79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.11.2021 справа № 914/1872/21
місто Львів Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур+», м.Хмельницький
до відповідача: Служби автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів
про стягнення 203 031,00 грн матеріальної шкоди.
За участі представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Некрилов Г.Г. - представник (Наказ №17 від 20.02.2020).
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур +» до Служби автомобільних доріг у Львівській області про стягнення 203 031,00 грн матеріальної шкоди.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 22.10.2021 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідача; закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021 о 15:30 год. Вказаною ухвалою суд постановив провести судове засідання, призначене на 15.11.2021 о 15:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 15.11.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 15.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло письмове пояснення (вх.№26975/21), в якому наведено обставини, які позивач просить врахувати при розгляді справи по суті, а також просить суд розглядати спір по суті без участі представника.
Представник відповідача в судове засідання 15.11.2021 для розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 15.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.09.2020 належний позивачу транспортний засіб, рухаючись по автомобільній дорозі державного значення Н-17 Львів-Радехів-Луцьк, зазнав механічного пошкодження через раптове падіння дерева перед транспортним засобом, вказане унеможливило уникнення дорожньо-транспортної пригоди та призвело до зіткнення автобуса із деревом. Внаслідок пошкодження транспортного засобу в цій дорожньо-транспортній пригоді позивачу завдано майнової шкоди на суму 203 031,00 грн, розмір якої підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження №132/20 від 02.11.2020 року. Позивач стверджує, що майнова шкода в розмірі 203 031,00 грн спричинена бездіяльністю відповідача, зокрема, Службою автомобільних доріг у Львівській області, як балансоутримувачем вказаної ділянки дороги, не здійснено заходів щодо належного утримання смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-17 Львів-Радехів-Луцьк (протяжністю 130,5 км) поблизу с.Бабичі на відрізку 37 км+210 м, шляхом очищення дерев, які загрожують падінням.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 203 031,00 грн матеріальної шкоди.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Зокрема зазначив, що позивачем в обґрунтування своєї позиції надано схему місця ДТП, з якої вбачається наступне:
Причиною ДТП, за участі транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ 312D» державний номерний знак НОМЕР_1 стало раптове падіння дерева.
Ширина проїжджої частини складає - 7,3 м (одна смуга - 3,65 м), ширина узбіччя автомобільної дороги - 2,30 м, відстань від краю узбіччя до краю дерева - 12,3 м, у загальному - 18,25 м, тобто поза 16 м смуги відведення автомобільної дороги на 2,5 м.
Згідно ДБН В.2.3-4:2015, таблиця 4.3 - вимоги до відстані від крайки проїзної частини до зелених насаджень для автомобільних доріг національного та регіонального значення, відстань складає 9,0 м, тоді як дерево, падіння якого стало причиною ДТП, знаходилось на відстані 14,6 м від крайки дороги.
Згідно ДСТУ Б В.2.3-33:2016 визначення меж смуг відведення автомобільної дороги III категорії в насипу 1,0 м, ширина складає 24,0 м, тобто 12,0 м від осі дороги до межі смуги відведення, а дерево знаходилось на відстані 18,25 м від осі автомобільної дороги.
Дерево не знаходилось в смузі відведення автомобільної дороги, а відтак Служба не зобов'язана відшкодовувати майнову шкоду, завдану у цій ДТП. Жоден із працівників Служби автомобільних доріг у Львівській області не був притягнений до відповідальності та визнаний винним у порушенні правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць. Причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями Служби автомобільних доріг у Львівській області немає.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
Приватному підприємству «АТП Поділля-Тур+» на праві власності належить транспортний засіб (автобус) марки «MERSEDES-BENZ 312D» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 24.06.2017 року.
27.08.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , прийнято на посаду водія автотранспортних засобів Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур+», що підтверджується наказом №78 к/тр від 26.08.2020 року.
За твердженням позивача, 30 вересня 2020 року о 22 годині 20 хвилин належний позивачу транспортний засіб, рухаючись по автомобільній дорозі державного значення Н-17 Львів-Радехів-Луцьк (протяжністю 130,5 км) поблизу с.Бабичі на ділянці 37 км+210 зазнав механічного пошкодження через раптове падіння дерева перед транспортним засобом ПП «АТП Поділля-Тур+» - «MERSEDES-BENZ 312D» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , вказане унеможливило уникнення дорожньо-транспортної пригоди та призвело до зіткнення автобуса із деревом.
В матеріалах справи міститься схема місця ДТП, складена інспектором Кам'янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області Рибаком Олегом Вікторовичем, за участю понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою зафіксовано, що причиною ДТП, за участі транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ 312D» державний номерний знак НОМЕР_1 стало раптове падіння дерева. Ширина проїжджої частини складає - 7,3 м (одна смуга - 3,65 м), ширина узбіччя автомобільної дороги - 2,30 м, відстань від краю узбіччя до краю дерева - 12,3 м, у загальному - 18,25 м, тобто поза 16 м смуги відведення автомобільної дороги на 2,5 м.
За фактом вказаної вище події Кам'янка-Бузьким ВП ГУНП у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №447017 від 15 грудня 2020 року, щодо вчинення лісничим ДПГП «Галсільліс» ОСОБА_4 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, а саме: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху прі виникненні умов, які загрожують безпеці руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних.
В матеріалах справи міститься постанова Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 09.02.2021 року у справі №446/2528/20 (провадження №3/446/19/21), відповідно до якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.4 ст.140 КУпАП закрито, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно висновку №132/20 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 02.11.2020 року судовим експертом Онишко Романом Михайловичем, вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса «MERSEDES-BENZ 312D» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження у ДТП 30.09.2020 року, приймається рівною дійсній (ринковій) вартості автомобіля, без урахування аварійних пошкоджень, у цінах станом на момент огляду 02.10.2020 року, становить 203 031,00 грн.
Позивач стверджує, що майнова шкода в розмірі 203 031,00 грн спричинена бездіяльністю відповідача, зокрема, Службою автомобільних доріг у Львівській області, як балансоутримувачем вказаної ділянки дороги, не здійснено заходів щодо належного утримання смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-17 Львів-Радехів-Луцьк (протяжністю 130,5 км) поблизу с.Бабичі на відрізку 37 км+210 м, шляхом очищення дерев, які загрожують падінням.
Таким чином, позивач просить стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області 203 031,00 грн матеріальної шкоди.
Висновки суду.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Предметом позову у цій справі є стягнення збитків, понесених власником транспортного засобу внаслідок ДТП, яке трапилося через падіння на дорожнє полотно дерева. Вимога заявлена позивачем до відповідача, як особи, через бездіяльність якої сталася вказана пригода.
Відповідно до частини 3 статті 14, частини 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У частині першій статті 24 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; озеленення смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення (стаття 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).
У Львівській області функції з управління автомобільними дорогами загального користування на регіональному рівні здійснює їх балансоутримувач - Служба автомобільних доріг у Львівській області, яка є державною організацією та належить до сфери управління Укравтодору.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше.
Відповідно до пункту 24 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, власники та користувачі земельних ділянок, що межують зі смугою відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоними лініями міських вулиць і доріг, зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані виїзди з цих ділянок, запобігати винесенню на дорожні об'єкти землі, каміння та інших матеріалів, сміття.
Пунктом 25 вказаних Правил встановлено, що власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов'язані: утримувати в належному стані зелені насадження; забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів.
З наведеного слід дійти висновку, що законодавство покладає обов'язок щодо утримання в належному стані зелених насаджень на їх власника та користувача.
Дія цих правил поширюється на автомобільні (позаміські) дороги загального користування, а контроль за їх дотриманням здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції (пункти 1, 10 Правил).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що обсяг компетенції відповідача щодо здійснення організаційних або контрольних заходів з утримання в належному стані зелених насаджень вздовж автомобільних доріг визначається з урахуванням місця їх розташування відносно смуги відведення автомобільної дороги або відстані від кромки проїзної частини та встановленням їх власника (балансоутримувача) або власника (користувача) земельної ділянки на якій зростають ці насадження.
Відтак, із загальним обов'язком відповідача забезпечити безпеку дорожнього руху кореспондується визначений нормативними та локальними актами обсяг його функцій з організації заходів щодо утримання в належному стані зелених насаджень в межах смуги відведення автомобільних доріг та контроль за виконанням таких вимог власниками (користувачами) земельних ділянок, що знаходяться в межах смуги відведення (відчуження) автомобільних (позаміських) доріг.
Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
При цьому під смугою відведення необхідно розуміти земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги (стаття 1 Закону України «Про автомобільні дороги»).
За частиною першою статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв'язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.
З поданих суду матеріалів встановлено, що дорога Н-17 Львів-Радехів-Луцьк (протяжністю 130,5 км) поблизу с.Бабичі на ділянці 37 км+210, де 30.09.2020 року о 22 годині 20 хвилин мала місце ДТП за участю транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ 312D» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , які належать позивачу, відноситься до доріг III категорії.
Наказом №44 від 20.03.2020 Служби автомобільних доріг у Львівській області, у зв'язку з виробничою необхідністю та у відповідності до окремого доручення Державного агенства автомобільних доріг України від 04.03.2020 за №43-ОД, керуючись п.7.2. розділу 7 Положення про Службу автомобільних доріг у Львівській області, закріплено працівників відділу ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області для ведення контролю якості та приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт з поточного середнього ремонту, поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання, в тому числі виконання робіт з ліквідації аварійної ямковості, за підрядними організаціями.
