29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"25" листопада 2021 р. Справа № 924/976/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані", м. Хмельницький
до товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вест Транс", м. Бровари Київської області
про стягнення 24 928,00 грн. боргу за договором поставки №21 від 05.01.2021 року, 12 464,00 грн. штрафу згідно п. 4.3. договору, 2 136,36 грн. втрат від інфляції та 3 304,85 грн. пені,
представники сторін: не викликались;
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 24 928,00 грн. боргу за договором поставки №21 від 05.01.2021 року, 12 464,00 грн. штрафу згідно п. 4.3. договору, 2 136,36 грн. втрат від інфляції та 3 304,85 грн. пені. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ "Іст-Вест Транс" своїх зобов'язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вест Транс", м. Бровари Київської області про стягнення 24 928,00 грн. боргу за договором поставки №21 від 05.01.2021 року, 12 464,00 грн. штрафу згідно п. 4.3. договору, 2 136,36 грн. втрат від інфляції та 3 304,85 грн. пені; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.11.2021 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" просить суд стягнути з відповідача 12 464,00 грн. штрафу згідно п. 4.3. договору, 2 136,36 грн. втрат від інфляції та 3 304,85 грн. пені, оскільки ТОВ "Іст-Вест Транс" 04.10.2021 року сплачено основну суму боргу в добровільному порядку.
З приводу поданої заяви судом приймається до уваги, що згідно ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частина 3 ст. 252 ГПК України унормовує, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, позивач вправі подати заяву про зменшення розміру позовних вимог у справі, яка розглядається на правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, протягом 30 днів після відкриття провадження. Натомість, позивачем подано заяву від 22.11.2021 року з пропуском строку, встановленого законом, без клопотання про його поновлення, що має наслідком залишення заяви про зменшення розміру позовних вимог без розгляду згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі отримав 02.10.2021 року, проте, відзиву на позов не надав, причин суду не повідомив; клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов'язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05 січня 2021 року між ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" (постачальник) та ТОВ "Іст-Вест Транс" (покупець) укладено договір поставки №21 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
За положеннями п. 2.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем за погодженням зі сторонами договору або шляхом передоплати, на протязі трьох календарних днів з дати виставлення рахунку, або з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з дати поставки товару за накладною.
Відповідно до п. 4.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості; у випадку прострочення платежу на строк понад 60 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості; у випадку прострочення платежу на строк понад 90 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (п. 4.3. договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 05.01.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань (п. 6.1. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято згідно видаткової накладної №202 від 09.03.2021 року товар на суму 54928,00 грн., згідно видаткової накладної №241 від 22.03.2021 року на суму 5592,00 грн. На загальну суму 60520,00 грн.
Відповідачем, в свою чергу, сплачено позивачу 5592,00 грн. платіжним дорученням від 23.04.2021 року; 10000,00 грн. платіжним дорученням від 28.05.2021 року, 10000,00 грн. 16.06.2021 року, 10000,00 грн. платіжним дорученням від 18.06.2020 року та 04.10.2021 року, після звернення до суду з даним позовом, 24928,00 грн.
ТОВ "Євро Ойл Груп Компані" надіслав відповідачу листа від 29.04.2021 року щодо сплати заборгованості за договором поставки на суму 54928,00 грн.
Проте, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2021 року між сторонами у справі укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати товар у власність відповідачу, а відповідач - його прийняти та оплатити.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивачем виконано свої зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну суму 60520,00 грн., про що свідчить підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №202 від 09.03.2021 року та №241 від 22.03.2021 року.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару визначений п. 2.2. договору та складає 14 календарних днів з дати поставки товару за накладною (за видатковою накладною від 09.03.2021 року - до 23.03.2021року та за видатковою накладною - до 05.04.2021 року).
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Матеріалами справи стверджується, що на момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становила 24928,00 грн., та яка була сплачена ТОВ "Іст-Вест Транс" 04.10.2021 року.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати КЦС від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20).
Відтак, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі №924/976/21 в частині стягнення 24928,00 грн. основного боргу.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 12464,00 грн. штрафу, 2136,36 грн. втрат від інфляції за період з березня 2021 року по серпень 2021 року та 3304,85 грн. пені за період з 09.03.2021 року по 24.09.2021 року.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачами не надано доказів існування об'єктивних та непереборних обставин, які могли б свідчити про звільнення сторони, яка прострочила виконання зобов'язання, від відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Право постачальника на нарахування покупцю пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення до дня погашення заборгованості закріплено у пункті 4.2. договору.
Судом, з огляду на те, що прострочення з оплати за накладною від 09.03.2021 року виникло з 24.03.2021 року та за накладною від 22.03.2021 року - з 06.04.2021 року, здійснено наступний перерахунок пені: з 24.03.2021 року по 05.04.2021 року на суму 54928,00 грн. = 254,32 грн.; з 06.04.2021 року по 22.04.2021 року на суму 60520,00 грн. = 1034,64 грн.; з 23.04.2021 року по 27.05.2021 року на суму 54928,00 грн. = 684,72 грн.; з 28.05.2021 року по 15.06.2021 року на суму 44928,00 грн. = 304,03 грн.; з 16.06.2021 року по 17.06.2021 року на суму 34928,00 грн. = 24,88 грн. та з 18.06.2021 року по 24.09.2021 року на суму 24928,00 грн. = 878,97 грн. На загальну суму 3181,56 грн. В стягненні 123, 29 грн. пені суд відмовляє.
Здійснивши перерахунок 12464,00 грн. штрафу, суд зазначає про його відповідність положенням п. 4.3. договору, тому відповідна позовна вимога є обґрунтованою.
За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування втрат від інфляції здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При здійсненні перерахунку втрат від інфляції судом виявлено, що позивачем неправомірно нараховано втрати від інфляції за березень 2021 року, оскільки заборгованість виникла з 24.03.2021 року; нарахування за інші періоди вчинені правомірно з врахуванням позиції, викладеної Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19. Відтак, 1202,58 грн. втрат від інфляції слід стягнути з відповідача, в стягненні 933,78 грн. втрат від інфляції - відмовити.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 року у справі №907/532/18 відзначив, що при цьому наявність/відсутність укладеної між сторонами договору угоди про зменшення або скасування штрафних санкцій, так само як наявність/відсутність угоди про внесення змін до умов договору в частині строків поставки товару, при вирішенні судом питання про зменшення розміру штрафу, пені не має вирішального значення, оскільки таке зменшення є правом суду, яке випливає безпосередньо з положень норм чинного законодавства, та здійснюється судом за наявності конкретних об'єктивних обставин.
Поряд з тим, Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 року у справі № 904/3526/20 зауважив, що закріплений у частині третій статті 551 ЦК України законодавцем принцип фактично є можливістю обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності та може бути застосований і як норма прямої дії як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Правовий аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке може бути застосовано судом на власний розсуд та не свідчить про втручання суду у договірні відносини.
Судом приймається до уваги сплата відповідачем основної заборгованості, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, значний розмір штрафних санкцій та інших нарахувань в порівнянні з розміром основної заборгованості (71,83 % від розміру заборгованості), що в сукупності свідчить про можливість зменшення розміру штрафу на 50%, оскільки в такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.
З всього вищевикладеного, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вест Транс", м. Бровари Київської області про стягнення 24 928,00 грн. боргу за договором поставки №21 від 05.01.2021 року, 12 464,00 грн. штрафу згідно п. 4.3. договору, 2 136,36 грн. втрат від інфляції та 3 304,85 грн. пені, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 6232,00 грн. штрафу, 1202,58 грн. втрат від інфляції та 3181,56 грн. пені. В стягненні 123,29 грн. пені, 6232,00 грн. штрафу та 933,78 грн. втрат від інфляції суд відмовляє. Провадження у справі щодо стягнення 24928,00 грн. основного боргу суд закриває у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Витрати на сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог; судовий збір за вимогою, провадження у якій закрито (1321,09 грн.), може бути повернутий з Державного бюджету України на підставі заяви особи, яка його сплатила. При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -
провадження в частині стягнення 24 928,00 грн. основного боргу закрити.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вест Транс", м. Бровари Київської області про стягнення 12 464,00 грн. штрафу згідно п. 4.3. договору, 2 136,36 грн. втрат від інфляції та 3 304,85 грн. пені, задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вест Транс" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Базова, буд. 7, код 38108500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2, код 43924157) 6232,00 грн. (шість тисяч двісті тридцять дві грн. 00 коп.) штрафу, 1202,58 грн. (одна тисяча двісті дві грн. 58 коп.) втрат від інфляції, 3181,56 грн. (три тисячі сто вісімдесят одна грн. 56 грн. ) пені, 892,89 грн. (вісімсот дев'яносто дві грн. 89 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
В стягненні 123,29 грн. пені, 6232,00 грн. штрафу та 933,78 грн. втрат від інфляції відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Музика
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/
Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (адвокату Ксьондзику Ю.Ю., ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 3 - відповідачу (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Базова, буд. 7) - рек. з пов. про вручення