16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 908/3515/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Магурського О.П.,
відповідача - Пельо Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 (головуючий суддя - Чус О. В., судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2020 (суддя Колодій Н.А.)
у справі №908/3515/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл"
до Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
про стягнення 1261545,36 грн
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл"
про стягнення 2339820,58 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" (далі - ТОВ "Лінкойл") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - АТ "Запорізький завод феросплавів") 1261545,36 грн заборгованості, що складається з 200000,00 грн суми основного боргу, 870741,04 грн неустойки, 41581,22 грн 3% річних, 149223,10 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору поставки №0424/2019 в частині своєчасної оплати поставленої йому вугільної продукції.
1.3.АТ "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до ТОВ "Лінкойл" про стягнення з 2339820,58 грн неустойки.
1.4.Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ "Лінкойл" зобов'язань по договору в частині своєчасної поставки товару належної якості, внаслідок чого йому було нараховано штрафні санкції у сумі 2339820,59 грн, яка складається з 331304,01 грн штрафу за поставку неякісного товару (п. 10.2 договору), 628987,71грн штрафу за прострочку терміну поставки (п. 10.3 договору), 1185132,31 грн штрафу за недопоставку товару в повному обсязі за додатком № 5 (п. 10.3 договору) та 194396,56 грн штрафу за прострочку заміни неякісного товару за п. 6.7 договору.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.24.04.2019 між ТОВ "Лінкойл" (постачальник) та АТ "Запорізький завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки №0424/2019, за умовами п. 1.1 якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, код за УТК ЗЕД 2701 (далі - товар).
2.2.Асортимент, кількість, якість, умови та строки поставки, умови та строки оплати товару визначаються сторонами у додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною договору (п. п. 2.1, 2.2, 3.3, 5.6, 14.4 договору).
2.3.Відповідно до п. п. 5.1, 5.3 договору ціна товару фіксується у додатках (специфікаціях), визначається у національній валюті України.
2.4.Товар поставляється залізничним транспортом на умовах поставки за Інкотермс-2010, які визначаються у додатках (специфікаціях) для кожної конкретної партії поставки (п. п. 3.1, 3.6 договору).
2.5.Згідно з п. 4.2.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений товар в терміни, зазначені у додатках (специфікаціях) або додаткових угодах.
2.6.Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що датою поставки та моментом переходу права власності є дата, що визначена станцією вантажоодержувача у графі 51 «Календарний штемпель прибуття вантажу» залізничної накладної.
2.7.Впродовж строку дії договору сторони укладали додаткові угоди, якими визначали якісні характеристики та деякі питання щодо порядку приймання товару, змінювали реквізити сторін та строк поставки, зокрема: від 24.04.2019 №1; від 19.06.2019 №2; від 01.07.2019 №3; від 11.08.2019 №4; від 09.09.2019 №5.
2.8.Також сторони укладали додатки до договору, якими визначали істотні умови договору, зокрема: від 24.04.2019 №1;. від 19.06.2019 №2; від 02.07.2019 №3; від 31.07.2019 №4. Кожним з додатків сторони однаково узгоджували: умови поставки - СРТ-станція Запоріжжя Ліве; дату переходу права власності; умови оплати - оплата здійснюється за фактом поставки, на який сформовано рахунок, шляхом безготівкового перерахунку коштів через 30 календарних днів.
2.9.Щодо кожної погодженої партії вугілля покупцю надавалися оригінали рахунку-фактури та акта приймання-передачі, сертифікат (посвідчення) якості, сертифікат відповідності і копії залізничних квитанцій; оригінал залізничної транспортної накладної. Факт здійснення поставки доводиться копіями актів приймання-передачі, коригувальних актів, рахунків та залізничних накладних (послідовно наведені у додатку 4).
2.10.Загалом за травень-жовтень 2019 року здійснено постачання товару на суму 25238248,55грн (з урахуванням коригування).
2.11.Граничний термін оплати за кожну поставлену партію товару відповідно до умов договору - 30 календарних днів від дати поставки.
