судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1
у справі №554/690/17 (провадження №51-1841км21)
У цьому кримінальному провадженні чотирьох осіб було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 та деяких інших злочинів. Вироком суду апеляційної інстанції було встановлено, що протягом серпня - вересня 2016 року засуджені за попередньою змовою групою осіб кілька разів збули психотропні речовини залегендованій особі (ця особа перераховувала кошти на рахунок одного із засуджених, а інший із учасників групи передавав придбану психотропну речовину). Також у засуджених було вилучено спортивну сумку із прекурсором масою близько 2 кг, психотропні речовини у автомобілі тощо.
Цей вирок став предметом оскарження до суду касаційної інстанції.
Сторона захисту серед доводів своєї скарги вказала те, що суд апеляційної інстанції не прийняв відмови прокурора від апеляційної скарги, а натомість виніс вирок.
Тож перед судом касаційної інстанції виникнуло питання щодо застосування положень кримінального процесуального кодексу, які стосуються встановлення моменту, до якого можлива відмова прокурора від апеляційної скарги.
Більшість суддів із колегії дійшла висновку, що апеляційним судом не було дотримано положень ч. 1 ст. 403 КПК щодо прийняття відмови прокурора від апеляційної скарги.
Я не погоджуюся із таким рішенням своїх колег з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 403 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Однак апеляційний розгляд здійснюється не хаотично, а у визначеному законодавцем порядку. Зокрема, якщо суд перейшов вже до судових дебатів, то повернення до з'ясування обставин можливе лише у виключних випадках (ч. 5 ст. 364 КПК), якщо таке рішення буде прийнято судом. Причому вже після такого з'ясування обставин суд знову відкриває судові дебати.
Фактично саме етап судових дебатів є останнім періодом, під час якого суд з'ясовує думку всіх учасників судового розгляду щодо питань, які є предметом розгляду.
Після закінчення промов учасники мають право обмінятися репліками. А вже після цього слідує наступний етап - останнє слово обвинуваченого.
З огляду на таку чітку системність судового розгляду вважаю, що всі учасники судового розгляду, окрім обвинувачених, мають право і обов'язок висловлювати свою позицію щодо апеляційної скарги до судових дебатів включно.
Після судових дебатів вони фактично ведуть себе пасивно, оскільки законодавець передбачив право обвинуваченого на останнє слово. Повернення до попереднього етапу можливе у чітко визначених законодавцем випадках (наприклад, ч. 5 ст. 364 КПК).
У цьому провадженні сторона обвинувачення спершу подала апеляційну скаргу, а потім у низці судових засідань підтримувала подану апеляційну скаргу. Прокурор у судових дебатах також висловив свою позицію і просив суд задовольнити апеляційну скаргу. Фактично позиція сторони обвинувачення вже була з'ясована судом.
Після судових дебатів надійшла відмова від апеляційної скарги, подана вищестоящим прокурором. При цьому ця відмова мотивована тим, що відпала необхідність у підтриманні апеляційної скарги прокурора без наведення жодного аргументу.
Виникає запитання чи була тоді необхідність у проведенні понад два місяці НСРД, проведення досудового слідства та участь сторони обвинувачення у судових засіданнях протягом 2016 - 2021 років. Кримінальний процесуальний закон не даремно передбачає, що процесуальні рішення повинні бути мотивованими. Адже це спрямовано як на недопущення зловживання своїми правами будь-ким із учасників, так і на раціональне використання ресурсів сторін (в тому числі - сторони обвинувачення, тобто держави).
Побіжно зверну увагу й на те, що позиція вищестоящого прокурора була протилежною до позиції прокурорів, які брали участь у судах першої та апеляційної інстанції. Право на відмову вищестоящого прокурора від апеляційної скарги хоч і передбачено ч. 4 ст. 36 КПК, однак, на мою думку, необхідно також враховувати узгодженість такої позиції сторони обвинувачення.
На мою думку, надіслана прокурором відмова від апеляційної скарги, подана після завершення судових дебатів, яка не містить аргументів як щодо самої відмови, так і щодо такого пізнього часу її подання правильно була оцінена судом апеляційної інстанції.
Зауважу, що сторона обвинувачення у разі незгоди із вироком суду апеляційної інстанції могла оскаржити його в касаційному порядку. Однак вона таким правом не скористалася. При цьому під час розгляду справи судом касаційної інстанції прокурор теж висловив позицію про правильність висновків апеляційного суду.
Узагальнюючи викладене, вважаю, що під час апеляційного розгляду прокурор у цьому кримінальному провадженні подав заяву про відмову від апеляційної скарги поза межами визначеного процесуальним законодавством терміну.
На моє переконання, апеляційний суд правильно визнав таку відмову поданою поза межами процесуальних строків та навів для цього переконливі аргументи в оскаржуваному вироку.
З врахуванням наведеного вважаю, що вирок апеляційного суду слід було залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.
Суддя ОСОБА_1