Рішення від 16.11.2021 по справі 640/6526/21

1/1667

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Київ № 640/6526/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «КАСАН-Україна»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представника позивача та представника відповідача

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КАСАН-Україна» (надалі - позивач), адреса: 03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 40 до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007310902 від 30 вересня 2020 року, № 0007300902 від 30 вересня 2020 року, № 0007290902 від 30 вересня 2020 року, № 0007320902 від 30 вересня 2020 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень неправомірних податкових повідомлень-рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАСАН-Україна» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва в подальшому закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, оскільки ґрунтуються на неправомірних висновках податкового органу щодо порушень суб'єктом господарської діяльності податкового законодавства.

Відповідач в свою чергу, на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що податковим органом під час виконання функцій покладених чинним законодавством, було дотримано встановлені приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, податковий орган просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі та залишити в силі прийняті податкові повідомлення-рішення.

Порушення податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, викладені уповноваженим особами податкової служби в акті перевірки та на переконання представника податкового органу, являються правомірними та підтверджуються відповідними доказами.

В судових засіданнях представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати протиправні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні підстави, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 22 липня 2020 року № 4853 на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, було вирішено провести фактичну перевірку позивача тривалістю 10 діб. Перевірки провести з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

На підставі вказаного вище Наказу та проведеної на підставі нього перевірки, службовими особами Головного управління ДПС у місті Києві було складено Акт від 31 серпня 2020 року № 2002/26-15-52-07/24575805 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

За висновками вказаного вище Акту перевірки вбачається, що під час проведення службовими особами заходів щодо перевірки було виявлено наступні порушення:

- порушення пункту 85.2, статті 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями);

- порушення вимог частини 8 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

- порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

В свою чергу, з аналізу наявного в матеріалах справи вказаного вище Акту перевірки вбачається, що податковий орган в обґрунтування виявлених вище порушень зазначає наступне:

«…ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» (код 24575805) зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального 26 червня 2019 року відповідно до заяви за Формою № 1-АКП ти зареєстроване в СЕАРП СЕ від 27.06.2019 відповідно до заяви за Формою № 1-АКПС.

В ході проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до вимог п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6 п. 20.1 cт. 20, п. 85.2, п. 85.4 cт. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), звернулося до ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» із письмовою вимогою від 19.08.2020 № б/н з проханням надати до перевірки до 12 год. 00 хв. 21.08.2020 інформацію та її документальне підтвердження з наступних питань:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт торгівлі пальним або зберігання пального, у т. ч. на акцизний склад, розпорядником якого є суб'єкт господарювання;

- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального на кінець колісного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 281, 203, тощо);

- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки;

- договори постачання нафтопродуктів та договори з покупцями нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад та з місця зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизного складу (державний номер, марка та вид транспортного засобу, ПІБ водія тощо);

- інформацію та документальне підтвердження щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- акти списання пального, первинна документація для підтвердження кількості списання пального.

Також, в ході перевірки директору ОСОБА_1 ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» додатково вручено письмову вимогу від 21.08.2020 № б/н з проханням надати в ході перевірки до 17 год. 00 хв. 25.08.2020 інформацію та її документальне підтвердження з наступних питань:

- документи, що підтверджують право власності або право користування транспортних засобів, які використовуються для провадження господарської діяльності за перевіряє мий період;

- документи, що підтверджують право власності або право користування приміщеннями, нежитловими приміщеннями та/або іншими матеріальними активами, які використовуються для провадження господарської діяльності;

- картку рахунку 10 «Основні засоби» за період 01.07.2019 - 31.07.2020;

- картки рахунків та/або оборотно-сальдові відомості по рахунках 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09 за період 01.07.2019 - 31.07.2020;

- договори зі зберігачами нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад та з місця зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизного складу.

Слід зазначити, що ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» на письмові вимоги від 19.08.2020 № б/н та від 21.08.2020 № б/н в ході перевірки, в порушення п. 85.2. cт. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) не надано інформацію та її документальне підтвердження щодо провадження господарської діяльності.

Згідно п. 85.2. cт. 85 Кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Також згідно п. 44.6. cт. 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Відповідно інформаційного ресурсу ДПС, ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд, 32, зареєстрований акцизний склад з уніфікованим номером 1008601.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32, в ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» розташовані споруди, обладнання та ємності, що використовуються для приймання, зберігання та реалізації пального.

Згідно дозволу від ГУ Держпраці у Київській області № 2292.19.32, який був наданий ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» в органи ДПС для отримання ліцензії, за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32, знаходяться наступні потужності;

• ємність для зберігання нафтопродуктів, типу РГС-50, в кількості 5 одиниць;

• ємність для зберігання нафтопродуктів, типу РГС-60, в кількості 14 одиниць;

• ємність для зберігання нафтопродуктів, типу РГС-75, в кількості 5 одиниць;

• трубопровід з cт. труб 89*4 мм., довжиною 262 м.;

• трубопровід з cт. труб 108*4 мм., довжиною 140 м.

В ході аналізу бази даних СРАН 2019 встановлено, що ТОВ «КАСАП-УКРАІПА» в період з 01.07.2019 по 31.03.2020 реалізує пальне в адресу контрагентів-покупців, зі складанням акцизних накладних, з кодом операції « 3»: реалізація пального суб'єкту господарювання неплатнику на фізичне відвантаження (відпуск) пального з акцизного складу ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» (з уніфікованим номером 1008691) за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-У1П «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон України № 2628-VIII) внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва. зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.»

«…Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримане ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» отримало:

- ліцензію на право зберігання пального від 16.08.2019 № 26530414201900008 з терміном дії з 16.08.2019 до 16.08.2024;

- ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 21.08.2019 № 990514201900332 з терміном дії з 21.08.2019 до 21.08.2019, за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд, 32.

На підставі інформаційного ресурсу ДПС (ЄРПН, ЄРАН2019, СЕАРП та СЕ) перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» пального, в період з 01.07.2019 по 20.08.2019, з акцизного складу за адресою: м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32 (уніфікований номер 1008691) в адресу контрагентів покупців без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, чим порушено вимоги частини 8 cт. 15 Закону України № 481.»

«…В ході перевірки паливного складу ТО В «КАСАН-УКРАЇНА» за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32, встановлено відсутність рівнемірів-лічильників на резервуарах для зберігання та відпуску пального в кількості 24 одиниць, відсутність витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу в кількості 26 одиниць та станом на 28.08.2020 не подано Довідку 1, яка затверджена Наказом № 944, та не внесено до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пильного у резервуарі, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники розташовані на акцизному складі за адресою: м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32 (уніфікований номер 1008691), чим порушено вимоги п.п. 230.1.2 п. 230.1 cm. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Т1 (зі змінами ти доповненнями).

Також:, перевіркою встановлено, що ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» за період з 01.04.2020 по 28.08.2020 (150 календарних дня) включно не сформовано дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального по акцизному складу за адресою: м. Київ, вул. Довбуша Олекси буд. 32 (уніфікований номер 1008691) та не подавало Довідку 2, яка затверджена Наказом № 944, чим порушено вимоги п.п. 230.1.3 п. 230.1 cт. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).»

Надалі, на підставі вказаних вище обставин, Головним управлінням ДПС у місті Києві, 30 вересня 2020 року було прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0007300902 щодо встановленого порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі та не обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.);

- № 0007390902 щодо встановленого порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 150 000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.);

- № 0007310902 щодо встановленого порушення ч. 8 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 4 8 1/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме: здійснення оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.);

- № 0007320902 щодо встановленого порушення п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України: ненадання платником податків контролюючим органам у повному обсязі документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.).

Вказані вище обставини та не погодження суб'єкту господарювання з висновками викладеними уповноваженими особами в акті перевірки та прийнятими на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення, стали підставою для звернення останнього до суду з даним адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями зазначає, що висновки Акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, є необґрунтованими та суперечать чинному податковому законодавству України.

Представник позивача зауважує, що дії податкового органу щодо нарахування позивачу штрафу та необхідність його самостійної сплати позивачем відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України призвели до скорочення обігових коштів позивача, що в свою чергу призвело до невиконання зобов'язань позивача перед його контрагентами а насамперед до скорочення кількості орендарів майна позивача які побоюючись наслідків у вигляді арешту майна позивача перейшли до інших орендодавців.

При цьому, щодо зокрема висновків службових осіб викладених у Акті перевірки, позивач зазначає, що такі висновки не ґрунтуються на дійсних обставинах.

Позивач, зокрема, звертає увагу, що інформація неведена в Акті перевірки щодо неподання позивачем витребуваних податковим органом документів не відповідає дійсному стану справ, оскільки позивачем через канцелярію відповідача було подано замовлені останнім документи разом із письмовими поясненнями позивача № 21-ДПС від 21 серпня 2020 року та № 28-ДПС від 28 серпня 2020 року.

Також, представник позивача зазначає, що відповідач використовуючи співставлення даних отриманих з автоматизованих систем контролюючого органу (ЄРПН, ЄРАН2019, СЕАРП та СЕ) дійшов до хибного висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки, за твердженнями представника позивача, дані інформаційного ресурсу (ЄРПН, ЄРАН20І9, СЕАРП та СЕ), що були використані відповідачем при проведенні фактичної перевірки позивача та стали підставою для складання Акту перевірки та оскаржуваних повідомлень-рішень, не є належним доказом порушення позивачем податкового законодавства в розумінні процесуального закону.

Крім того, представник позивача зауважує, що посилання службових осіб уповноваженого органу на те, що позивачем було здійснено господарську діяльність щодо реалізації пального з акцизного складу, в адресу контрагентів (покупців) без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, є необґрунтованими та протиправними, оскільки ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» не здійснював діяльності з реалізації (продажу) пального, з акцизного складу в адресу контрагентів покупців, оскільки, позивачем таким контрагентам було надано виключно послуги зі зберігання пального.

