 25 листопада 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Т. Г. Гаврищук
А. А. Блохін