Іменем України
17 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/874/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Полозенко В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури
вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
в інтересах держави в особі
позивача: Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації
вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000
електронна адреса: dep@cult.gov.ua
до відповідача: головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
проспект Миру, 14,м. Чернігів, 14000
електронна адреса: chernigiv@land.gov.ua
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530, електронна пошта: kiselivska-sr@ukr.net)
про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності на земельну ділянку
представники учасників справи:
Князєв Д.В. - прокурор відділу Чернігівської обласної прокуратури,
від позивача-1: не прибув,
від відповідача: не прибув,
від третьої особи: не прибув.
У судовому засіданні 17.11.2021 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233,240 Господарського процесуального кодексу України.
Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про:
- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №441-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603;
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер №56642909 від 16.02.2021, номер запису про право власності 40576207, та одночасно припинити за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2292230774255.
В обґрунтування позовних вимог заступник керівника прокуратури посилається на те, що спірна земельна ділянка є об'єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності.
Ухвалою суду від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2021. Також даною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області. Відповідно до ст.165,166 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив.
09.09.2021, у встановлений судом строк, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
15.09.2021,у встановлений судом строк, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.09.2021 №15/3/1-996-21,яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
16.09.2021через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення по справі від 15.09.2021 №1050, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Також у поясненнях третя особа просила суд розглянути справу за відсутності її представника.
У підготовчому засіданні 16.09.2021 суд задовольнив клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника, оскільки це є правом учасників справи відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.10.2021, про що прокурор повідомлений під розписку, на електронні пошти позивача, відповідача, третьої особи направлено ухвалу повідомлення від 16.09.2021.
У підготовчому засіданні 05.10.2021судомпостановленопротокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.10.2021,про що прокурор повідомлений під розписку, на електронні пошти позивача, відповідача, третьої особи направлено ухвалу повідомлення від 05.10.2021.
У судове засідання 20.10.2021 прибув повноважний представник прокуратури.
Позивач, відповідач, третя особа процесуальним правом на участь у призначеному на 20.10.2021 судовому засіданні не скористався.
Заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 04.11.2021,про що прокурор повідомлений під розписку, на електронні пошти позивача, відповідача, третьої особи направлено ухвалу повідомлення від 20.10.2021.
02.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання від 29.10.2021 №15-3276/8, у якому підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу без участі представника Департаменту.
У судове засідання 04.11.2021 прибув повноважний представник прокуратури.
Позивач, відповідач, третя особа процесуальним правом на участь у призначеному на 04.11.2021 судовому засіданні не скористався.
Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі представника Департаменту, оскільки це є правом учасників справи відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 ГПК України.
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності осіб, які не прибули.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 17.11.2021,про що прокурор повідомлений під розписку, на електронні пошти позивача, відповідача, третьої особи направлено ухвалу повідомлення від 04.11.2021.
У судове засідання 17.11.2021прибув повноважний представник прокуратури.
Позивач, відповідач, третя особа процесуальним правом на участь у призначеному на 17.11.2021 судовому засіданні не скористався.
Відбулись судові дебати.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №41-ОТГ передано Киселівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області у комунальну власність Киселівської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1745,2193 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Киселівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На виконання виданого наказу керівниками Відповідача та Киселівської сільської ради 10.12.2020 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність згідно з додатком.
Відповідно до вказаного додатку, під №86 відчужено на користь Киселівської територіальної громади земельну ділянку земель запасу площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, яка розташована на території колишньої Вознесенської сільської ради Чернігівського району, з приміткою "охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини".
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №245852493,сформованої 25.02.2021,державним реєстратором Семенівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області Швидкою Г.М. прийнято рішення індексний номер №56642909 від 16.02.2021 про державну реєстрацію за Киселівською сільською радою Чернігівського району права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, про що вчинено запис про право власності від№40576207, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2292230774255.
З копії Паспорта пам'ятників історії та культури СРСР випливає, що на відстані 0,2 - 1,3 км на північний захід від с. Вознесенське, в урочищі Микитин Рів, Чернігівського району, Чернігівської області розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовий могильник ХV-ХІ, VII-ІІІ ст. до н.е., IV-V ст. до н.е. (№ 1868 Чр), яка паспортизована у 1977 році.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551 "Про взяття під державну охорону пам'яток археології, історії та культури" взято під державну охорону та облік пам'ятки археології, історії та культури, розташовані на території області, згідно з додатками №1-3, у тому числі Курганний могильник та Селище «Улянівка-1» (Микитин Рів).
Відповідно до списку пам'яток археології, історії та культури Чернігівської області місцевого значення (Додаток 3 до рішення виконкому) площа пам'ятки складає 800м х 150м, або 12 000 кв. м (12 гектарів).
Згідно відомостей, наданих Департаментом культури, при погодженні проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» 1993 року територія поселення позначена на карті землекористування на площі 11,3 га (100м х 800м) з охоронною зоною 50-100м.У 1994 - 1999 роках на зазначеній земельній ділянці були проведені археологічні дослідження, що дало можливість розширити територіальні та хронологічні межі поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтового могильника. Площа поселення «Улянівка-1» склала 100-220м х 1100 м.
Після проведення вказаних досліджень наказом Головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації №149 від 28.07.2010 "Про впорядкування обліку пам'яток культурної спадщини" затверджено Списки археологічних та історичних нововиявлених об'єктів культурної спадщини Чернігівської області (додатки 1-5). Під №75 у Додатку 1 до вказаного наказу відображена пам'ятка поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовний могильник.
Наказом Міністерства культури України №154 від 03.03.2017поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовий могильник внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
При цьому, згідно з листами Департаменту культури від 30.03.2021 та 09.07.2021, а також згідно з обліковою карткою об'єкта культурної спадщини від 26.07.2016, складеною та підписаною посадовою особою та керівником Департаменту, актом №1868-ЧР технічного огляду пам'ятки від 24.07.2015, складеним посадовими та службовими особами КЗ «Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» Чернігівської обласної ради, схем-планами розташування пам'ятки археології поселення «Улянівка-1» та ґрунтового могильника, генеральним планом розташування пам'ятки археології пам'ятки археології поселення «Улянівка-1» та ґрунтового могильника - земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га відноситься до складу земель історико-культурного призначення, на яких розташована пам'ятка археології місцевого значення: поселення «Улянівка-1» (Микитин Рів) і ґрунтовий могильник ХV-ХІ, VII-ІІІ ст. до н.е., IV-V ст. до н.е.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га випливає, що станом на 17.12.2019 зазначена земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі запасу; щодо земельної ділянки встановлено обмеження у використанні: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
У свою чергу, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарського призначення державної власності на території Анисівської, Боровиковської, Киселівської, Вознесенської, Ковпитської, Роїщенської, Хмільницької сільських рад Чернігівського району, виконаної на замовлення Держгеокадастру України у 2019 році ДП «Центр Державного земельного кадастру», земельна ділянка на території Вознесенської сільської ради з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га сформована у межах 18 контуру площею 11,3 га. Проектом роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Урожай» 1993 року, який використано при виготовленні вказаного викопіювання, відображена територія земельної ділянки у контурі (кварталі) 18 площею 11,3 га та остання позначена як землі історико-культурного призначення. При цьому наявність земель історико-культурного призначення на території колишнього КСП «Урожай» із визначенням їх площ, у тому числі ділянки на якій розташована пам'ятка археології - поселення «Улянівка-1» площею 11,3 га, також підтверджується листом ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 302 від 03.05.2015.
Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, наданою у листі від 06.07.2021 №10-25-0.3-2872/2-21, земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га, угіддя рілля, розташована на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, є землями сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Також зазначено, що відомості щодо меж території історико-культурного призначення пам'ятки археології місцевого значення в Державному земельному кадастрі не реєструвалися.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі прокурор вказує на недійсність наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №41-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, оскільки він суперечить вимогам земельного законодавства та закону про охорону культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування.
Позивач не скористався своїм правом надати пояснення суду щодо позову, у клопотанні, направленому суду, підтримав позовні вимоги.
Відповідач щодо позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов, зокрема, зазначав про відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, оскільки даний орган не повноважний на звернення до суду з цим позовом та відсутність підстав для повернення земельної ділянки.
Третя особа у своїх поясненнях заперечила щодо задоволення позовних вимог та підтримала доводи, наведені у відзиві відповідача, зокрема, зазначила, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення", цільове призначення: 16.00 "Землі запасу", позивачем не надано доказів, що дана земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 ЗУ "Про прокуратуру").
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини І основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.
Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому ЄСПЛ також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи «Delcourtv.Belgium»«Belletv.France»). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного відчуження земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України права вільно розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з п. 4, п.п. 66 п.5 Положення про Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент культури), затвердженого розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.03.2020 № 160, основним завданням Департаменту культури є забезпечення реалізації державної політики у сфері культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин на території Чернігівської області. Департамент здійснює контроль за виконанням законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини", інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини в частині охорони пам'яток археології, історії та монументального мистецтва.
Відповідно до підпунктів 70, 71, 74, 75, 76, 83, 84 п. 5 Положення, Департамент встановлює режим використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони, веде облік, забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування, пошкодження, надає висновки про погодження місця розташування об'єктів, погодження проектів (технічної документації) із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, погоджує відчуження або передачу пам'яток місцевого значення.
Згідно з п. 15 Положення, Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби та інші реквізити.
Отже, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, як орган державної влади, який здійснює контроль у сфері охорони культурної спадщини у Чернігівській області і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, реагуючи на запити прокуратури від 16.03.2021, 07.06.2021 та 22.07.2021, листами від 30.03.2021, 17.06.2021, 09.07.2021 та 30.07.2021 повідомляв Чернігівську обласну прокуратуру про те, що є проінформованим про вчинене порушення.
Поряд з цим, Департаментом заходи, спрямовані на повернення спірної земельної ділянки у власність держави, не вжито.
Згідно з ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" прокурор, листом від 09.08.2021 №15/2/1-1053 вих21, попередньо, до звернення до суду, повідомив про це Департамент.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18) прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.
У даному випадку «нездійснення захисту» полягає в тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень - Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався, незважаючи на очевидний характер порушень та обізнаність про них.
Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Департаменту.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду 15,10.2019 справи №903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки.
За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та відхиляє відповідні доводи відповідача про відсутність у нього таких повноважень.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі.
Щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №441-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603суд зазначає наступне.
В якості правової підстави позову в цій частині прокурор посилається на суперечність наказу вимогам земельного законодавства та закону про охорону культурної спадщини.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику в сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, в сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з постановою КМУ від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області є територіальним органом Держгеокадастру.
Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248), завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області.
Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Чернігівської області.
Отже, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області має право передавати у власність або в користування землі державної власності сільськогосподарського призначення на території Чернігівської області, але в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі 17.12.2019 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га, яка знаходиться на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням: землі запасу. Також щодо земельної ділянки внесено запис про обмеження у її використанні: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з умовами ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності, згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Статтями 53, 54 Земельного кодексу України (у редакції Закону від16.10.2020, чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Виходячи зі змісту абзацу 1 преамбули Закону України "Про охорону культурної спадщини", цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Отже порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Відповідно статті 34 вказаного Закону землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.
Статтею 17 цього Закону урегульовано питання суб'єктів права власності на пам'ятки.
Зокрема частини 1 та 2 цієї статті визначають, що пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі, на, яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
З аналізу норм чинного законодавства (ч.1 ст.37, ст. 15 Закону України "Про охорону культурної спадщини") вбачається, що передача у комунальну чи приватну форму власності земельних ділянок можлива лише за умови проведення за кошти замовника охоронних археологічних досліджень на всій площі землевідводу у повному обсязі, коли предмет охорони буде вилучено.
Таким чином діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам'ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу.
Виходячи зі змісту абзацу 1 преамбули Закону України "Про охорону археологічної спадщини", цей Закон регулює відносини, пов'язані з охороною археологічної спадщини України - невід'ємної частини культурної спадщини людства, вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле, а також визначає права та обов'язки дослідників археологічної спадщини.
Стаття 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" визначає, що пам'ятка археології - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Сукупність таких об'єктів та пов'язані з ними території утворюють археологічну спадщину України, яка перебуває під охороною держави.
Як встановлено судом, на земельній ділянці з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га знаходиться поселення "Улянівка-1" і ґрунтовий могильник, які включені до реєстру пам'яток археології місцевого значення наказом Міністерства культури України №154 від 03.03.2017.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка з кадастровим номером 7425585700:04:000:8603 площею 12,8677 га не може вибувати із державної власності: спірна ділянка не підлягає передачі з державної до комунальної, або іншої форми власності.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в статті 20 ГК України.
За частинами 1 та 2 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Судом встановлено, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №41-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603прийнятий усупереч вимог Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про охорону культурної спадщини", порушує виключне право власності держави України на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді для цілей товарного сільськогосподарського виробництва без попереднього проведення археологічних досліджень та вилучення предмету охорони.
Таким чином, наказ у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603 слід визнати незаконним та недійсним.
Щодо позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер №56642909 від 16.02.2021, номер запису про право власності 40576207, та одночасне припинення за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2292230774255, суд зазначає наступне.
Згідно з п. І ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такий висновок містяться у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №906/516/19.
З огляду на викладене вимога про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на майно є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Доказами в справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 ГПК України).
За частинами 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші заперечення відповідача не приймаються судом, оскільки є такими, що спростовуються вищевикладеними нормами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати по сплаті 4540,00грн судового збору мають бути покладені на відповідача.
Керуючись ст. 4, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №441-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" у частині передачі у власність Киселівської територіальної громади земельної ділянки площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603.
3.Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер №56642909 від 16.02.2021, номер запису про право власності 40576207, та одночасно припинити за Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку площею 12,8677 га кадастровий номер 7425585700:04:000:8603, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2292230774255.
4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38777072, проспект Миру, 14,м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, UA248201720343140001000006008 Державна казначейська служба України м. Київ) 4540,00грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 25.11.2021.
Суддя В.В. Моцьор