Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2021 р. Справа № 922/3971/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328)
до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Індустріальний, буд. 3; код ЄДРПОУ 05808853)
про стягнення 217407,09 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (далі за текстом - відповідача) 217407,09 грн, з яких:
41862,37 грн. - пені;
8156,54 грн. - 3% річних;
167388,18 грн. - інфляційних.
Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем проведення розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію в передбачений строк згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу № 341 від 01.01.2019.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2021 відкрито провадження у справі № 922/3971/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали.
Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 59).
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 24693 від 21.10.2021), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що 26.05.2021 між сторонами спору укладено договір № 1р/21 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 341 від 01.01.2019, згідно з пунктом 1 якого сторони домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості в розмірі 17276648,90 грн за спожиту електричну енергію, що виникла у боржника перед кредитором станом на 25.05.2021, сума якої відповідно підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, на 7 календарних місяців.
Крім того, відповідач зазначає, що п. 3 договору № 1р/21 передбачено за невиконання або неналежне виконання умов договору боржник (відповідач) сплачує штрафні санкції у розмірі 20,3% річних за користування грошовими коштами кредитора, тоді як позивач безпідставно з порушенням умов договору № 341 від 01.01.2019, договору № 1р/21 від 26.05.2021 та норм діючого законодавства щодо застосування штрафних санкцій, провів нарахування пені, 3% річних, індексу інфляції, чим завищив суму дійсних зобов'язань ПАТ «ХАРП» перед ПАТ "Харківенергозбут", що, в свою чергу, ускладнює вкрай тяжке фінансове становище підприємства відповідача.
Також відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних, річних та пені нараховані в зв'язку з простроченням оплати електроенергії за лютий та березень 2021 року вже були предметом розгляду суду в межах справи № 922/2695/21, а тому провадження у справі в даній частині вимог, на думку відповідача, слід закрити.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 25225 від 27.10.2021) в якій просить суд задовольнити позовні вимоги повністю з посиланням на те, що відповідач сплачує платежі з порушенням графіків реструктуризації заборгованості по договору про постачання електричної енергії споживачу № 341 від 01.01.2019, не сплачує % відповідно до договорів реструктуризації, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує заборгованість за поточне споживання.
Також позивач звертає увагу суду на те, що заборгованість за електричну енергію за лютий та березень 2021 року взагалі не була предметом розгляду справи № 922/2695/21, а періоди, заявлені у позовній заяві від 16.09.2021 (справа № 922/3971/21) є не тими самими за прострочення по яким позивач просить суд стягнути санкції в межах даної справи, а є наступними.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень на відповідь в порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, ПАТ "Харківенергозбут" з 01.01.2019 є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом - НКРЕКП) № 505 від 19.06.2018.
ПАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14.06.2018 (далі за текстом - правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.
На виконання п. 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення створено електропостачальника ПАТ "Харківенергозбут" (далі за текстом - постачальник), а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону).
Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до пункту 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику іаяву-приєднання.
Згідно пункту 3.2.10 за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.
Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.
Так, враховуючи наведені приписи, та те, що Приватним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (далі за текстом - споживач) було надано підписану заяву - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 4 (а. с. 8-9), договір про постачання електричної енергії споживачу № 341 від 01.01.2019 (далі за текстом - договір; а. с. 11-20) вважається укладеним.
Крім того, 01.02.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 341 від 01.01.2019 (а. с. 21-22) про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для відділеного обслуговування споживачів (система ЕДО). Відповідно до даної додаткової угоди змінено комерційну пропозицію № 4 від 01.01.2019.
З 01.05.2020 комерційну пропозицію змінено на Комерційні пропозиції № 2/4/17 та № 4/88/10, а з 01.12.2020 змінено на комерційну пропозицію № 3 Ф-Р (а. с. 24-26).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.5 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.6 та п. 5.10 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції. За умовами пунктів 3 комерційних пропозицій № 2/4/17, № 4/88/10 та пункту 4 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р, розрахунковим періодом є календарний місяць; остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
Пунктом 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Пунктом 4 комерційних пропозицій № 2/4/17, № 4/88/10 та п. 5 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем (відповідно комерційних пропозицій № 2/4/17, № 4/88/10) та протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем (відповідно комерційної пропозиції № 3 Ф-Р).
Згідно з п. 3.11 додаткової угоди від 01.02.2019, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом. Отже, днем (датою) отримання споживачем рахунку є день (дата) направлення його постачальником в системі ЕДО.
Крім того, згідно з п. п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Пунктом 10 Постанови визначено, що до запуску електронної платформи Датахаб функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються регулятором.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідачем проведені позивачем на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від операторів системи розподілу - АТ "Харківобленерго" та ДП "НЕК "Укренерго". Звертаючись до суду із даним позовом позивач звертає увагу на те, що згідно з переданими операторами системи розподілу даними для відповідача сформовано наступні рахунки за електричну енергію:
- за лютий 2021 на суму 7 605 583,16 грн. Рахунок отримано відповідачем в системі ЕДО 11.03.2021, строк оплати рахунку по 25.03.2021. Рахунок частково оплачено платіжними дорученнями № 5388 від 29.04.2021 на суму 6 989,57 грн, № 3087 від 30.04.2021 на суму 300000,00 грн, № 3380 від 14.05.2021 на суму 120 000,00 грн, № 3695 від 28.05.2021 на суму 500 000,00 грн, № 3698 від 31.05.2021 на суму 400000,00 грн та № 3711 від 31.05.2021 на суму 100000,00 грн. Залишок заборгованості у сумі 6178593,59 грн не оплачено;
- за березень 2021 на суму 5697419,81 грн. Рахунок отримано відповідачем в системі ЕДО 05.04.2021, строк оплати рахунку по 19.04.2021. Рахунок не оплачено;
- за травень 2021 на суму 2565460,00 грн. Рахунок отримано відповідачем в системі ЕДО 09.06.2021, строк оплати рахунку по 24.06.2021. Рахунок оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 5229 від 14.074.2021 на суму 1500000,00 грн, № 6397 від 30.07.2021 на суму 500000,00 грн, № 6804 від 06.08.2021 на суму 460000,00 грн та № 6816 від 09.08.2021 на суму 105460,66 грн;
- за червень 2021 на суму 3368457,14 грн. Рахунок отримано відповідачем в системі ЕДО 08.07.2021, строк оплати рахунку по 22.07.2021. Рахунок оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 6816 від 09.08.2021 на суму 894539,34 грн та № 1399 від 10.08.2021 на суму 2473917,80 грн.
Отже, позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі, однак, оплата відповідачем спожитої електричної енергії здійснювалась несвоєчасно - із порушенням встановлених договором строків, що також не спростовувалось представником відповідача. Відповідно, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 41862,37 грн, 3% річних в розмірі 8156,54 грн та інфляційні втрати в розмірі 167388,18 грн.
При цьому, як свідчать здійснені позивачем розрахунки:
- пеня з 25 червня по 30 червня 2021 на суму 6325,80 грн. нарахована на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень 2021.
- пеня з 01 липня по 31 липня 2021 на суму 35536,57 грн. нарахована на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень та червень 2021.
Нарахування інфляційних та 3 % річних здійснюється на суму основного боргу за спожиту електричну енергію, яка сплачена несвоєчасно, в т.ч.:
- 3 % річних з 25 червня по 30 червня 2021 на суму 1 265,16 грн. нараховані на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень 2021.
- 3 % річних з 01 липня по 31 липня 2021 у сумі 6 891,38 грн. нараховані на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень та червень 2021.
- індекс інфляції за травень 2021 у сумі 167388,18 грн. нарахований на суму боргу за спожиту електричну енергію за лютий та березень 2021. Рахунок на оплату індексу інфляції нарахованого у травні 2021 було виставлено у червні 2021.
Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Також в ході розгляду справи судом встановлено, що 26.05.2021 року між ПрАТ "Харківенергозбут" (як Кредитором) та АТ "ХАРП" (як Боржником) було укладено Договір № 1р/21 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 341 від 01.01.2019, у порядку та на умовах якого сторони домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості в розмірі 17276648,30 грн. за період з 01.02.2021 по 25.05.2021.
Заперечуючи поти позову відповідач зазначає, що ПрАТ "Харківенергозбут" безпідставно, з порушенням умов Договору № 1р/21 від 26.05.2021 та норм діючого законодавства щодо застосування штрафних санкцій, провів нарахування пені, 3 % річних, індексу інфляції за період, який у тому числі увійшов до договору про реструктуризацію кредиторської заборгованості та невірно нарахував суму штрафних санкцій за невиконання умов Договору № 341 від 01.01.2019, чим завищив суму зобов'язань Акціонерного товариства "ХАРП", що в свою чергу ускладнює вкрай тяжке фінансове становище відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 173 ГК України, зміст якої кореспондуються зі змістом ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить ст. 525 ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.
Крім того, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
У відповідності до п. 5.8 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 7 комерційних пропозицій № 2/4/17, № 4/88/10 та п. 8 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та індексу інфляції повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано будь-яких доказів своєчасного та повного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості спожитої електричної енергії поставленої протягом лютого - червня 2021 року в передбачений договором строк.
Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних, 3% річних та пені за допущені прострочення.
З наведених позивачем розрахунків вбачається, що нарахування інфляційних та 3% річних проводиться на суму основного боргу за спожиту електричну енергію, яка сплачена несвоєчасно.
Як вже зазначалося, в даному випадку мають місце наступні нарахування:
- пеня з 25 червня по 30 червня 2021 на суму 6325,80 грн. нарахована на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень 2021.
- пеня з 01 липня по 31 липня 2021 на суму 35536,57 грн. нарахована на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень та червень 2021.
Нарахування інфляційних та 3 % річних здійснюється на суму основного боргу за спожиту електричну енергію, яка сплачена несвоєчасно, в т.ч.:
- 3 % річних з 25 червня по 30 червня 2021 на суму 1 265,16 грн. нараховані на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень 2021.
- 3 % річних з 01 липня по 31 липня 2021 у сумі 6 891,38 грн. нараховані на суму боргу за спожиту електричну енергію за травень та червень 2021.
- індекс інфляції за травень 2021 у сумі 167388,18 грн. нарахований на суму боргу за спожиту електричну енергію за лютий та березень 2021. Рахунок на оплату індексу інфляції нарахованого у травні 2021 було виставлено у червні 2021.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки зазначених нарахувань, суд констатує їх правомірність та арифметичну вірність. Зазначене зумовлює необхідність прийняття судом рішення про задоволення заявленого позову.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо включення до позовних вимог заборгованості по пені, 3% річних та індексу інфляції, які вже були предметом розгляду Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/2695/21, оскільки, як свідчить рішення суду від 11.10.2021 по зазначеній справі предметом заявленого позивачем позову було стягнення пені, інфляційних та річних у загальній сумі 922001,32 грн., в т.ч.:
- пеня у сумі 503013,30 грн. за період січень - травень 2021, нарахована на суму боргу за спожиту електричну енергію за жовтень, листопад та грудень 2020, за січень та лютий 2021;
- 3% річних у сумі 110439,36 грн. за період січень - травень 2021, нараховані на суму боргу за спожиту електричну енергію за жовтень, листопад та грудень 2020, за січень, лютий, березень та квітень 2021;
-. індекс інфляції у сумі 308 548,66 грн. за січень - квітень 2021, нарахований на суму боргу за спожиту електричну енергію за вересень, жовтень, листопад 2020, січень та лютий 2021.
Отже, заборгованість за електричну енергію за лютий та березень 2021 не була предметом розгляду суду в межах справи № 922/2695/21, а періоди прострочення, за які позивачем заявлені до стягнення санкції в межах позовної заяви по даній справі є не тими самими, а є наступним періодом.
Так само безпідставними суд вважає посилання відповідача на те, що позивач безпідставно, з порушенням умов Договору № 72 від 04.02.2021 та норм діючого законодавства щодо застосування штрафних санкцій, провів нарахування пені, 3 % річних, індексу інфляції за період, який у тому числі увійшов до договору про реструктуризацію кредиторської заборгованості та невірно нарахував суму штрафних санкцій за невиконання умов Договору № 341 від 01.01.2019, чим завищив суму зобов'язань Акціонерного товариства "ХАРП", що в свою чергу ускладнює вкрай тяжке фінансове становище відповідача.
Як вже зазначалося, 26.05.2021 року між ПрАТ "Харківенергозбут" (як Кредитором) та АТ "ХАРП" (як Боржником) було укладено Договір № 1р/21 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 341 від 01.01.2019, у порядку та на умовах якого сторони домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості в розмірі 17276648,30 грн. за період з 01.02.2021 по 25.05.2021.
Згідно з умовами даного договору № 1р/21 від 26.05.2021 про реструктуризацію заборгованості відповідач мав сплатити на користь позивача заборгованість до 28.05.2021. Проте, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем існуючої заборгованості.
За твердженнями позивача, сума боргу відповідача за цим договором № 1р/21 від 26.05.2021 станом на 01.08.2021 становить 16276648,90 грн. Вказані твердження позивача відповідачем жодним чином не спростовуються.
Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних, річних та пені за допущені відповідачем прострочення виконання зобов'язання за вказані позивачем в позовній заяві періоди прострочення.
Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, що є підставами для його задоволення.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3261,11 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Індустріальний, буд. 3; код ЄДРПОУ 05808853) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328):
41862,37 грн. - пені;
8156,54 грн. - 3% річних;
167388,18 грн. - інфляційних;
3261,11 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак