м. Вінниця
24 листопада 2021 р. Справа № 120/3963/18-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відомчої комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про визнання дій протиправними, визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відомчої комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про визнання дій протиправними, визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю дій відомчої комісії про визнання учасниками бойових дій, а саме відмови у наданні статусу учасника бойових дій. Зазначає, що інспектора сектору реагування Літинської ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області направлено для проходження стажування строком на 3 місяці до Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП у Донецькій області та затверджено індивідуальний план стажування. Однак позивач стверджує, що як такого стажування ГУНП в Донецькій області організовано не було, а в дійсності відбулося організовано несення служби добових нарядів виключно з охорони публічної безпеки, як придатними силами Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП у Донецькій області.
Заперечуючи вимоги позивача, представником комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій надано відзив згідно якого стверджує, що на підставі нормативних актів та індивідуальних наказів організовано проведення стажування працівника ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 із закріпленням керівника стажування за місцем служби.
Окремо зазначає, що порядок організації після дипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням законів та положень. Відповідно до Положення № 1625, яким визначено, що стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок і компетенції здобутих у результаті теоретичної підготовки, також зазначеним положенням визначено вичерпний перелік працівників поліції, які зобов'язані пройти стажування.
Також представником головного управління Національної поліції у Вінницькій області надано пояснення на позовну заяву, якими просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивачем помилково та безпідставно ототожнено виконання службових обов'язків по охороні публічного порядку на території, що відноситься до району проведення антитерористичної операції, з участю особи у виконанні бойових завдань АТО в районах її проведення.
Стверджує, що позивачем не надано достатніх даних на підтвердження безпосередньої участі його у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення та забезпеченні її проведення.
Відповідно до ухвали про прийняття адміністративної справи до провадження від 04.08.2021 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідно до наказу начальника ГУНП України у Вінницькій області № 67o/c, від 3 квітня 2017 року ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора сектору реагування Літинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області у званні старший лейтенант поліції.
На підставі наказів начальника ГУНП в Донецькій області № 1627 від 06 вересня 2017 року та № 2317 від 01 грудня 2017 року, а також начальника Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області № 232 від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 проходив стажування у населеному пункті Мангуш у період з 03 вересня по 04 грудня 2017 року.
21.06.2018 року по закінченню стажування позивач звернувся до комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських та інших працівників Національної поліції України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.
Рішенням комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 11 липня 2018 року за №05/ІІ/ІІ/ 3 відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій.
Приймаючи дане рішення про відмову, комісія керувалась наступними нормами законодавства: - пункт 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - абзацу 2 пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413; - абзац 2 пункту 4 розділу II Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2016 року №405, затвердженим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2016 року №857/28987.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням комісії, позивач звернувся до суду.
Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення від 18.04.2019 року у справі № 120/3963/19, яке залишене в силі Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 року, яким визнано протиправними дії (бездіяльність) відомчої комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій. Визнано протиправним та скасовано рішення відомчої комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 11 липня 2018 року за №5/ІІ/ІІ 3, про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 . Зобов'язано відомчу комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 червня 2018 року.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відомча комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій,звернулась із касаційною скаргою.
За результатами розгляду скарги Верховний суд 09.07.2021 року прийняв постанову, якою касаційну скаргу задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 року скасував, а справу № 120/3963/18 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивами для скасування рішень, зазначено про те, що суди скасовуючи рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій виключно з підстав порушення порядку розгляду заяв, не вдалися до аналізу інших підстав для задоволення або відмови в задоволенні заяви про надання статусу учасника бойових дій, а саме ну було досліджено підстави для відмови передбачені Порядком № 405 та не досліджено наданні позивачем документи на відповідність їх Порядку № 405.
Отже, позивач вважає, що в період з 03.09.2017 року по 04.12.2017 року не проходив стажування, а безпосередньо виконував бойові завдання, тому має право для отримання статусу учасника бойових дій та видачі відповідного посвідчення встановленого законодавством зразка.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Відповідно до ст. 1. Закону України "Про Національну поліцію України" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 17 даного Закону визначено поняття поліцейського, який є громадянином України, склавши Присягу поліцейського, який проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно зі ст. 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з:
1) первинної професійної підготовки;
2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання;
3) післядипломної освіти;
4) службової підготовки системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно - службової діяльності.
Частиною 1 ст. 75 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та складається з:
1) спеціалізації;
2) перепідготовки;
3) підвищення кваліфікації;
4) стажування.
Відповідно до п.п. "и" п. 4 ч. 4 розділу ХV Перехідних положень Закону України "Про вищу освіту" післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь, навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) або професійно-технічної освіти (професії) та практичного досвіду.
Післядипломна освіта включає, зокрема, стажування, як набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Вказаною правовою нормою також передбачено, що особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується засновником (засновниками) навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом.
Порядок організації післядипломної освіти поліцейських установлює Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням положень цього та інших законів.
Згідно п.1 розділу І Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 1625 від 24.12.2015 року цим Положенням визначаються організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України, що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів.
Метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб працівників поліції в особистому професійному зростанні, забезпечення потреб держави у кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати свої функції (п. 3 розділу І даного Положення).
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ даного Положення одним із видів післядипломної освіти є стажування, яке передбачає набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов'язків певної професійної діяльності або галузі знань.
Згідно п. 1 розділу ІХ цього ж Положення стажування працівників поліції здійснюється з метою формування і закріплення на практиці професійних знань, умінь, навичок та компетенцій, здобутих у результаті теоретичної підготовки.
Як встановлено із матеріалів справи, наказом ГУНП у Вінницькій області від 17.08.2017 року № 1327 ОСОБА_1 в період з 31.08.2017 року строком на 4 місяці направлено для проходження стажування до ГУНП в Донецькій області.
Наказом ГУНП у Вінницькій області від 31.08.2017 року № 1381 внесено зміни до наказу № 1327 від 17.08.2017 року на підставі Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 року № 1625, та ОСОБА_1 направлено для проходження стажування у період з 03.09.2017 року по 01.01.2018 року до ГУНП в Донецькій області.
Позивачем 17.08.2017 року складено рапорт, яким надано згоду на направлення його для проходження стажування терміном на чотири місяці на одній із запропонованих посад ГУНП в Донецькій області.
Із наявного типового індивідуального плану стажування позивача судом встановлено, що до діяльності особи, яка проходить стажування входило здійснення превентивної діяльності, спрямованої на запобігання учинення правопорушень, виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень передбачених законом; несення служби з охорони адміністративних будівель відділення поліції; прийняття участі у організації профілактичних заходів серед населення на території обслуговування; прийняття участі у несенні служби працівниками поліції на блокпостах; прийняття участі у несенні служби працівниками поліції на об'єктах життєзабезпечення міста; забезпечення публічної безпеки та охорони громадського порядку; прийняття участі під час проведення масових заходів та загрози масових безладів.
Отже, розглядаючи вище зазначене у контексті правового поля, суд не може прийняти твердження позивача про те, що проходження стажування, яке відбувалось у посиленому режимі добових нарядів з охорони публічної безпеки, охорони будівель відділення поліції, відноситься до заходів здійснення з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації як придатними силами.
Включення до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, здійснюється на підставі СТ (ШТ) НПУ, наказів ГУНП про відрядження працівників у підпорядкування керівника АТО та посвідчення про відрядження.
Крім того, враховуючи, що на території Донецької області з квітня 2014 року проходить антитерористична операція, тому усі працівники поліції, які несуть службу у Донецькій області працюють у посиленому режимі несення служби, яке між іншим, включає в себе несення служби у добовому наряді по охороні правопорядку, патрулюванні та чергуванні на пропускних пунктах.
Наявні матеріали справи підтверджують участь позивача в охороні публічного порядку відповідно до розстановки нарядів поліції на території обслуговування Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, що було передбачено планом стажування. Однак, жодних документів, які б свідчили про те, що уповноваженими особами були віддані розпорядження щодо залучення позивача до проведення антитерористичної операції чи для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до суду надано не було.
В даному випадку суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 у період з 03.09.2017 року по 04.12.2018 року проходив саме стажування, оскільки в суду відсутні матеріали про залучення його для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
При цьому предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій.
Суд зазначає, що право на отримання статусу учасника бойових дій регламентується Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі, стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій, Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413.
Відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються, зокрема, поліцейські, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до п. 2-1 Порядку № 413 визначено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у п. 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об'єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об'єднаним командним пунктом об'єднаних сил), а також, які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення:
- для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Згідно із п 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:
- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в Національній поліції;
- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Відповідно до п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абз. 2 і 3 п. 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені п. 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Суд звертає увагу, що Положенням про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 405 від 23.05.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2016 року за № 857/28987, до повноважень комісії віднесено вивчення документів та інших доказів, направлених як територіальними органами поліції, так і документи, подані особисто; заслуховування пояснень осіб, які звернулись за отриманням статусу учасника бойових дій, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів (п. 2 Положення № 405).
