ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 листопада 2021 року м. Київ № 640/19013/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомУправління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради
до про Міністерства цифрової трансформації України встановлення відсутності компетенції (повноважень),
Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства цифрової трансформації України, в якій просить суд встановити відсутність компетенції (повноважень) у Міністерства цифрової трансформації України встановлювати Управлінню транспорту та зв'язку Івано-Франківськогої міської ради, як розпоряднику інформації, обов'язкові атрибути набору даних про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу, без видання наказів Міністерства, як регуляторних актів.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що він є розпорядником інформації про міцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу, а відповідач є держателем та адміністратором веб-порталу відкритих даних. Тобто, позивач зобов'язаний оприлюднювати в порядку визначеному законодавством дані про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу, що кореспондується з обов'язком відповідача забезпечити технічну можливість такого оприлюднення з подальшим зберіганням інформації на порталі і забезпечення її цілісності. В свою чергу, на виконання Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, позивачем на веб-порталі відкритих даних постійно розміщувався набір даних: Дані про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу. Такий набір даних позивачем розміщувався, зокрема, 25.02.2020, однак за наслідками опрацювання набору даних модератором порталу на електронну адресу позивча було направлено лист від 26.02.2020 про відхилення зазначеного набору даних. В обгрунтування причин відхилення було зазначено: "Набір містить посилання на сайт, а не на конкретний файл. Вкажіть посилання на конкретний файл або завантажте його на портал." Аналогічна ситуація відбулась і 10.04.2020. Так, о 10:11 год. надійшло повідомлення про схвалення розміщення набору даних адміністратором порталу, а вже о 11:09 цього ж дня надійшов лист про відхилення вже розміщеного набору даних. При цьому, 05.03.2020 причиною відхилення було зазначаено: "Набір містить посилання на сайт, а не на конкретний файл. Вкажіть посилання на конкретний файл або завантажте його на портал". Після цього, вже 10.04.2020 відповідачем вже була зазначена наступна причина відхилення: "Набір відхилено через відсутність обов'язкових атрибутів: номеру маршруту, що обслуговується, тип транспорту, номерний знак (або бортовий номер)".
На думку позивача, вказані дії відповідача не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, зокрема, щодо неналежного забезпечення розміщення даних про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу на веб-порталі відкритих даних. Позивач вважає, що відповідач фактично формально відхиляв розміщення даних з підстав: "Набір даних містить посилання на сайт, а не на конкретний файл. Вкажіть посилання на конкретний файл або завантажте його на портал", оскільки він не має компетенції встановлювати додаткові вимоги до даних, такі як - атрибути, які не визначені чинним законодавством. Крім того, такі дії вчинені без прийняття в порядку, передбаченому законодавством, жодного регуляторного акта Міністерства.
Крім того, на переконання позивача, відповідач, відхиляючи розміщення набору даних, діяв протиправно, оскільки вимагаючи оприлюднення даних, які фактично відсутні у позивача, порушив вимоги статті 1 Закону Уркаїни "Про доступ до публічної інформації", адже вимоги відповідача є неприйнятними у зв'язку з тим, що така інформація, яку вимагає від позивача відповідач не отримана та не створена в процесі виконання позивачем, як суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків. У позивача немає законодавчих обов'язків збирати та оприлюднювати таку інформацію, а також така інформація не знаходиться у володінні позивача, як суб'єкта владних повноважень. При цьому, незабезпечення відповідачем оприлюднення набору даних позивача на веб-порталі фактично призводить до неможливості виконання позивачем своїх обов'язків по оприлюдненню наборів даних відповідно до законодавства. Крім того, Рекомендаціями Антимонопольного комітету України від 05.12.2019 №65-рк, в тому числі Івано-Франківській міській раді рекомендовано припинити бездіяльність, яка полягає в неоприлюдненні та не завантаженні відкритих даних на Єдиний веб-портал відкритих даних. Таким чином, через вказані протиправні дії відповідача позивач позбавлений можливості виконати зазначені Рекомендації Антимонопольного комітету України.
