Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 466/5186/18
провадження № 61-12523св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., у справі за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно.
Позов мотивовано тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір від 21 березня 2006 року № 169\06 Р-231\146, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у сумі 138 000,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит у повному обсязі у терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21 березня 2013 року. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 13 % річних. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника 21 березня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку банку переданий житловий будинок, загальною площею 166,8 кв. м, житловою площею 77,9 кв. м, та земельна ділянка, площею 0,0725 га, кадастровий номер 4610137500:11:002:0054, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належали ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 292 425,29 грн, проте рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною та станом на 04 червня 2018 року становить за кредитом та процентами у розмірі 353 005,40 дол. США. У березні 2018 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 166,8 кв. м, та земельна ділянка, площею 0,0725 га, що розташовані на АДРЕСА_1 та перебувають в іпотеці AT «УкрСиббанк». 26 грудня 2017 року заведена спадкова справа № 806/2017 року згідно із заявою ОСОБА_1 . Спадкоємцями померлої є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. 13 червня 2018 року банк пред'явив свої вимоги до спадкоємців через нотаріальну контору, спадкоємцю повідомлено про вимоги кредиторів, проте останній не задовольнив вимогу кредитора, заборгованість не погасив.
Із урахуванням наведених обставин, позивач із метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 21 березня 2006 року № 169\06 Р-231\146 за кредитом та процентами у розмірі 353 005,40 дол. США та пені у розмірі 18 219,68 грн, з яких: 137 063,97 дол. США - заборгованість за кредитом, 215 941,43 дол. США - заборгованість за процентами, 7 277,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 10 941,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів, просив звернути стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці, а саме: житловий будинок, загальною площею 166,8 кв. м, житловою площею 77,9 кв. м, позначений на плані літерою А-2, до якого відносяться наступні будівлі та споруди: цегляний гараж, позначений на плані літерою Г, цегляна вбиральня, позначена на плані літерою У; цегляний гараж, позначений на плані літерою В; цегляна кухня, позначена на плані літерою Б; погріб із бетону, позначений на плані літерами пг; східці з бетону, позначені на плані літерою б; металева хвіртка, позначена на плані цифрою 1; металеві ворота, позначені на плані цифрою 2; огорожа з металевої сітки, позначена на плані цифрами 3 і 4; відмостка з бетону, позначена на плані цифрою 1; замощення з асфальтобетону, позначене на плані цифрою 11, та земельну ділянку, площею 0,0725 га, кадастровий номер 4610137500:11:002:0054, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які прийняті у спадщину ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 1 095 042,00 грн (а. с. 3, т. 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2021 року позов АТ «УкрСиббанк» задоволено. З метою погашення на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 169\06 Р-231\146, за кредитом та процентами у розмірі 353 005,40 дол. США та пені у розмірі 18 219,68 грн, із яких: 137 063,97 дол. США - заборгованість за кредитом, 215 941,43 дол. США - заборгованість за процентами, 7 277,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 10 941,72 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів, звернути стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці, а саме: житловий будинок, загальною площею 166,8 кв. м, житловою площею 77,9 кв. м, позначений на плані літерою А-2, до якого відносяться наступні будівлі та споруди: цегляний гараж, позначений на плані літерою Г, цегляна вбиральня, позначена на плані літерою У; цегляний гараж, позначений на плані летерою В; цегляна кухня, позначена на плані літерою Б; погріб із бетону, позначений на плані літерами пг; східці з бетону, позначені на плані літерою б; металева хвіртка, позначена на плані цифроою 1; металеві ворота, позначені на плані цифрою 2; огорожа з металевої сітки, позначена на плані цифрами 3 і 4; відмостка з бетону, позначена на плані цифрою 1; замощення з асфальтобетону, позначене на плані цифрою 11 та земельну ділянку, площею 0,0725 га, кадастровий номер 4610137500:11:002:0054, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які прийняті у спадщину ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, яка відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у червні 2008 року АТ «УкрСиббанк» уже зверталося до суду із позовними вимогами про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спірним кредитним договором шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, чим змінило строк виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому АТ «УкрСиббанк» втратило право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів та їх стягнення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження задоволені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, щорішення у цій справі у частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості у розмірі 137 063,97 доларів США за тілом кредиту, 115 070,15 доларів США за процентами, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й усправі № 466/2047/13, а тому відповідно до приписів частини третьої статті 255 ЦПК України провадження у цій справі підлягає закриттю. Суд апеляційної інстанції у цій справі не може брати до уваги рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року у справі № 466/2047/13 як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки з огляду на висновок про відмінність суб'єктного складу, вимоги до ОСОБА_1 не вирішувалися. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновки щодо закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, викладені у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 308/2654/16-ц.
У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк» вказує на необхідність відступлення (конкретизації) від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2437/17, від 06 липня 2021 року у справі № 916/617/17.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справу № 466/5186/18 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 вересня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Позивачем приховано від суду касаційної інстанції інформацію про те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року замінено сторону у виконавчому провадженні у справі № 2-52/11, а саме: замінено боржника ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 . Рішення суду першої інстанції про повторне стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» є незаконним, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року, яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, зазначена заборгованість уже стягнута із ОСОБА_1 на користь банку.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 березня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 169/06 Р-231/146.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у сумі 138 000,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21 березня 2013 року, за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка у розмірі 13 % річних (а. с. 16-19, т. 1).