Так, зокрема, провідного інженера ОСОБА_5 закріплено за підрядною організацією ПП «Рома» для ведення контролю якості та приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт з поточного середнього ремонту, поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання, в тому числі виконання робіт з ліквідації аварійної ямковості дороги Н-17 Львів-Радехів-Луцьк -69,8 км.
В матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_5 - провідного інженера відділу ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг у Львівській області. В якому зазначив, що дерево лісового масиву, що стало причиною ДТП 30.09.2020 поблизу с.Бабичі на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-17 Львів-Радехів-Луцьк км 37+120 знаходилось поза межами смуги відведення автомобільної дороги III технічної категорії з наступних підстав:
- ДБНВ.2.3-16:2007, що втратив чинність 01.01.2017, крім того, у позовній заяві невірно нараховано відстань дерева у смузі відведення: (16 м - 12,3 м + 2,3 м = 1,4), оскільки не враховано ширину смуги проїзної частини (3,65 м із загальної ширини - 7,3 м, як відображено у Схемі місця ДТП);
Ширина смуги відведення визначається згідно ДГСТУ Б В.2.3.-33:2016 Автомобільні дороги. Визначення меж смуг відведення. Від осі проїзної частини до краю дерева, а саме: 3,65 м (ширина смуги проїзної частини) + 2,3 м (ширина узбіччя) + 12,3 м (відстань від краю узбіччя до краю стовбура дереваґ0 = 18,25 м, тобто дерево знаходилось поза межами 16,0 м смуги відводу дороги на 2,25 м, що визначається: 16,0 м (3,65 м+ 2,3 м + 12,3 м)= - 2,25 м;
Згідно ДБН В.2.3-4:2015, таблиця 4.3 - вимоги до відстані від крайки проїзної частини до зелених насаджень для автомобільних доріг національного та регіонального значення, відстань складає 9,0 м, тоді як дерево, падіння якого стало причиною ДТП, знаходилось на відстані 14,6 м від крайки дороги (2,3 м + 12,3 м= 14,6 м);
Згідно ДСТУ Б В.2.3-33:2016 визначення меж смуг відведення автомобільної дороги III категорії в насипу 1,0 м, ширина складає 24,0 м, тобто 12,0 м від осі дороги до межі смуги відведення, а дерево знаходилось на відстані 18,25 м від осі автомобільної дороги.
Статтею 13 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.
Беручи до уваги той факт, що дерево, падіння якого спричинило ДТП, не знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги, відтак покладення відповідальності на Службу автомобільних доріг, є безпідставним. Твердження позивача про те, що саме Служба автомобільних доріг у Львівській області повинна відшкодувати понесені ним збитки є помилковим.
При цьому, судом взято до уваги і те, що реалізуючи свої контролюючі функції, Служба автомобільних доріг у Львівській області вжила всіх необхідних та можливих заходів. Зокрема, нею подано докази того, що виконуючи функції щодо створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на автомобільних дорогах загального користування згідно з метою своєї діяльності, Служба автомобільних доріг у Львівській області в письмовому вигляді зверталася до посадових осіб лісових господарств Львівської області, зокрема і до генерального директора ДПГП «Галсільліс» з проханням провести роботи по видаленню аварійно-небезпечних дерев на ділянках лісових масивів лісового господарства, що межують з автомобільними дорогами загального користування державного значення.
В матеріалах справи міститься лист від 06.02.2020 №01н-471/08-09 адресований посадовим особам лісових господарств Львівської області, в якому Службою автомобільних доріг у Львівській області просила провести роботи по видаленню аварійно-небезпечних дерев на ділянках лісових масивів лісового господарства, що межують з автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Відповідь на вказаний лист не надходила.
Окремо суд вважає за необхідне констатувати, що надана позивачем схема ДТП не є підтвердженням протиправної поведінки винної особи для застосування до неї цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки вказана схема підтверджує лише подію.
За наявними у справі матеріалами неможливо зробити остаточний висновок про обставини події та чи не було порушень правил дорожнього руху зі сторони самого позивача. Оскільки, як вбачається із наявних в матеріалах справи пояснень водія, він бачив дерево заздалегідь, а позивач у позовній заяві стверджує про раптове падіння дерева.
Положеннями статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному випадку відсутні усі складові цивільного правопорушення, а саме вина відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між збитками і протиправною поведінкою останнього, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до чого, за відсутності усіх складових правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає. Відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, враховуючи, що ключовими моментами, які лежать в основі позовних вимог та підлягали дослідженню є встановлення як суб'єкта правопорушення, тобто особи, до якої заявлено позовні вимоги, так і факту отримання збитків, і такі судом було досліджено, оцінено та надано їм правову оцінку, - решту доводів, з огляду на зроблені судом вище висновок, як от розмір збитків, не потребують детального обґрунтування та спростування в розумінні статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Надані відповідачем докази з огляду на положення статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України спростовують позовні вимоги.
Cудові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено 25.11.2021
Суддя Сухович Ю.О.