05 листопада 2021 року Справа № 915/1194/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Берко О.В.
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд"
(юридична адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.75-А/3, оф.304,
код ЄДРПОУ 37031778; електронна адреса: E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2),
до відповідача: Фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про: стягнення 988139,85 грн, -
03.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.07.2021 (вх.№11866/21) до Фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача залишок коштів, які не були витрачені комісіонером при виконанні його зобов'язань за Договором комісії №27/14 від 01.10.2014 у розмірі 892660,59 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 95479,26 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору комісії №27/14 від 01.10.2014 відповідач не виконав свого зобов'язання по поверненню позивачу коштів у розмірі 892660,59 грн, які не були витрачені відповідачем при виконанні його зобов'язань за Договором комісії. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору позивачем також на підставі ст.625 ЦК України нараховані 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021, - справу №915/1194/21 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Відповідно до ч.6 ст.176 ГПК України, суд звернувся із запитом до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1 .
17.08.2021 до суду від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшла відповідь на запит №19.03.03-11/5195/21 від 12.08.2021 (вх.№12534/21), в якій повідомлено суд, що станом на 12.08.2021 за відомостями Реєстру територіальної громади міста Миколаєва місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2021.
09.09.2021 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 09.09.2021 (вх.№13716/21) про вступ у справу як представника відповідача - адвоката Черних О.В.
05.10.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 05.10.2021 (вх.№15024/21) про приєднання обґрунтованого розрахунку суми заборгованості до матеріалів справи.
07.10.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 07.10.2021 (вх.№15127/21) про допущення працівника позивача ОСОБА_2 до участі у справі в порядку самопредставництва.
Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 07.10.2021 відповідач усно підтвердив, що має заборгованість перед позивачем.
Ухвалою суду від 07.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2021.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 05.11.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
Станом на момент подання позовної заяви в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, дата запису: 28.09.2020, номер запису: 2005220060005010983, підстава: власне рішення.
01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" (комітент, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер, відповідач у справі, наразі фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 ) було укладено Договір комісії №27/14 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1., якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату від свого імені вчинити за рахунок комітента наступні юридичні дії: на підставі договорів купівлі-продажу, або інших первинних документів, які підтверджують факт купівлі-продажу товару, здійснити закупівлю меду натурального та воску (надалі - товар) (п.п.1.1.1. Договору).
Відповідно п.1.5. Договору майно, що було придбане комісіонером на виконання цього Договору, та кошти, що передані комісіонеру комітентом з цією метою, є власністю комітента.
У відповідності до п.1.7. Договору належним виконанням комісіонером своїх обов'язків за цим Договором вважається вчинення комісіонером правочинів, передбачених п.1.1 цього Договору на умовах, визначених цим Договором. Зазначені обов'язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідними правочинами та передання комісіонером комітенту усього майна та документів, що були отримані ним при вчиненні правочинів за цим Договором.
Пунктом п.2.1. Договору визначено, що у випадку належного виконання комісіонером його обов'язків за цим Договором, комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру комісійну плату у розмірі не більше 10% від вартості придбаних товарів, на розсуд комітента. Кінцевий розмір комісійної плати (його коригування) визначається сторонами у накладних (актах) на повернення товару.
Згідно п.2.5. Договору для забезпечення покриття витрат комісіонера, що виникатимуть при вчиненні ним правочинів, вказаних у п.1.1 цього Договору, та для виконання зобов'язань комісіонера перед третіми особами комітент протягом строку комісії передає комісіонеру грошові кошти під звіт.
Відповідно п.2.6. Договору комісіонер зобов'язаний списувати суми, передані комітентом йому під звіт для заготівлі товару, за фактом передання товару комітенту, не пізніше 14-и календарних днів з дня отримання грошових сум, передбачених п.2.5. Договору.
У відповідності до п.2.7. Договору у випадку, якщо комісіонером при виконанні його зобов'язань за договором не були витрачені кошти, що передавались йому згідно п.2.5. цього Договору, залишок коштів має бути повернутий комітенту протягом п'яти робочих днів з дати подання комітенту звіту комісіонера, але не пізніше 5 робочих днів з дати припинення дії Договору. На вимогу комітента вказані кошти мають бути повернені йому комісіонером протягом 2-х робочих днів.
Згідно п.3.3. Договору комісіонер зобов'язаний інформувати комітента про хід виконання його обов'язків за цим Договором, надавати для вивчення yci матеріали та документи, що стосуються такого виконання, та повідомляти про всі обставини, що перешкоджають такому виконанню.
Відповідно п.3.5. Договору звіт комісіонера надається протягом 14 днів після отримання комісіонером від комітента грошових коштів під звіт для виконання умов цього Договору, а у paзі закінчення строку комісії або дострокового припинення дії цього Договору - протягом 2-х робочих днів. У ці ж строки здійснюється передання комісіонером комітентові придбаного ним на виконання цього Договору товару.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що Договір діє з моменту набрання ним чинності до 31.12.2016, а у частині розрахунків та виконання комісіонером обов'язків щодо подання звіту, передання усього отриманого при виконанні цього Договору та повернення коштів, що передавалися комісіонеру для покриття його витрат за цим Договором та забезпечення виконання зобов'язань перед третіми особами - Договір продовжує свою дію до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою №1 від 01.01.2017 до Договору комісії №27/14 від 01.10.2014 сторонами п.1 внесено зміни до п.7.2. Договору, а саме: "Додаткова угода буде діяти до 31.12.2017. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору не пізніше 30 календарних днів до моменту закінчення строку, встановленого п.п.7.2 цього договору, останній вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах" (т.1 а.с.30 зворотній бік).
Додатковою угодою №2 від 31.12.2018 до Договору комісії №27/14 від 01.10.2014 сторонами п.1 внесено зміни до п.7.2. Договору, а саме: "Додаткова угода буде діяти до 31.12.2018. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору не пізніше 30 календарних днів до моменту закінчення строку, встановленого п.п.7.2 цього договору, останній вважається автоматично пролонгованим на кожен подальший календарний рік на тих самих умовах" (т.1 а.с.30).
Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, що наведене свідчить, що в силу вимог п.п.2.7. та 3.5. Договору комісії №27/14 від 01.10.2014, залишок коштів, які не були витрачені комісіонером при виконанні його зобов'язань за договором має бути повернутий комітенту протягом двадцяти робочих днів з моменту їх отримання.
29.08.2017 комітент перерахував комісіонеру 400000,0 грн, які в сумі 192660,59 грн не були витрачені комісіонером при виконанні його зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного, кінцевий термін повернення коштів у сумі 192660,59 грн припадає на 27.09.2017, тобто через 20 робочих днів.
01.09.2017 комітент перерахував комісіонеру 500000,0 грн, які не були витрачені комісіонером при виконанні його зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного, кінцевий термін повернення коштів у сумі 500000,0 грн припадає на 02.10.2017, тобто через 20 робочих днів.
06.08.2018 комітент перерахував комісіонеру 200000,0 грн, які не були витрачені комісіонером при виконанні його зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного, кінцевий термін повернення коштів у сумі 200000,0 грн припадає на 05.09.2018, тобто через 20 робочих днів.
У визначений Договором термін відповідач не повернув кошти, які не були витрачені на придбання меду.
Згідно ч.1 ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч.1 ст.1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.1 ст.1016 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.
Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ч.1 ст.1018 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
У відповідності до ч.1 ст.1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.
В матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 20.03.2019 сторонами зафіксована сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Агро Іст Трейд" у розмірі 892660,59 гр. Вказаний акт підписаний обома сторонами без зауважень (т.1 а.с.32).
29.03.2019 позивач вручив відповідачу Досудову вимогу (претензію) б/н від 29.03.2019 про погашення суми заборгованості, в якій просить перерахувати суму основного боргу 892660,59 грн до 10.04.2019. Зазначену вимогу відповідачем було отримано того ж дня нарочно, про свідчить відповідна відмітка відповідача про її отримання (т.1 а.с.146).
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Оскільки, відповідач залишок коштів, які не були ним витрачені при виконанні його зобов'язань за Договором комісії №27/14 від 01.10.2014 у розмірі 892660,59 грн, позивачу не повернув, це стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно п.1) ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).
Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статтями 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статтями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статтей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, ст.ст.525-526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Згідно ч.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було передано грошові кошти відповідачу на закупівлю товару на загальну суму 14495506,51 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку та платіжними дорученнями, а саме: №2564 від 28.10.2015 на суму 432389,41 грн з урахуванням бухгалтерської довідки б/н від 28.10.2015; №2709 від 20.11.2015 на суму 500000,0 грн; №2731 від 24.11.2015 на суму 1500000,0 грн; №2800 та №2801 від 04.12.2015 на суму 1000000,0 грн; №2832 від 08.12.2015 на суму 500000,0 грн; №2852 від 14.12.2015 на суму 1500000,0 грн; №2891 від 22.12.2015 на суму 1000000,0 грн; №2931 від 30.12.2015 на суму 84121,10 грн; №597 від 02.02.2016 на суму 500000,0 грн; №622872 від 29.03.2016 на суму 25035,50 грн; №11 від 09.08.2016 на суму 500000,0 грн; №109 від 06.09.2016 на суму 50000,0 грн; №134 від 08.09.2016 на суму 500000,0 грн; №186 від 16.09.2016 на суму 200000,0 грн; №169 від 07.10.2016 на суму 180000,0 грн; №171 від 10.10.2016 на суму 100000,0 грн; №333 та №344 від 20.10.2016 на суму 191843,50 грн; №403 від 26.10.2016 на суму 300000,0 грн; №584 від 22.11.2016 на суму 100000,0 грн; №192 від 05.12.2016 на суму 200000,0 грн; №446 від 02.02.2017 на суму 200000,0 грн; №476 від 06.02.2017 на суму 120000,0 грн; №544 від 22.02.2017 на суму 160000,0 грн; №556 від 24.02.2017 на суму 100000,0 грн; №558 від 27.02.2017 на суму 50000,0 грн; №624 від 13.03.2017 на суму 110000,0 грн; №625 від 13.03.2017 на суму 50000,0 грн; №647 від 15.03.2017 на суму 80000,0 грн; №691 від 21.03.2017 на суму 850000,0 грн; №730 від 30.03.2017 на суму 12117,0 грн; №1186 від 24.07.2017 на суму 400000,0 грн; №1283 від 04.08.2017 на суму 300000,0 грн; №1308 від 08.08.2017 на суму 400000,0 грн; №1332 від 11.08.2017 на суму 400000,0 грн; №1354 від 16.08.2017 на суму 400000,0 грн; №1434 від 23.08.2017 на суму 400000,0 грн; №1469 від 29.08.2017 на суму 400000,0 грн; №1505 від 31.08.2017 на суму 500000,0 грн; №2552 від 06.08.2018 на суму 200000,0 грн (т.1 а.с.35-50, 53-81).
В свою чергу відповідачем було здійснено передачу (відвантаження) товару позивачу на загальну суму 13785811,60 грн, що підтверджується накладними (актами) на передачу товару, а саме: №22 від 26.11.2015 на суму 289098,0 грн; №23 від 27.11.2015 на суму 306450,0 грн; №24/В від 01.12.2015 на суму 907320,0 грн; №25 від 09.12.2015 на суму 224316,0 грн; №26/В від 10.12.2015 на суму 920280,0 грн; №26 від 13.12.2015 на суму 261720,0 грн; №27 від 22.12.2015 на суму 410210,0 грн; №28/В від 22.12.2015 на суму 555480,0 грн; №1 від 12.01.2016 на суму 270959,0 грн; №2 від 09.02.2016 на суму 223440,0 грн; №2/В від 09.02.2016 на суму 256945,0 грн; №3 від 11.02.2016 на суму 381843,0 грн; №118 від 09.06.2016 на суму 185196,0 грн; №206 від 25.07.2016 на суму 122132,0 грн; №254 від 11.08.2016 на суму 553660,0 грн; №253 від 11.08.2016 на суму 100624,0 грн; №308 від 17.08.2016 на суму 387779,0 грн; №433В від 06.10.2016 на суму 95985,0 грн; №434 від 06.10.2016 на суму 416748,50 грн; №443 від 11.10.2016 на суму 56342,50 грн; №480 від 22.10.2016 на суму 223696,0 грн; №478 від 24.10.2016 на суму 239599,0 грн; №479В від 24.10.2016 на суму 142627,50 грн; №497 від 29.10.2016 на суму 345867,0 грн; №513 від 31.10.2016 на суму 141019,0 грн; №515В від 02.11.2016 на суму 153292,50 грн; №551В від 29.11.2016 на суму 116977,50 грн; №569В від 15.12.2016 на суму 60277,50 грн; №568 від 15.12.2016 на суму 58264,50 грн; №127 від 07.02.2017 на суму 158672,50 грн; №154 від 22.02.2017 на суму 54250,0 грн; №155 від 22.02.2017 на суму 47034,0 грн; №156В від 22.02.2017 на суму 