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169/06 Р-231/146 із ОСОБА_2 укладений іпотечний договір від 21 березня 2006 року, відповідно до умов якого в іпотеку банку переданий житловий будинок, загальною площею 166,8 кв. м, житловою площею 77,9 кв. м, та земельна ділянка, площею 0,0725 га, кадастровий номер 4610137500:11:002:0054, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 на праві приватної власності (а. с. 21-23, т. 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2014 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2 292 425,29 грн заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169/06Р-231/146(10306996000). У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 69/06Р-231/146(10306996000) у розмірі 2 292 425,29 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 137 063,97 доларів США, що в еквіваленті становить 1 095 552,31 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 115 070,15 доларів США, що в еквіваленті становить 919 755,71 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 146 313,30 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 130 303,97 грн, штраф за неналежне виконання умов договору - 500,00 грн, звернуто стягнення на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме: на житловий будинок на АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,0725 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (а. с. 24-26, т. 1). Зазначене рішення суду на момент звернення позивача до суду не виконано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а. с. 36, т. 1).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 166,8 кв. м, житловою площею 77,9 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0725 га, кадастровий номер 4610137500:11:002:0054, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають в іпотеці AT «УкрСиббанк» (а. с. 39-43, т. 1).
ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої заведена спадкова справа № 806/2017, проте свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю не видавалося (а. с. 39, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора (правовий висновок, сформований Верховним Судом України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, пеню за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такий правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «УкрСиббанк» просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169\06 Р-231\146, яка станом на 04 червня 2018 року становила 353 005,40 доларів США за кредитом та процентами та 18 219,68 грн за пенею, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, яке прийнято ОСОБА_1 у спадщину після смерті ОСОБА_2 (іпотекодавець).
Судами встановлено, що у червні 2008 року АТ «УкрСиббанк» зверталося із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169\06 Р-231\146 та звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2014 року, позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2 292 425,29 грн заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169/06Р-231/146 (10306996000) та у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки (а. с. 24-26, т. 1).
Таким чином, звернувшись у червні 2008 року із позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169\06 Р-231\146, АТ «УкрСиббанк» змінило строк виконання зобов'язання за цим договором, у зв'язку із чим втратило право нараховувати передбачені договором проценти, пеню за користування кредитом.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк», оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169\06 Р-231\146 АТ, щодо якої вже існує судове рішення, яке набрало законної сили, та яким стягнуто заборгованість за цим кредитним договором із позичальника та у рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, яке належало спадкоємцю відповідача.
Охоронювані інтереси АТ «УкрСиббанк» як кредитора та іпотекодержателя підлягають захисту шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, а не шляхом пред'явлення нового позову до спадкоємця іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки, відносно якого існує невиконане судове рішення.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Обов'язок ОСОБА_3 щодо виконання зобов'язань за іпотечним договором від 21 березня 2006 року, в тому числі виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не відноситься до тих обов'язків, які в силу статті 1219 ЦК України є такими, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, і відносно яких правонаступництво не допускається, оскільки виконання цього обов'язку не пов'язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.
При цьому Верховний Суд бере до уваги те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року у справі № 2-52/11, яка набрала законної сили, замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме: боржника ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 у частині виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року у справі № 2-52/11 про погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2006 року № 169/06Р-231/146 (10306996000) у розмірі 2 292 425,29 грн шляхом зверненням стягнення на об'єкти нерухомого майна, а саме: на житловий будинок на АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що аналіз пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення виконавчого провадження) не містить застереження відносно правонаступництва фізичної особи, а стосується виключно юридичних осіб, по свої суті зводиться до неправильного тлумачення заявником норми матеріального права з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Аналогічний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гм20).
Доводи касаційної скарги про те, що рішення у цій справі у частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості у розмірі 137 063,97 доларів США за тілом кредиту, 115 070,15 доларів США за процентами, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у справі № 466/2047/13, а тому відповідно до приписів частини третьої статті 255 ЦПК України провадження у цій справі підлягає закриттю, є необґрунтованими, оскільки у справі № 466/2047/13 зазначені вимоги пред'являлися до іншої особи - ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є позивач у цій справі.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновки щодо закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, викладені у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 308/2654/16-ц, оскільки встановлені у цій справі та у справі № 308/2654/16-ц обставини не є подібними.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції у цій справі не може брати до уваги рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року у справі № 466/2047/13 як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки з огляду на висновок про відмінність суб'єктного складу, вимоги до ОСОБА_1 не вирішувалися, є безпідставними, оскільки встановлені щодо ОСОБА_1 обставини у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2013 року у справі № 466/2047/13 в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційними для цієї справи.
У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк» вказує на необхідність відступлення (конкретизації) від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2437/17, від 06 липня 2021 року у справі № 916/617/17.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги у цій частині, колегія суддів не вбачає підстав для відступлення (конкретизації) від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2437/17, від 06 липня 2021 року у справі № 916/617/17.
При цьому відповідно до частин третьої, четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Таким чином, до повноважень колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не входить вирішення питання про відступ від висновків щодо застосування норми права, викладених у рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, Великої Палати Верховного Суду, тоді як клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, АТ «УкрСиббанк» не подавало.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без - змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук