25 листопада 2021 року справа №200/5620/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (повне судове рішення складено 13 липня 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/5620/21 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій; зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2021 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання протиправними дій; зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено обчислювати середню заробітну плату при призначенні щомісячної страхової виплати, виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання.
Представник позивача вважав, що відповідач грубо порушує конституційні права позивача та просив суд:
визнати протиправними дії Управління щодо відмови обчислювати середню заробітну плату при призначенні щомісячної страхової виплати з 13.03.2020, виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання; зобов'язання здійснити перерахунок належної щомісячної страхової виплати з 13.03.2020 відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати, обчислюваної виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, враховуючи довідку про середню заробітну плату позивача, надану ДП «Артемвугілля»;
зобов'язати Управління нарахувати та виплатити різницю між щомісячною страховою виплатою, призначеною помилково починаючи з 13.03.2020 і призначеною відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньої заробітної плати, обчислюваної виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи, якою пов'язане професійне захворювання.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління щодо відмови прийняти до уваги інформацію, що викладена у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, яка видана на ОСОБА_1 ДП «Артемвугілля» при розрахунку розміру щомісячних страхових виплат.
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2020 про призначення страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком (професійним захворюванням), врахувавши інформацію що викладена у довідці, яка видана ДП «Артемвугілля» 12.11.2020 № 1803/02 при розрахунку розміру щомісячної страхової виплати здійснивши перерахунок з 13.03.2020, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до Слов'янського відділення надійшла відповідь з довідкою про середню заробітну плату для призначення страхових виплат потерпілому на виробництві ОСОБА_1 , виданою на підставі особової справи, яка знаходиться на збереженні в ДП «Артемвугілля», за адресою: Донецька область, м. Горлівка пр. Леніна,13. Відповідно до Указу Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» м. Горлівка визнана тимчасово окупованою територією.
Також м. Горлівка Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.
Відповідно до абз.3 ст.2 Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII) діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Відтак, Фонд не має правових підстав брати до уваги довідку про заробітну плату ДП «Артемвугілля» для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тим, що довідка про заробітну плату не має документального підтвердження даних, зазначених в ній (архівна документація підприємства, на підставі якої видана довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , знаходиться у м. Горлівка на тимчасово окупованій території України).
З урахуванням викладеного на думку апелянта дії Управління стосовно проведення розрахунку розміру страхових виплат є правомірними та такими, що відповідають діючому законодавству України.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №090767 ОСОБА_1 , з 13.03.2020 року встановлено ІІІ група інвалідності безстроково, причиною вказано - професійне захворювання.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.04.2010, професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв'язку з тривалим багаторазовим впливом тяжких фізичних навантажень, багаторазовий вплив локальної вібрації.
12.11.2020 позивач звернувся до Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням.
Постановою Слов'янського відділення УВД ФСС України в Донецькій області від 09.12.2020 № 0536/1508/1508/19 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 1366,30 грн., виплати провадити визначено з 13.03.2020 безстроково.
05.02.2021 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо розрахунку середньої заробітної плати для призначення щомісячної страхової виплат, відповідно до якого просив повідомити: «чи були враховані для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ОСОБА_1 розміри його фактичної заробітної плати в розрахунковий період з 12 календарних місяців, за який обчислюється середня заробітна плата, за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Листом від 09.02.2021 № 36.04-23/461 Слов'янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України представнику позивача повідомлено наступне.
Довідка ОК-5, яка надана ОСОБА_1 , не містить усіх необхідних відомостей, а саме, відсутня інформація про кількість днів невідпрацьованих з поважних причин, які виключаються з розрахункового періоду. Державний реєстр містить уточнену інформацію про застрахованих осіб (кількість днів невідпрацьованих з поважних причин, які виключаються при обчисленні середньої заробітної плати з розрахункового періоду) лише з 2011 року.
На виконання Постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001 Слов'янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області 27.11.2020 до СП а/б ДГІ «Артемвугілля» спрямовано листа про надання довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1
30.11.2020 до Слов'янського відділення надійшла відповідь з довідкою про середню заробітну плату для призначення страхових виплат потерпілому на виробництві ОСОБА_1 , виданою на підставі особової справи, яка знаходиться на збереженні в ДП «Артемвугілля», за адресою: Донецька область, м. Горлівка пр. Леніна,13. Відповідно до Указу Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» м. Горлівка визнана тимчасово окупованою територією.
Також м. Горлівка Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.
Відповідно до абз.3 ст.2 Закону № 2268-VIII діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Відтак, Фонд не має правових підстав брати до уваги довідку про заробітну плату ДП «Артемвугілля» для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тим, що довідка про заробітну плату не має документального підтвердження даних, зазначених в ній (архівна документація підприємства, на підставі якої видана довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , знаходиться у м. Горлівка на тимчасово окупованій території України).
Одночасно повідомлено, що ДП «Артемвугілля» не є правонаступником ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».
Згідно з п. 2.4 розділу II «Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від 12.12.2018 № 27, у разі відсутності довідки про середню заробітну плату (доход) та відомостей в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку з чим, Слов'янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ОСОБА_1 були призначені страхові виплати з 13.03.2021 в розмірі 1366,30 грн (виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я регулюються Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до статті 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються зокрема із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Згідно ч. 1 статті 42 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
Частинами 9, 10 статті 42 Закону № 1105-XIV визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
Пунктом 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року (далі - Порядок № 1266) встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Згідно п. 12 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Пунктом 13 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Згідно п. 14 Порядку № 1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...); К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 15 Порядку № 1266 у разі відсутності на момент призначення страхових виплат відомостей про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України, за попередній рік береться фактична середньомісячна заробітна плата таких працівників за місяці попереднього року з подальшим перерахунком її після надходження даних про середньомісячну заробітну плату зазначених працівників за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.
Пунктом 16 Порядку № 1266 визначено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
Відповідно до п. 31, п. 33 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, при цьому, середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності, а якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
З матеріалів справи встановлено, що позивач останні 12 місяців, що передували місяцю настання страхового випадку не працював, оскільки був звільнений 05.05.2010 з ДП «Шахта Гагаріна», що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Згідно розрахунку середньомісячної заробітної плати встановлено, що відповідачем для обчислення щомісячної страхової виплати був використаний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за формулою: середньомісячна заробітна плата = х 2102,000 = 2102,00 нова щомісячна сума = 2102,00 х 65,0/100 = 1366,30 грн.
Фактичні обставини справи свідчать про те що спірним питанням у цій справі є відмова відповідача прийняти до уваги при розрахунку щомісячної страхової виплати довідку про середню заробітну плату для призначення страхових виплат потерпілому на виробництві ОСОБА_1 , яка видана на підставі особової справи, яка знаходиться на збереженні в ДП «Артемвугілля».
При цьому підставою для такої відмови відповідач зазначив, що Фонд не має правових підстав брати до уваги вищевказану довідку, у зв'язку з тим, що остання не має документального підтвердження даних, зазначених в ній (архівна документація підприємства, на підставі якої видана довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , знаходиться у м. Горлівка на тимчасово окупованій території України).
Вказані підстави місцевий суд правильно вважав незмістовними, з огляду на наступне.
До спірних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Верховний Суд України в постанові від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17 дійшов висновку, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання обмежує права громадян.
Слід зазначити, що позивач був позбавлений об'єктивної можливості отримати належним чином оформлену довідку про середню заробітну плату для призначення страхових виплат потерпілому на виробництві, а також отримати документальне підтвердження даних, зазначених в ній, оскільки архівна документація підприємства, на підставі якої видана довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , знаходиться у м. Горлівка, яка є тимчасово окупованою територією України.
Відтак, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про підтвердження тимчасової непрацездатності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації права на отримання соціальної виплати.
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що дії відповідача в частині відмови прийняти до уваги інформацію, що викладена у довідці про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, яка видана на ОСОБА_1 ДП «Артемвугілля» є протиправними.
Також неприйнятними є посилання відповідача на той факт, що ДП «Артемвугілля» не є правонаступником ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна», з огляду на наступне.
Судами встановлено, що архів шахти ім. Ю.О. Гагаріна був переданий ДП «Артемвугілля». Про підстави такої передачі відповідачу повідомлено листом ДП «Артемвугілля», а саме про те, що передачу архівних документів проведено відповідно до розпорядження КМУ від 26.09.2001 № 445-р «Про заходи розв'язання проблем, пов'язаних з ліквідацією вугледобувних і вуглепереробних підприємств» та наказу Міністерства вугільної промисловості України від 03.08.2006 № 422 «Про передачу архівів шахт», де п.8 встановлено обов'язок Генеральному директору ДП «Артемвугілля» ОСОБА_3 прийняти, а: директору ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» передати архівні документи ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна».
Частиною 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, а також дискреції органу соціального страхування в питаннях розрахунку щомісячної страхової виплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з метою ефективного захисту права позивача на соціальні виплати слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2020 про призначення страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком (професійним захворюванням), врахувавши інформацію що викладена у довідці, яка видана ДП «Артемвугілля» 12.11.2020 №1803/02, з урахуванням правової позиції при розрахунку розміру щомісячної страхової виплати здійснивши перерахунок з 13.03.2020, викладеної судом у цьому рішенні.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року в справі № 200/5620/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 25 листопада 2021 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук