Ухвала
іменем України
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 760/6513/17
провадження № 51-5496ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року щодо ОСОБА_5 .
Рух справи і зміст судових рішень
За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року ОСОБА_5 визнано невинуватою і виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КПК через відсутність у її діях складу кримінального правопорушення.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_5 - без змін із урахуванням доводів, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року щодо ОСОБА_5 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає їх незаконність чи необґрунтованість.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону прокурор у касаційній скарзі не навів обгрунтування того, у чому полягають порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як він мав зробити відповідно до статей 412, 413 КПК, оскільки не вказав, чому їх слід відносити до підстав для скасування ухвали апеляційного суду касаційним судом відповідно до положень статей 370, 374, 404 і 419 цього Кодексу і ч. 1 ст. 185 КК у їх взаємозв'язку.
Прокурорне зазначив, чи заявляла сторона обвинувачення в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно
не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також прокурор не вказав, яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
У касаційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі цього суду на спростування доводів, наведених в апеляційній скарзі, з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.
Прокурор формально зазначив про неврахування апеляційним судом положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК, однак у касаційній скарзі не навів аргументів на обґрунтування такої позиції відповідно до вказаних положень.
Також без обґрунтування залишився висновок апеляційного суду щодо неможливості під час апеляційного розгляду усунути неповноту судового розгляду, допущену місцевим судом в частині доведеності об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК (щодо розміру заподіяної шкоди), яке є кримінальним проступком із матеріальним складом.
Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року щодо ОСОБА_5
і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3