Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 127/8806/21
провадження № 51-4502км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021020010000146 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 24 квітня 2019 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області (з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2019 року) за: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2
ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Вступ
30 січня, 02 лютого 2021 року засуджений ОСОБА_6 таємно, повторно, з вікон під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 здійснив крадіжку металевих решіток, чим завдав співвласникам багатоквартирного будинку матеріальну шкоду на загальну суму 699, 54 грн.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Апеляційний суд, після розгляду апеляційних скарг засудженого та його захисника, змінив вирок місцевого суду та пом'якшив ОСОБА_6 покарання до 6 місяців арешту.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий апеляційний розгляд. Вказав, що апеляційний суд ухвалив рішення, яке не відповідає ст. ст. 370, 419 КПК України щодо обґрунтованості судового рішення та призначив ОСОБА_6 м'яке покарання.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на такі питання:
- Чи постановлено ухвала суду апеляційної інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону?
- Чи призначено засудженому ОСОБА_6 несправедливе покарання через м'якість?
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2021 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 30 січня,
02 лютого 2021 року приблизно об 11:00, повторно, шляхом вільного доступу, з вікон під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , таємно викрав металеві решітки, чим завдав співвласникам багатоквартирного будинку матеріальну шкоду на загальну суму 699, 54 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року вирок місцевого суду змінено та призначено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 25 лютого 2021 року по 18 червня 2021 року.
Постановлено рахувати початок відбуття покарання з 18 червня 2021 року.
В решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судового рішення та призначення ОСОБА_6 покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 370, ч. 3 ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України установлено обставини, які пом'якшують покарання, зокрема щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання, визнаються, у тому числі, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
З огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.
Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.
З матеріалів даного кримінального провадження слідує, що при розгляді апеляційних скарг засудженого та його захисника, суд апеляційної інстанції доводи щодо суворості призначеного судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання перевірив і своє рішення про пом'якшення покарання належним чином мотивував.
При цьому суд вірно врахував вимоги чинного законодавства та обставини даного кримінального провадження.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами; фактичні обставини кримінального провадження; спосіб скоєних злочинів; об'єкт посягання; вартість викраденого майна; дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання; повне визнання ним своєї вини у вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. При цьому суд врахував щире каяття засудженого як обставину, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, а рецидив злочинів як обставину, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання.
Врахувавши зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність пом'якшення призначеного судом першої інстанції засудженому покарання та змінив вирок місцевого суду і призначив ОСОБА_6 покарання, яке той має відбувати реально, у виді арешту строком на 6 місяців.
Колегія суддів дійшла висновку, що призначене покарання не можна вважати явно несправедливим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення при перевірці даного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора -
без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3