2.12.Впродовж дії договору відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, зокрема, в період з липня по листопад 2019 здійснив часткову оплату поставленого за договором товару на загальну суму 25038248,55 грн, у зв'язку з чим на дату подання позову його прострочена заборгованість становить 200000,00 грн (розрахунок заборгованості наведено у додатку 5).
2.13.31.07.2019 між АТ "Запорізький завод феросплавів" та ТОВ "Лінкойл" було укладено додаток №4 до договору поставки №0424/2019 від 24.04.2019, за умовами якого, з урахуванням змін, передбачених додатковою угодою №5 від 09.08.2019, постачальник повинен був у термін до 11.09.2019 відвантажити на адресу покупця товар: вугілля кам'яне марки ДОМ фракція 13-50 мм, у кількості 2 500,00 тон; - вугілля кам'яне марки ДОМ фракція 50-70 мм, у кількості 500,00 тон; на умовах поставки - СРТ, станція Запоріжжя Ліве.
2.14.Свої зобов'язання за договором та додатком №4 постачальник виконав, проте фактично з порушенням п. 4.1.1 договору та передбаченого додатком №4 терміну поставки товару, а саме по товару, поставленому за рахунком-фактурою №24 від 14.09.2019, рахунком-фактурою №25 від 24.09.2019 та рахунком-фактурою №26 від 28.09.2019.
2.15.На виконання умов договору, 30.09.2019 між сторонами було укладено додаток №5 до договору поставки №0424/2019 від 24.04.2019, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця товар «Вугілля кам'яне» у період вересень 2019 року у кількості 1 500 тон (толеранса +/- 5%) на умовах поставки - СРТ, ст. Запоріжжя Ліве, на суму 5 632 506,00 грн. з ПДВ.
2.16.Проте, свої зобов'язання за договором та додатком №5 постачальник належним чином не виконав, фактично за вказаний період поставки (вересень 2019) за додатком №5 постачальником було відвантажено на адресу покупця лише 907,60 тон "Вугілля кам'яне", на умовах поставки - СРТ, з. д. ст. Запоріжжя-Ліве, з порушенням термінів поставки (розрахунки надані суду), у зв'язку з чим обсяг недопоставленого товару (вересень 2019) за додатком №5 на час подачі позовної заяви склав 517,4 тон.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.09.2020 у справі №908/3515/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021, позовні вимоги за первісним позовом ТОВ "Лінкойл" до АТ "Запорізький завод феросплавів" про стягнення 1261545,36 грн задовольнив частково; стягнув з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ТОВ "Лінкойл" - заборгованість за поставлений товар в сумі 200000,00 грн; 3 % річних в розмірі 39770,34 грн; суму інфляції в розмірі 86421,19 грн; судовий збір у розмірі 4892,87 грн; в решті позову відмовив. Позовні вимоги за зустрічним позовом АТ "Запорізький завод феросплавів" до ТОВ "Лінкойл" про стягнення суми 2339820,58 грн задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Лінкойл" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" суму штрафу за прострочку (строку) терміну поставки та недопоставку товару в повному обсязі за додатком №5 в розмірі 907060, 01 грн; суму судового збору в розмірі 27211,80 грн; в решті позовних вимог відмовив. Провів зустрічне зарахування згідно п. 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Стягнув з ТОВ "Лінкойл" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" 580868,48 грн, 22318, 93 грн судового збору.
3.2.Апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги ТОВ "Лінкойл" щодо відмови у задоволенні позовної вимоги первісного позову про стягнення неустойки у загальній сумі 871651,13 грн та часткового задоволення зустрічного позову.