Щодо посилань службових осіб податкового органу на те, що під час проведення перевірки останніми було встановлено відсутність рівнемірів-лічильників на резервуарах для зберігання та відпуску пального в кількості 24 одиниць, відсутність витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу в кількості 26 одиниць та станом на 28.08.2020 не подано Довідку І, яка затверджена Наказом № 944 та не внесено до єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники розташовані на акцизному складі, представник позивача зазначив, що станом на 01 жовтня 2019 року резервуари першої черги (з 1 по 12) було виведено з експлуатації та законсервовано, загальна місткість резервуарів які перебували в експлуатації у Позивача складала 729 куб, метрів (що не перевищує 1000 куб, метрів), (резервуари другої черги з 13 по 24), а тому, застосування відповідачем відносно позивача штрафних санкцій відповідно до п. 1281.1 ст. 1281 Податкового кодексу України, з 1 жовтня 2019 року, не відповідає нормам пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПКУ та є незаконним.

За твердженнями позивача, прийняте податкове повідомлення-рішення щодо не сформування даних про фактичні залишки пального па початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального по акцизному складу, також є безпідставними, оскільки, як вже було вказано вище, станом на 01 квітня 2020 року відповідні основні засоби (резервуари та трубопроводи) було виведено з експлуатації та законсервовано. Діяльності пов'язаної з навантаженням-розвантаженням, зберіганням чи реалізацією пального (підакцизних товарів) по акцизному складу належному ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» за відповідний період не здійснювалось.

Представником відповідача, заперечуючи проти аргументів та доводів представника позивача, було подано відзив, в якому представник податкового вказав, що податкова перевірки було здійснена відповідно та в межах визначених чинним податковим законодавством України.

Відповідач в свою чергу, на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що податковим органом під час виконання функцій покладених чинним законодавством, останнім було дотримано встановлені приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку з чим податковий орган просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі та залишити в силі прийняті податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача, обґрунтовуючи відзив на адміністративний позов, зокрема посилався на аналогічні висновки, які були викладені службовими особами податкового органу під час проведення перевірки.

Порушення податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень викладені уповноваженим особами податкової служби в акті перевірки та які на переконання представника податкового органу являються правомірними та підтверджуються відповідними доказами.

Не погоджуючись з викладеними представником податкового органу аргументами та доводами у відзиві на адміністративний позов, представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що проведений аналіз наданого відповідачем відзиву на позовну заяву дає можливість зробити висновки про те, що у відповідача не має заперечень відносно доводів та доказів позивача наведених в позовний заяві а саме:

1. Інформація щодо ненадання позивачем інформації та її документального підтвердження щодо провадження господарської діяльності не відповідає дійсному стану справ, оскільки позивачем через канцелярію відповідача було подано замовлені відповідачем документи разом із письмовими поясненнями позивача № 21-ДПС від 21 серпня 2020 року та № 28-ДПС від 28 серпня 2020 року;

2. Дані інформаційного ресурсу (ЄРПН, ЄРАН20І9, СЕАРП та СЕ), що були використані відповідачем при проведенні фактичної перевірки позивача та стали підставою для складання Акту перевірки та оскаржуваних Повідомлень-рішень, не є належним доказом порушення позивачем податкового законодавства в розумінні процесуального закону.

3. Відповідачем не звернута увага на надані позивачем документи та письмові докази.

4. Відповідачем невірно ідентифіковані господарські операції позивача (не реалізація (продаж) пального а зберігання). В акцизний декларації не передбачено диференціації між паливом яке приймається на зберігання та паливом яке надходить на акцизний склад з метою подальшого продажу або внутрішнього використання.

5. Відповідачем застосовано відносно позивача штрафні санкції за період з 01 липня 2019 року до 20 серпня 2019 року тоді як діючим законодавством відповідальності у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії - не передбачено.

6. Станом на 01 жовтня 2019 року загальна місткість резервуарів які перебували в експлуатації у позивача складала 729 куб. метрів, (що не перевищує 1000 куб. метрів), відповідач незаконно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до підпункту 1281.1 статті 1281 Податкового кодексу України, з 1 жовтня 2019 року, що порушує норму пункту 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України та є незаконним.

7. Станом на 01 квітня 2020 року усі резервуари, що знаходяться на акцизному складі за адресою: м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32 (уніфікований номер 1008691) виведені з експлуатації, акцизний склад не працював з 01 квітня 2020 по 28 серпня 2020 року (150 календарних дня) та навіть на час подання позову, акцизний склад не працює, підтвердженням чого є Акт Дніпровського районного управління Головного управління ДСНС України у місті Києві від 17 лютого 2021 року № 77, тому застосування відповідачем відносно позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 1281.3 ст. 1281 Податкового кодексу України, та вимог наведених в Наказі Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі» є незаконним.

Керуючись викладеними обставинами, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також, під час розгляду судом даної справи, представником податкового органу було подано до суду пояснення, в яких останній просив суд звернути увагу на наступні аргументи.

Так, представник податкового органу звернув увагу, що відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України встановлено, що платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне).

В свою чергу, відповідно до пункту 28 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408, у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у розрізі платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних та акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної під категорії згідно УКТЗЕД ведеться окремо облік обсягів пального: оподатковуються на умовах, встановлених пп. 229.2 та 229.8 ст. 229 Податкового кодексу України; не підлягають оподаткуванню; звільняються від оподаткування.

Також, за твердженнями представника податкового органу, згідно з пунктом 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Зокрема, щодо тверджень представника позивача про те, що посилання службових осіб податкового органу про те, що в даному випадку службовими особами було помилково встановлено реалізацію позивачем пального, оскільки в даному випадку вбачається лише зберігання, представник податкового органу звертає увагу, що згідно абзацу 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», з 01 липня 2019 року чітко визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Податкового кодексу України - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Отже, на переконання представник податкового органу, право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку визначеному статтею 212 Податкового кодексу України.

Таким чином, за твердженнями представника податкового органу при передачі пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного на акцизний склад товариства для зберігання, а також при видачі пального зі зберігання замовнику здійснюють операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, а тому дані операції належать до операцій з реалізації пального.

Таким чином, при здійсненні фізичної передачі, відпуску, відвантаження пального у платника акцизного податку виникає обов'язок скласти акцизні накладні в двох примірниках по кожній операції, реєструють їх в ЄРПН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником та термінів.

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про часткову наявність порушень прав позивача з боку відповідача.

НОРМИ ПРАВА

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодексу України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

В даному випадку була проведена фактична перевірка.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до статті 80 Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У відповідності з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно пункту 81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

З аналізу матеріалів справи, зокрема Акту перевірки про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального від 31 серпня 2020 року № 2002/26-15-52-07/24575805 вбачається, що перевірка відбувалась у присутності директора ОСОБА_1 .

В свою чергу, як вже зазначалось судом вище, перевіркою встановлено, що ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального 26 червня 2019 року відповідно до заяви за Формою № 1-АКП та зареєстроване в СЕАРП СЕ від 27 червня 2019 року відповідно до заяви за Формою № 1-АКПС.

Як вже було зазначено судом вище, за результатами проведеної фактичної перевірки, Головним управлінням ДПС у місті Києві було прийнято відповідні рішення про порушення позивачем приписів податкового законодавства від 30 вересня 2020 року, зокрема:

- № 0007310902 щодо встановленого порушення ч. 8 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме: здійснення оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.);

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0007390902 яким встановлено порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом під час розгляду справи було встановлено, що в ході проведення фактичної перевірки службовими особами Головного управління ДПС у місті Києві відповідно до вимог п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, було надіслано до ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» письмову вимогу від 19 серпня 2020 року № б/н з вимогою надати до перевірки до 12 год. 00 хв., 21 серпня 2020 року інформацію та документальне підтвердження з наступних питань:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористуванню на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт торгівлі пальним або зберігання пального, у т.ч. на акцизний склад, розпорядником якого є суб'єкт господарювання;

- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального на кінець кожного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 281, 203, тощо);

- картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період з 01 січня 2020 року по дату закінчення перевірки;

- договори постачання нафтопродуктів та договори з покупцями нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродукті^ на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад та з місця зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизного складу (державний номер, марка та вид транспортного засобу, ПІБ водія тощо);

- акти списання пального, первинна документація для підтвердження кількості списання пального.

Також, в ході перевірки директору ОСОБА_1 ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» службовими особами податкового органу було також додатково вручено письмову вимогу від 21 серпня 2020 № б/н з проханням надати в коді перевірки до 17 год. 00 хв., 25 серпня 2020 року інформацію та її документальне підтвердження з наступних питань:

- картку рахунку 10 «Основні засоби» за період 01 липня 2019 року - 31 липня 2020 року;

- картки рахунків та/або оборотно-сальдові відомості по рахунках 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 09 за період 01 липня 2019 року - 31 липня 2020 року;

- договори зі зберігання нафтопродуктів, інформацію та документальне підтвердження щодо транспортування нафтопродуктів на місце зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизний склад та з місця зберігання/оптової чи роздрібної торгівлі/акцизного складу.

В свою чергу, з аналізу матеріалів справи судом було встановлено, що ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» на вказані вище письмові вимоги від 19 серпня 2020 року № б/н та від 21 серпня 2020 року № б/н в ході перевірки, не було надано інформацію та її документальне підтвердження щодо провадження господарської діяльності, до терміну, який був вказаний податковим органом, при цьому, вказаний термін, відповідно до вказаних вище письмових вимог, був продовжений службовими особами податкового органу.

Згідно пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Також, суд звертає увагу, що згідно пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки aбo у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В свою чергу, суд зауважує, що посилань позивача на неврахування наданих документів, які підтверджують показники податкової звітності, є необґрунтованими, оскільки вище судом встановлено, що позивачу відповідними письмовими вимогами було встановлено відповідний термін згідно якого, позивач повинен був подати витребувані документи, однак, позивачем вказані у таких письмових вимогах документи були подані після вказаного у них терміну, що дає підстави для висновку про порушення вимог чинного податкового законодавства, та підстав для визнання в даній частині дій податкового органу правомірними, оскільки як встановлено у вказаних вище податкових нормах, у разі якщо до закінчення перевірки aбo у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вказане вище дає підстави суду для висновку про відсутність правих підстав для визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення від 30 вересня 2020 року № 0007390902 яким встановлено порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2020 року № 0007310902 щодо встановленого порушення ч. 8 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме: здійснення оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу Акту перевірки судом встановлено, що відповідно до інформаційного ресурсу ДПС, службовими особами Головного управління ДПС у місті Києві було встановлено, що за ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» зареєстрований акцизний склад з уніфікованим номером 1008691 та в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що за адресою м. Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32, в ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» розташовані споруди, обладнання та ємності, що використовуються для приймання, зберігання та реалізації пального.