У зв'язку з тим, що законодавством такі вимоги щодо розміщення даних до позивача не визначені, позивач вважає, що дії відповідача стосовно відхилення розміщення даних з підстав: "Набір даних містить посилання на сайт, а не на конкретний файл. Вкажіть посилання на конкретний файл або завантажте його на портал" виходять за межі компетенції відповідача та порушують права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 10.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що доводи позивача про відсутність в нього, як в розпорядника інформації, даних "з усіма обов'язковими атрибутами" про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу, не відповідають дійсності, адже обов'язкові атрибути, які визначені рекомендаціями щодо оприлюднення набору даних "Дані про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу" повністю відповідають тим вимогам до системи GPS - моніторингу руху громадського транспорту, які визначено Порядком надання послуг з перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті загального користування міста Івано-Франківська, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 09.10.2014 №509.
Отже доводи позивача, що у нього відсутні дані з усіма «обов'язковими атрибутами» в даних про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу, які вимагаються відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обов'язковість формування відповідної інформації визначена Порядком надання послуг, а її відсутність може бути наслідком неналежного виконання функцій із забезпечення позивачем реалізації державної політики у сфері регулювання діяльності транспорту та зв'язку в місті, визначених у Положенні про Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07 червня 2019 року № 123-2.
Позивачем 22.09.2020 подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої останній вважає, що викладені у відзиві заперечення на позовну заяву є необгрунтованими, оскільки жодні роз'яснення відповідача, на які він посилається, не мають імперативного характеру для їх виконання іншими особами, а лише накази Мінцифри, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання, в тому числі місцевими органами виконавчої влади. Оскільки позивач не може будь-яким іншим чином виконати свій обов'язок щодо оприлюднення публічних даних, то саме суд має встановити, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція (обов'язки) позивача, оскільки відповідно до вимог ст. 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації-" розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
У запереченнях на відповідь на відзив від 07.10.2020 відповідач зазначив про те, що позиція позивача, викладена у позові, відповіді на відзив вказує на неналежне виконання ним функцій реалізації державної політики у сфері регулювання діяльності транспорту та зв'язку в місті, визначених у Положенні та обґрунтованості відхилення відповідачем під час модерації відкритих даних позивача, адже відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного веб-порталу відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №867, модерація - це перевірка уповноваженою особою держателя порталу завантажених на портал наборів даних щодо відповідності вимогам, визначеним у Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835.
Разом з тим, відповідач зауважив, що процедура проведення модерації є законодавчо визначеною компетенцією Мінцифри уповноваженої особи держателя Єдиного державного веб-порталу відкритих даних, що кореспондує із покладанням на Мінцифри повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері відкритих даних, та діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України відповідно до Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 №856.
У письмових поясненнях позивача від 02.11.2020 останній відзначив те, що відповідач не спростував доводів позивача, що набори "Дані про місцезнаходження громадського транспорту у режимі реального часу" публікуються відповідно до рекомендації для оприлюднення наборів відкритих даних, однак такі рекомендації не мають юридичної сили.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, позивачем на веб-порталі відкритих даних (https://data.gov.ua/) розміщуються набори даних: Дані про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу.
Такий набір даних позивачем було розміщено 25.02.2020, за наслідками опрацювання якого модератором порталу 26.02.2020 о 15:25 було надано електронну відповідь про те, що набір даних Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради "Дані про розміщення громадського транспорту в режимі реального часу" був відхилений у зв'язку з наступною причиною: "Набір містить посилання на сайт, а не на конкретний файл. Вкажіть посилання на конкретний файл або завантажте його на портал".
Також, набір був розміщений 05.03.2020, про що на електронну адресу Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради о 12:50 надійшов лист з підтвердженням про схвалення розміщення набору даних адміністратором порталу. В цей же день на електронну адресу позивача о 16:54 надійшов лист про відхилення розміщеного набору даних.
Електронним повідомленням від 10.04.2020 модератором порталу о 10:11 було схвалено поданий 10.04.2020 позивачем набір даних, а о 11:09 цього ж дня на електронну адресу позивача надійшов лист про відхилення вже розміщеного набору даних з наступних підстав: "Набір відхилено через відсутність обов'язкових атрибутів: номер маршруту, що обслуговується, тип транспорту, номерний знак (або бортовий комп'ютер). Також незрозумілими є значення атрибутів sat та spd. Будь лааска, публікуйте набір відповідно до мануалу: https://data.gov.ua/pages/835-recm-transport-realtime".
На думку позивача, такі дії Міністерства цифрової трансформації України щодо відхилення набору даних стосовно місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу свідчать про порушенням відповідачем вимог пункту 25 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835, за яким адміністратор веб-порталу несе відповідальність за забезпечення цілісності інформації на веб-порталі відкритих даних після оприлюднення цієї інформації її розпорядниками.
Разом з тим, позивач вважає, що відповідач не має компетенції встановлювати додаткові вимоги до даних, такі як - атрибути, оскільки вони не визначені законом, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.
Відповідно до частини другої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.
Згідно з Положенням про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року №856 (далі - Положення №856) Міністерство цифрової трансформації України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінцифри є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики: у сферах цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, електронного урядування та електронної демократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації; у сфері впровадження електронного документообігу; у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян; у сферах відкритих даних, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету та телекомунікацій, електронної комерції та бізнесу; у сфері надання електронних та адміністративних послуг; у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації; у сфері розвитку ІТ-індустрії; у сфері розвитку та функціонування правового режиму Дія Сіті.
Мінцифри забезпечує виконання функцій центрального засвідчувального органу.
Мінцифри у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 4 Положення №856 Мінцифри відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи щодо створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних, інформує та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики у визначених сферах діяльності.
Механізм ведення Єдиного державного веб-порталу відкритих даних з метою забезпечення доступу до публічної інформації у формі відкритих даних та взаємодії з користувачами щодо відкритих даних, визначено Порядком ведення Єдиного державного веб-порталу відкритих даних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №867 (далі - Порядок №867).
Відповідно до пункту 5 Порядку №867 Мінцифри, як держатель порталу:
- забезпечує створення, впровадження, ведення та належне функціонування порталу;
- забезпечує розроблення методичних матеріалів та інструкцій щодо роботи порталу;
- забезпечує координацію оприлюднення розпорядниками інформації наборів даних на порталі та сприяє підвищенню їх якості;
- здійснює модерацію наборів даних;
- здійснює моніторинг та аналіз якості функціонування порталу;
- сприяє міжнародному співробітництву щодо розвитку відкритих даних.
Пунктом 5-1 Порядку №867 визначено, що уповноважена особа держателя порталу здійснює модерацію набору даних на порталі протягом трьох робочих днів з моменту завантаження набору даних та приймає рішення про його оприлюднення чи відхилення.
Після проходження модерації набору даних на електронну адресу відповідальної особи розпорядника інформації надсилається повідомлення про оприлюднення набору даних або про відхилення набору даних із зазначенням причин відхилення.
Період модерації не включається до строків, визначених для оприлюднення та оновлення наборів даних розпорядником інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
У разі виявлення невідповідності опублікованого набору даних вимогам, визначеним у Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, такий набір даних проходить повторну модерацію.
Так, Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835 (далі - Положення №835) визначено вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік наборів таких даних.
Згідно з Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, наведених у додатку до Положення про набори даних (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. №409) органи місцевого самоврядування розміщують на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, зокрема такі дані:
- відомості про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу;
- відомості про транспортні засоби, які обслуговують пасажирські автобусні, тролейбусні та трамвайні маршрути перевезення (кількість транспортних засобів на кожному маршруті, марка, модель, державний номер, пасажиромісткість)
- розклад руху громадського транспорту;
- перелік перевізників, що надають послуги пасажирського автомобільного транспорту, та маршрутів перевезення.
Так, з метою забезпечення координації оприлюднення розпорядниками інформації наборів даних на порталі та сприяння підвищенню їх якості, відповідно до вимог діючого законодавства, Мінцифри розроблено рекомендації щодо оприлюднення таких наборів відкритих даних, що оприлюднені та доступні за посиланням https://data.gov.ua/pages/835-rec-index.
Вказані рекомендації містяться на порталі відкритих даних (https://data.gov.ua/).
Згідно з пунктом 5 Порядку №835 для забезпечення оприлюднення та регулярного оновлення публічної інформації у формі відкритих даних розпорядник інформації, яким є Міністерство цифрової трансформації:
- завантажує та регулярно оновлює на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних набори даних, що перебувають у його володінні;
- може здійснювати завантаження наборів даних, які не включені до переліку, якщо інше не передбачено Законом України "Про доступ до публічної інформації", у разі високого суспільного інтересу до таких даних (високої частоти їх запитування; за результатами опитування громадської думки; антикорупційного ефекту та/або економічного ефекту від оприлюднення наборів даних; наявності інших обставин).
З аналізу зазначеного, варто відзначити, що повноваження відповідача щодо здійснення модерації наборів даних визначено Порядком №835.
Як зазначив позивач, дії відповідача щодо відхилення набору даних стосовно місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу свідчать про порушенням відповідачем вимог пункту 25 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835, за яким адміністратор веб-порталу несе відповідальність за забезпечення цілісності інформації на веб-порталі відкритих даних після оприлюднення цієї інформації її розпорядниками.
Однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача та зазначає, що процедура проведення модерації, як було вказано вище, є законодавчо визначеною компетенцією Міністерства цифрової трансформації у відповідності до пункту 5 Порядку №867.
Як вбаєчаться з матеріалів справи, у відповідь на електронне звернення громадянина ОСОБА_1 листом від 13.04.2020 №1/11-2-Ш-164-20-270-2020 відповідач повідомив, що при модерації набір даних "Дані про розміщення громадського транспорту у режимі реального часу" (https://data.gov.ua/dataset/e227ae82-1d2f-4673-8b73-529c404d5398) відхилено із зазначенням причин: "Набір даних містить посилання на сайт, а не на конкретний файл. Вкажіть посиланя на конкретний файл або завантажте його на портал."
Також відповідач звернув увагу на те, що відхилення зазначеного набору даних здіснено через відсутність обов'язкових атрибутів: номер маршруту, що осблуговується, тип транспорту, номерний знак (або бортовий номер).Також незрозумілим є значення атрибутів sat та spd. Задля уникнення непорозумінь та неузгодженостей при модерації наборів даних таке формулювання причин відхилення буде додано у довідник причин відхилення у подальшому.
Обгрунтовуючи зміст позовних вимог, позивач вказує на те, що дана відповідь не узгоджується з вимогами чинного законодавства та вказує на неправомірні дії відповідача, зокрема, щодо незабезпечення розміщення даних про місцезнаходження громадського транспорту в режимі реального часу на веб-порталі відкритих даних.
Суд звертає увагу позивача, що питання щодо ненадання повної чи неправильної відповіді на звернення фізичної особи не є предметом спору у цій справі, а вказане питання має вирішуватись судом в межах іншої адміністративної справи щодо визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Варто відзначити, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Крім того, на думку позивача, відповідач не має компетенції встановлювати додаткові вимоги до даних, такі як "атрибути", адже такі дії зі сторони відповідача вчинені без прийняття в порядку передбаченому чинним законодавством жодного регуляторного акта Міністерством.
Суд вважає такі твердження позивача помилковими та зазначає наступне.
Мінцифри є уповноваженою особою держателя Єдиного державного веб-порталу відкритих даних, що кореспондує із покладанням на Мінцифри повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема у сфері відкритих даних, та діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України відповідно до Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 №856.
Вищенаведене свідчить, що відповідач діяв в межах повноважень, визначених законом, з приводу перевірки уповноваженою особою держателя порталу завантажених на портал наборів даних щодо відповідності вимогам, визначеним у Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Приписами статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, визначені у пункті 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.
Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень.
Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень нерідко може перетинатися, внаслідок чого може виникнути компетенційний спір. Крім того, виникнення компетенційного спору може бути результатом зловживань, що виявляються у формі привласнення повноважень або перевищення власних повноважень.
Завдання суду у компетенційних спорах - з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства розв'язати законодавчі колізії, що обумовили виникнення спору, а також усунути наслідки дублювання повноважень чи зловживання ними.
З огляду на викладене вбачається, що позивачем у компетенційних спорах повинен бути суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач - своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а.
Пунктом 5 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд зауважує, що адміністративний позов, згідно пункту 3 частини четвертої першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, може містити вимогу про відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, проте, відповідно до вищезазначеного, такі вимоги можуть мати місце лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Суд зазначає, що відсутність повноважень або компетенції у того чи іншого суб'єкта владних повноважень може бути однією з підстав позову щодо оскарження дії, бездіяльності чи рішення, що порушують права та інтереси позивача.
З матеріалів справи встановлено, що спір у цій справі не стосується розмежування компетенції між Міністерством цифрової трансформації України та Управлінням транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не відповідають завданням Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку позивач має право звернутись до суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо відмови у прийнятті набору даних про розміщення громадського транспорту у режимі реального часу.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
На думку суду, вимога щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) у даній справі жодним чином не вплине на обсяг прав та інтересів позивача, а тому позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, у зв'язку з чим та враховуючи вищенаведене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління транспорту та зв'язку Івано-Франківської міської ради відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.