3.3.Рішення судів в частині відмови у задоволенні позовної вимоги первісного позову про стягнення неустойки у загальній сумі 871651,13 грн мотивовані відсутністю підстав для стягнення штрафних санкцій, визначених частиною другою статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), з огляду на те, що жодна зі сторін у справі, зокрема, АТ "Запорізький завод феросплавів", не належить до державного сектора економіки, та порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, або виконанням зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
3.4.Приймаючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог суди виходили з обґрунтованості вимог в частині стягнення штрафу за прострочку терміну поставки та за недопоставку товару в повному обсязі за додатком №5 (об'єм недопоставки 517,40 тон), з огляду на те, що в додатках до договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, на який сформовано рахунок, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 30 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. п. 3.4, 4.1.1-4.1.5, 4.1.12, 4.1.13. цього договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40ДЕ, оформленої постачальником на поставлений товар.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ТОВ "Лінкойл" звернулось через суд апеляційної інстанції до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №908/3515/19 в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення неустойки 871651,13 грн, часткового задоволення зустрічного позову та проведення зустрічного зарахування; (2) ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу первісного позову ТОВ "Лінкойл" до АТ "Запорізький завод феросплавів" про стягнення неустойки у сумі 871651,13 грн задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову АТ "Запорізький завод феросплавів" до ТОВ "Лінкойл" відмовити повністю.
4.2.У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 22, 231 ГК України, статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права при оцінці наявних доказів у справі, суди оцінили недопустимі докази (пункти 1 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.3.Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не дослідив загальнодоступні електронні докази у вигляді відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не застосовував до спірних правовідносин норми матеріального права, які визначають статус відомостей в цьому реєстрі, а саме статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", застосування якої в сукупності з приписами статті 22 ГК України дозволяє дійти висновку про належність АТ "Запорізький завод феросплавів" до кола суб'єктів державного сектору економіки, а відтак і про правомірність застосування до нього неустойки, передбаченої частиною другою статті 231 ГК України.
4.4.Скаржник вважає, що висновків про неналежність відповідача до суб'єктів державного сектору економіки суд першої інстанції дійшов не на підставі ознак, визначених законом (статтею 22 ГК України) та підтверджених офіційними реєстраційними даними, а на підстав наданої Регіональним відділенням Фонду державного майна України інформації, яка на думку скаржника, є недопустимим доказом.
4.5.Стосовно часткового задоволення зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Лінкойл" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" штрафу в сумі 907060,01 грн скаржник стверджує, що суд першої інстанції не застосував в цій частині належні до застосування норми матеріального права, а саме статті 612, 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а апеляційний суд не перевірив рішення щодо обставин прострочки кредитора у зобов'язанні і щодо питання незастосування судом першої інстанції вказаних норм матеріального права.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача за первісним позовом з оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення неустойки 871651,13 грн, в частині часткового задоволення зустрічного позову та проведення зустрічного зарахування.
5.2.Таким чином предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні первісного позову про стягнення неустойки 871651,13 грн та в частині часткового задоволення зустрічного позову. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення неустойки в розмірі 871651,13 грн
5.3. Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.4.Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
5.5.Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.6.Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.7.Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)
5.8.Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.9.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
5.10.За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.11.Згідно з частиною другою статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
5.12.Для застосування штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 231 ГК України необхідною умовою є: віднесення хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання державного сектора економіки; якщо порушення зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
5.13.Стаття 22 ГК України, зокрема, визначає, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
5.14.Матеріли справи свідчать, що на запит суду першої інстанції щодо надання інформації чи є АТ "Запорізькій завод феросплавів" підприємством, що відноситься до державного сектору економіки, Регіональним відділенням Фонду державного майна надано наступну інформацію (вих. №10/1-34-01506 від 03.04.2020): "Відкрите акціонерне товариство "Запорізькій завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186542) було створено шляхом перетворення Запорізького державного заводу феросплавів у відкрите акціонерне товариство наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 03.05.1995 №462 . Останній державний пакет акцій у статутному капіталі ВАТ "Запорізький завод феросплавів" був реалізований у 2000 році на фондовій біржі. Продаж проведено центральним апаратом Фонду державного майна України. На сьогодні державна частка в статутному капіталі акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186542) відсутня, акціонерне товариство "Запорізькій завод феросплавів" не відноситься до підприємств державного сектору економіки.".
5.15.Проаналізувавши статутні документи АТ "Запорізький завод феросплавів", апеляційним судом також встановлено, що підприємство є приватною власністю і держава жодним чином не втручається і не може втручатися в його господарську діяльність, оскільки не є власником навіть однієї акції товариства.
5.16.Враховуючи, що жодна зі сторін у справі не належить до державного сектора економіки та порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, або виконанням зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, колегія судді погоджується з висновками про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення за первісним позовом на підставі частини другої статті 231 ГК України.
5.17.Стосовно доводів скаржника про неврахування судами загальнодоступних електронних доказів у вигляді відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та незастосовання до спірних правовідносин норм матеріального права, які визначають статус відомостей в цьому реєстрі, а саме статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", слід зазначити, що скаржник не конкретизує, яких саме відомостей не було враховано судами попередніх інстанцій та яким чином вони суперечать встановленим судами обставинам на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, на підставі листа Регіонального відділенням Фонду державного майна, який у відповідності до приписів чинного законодавства веде реєстр підприємств державного сектору економіки.
5.18.Крім того слід зазначити, що обґрунтовуючи нарахування пред'явлених до стягнення штрафних санкцій на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГК України, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої йому вугільної продукції, проте вказана норма передбачає відповідальність за порушення негрошового зобов'язання, у зв'язку з чим не може бути застосована до спірних правовідносин.
5.19.Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 та в постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі №910/16114/20.
5.20.За наведених обставин, колегія суддів погоджується з тим, що в задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення 871651,13 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі частини другої статті 231 ГК України, суди відмовили правомірно.
Щодо задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 907060,01 грн
5.21.Заявляючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказував на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару.
5.22.За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
5.23.Відповідно до частини першої статті 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.24.Згідно з частиною першою статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
5.25.Частиною першою статті 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.26. Дослідивши обставини справи, викладені у розділі 2 цієї постанови, які встановлені судами на підставі оцінки доказів, суди першої та апеляції інстанцій встановили факт виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань не у повній відповідності до умов договору щодо поставки товару, визначеного його умовами, та в строк, встановлений ним.
5.27.Стосовно доводів скаржника про те, що таке порушення позивачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором зумовлено неналежним виконанням (невиконанням в повному обсязі) іншою стороною (відповідачем за зустрічним позовом) своїх зобов'язань щодо оплати раніше поставленого товару, суди вірно зазначили, що в додатках до договору сторонами було погоджено, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, на який сформовано рахунок, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 30 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. п. 3.4, 4.1.1-4.1.5, 4.1.12, 4.1.13. цього договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 АА або ІМ-40 ДР або ІМ-40 ДТ або ІМ-40ДЕ, оформленої постачальником на поставлений товар.
5.28.При цьому нездійснення покупцем оплати отриманого раніше згідно умов договору товару не звільняє постачальника від обов'язку здійснити поставку наступних партій товару у визначених договором обсягах та у встановлений строк, та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, до вчинення якого боржник не міг виконати свого обов'язку.
5.29.З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог за зустрічним позовом в частині стягнення 628987,71 грн штрафу за прострочку терміну поставки та 1185132,31 грн штрафу за недопоставку товару в повному обсязі за додатком №5 (об'єм недопоставки 517,40 тон), в загальній сумі 1814120,02грн, яка була зменшена судом першої інстанції на підставі статті 551 ЦК України до суми в розмірі 907060,01 грн
5.30.Враховуючи часткове задоволення первісного та зустрічного позовів про стягнення грошових сум зустрічне зарахування таких сум та стягнення різниці між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, проведено судом першої інстанції, з чим правомірно погодився суд апеляційної інстанції, у відповідності до норм частини одинадцятої статті 238 ГПК України.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.
6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.
6.4.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкойл" залишити без задоволення.
2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2020 у справі №908/3515/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. М. Баранець
Н.М. Губенко