Згідно дозволу від Головного управління Держпраці у Київській області № 2292.19.32, який був наданий ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» в органи ДПС для отримання ліцензії, за адресою м. Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32, знаходяться наступні потужності:

- ємність для зберігання нафтопродуктів, типу РГС-50, в кількості 5 одиниць;

- ємність для зберігання нафтопродуктів, типу РГС-60, в кількості 14 одиниць;

- ємність для зберігання нафтопродуктів, типу РГС-75, в кількості 5 одиниць;

- трубопровід з ст. труб 89*4 мм., довжиною 262 м.;

- трубопровід з ст. труб 108*4 мм., довжиною 140 м.

В ході аналізу бази даних ЄР АН 2019 встановлено, що ТОВ «КАСАН-УКРАЇЙА» за період з 01.07.2019 по 31.03.2020 реалізує пальне в адресу контрагентів-покупців, зі складанням акцизних накладних, з кодом операції «З»: реалізація пального суб'єкту господарювання-неплатнику на фізичне відвантаження (відпуск) пального з акцизного складу ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» (з уніфікованим номером 1008691) за адресою м. Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32.

В ході розгляду судом даної справи було встановлено що позивач в проміжок часу з 01 липня 2019 року по 31 березня 2020 року мав господарські стосунки з наступними покупцями і замовниками з приводу надання послуг зі зберігання товарів, а саме: приватним підприємством «АВТОКОМ-2005 ПЛЮС»; товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛАЙТ ГРУП»; товариством з обмеженою відповідальністю «БРЕНОЛТРЕЙД»; товариством з обмеженою відповідальністю «ЄКТРЕЙД»; товариством з обмеженою відповідальністю «КІМ-ТРЕЙДІНГ»; товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДНАФТТРАНС»

В свою чергу, щодо господарських стосунків позивача з вказаними вище контрагентами, під час розгляду справи судом було встановлено наступне.

Щодо господарських відносин з ПП «АВТОКОМ-2005 ПЛЮС».

Згідно Договору зберігання № Х-21-1/10/2019 від 21 жовтня 2019 року вбачається, що позивачем були надані ПП «АВТОКОМ-2005 ПЛЮС» послуги зі зберігання нафтопродуктів (індустріальні оливи).

Факт надання послуг зі зберігання олив підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме актами надання послуг та банківськими виписками по рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин з ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП».

Згідно Договору зберігання № Х-01-1/09/2019 від 01 вересня 2019 року вбачається, що позивачем були надані ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП» послуги зі зберігання нафтопродуктів (пальне).

Факт надання послуг зі зберігання пального підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме актами надання послуг та банківськими виписками по рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин з ТОВ «БРЕНОЛТРЕЙД».

Згідно Договору зберігання № 01/08/2019-Х від 01 серпня 2019 року вбачається, що позивачем були надані ТОВ «БРЕНОЛТРЕЙД» послуги зі зберігання нафтопродуктів (індустріальні оливи).

Щодо господарських відносин з ТОВ «ЄК ТРЕЙД».

Згідно Договору зберігання № Х-01-3/07/2019 від 01 липня 2019 року вбачається, що позивачем були надані ТОВ «ЄК ТРЕЙД» послуги зі зберігання нафтопродуктів (пальне).

Щодо господарських відносин з ТОВ «КІМ-ТРЕЙДІНГ».

Згідно Договору зберігання № Х-01-1/07/2019 від 01 липня 2019 року вбачається, що позивачем були надані ТОВ «КІМ-ТРЕЙДІНГ» послуги зі зберігання нафтопродуктів (пальне).

Факт надання послуг зі зберігання пального підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме актами надання послуг та банківськими виписками по рахунку позивача, що наявні в матеріалах справах.

Щодо господарських відносин з ТОВ «ТРЕЙДНАФТТРАНС».

Згідно Договору зберігання № Х-01-2/07/2019 від 01 липня 2019 року вбачається, що позивачем було надано ТОВ «ТРЕЙДНАФТТРАНС» послуги зі зберігання нафтопродуктів (пальне).

В свою чергу, щодо вищевказаних господарських операцій щодо зберігання нафтопродуктів, суд вважає звернути увагу на наступне.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змій до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено основні поняття і терміни, а саме:

- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

- місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Тобто, суд зазначає, що якщо суб'єкт господарювання здійснює діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам та при цьому використовує місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування, він зобов'язаний отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.

Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» отримало:

- ліцензію на право зберігання пального від 16 серпня 2019 року № 26530414201900008 з терміном дії з 16 серпня 2019 року до 16 серпня 2024 року;

- ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 21 серпня 2019 року № 990514201900332 з терміном дії з 21 серпня 2019 року до 21 серпня 2019 року, за адресою Київ, вул. Довбуша Олекси, буд. 32.

В свою чергу, суд звертає увагу, що на виконання вимог суду представником Головного управління ДПС у місті Києві було надано витяг з бази даних ЄРАН 2019 за період з 01 липня 2019 року по 20 серпня 2019 року, відповідно до якого чітко відображено факт складання та направлення ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» на реєстрацію і акцизних накладних.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України встановлено, що платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Відповідно до пункту 28 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 року №408, у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у розрізі платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних та акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної під категорії згідно УКТЗЕД ведеться окремо облік обсягів пального: оподатковуються на умовах, встановлених пп. 229.2 та 229.8 ст. 229 ПК України; не підлягають оподаткуванню; звільняються від оподаткування.

Згідно з пунктом 231.1 статті 231 Податкового кодексу України платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

В свою чергу, позивач обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що останнім надавались послуги не з реалізації, а лише зі зберігання.

Підпунктом 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик;

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до підпункту 14.1.212 пункту14.1. статті 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаженню товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (абзац перший підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом №71-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 909-VІІІ від 17 вересня 2020 року підпункт 14.1.212. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим, яким для цілей розділу VI цього Кодексу, крім загального поняття реалізації підакцизних товарів (продукції), надано визначення поняття реалізації пального.

Отже, реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

У відповідності до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України (пункт 212.1 статті 212 доповнено підпунктом 212.1.15 згідно із Законом № 909-VIII) платником акцизного податку визначено особу, яка реалізовує пальне.

Отже, право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку визначеному статті 212 Податкового кодексу України (пункту 231.4 статті 231 Податкового кодексу України).

Аналізуючи вищевикладені норми можна дійти висновку, що при передачі пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного на акцизний склад товариства для зберігання, а також при видачі пального зі зберігання замовнику здійснюють операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, а тому дані операції належать до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14. 1 статті 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку, що при здійсненні фізичної передачі, відпуску, відвантаження пального у платника акцизного податку виникає обов'язок скласти акцизні накладні в двох примірниках по кожній операції, реєструють їх в ЄРПН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (пункт 231.1 статті 231 Податкового кодексу України) та термінів встановлених пунктом 231.6 статті 231 Податкового кодексу України.

Отже, вищевикладені обставини в сукупності свідчать про обґрунтованість та правомірність посилань службових осіб податкового органу на те, що позивачем в період з 01 липня 2019 року по 20 серпня 2019 року було здійснено реалізацію підакцизного товару, зокрема пального, без наявності відповідної, передбаченою чинним законодавством ліцензії на право оптової торгівлі пальним, що дає підстави суду для висновку про правомірність прийнятого Головним управлінням ДПС у місті Києві податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2020 року № 0007310902 щодо встановленого порушення ч. 8 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме: здійснення оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).

При цьому, посилання представника позивача про те, що ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» не було здійснено реалізацію (продажу) пального в період з 01 липня 2019 року до 20 серпня 2019 року, що свідчить про відсутність підстав для отримання відповідної ліцензії, є необґрунтованими, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України, та як вже було зазначено судом вище, в даному випадку зберігання пального прирівнюється саме до реалізації акцизного товару, в даному випадку пального.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2020 року № 0007300902 щодо встановленого порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі та не обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вже було зазначено вище, в ході перевірки паливного складу ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» за адресою місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32, службовими особами податкового органу було встановлено відсутність рівнемірів-лічильників на резервуарах для зберігання та відпуску пального в кількості 24 одиниць, відсутність витратомірів-лічильників на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу в кількості 26 одиниць та обставину того, що станом на 28 серпня 2020 року товариством не було подано Довідку І, яка затверджена Наказом № 944 та не внесено до єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники розташовані на акцизному складі за адресою, місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32 (уніфікований номер 1005691), чим порушено вимоги підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

З приводу вказаних порушень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів підпункту 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Таким чином, виходячи з вказаного вище вбачається, що підпункт 230.1.2 ст. 230 Податкового кодексу України передбачає обов'язок розпорядника акцизного складу обладнати витратомірами-лічильниками кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Відповідно до пункту 12 підрозділ 5 розділ XX ПКУ вбачається, що розпорядники акцизних складів зобов'язані обладнати склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів, - не пізніше 01 липня 2019 року;

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01 жовтня 2019 року;

- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01 січня 2020 року.

В свою чергу, суд звертає увагу, що в разі не обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та не реєстрації їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі у встановлені в пункті 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України до розпорядника акцизного складу відповідно до норми пункту 1281.1 статті 1281 застосовуються відповідні санкції.

Зазначені штрафні санкції вступають в силу поступово, в залежності від місткості резервуарів, які розташовані на акцизних складах їх розпорядників, які розташовані на акцизних складах їх розпорядників, а саме:

- з 1 липня 2019 - якщо перевищує 20 000 куб. метрів;

- з 1 жовтня 2019 року - якщо перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів;

- з 1 січня 2020 року - якщо не перевищує 1000 куб. метрів.

Тобто, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи вимоги пункту 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України вбачається, що позивач несе відповідальність за не обладнання кожного введеного в експлуатацію стаціонарного резервуару, що розташовано на акцизному складі витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та не реєстрації їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального починаючи з 01 жовтня 2019 року, ця вимога Податкового кодексу України стосується тільки акцизних складів де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб, метрів, але не перевищує 20 000 куб, метрів.

Відповідно до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за пункт 1281.1 статті 1281 Податкового кодексу України будуть застосовуватись до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб, метрів виключно з 1 квітня 2020 року.

Як вже було встановлено судом вище, у власності позивача знаходяться наступні резервуари:

- ємність для зберігання нафтопродуктів тип РГС- 50 (об'ємом 50 куб.м.) - 5 шт.;

- ємність для зберігання нафтопродуктів тип РГС- 60 (об'ємом 60 куб.м.) - 14 шт;

- ємність для зберігання нафтопродуктів тип РГС- 75 (об'ємом 75 куб.м.) - 5 шт.

Загальна кількість резервуарів 24 шт. Загальна потужність для зберігання палива складає 1 465 куб.м.

В свою чергу, під час розгляду судом даної справи та з пояснень наданих позивачем було встановлено, що позивачем приймаючи до уваги санкції встановлені нормами пункту 1281.1 ст. 1281 Податкового кодексу України, за не обладнання резервуарів витратомірами-лічильниками та рівнемірами- лічильниками та тривалий час щодо дообладнання резервуарів вищевказаними засобами електронного контролю позивачем визнано тимчасово недоцільним господарське використання основних засобів та прийнято рішення, щодо виведення з експлуатації основних засобів та переведення їх на консервацію.

Так, судом встановлено, що для зменшення негативного впливу консервації основних засобів на господарську діяльність, позивачем було прийнято рішення про виведення з експлуатації основних засобів та переведення їх на консервацію двома окремими чергами, а саме:

- перша черга, резервуари з 1 по 12 - до 01 жовтня 2019 року, загальна місткість 736 куб. метрів.

- друга черга, резервуари з 13 по 24 - до 01 квітня 2020 року, загальна місткість 729 куб. метрів.

Суд звертає увагу, що порядок дій при проведенні заходів з консервації виробничих фондів чітко визначено в Положенні про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1183 (надалі - Порядок Кабінету Міністрів України № 1183). Застосування Порядку Кабінету Міністрів України № 1183 обов'язково для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності.

Для інших підприємств цей документ має рекомендаційний характер. Тобто підприємства які не мають стратегічного значення і засновані на іншій власності ніж державна можуть застосовувати норми Порядку Кабінету Міністрів України № 1183 повністю або частково у добровільному порядку.

Згідно пункту 2 Порядку Кабінету Міністрів України № 1183 консервація основних засобів підприємства - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш 3 років) зберігання основних засобів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Згідно пункту 3 Порядку Кабінету Міністрів України № 1183 встановлено, що основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обґрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

За приписами пункту 9 Положення Кабінету Міністрів України № 1183 використання законсервованих об'єктів протягом установленого строку консервації забороняється.

Згідно пункту 12 Порядку Кабінету Міністрів України № 1183 Техніко-економічне обґрунтування необхідності проведення консервації основних фондів підприємств включає:

- відомості про основні фонди підприємства, що підлягають консервації: найменування та місцезнаходження підприємства, орган, уповноважений управляти майном, - для підприємств, заснованих на державній власності, (найменування власника (власників) - для інших підприємств), балансова вартість;

- проект консервації, затверджений і погоджений відповідно до пункту 6 цього Положення;

- акт технічного стану основних фондів на момент їх консервації;

В свою чергу, судом встановлено, що позивачем для документального забезпечення процесу виведення основних засобів з експлуатації та переведення їх на консервацію було складено та узгоджено наступну документацію, а саме:

1) Щодо резервуарів з 1 по 12:

- наказ про консервацію основних засобів і створення комісії № 1-03 від 09 вересня 2019 року.;

- техніко-економічне обґрунтування необхідності проведення консервації основних засобів;

- проект консервації основних засобів;

- акт технічного стану основних засобів на момент їх консервації від 25 вересня 2019 року;

- акт про тимчасове виведення основних засобів ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» з виробничого процесу та їх консервацію від 25 вересня 2019 року;

- наказ про виведення основних засобів з експлуатації та переведення їх на консервацію № 1/1-03-К від 30 вересня 2019 року;

- акт про прийняття основних засобів на консервацію від 30 вересня 2019 року.

2) Щодо резервуарів з 13 по 24:

- наказ про консервацію основних засобів і створення комісії № 2-03 від 10 березня 2020 року;

- техніко-економічне обґрунтування необхідності проведення консервації основних засобів;

- проект консервації основних засобів;

- акт технічного стану основних засобів на момент їх консервації від 23 березня 2020 року;

- акт про тимчасове виведення основних засобів ТОВ «КАСАН-УКРАЇНА» з виробничого процесу та їх консервацію від 23 березня 2020 року;

- наказ про виведення основних засобів з експлуатації та переведення їх на консервацію № 2/1-ОЗ-К від 30 березня 2020 року;

- акт про прийняття основних засобів на консервацію від 30 березня 2020 року.

Таким чином, з викладеного вбачається, що станом на 01 жовтня 2019 року резервуари першої черги (з 1 по 12) було виведено з експлуатації та законсервовано, що свідчить про те, що загальна місткість резервуарів які перебували в експлуатації у позивача складала 729 куб, метрів (що не перевищує 1 000 куб, метрів) та в свою чергу станом на 01 квітня 2020 року усі основні засоби (резервуари та трубопроводи) було виведено з експлуатації та законсервовано, що дає підстави суду для висновку про необґрунтованість висновків службових осіб про порушення позивачем податкового законодавства.

Також, суд звертає увагу, що під час розгляду справи, представником позивача було надано до суду Акт Дніпровського районного управління Головного управління ДСНС України у місті Києві від 17 лютого 2021 року № 77, відповідно до якого вбачається, що станом на 01 квітня 2020 року усі резервуари, що знаходяться на акцизному складі за адресою: місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32 (уніфікований номер 1008691) були виведені з експлуатації, що свідчить про те, що акцизний склад не працював в період з 01 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (150 календарних дня) та навіть на час подання позову, акцизний склад не функціонує, що дає в свою чергу підстави для висновку про безпідставність застосування податковим органом відносно позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України.

Отже, беручи до уваги викладені вище обставини в сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача в даній частині, а саме для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2020 року № 0007300902 щодо встановленого порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не обладнання витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі та не обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2020 року № 0007390902 щодо встановленого порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 150 000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу Акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки було встановлено, що ТОВ «КАСАН-УКРАІНА» за період з 01 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (150 календарних дня) включно не сформовано дані про фактичні залишки пального па початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального по акцизному складу за адресою: місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32 (уніфікований номер 1008691) та не було подано Довідку 2, яка затверджена Наказом № 944, чим порушено вимоги підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Так, відповідно до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С..

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до викладених вище обставин у їх сукупності було встановлено, що за період з 01 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (150 календарних дні) включно, акцизний склад за адресою: місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32 (уніфікований номер 1008691) не працював, оскільки як встановлено вище та відповідно до наданого до матеріалів справи Акту Дніпровського районного управління Головного управління ДСНС України у місті Києві від 17 лютого 2021 року № 77 встановлено, що станом на 01 квітня 2020 року усі резервуари, що знаходяться на акцизному складі за адресою: місто Київ, вулиця Довбуша Олекси, будинок 32 (уніфікований номер 1008691) були виведені з експлуатації.

При цьому, суд зауважує, що норма підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України не зобов'язує розпорядника акцизного складу формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, за період часу в який акцизний склад не працює та не зобов'язує розпорядника акцизного складу обладнувати резервуари, виведені з експлуатації, рівнемірами або витратомірами в місцях, де не здійснюється відпуск пального наливом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку, застосування податковим органом відносно позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 1281.3 статті 1281 Податкового кодексу України, та вимог наведених в Наказі Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі» є необґрунтованим, що дає підстави суду для висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в даній частині шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2020 року № 0007390902 щодо встановленого порушення п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України: не подання платником податків контролюючим органам дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 150 000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

При цьому, посилання представника позивача на будь-які допущені податковим органом формальні порушення при оформленні Акту перевірки не беруться судом до уваги, оскільки, Акт перевірки за своєю суттю не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

В свою чергу, суд звертає увагу, що Акт перевірки є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого Акта.

Суд зауважує, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин в їх сукупності, виходячи з встановлених під час розгляду судом даної справи обставин, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог адміністративного позову позивача та наявності підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість висновків податкового органу за результатами проведеної перевірки та наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 11 350,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 11 350,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «КАСАН-Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0007290902 від 30.09.2020.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0007300902 від 30.09.2020.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КАСАН-Україна» (ЄДРПОУ: 24575805, адреса: 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 40) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350 гривень (одинадцять тисяч триста п'ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення виготовлено 23.11.2021.

Попередній документ

101365789

Наступний документ

101365791

Інформація про рішення:

№ рішення:	101365790
№ справи:	640/6526/21
Дата рішення:	16.11.2021
Дата публікації:	29.11.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (25.10.2022)
Дата надходження:	20.10.2022
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

30.12.2025 01:16	Шостий апеляційний адміністративний суд
30.12.2025 01:16	Шостий апеляційний адміністративний суд
30.12.2025 01:16	Шостий апеляційний адміністративний суд
13.04.2021 10:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
18.05.2021 10:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
25.05.2021 09:40	Окружний адміністративний суд міста Києва
15.06.2021 11:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
20.07.2021 11:45	Окружний адміністративний суд міста Києва
03.08.2021 11:45	Окружний адміністративний суд міста Києва
07.09.2021 11:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
05.10.2021 10:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
04.11.2021 11:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
16.11.2021 12:20	Окружний адміністративний суд міста Києва
31.03.2022 09:30	Шостий апеляційний адміністративний суд