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Комісії інформують у місячний строк Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно з додатками 3 і 5.
Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.
Згідно із п. 8 Порядку від 20.08.2014 року № 413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абз. 2 і 3 п. 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у п. 5 цього Порядку.
Вказані правові норми кореспондують із положеннями розділу ІІ Положення № 405 та п. 19 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У розділі ІІІ Положення № 405 визначені особливості надання поліцейським, державним службовцям, іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції.
Так, п. 1 розділу ІІІ Положення № 405 передбачено, що комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про:
1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції;
3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Відповідно до розділу ІІІ Положення № 405 комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів:
- витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського, державного службовця, іншого працівника Національної поліції України у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
- для поліцейських, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абз. 2 цього пункту, а також витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
Таким чином, законодавством чітко визначено сукупність обставин, за яких особа може отримати статус учасника бойових дій.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем на підтвердження наявності, на його думку, права про встановлення йому учасника бойових дій, подано наступні документи (копії):
- паспорта;
- ідентифікаційного коду;
- згоду на збір та обробку персональних даних;
- графіків несення служби;
- книги нарядів;
- рішення по комплексному використанню сил і засобів охорони публічної безпеки;
- листа № 1103/101/01-2017 від 08.09.2017 року;
- список прикомандированих співробітників поліції № 8439/106/05 від 12.09.21017 року;
- колективний запиту щодо отримання інформації на начальника Центрального ВП головного управління Національної поліції у Донецькій області;
- відповідь на колективне звернення з Центрального ВП ГУНП від 23.11.2017 року № 15190/101/01-2017;
- запит на ім'я начальника ГУНП Національної поліції у Вінницькій області від 31.05.2018 року;
- відповідь з ГУНП у Вінницькій області від 08.06.2018 року № Б-15/04/12-2018;
- запит на ім'я начальника ГУНП в Донецькій області від 27.12.2017 року;
- відповідь з ГУНП в Донецькій області від 03.01.2018 року № 25зі/12/01-2018;
- наказ ГУНП в Донецькій області від 05.05.2017 року № 824;
- типовий індивідуальний план від 03.09.2017 року;
- відгук-характеристики від 01.12.2017 року;
- звіту від 01.12.2017 року.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлений порядок (процедура), яка передує встановленню факту належності до осіб, які приймали участь в антитерористичній операції, за умови чого командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені п. 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Аналізуючи зазначене законодавство, судом визначено, що правом на звернення для отримання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 1 Порядку № 413 та документи, передбачені п. 4 цього Порядку.
Отже, вказані положення Порядку № 413 встановлюють певну "правову процедуру", дотримання якої є обов'язком суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 826/13000/18, від 10.04.2019 року у справі № 826/16495/17.
Позивачем не дотримано таку "правову процедуру", оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 наказом ГУНП у Вінницькій області від 17.08.2017 року № 1327 відряджено до ГУНП в Донецькій області для проходження стажування, яке не передбачає безпосередньої участі стажера у проведенні антитерористичної операції, в тому числі забезпеченні її проведення.
При цьому, матеріали справи не містять, серед іншого, відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про завершення позивачем виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або інших документів, які б вказували на безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності; боротьба з тероризмом - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності; район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція; режим у районі проведення антитерористичної операції - особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Позивач був направлений для проходження стажування, що не є тотожними з такими законодавчо визначеними поняттями як безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення; безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення та перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що чітко встановлено та передбачено спеціальним законодавством та порядком надання статусу учасника бойових дій.
Належних доказів того, що позивач приймав безпосередню участь у виконанні завдань в умовах проведення антитерористичної операції, суду не надано.
Відтак суд вважає, що позивач помилково ототожнює виконання службових обов'язків по охороні публічного порядку на території, що відноситься до району проведення антитерористичної операції, з участю особи у виконанні бойових завдань АТО в районах її проведення.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать саме про виконання службових обов'язків під час проходження позивачем стажування. Адже виконання службових обов'язків під час проходження стажування в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 805/1751/15-а.
В зв'язку з чим суд вважає рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій обгрунтованим та прийнятим в порядку та у відповідності до вимог закону.
Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідність відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікування обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішення. З тим щоб дотриматися принципу справедливого суду, обгрунтування рішення повинно свідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесенні на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачами доведено правомірність та обгрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відомчої комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України про визнання дій протиправними, визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович