Ухвала
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 369/7918/19
провадження № 61-2103св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з відповідачів солідарно борг з урахуванням пені та трьох відсотків річних у сумі 1 084 082,66 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що у січні 2007 року між сторонами укладено договір позики на суму 150 000,00 грн, що повернуті не були. У період 2008-2009 років ОСОБА_2 запевняв його, що має власний будівельний бізнес і тому йому необхідні кошти для завершення будівництва. 24 грудня 2009 року між ними укладено договір позики на суму 250 000,00 грн на строк до 01 червня 2010 року, а також попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_2 отримав 125 000,00 грн. При підписанні цих угод дружина ОСОБА_3 надала згоду на укладення цих правочинів. У подальшому між ними ще були укладені такі договори позики: 11 листопада 2011 року - на суму 100 000,00 грн та 30 000,00 дол. США; 30 листопада 2011 року на суму 10 000,00 дол. США; 25 липня 2017 року - на суму 25 000,00 дол. США. Вказані кошти повернуті не були. Протягом 2018 року позивач намагався домовитись з відповідачем ОСОБА_2 щодо повернення коштів в досудовому порядку. 28 грудня 2018 року шляхом спільних перемовин ними був погоджений загальний розмір заборгованості в розмірі 40 000,00 дол. США, які ОСОБА_2 зобов'язувався повертати частинами до 01 жовтня 2019 року. Разом з тим, погоджений графік виплат відповідач порушив та став уникати зустрічей. На час звернення до суду прострочена заборгованість складала 17 000,00 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 448 596,00 грн, загальна заборгованість становила 40 000,00 дол. США, що за курсом НБУ складало 1 055 520,00 грн. Пеня за період з 01 березня 2019 року по 20 червня 2019 року складала 24 433,12 грн; 3 % річних за цей же період становила 4 129,54 грн. Також позивач зазначав, що грошові кошти отримані у позику та використані ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, а тому його дружина ОСОБА_3 має нести відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість у сумі 1 055 520,00 грн та три відсотки річних у сумі 4 129,54 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат. В решті вимог позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами досягнуто згоди щодо загальної суми грошових коштів, які підлягають поверненню, сторони погодили строки повернення позики і ці зобов'язання відповідачами не виконані. Факт передачі грошових коштів підтверджується договорами позики та розписками. Обов'язок повернення коштів виник з моменту передання грошей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки передував факт передачі коштів у борг.
Разом з тим, стягуючи заборгованість з відповідачів у солідарному порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позика використана в інтересах сім'ї.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2021 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не повідомили заявника про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку та розглянули справу без її участі;
- проігнорували, що заявник не отримувала повісток чи будь-яких інших повідомлень по справі;
- не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи жодних доказів використання ОСОБА_2 позичених у позивача коштів в інтересах сім'ї.
Разом із касаційною скаргою ОСОБА_3 подала до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року.
Клопотання обґрунтувала тим, що набрання оскаржуваними судовими рішеннями законної сили, у випадку отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання, виконавець матиме можливість накласти арешт на її картковий рахунок, що позбавить її джерел доходів, у зв'язку з чим є підстави для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що 17 березня 2021 року відкрито виконавчі провадження з виконання оскаржуваних судових рішень. У ході виконавчого провадження накладено арешт на картковий рахунок, у зв'язку з чим припинено виплату пенсії, яка є єдиним джерелом доходів заявника. ОСОБА_3 посилається на незадовільний стан свого здоров'я. Зазначає, що подальше виконання оскаржуваного судового рішення призведе до позбавлення її засобів до існування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, витребувано матеріали справи № 369/7918/19 із суду першої інстанції, надано сторонам строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено заявнику в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
У квітні 2021 року матеріали справи № 369/7918/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 01 грудня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
Г. І. Усик