36960,0 грн; №167 від 28.02.2017 на суму 97636,50 грн; №187 від 15.03.2017 на суму 84439,50 грн; №248 від 13.04.2017 на суму 149446,50 грн; №259В від 26.04.2017 на суму 451180,0 грн; №312В від 13.06.2017 на суму 128265,0 грн; №319 від 20.06.2017 на суму 75015,0 грн; №320В від 20.06.2017 на суму 91885,0 грн; №379 від 04.08.2017 на суму 318103,50 грн; №430 від 13.08.2017 на суму 426442,0 грн; №527В від 17.08.2017 на суму 211265,0 грн; №526 від 17.08.2017 на суму 425115,0 грн; №528 від 29.08.2017 на суму 589745,0 грн; №486В від 30.08.2017 на суму 148722,50 грн; №529 від 30.08.2017 на суму 302107,0 грн; №530 від 09.09.2017 на суму 588269,50 грн; №531 від 10.09.2017 на суму 290517,50 грн; №563В від 15.09.2017 на суму 216225,0 грн; №601 від 26.09.2017 на суму 197505,0 грн; №127 від 17.09.2018 на суму 143331,96 грн; №240 від 23.11.2018 на суму 145530,14 грн (т.1 а.с.51-52, 82-106, 108-131, 135).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено повернення товару відповідачу на загальну суму 182965,68 грн, що підтверджується накладними (актами) на повернення товару, а саме: №157/22.10.2016 від 15.12.2016 на суму 10819,0 грн; №193/20.06.2017 від 27.09.2017 на суму 61965,0 грн; №228/29.08.2017 від 21.11.2017 на суму 54564,60 грн; №229/30.08.2017 від 21.11.2017 на суму 30962,10 грн; №136/23.11.2018 від 29.12.2018 на суму 24654,98 грн (т.1 а.с.107, 132-134, 135 зворотній бік).
Отже, загальна сума залишку коштів, які не були повернуті відповідачем за Договором комісії №27/14 від 01.10.2014 склала 892660,59 грн (14495506,51 + 182965,68 - 13785811,60).
Станом на 20.03.2019 між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, в якому сторонами зафвксовано заборгованість перед позивачем у розмірі 892660,59 грн (т.1 а.с.32).
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору комісії №27/14 від 01.10.2014 та приписів чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не повернув позивачу залишок коштів, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 892660,59 грн (14495506,51 - 13785811,60 +182965,68).
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу.
За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 892660,59 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.09.2017 по 09.07.2021 включно в розмірі 95479,26 грн згідно наданого позивачем розрахунку ціни позову (т.1 а.с.25).
Розрахунок 3% річних відповідачем не заперечений.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що останні не є арифметично вірними, оскільки є арифметичні неточності у розрахунку позивача.
Розрахунки нарахування 3% річних перевірено судом за допомогою програми "IpLex" та встановлено, що 3% річних за Договором складають 95405,90 грн, з яких:
- 21852,47 грн 3% річних, нараховані на суму заборгованості 192660,59 грн за період з 28.09.2017 по 09.07.2021 включно;
- 56506,85 грн 3% річних, нараховані на суму заборгованості 500000,0 грн за період з 03.10.2017 по 09.07.2021 включно;
- 17046,58 грн 3% річних, нараховані на суму заборгованості 200000,0 грн за період з 06.09.2018 по 09.07.2021 включно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних за Договором комісії №27/14 від 01.10.2014 у загальній сумі 95405,90 грн (21852,47 + 56506,85 + 17046,58).
В частині стягнення 3% річних у сумі 73,36 грн (95479,26 - 95405,90) слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх нарахування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 14820,62 грн (14822,10 грн х 99,99%).
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Іст Трейд" (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.75-А/3, оф.304, код ЄДРПОУ 37031778) залишок коштів, які не були витрачені комісіонером при виконанні його зобов'язань за Договором комісії №27/14 від 01.10.2014 у розмірі 892660,59 грн, 95405,90 грн 3% річних та 14820,62 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2021 року.
Суддя М.В. Мавродієва