Справа № 636/3392/21 Провадження 3/636/1129/21
24.11.2021 Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №254606 від 17.07.2021, в акваторії СОТ «Політех» річки Сіверський Донець урочище «Фігурівка» Малинівської ОТГ Чугуївського району Харківської області, 17.07.2021 о 18:55 годині ОСОБА_1 керував водним мотоциклом Yamaha GP 760 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд водія на стан сп'яніння за його згодою проводився за допомогою алкотестера Drager 6820, - результат 0,22 ‰. З результатами ОСОБА_1 не погодився, від проходження огляду в медзакладі водій відмовився.
В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Биченко А.О., що діє на підставі ордеру, пояснили, що із протоколом категорично не погоджуються, вважають, що під час складання протоколу, направлення його до суду працівниками поліції не було дотримано вимог діючого законодавства, надали до суду письмові заперечення.
Так, захисник - адвокат Биченко А.О. вказував в письмових поясненнях на ті обставини, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 130 КУпАП, оскільки, він не оспорював результатів огляду за допомогою алкотестеру, в зв'язку із чим посилання працівників поліції на його відмову від огляду на стан сп'яніння у медичному закладі є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки такий огляд він не повинен був проходити, бо він є обов'язковим для тих водіїв, що не погоджуються із результатами проведеного на місці зупинки огляду, або відмовляються проходити огляд на місці зупинки.
З приводу результатів проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820» захисник вказував на ті обставини, що виходячи із наявної у відкритому доступі інструкції вказаного приладу на момент проведення вказаного огляду, з урахуванням температури повітря, допустима похибка при вимірюванні рівню алкоголю у повітрі, що видихається, складала 0,05‰, отже з урахуванням вказаної похибки стверджувати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, не можна.
З урахуванням наведеного, адвокат Биченко А.О. просив суд закрити провадження у справі в зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення ААБ №254606 від 17.07.2021, рапорт працівника поліції, Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, чек газоаналізатору, компакт-диск із двома відеофайлами, поясення свідків.
Відеозапис з камер портативних відеорегістраторів, долучений до адміністративного матеріалу, складається з 2 відеофайлів, при перегляді яких встановлено, крім іншого, відсутність безперервної фіксації події, що мала місце 17.07.2021.
При перегляді першого відеофайлу вбачається, що відеофіксація відбувалась на березі річки, під час розмови ОСОБА_1 із працівником поліції той відмовився від проходження огляду у медичному закладі. Переглядом другого відеофайлу встановлено, що на ньому зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, яке вже відбувалось в іншому місці - зі слів ОСОБА_1 , - біля його будинку, куди його супроводжували працівники поліції. Так, на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції продуває газоаналізатор, який показує результат - 0,22 ‰, та заявляє що «так, нормальний результат», після чого відео обривається.
На переглянутому відеозаписі не зафіксовано роз'яснення особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, її прав та обов'язків, не зафіксовано факт не згоди ОСОБА_1 із результатами огляду за допомогою газоаналізатора, не зафіксовано й факту того, що саме після проходження огляду на місці йому взагалі було запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі.
Наявність записів про не згоду водія із результатами огляду у Акті (а.с. 9) та в рапорті працівника поліції, на думку суду не може бути беззаперечним та належним доказом факту відмови або незгоди ОСОБА_1 із результатами огляду за допомогою газоаналізатора, оскільки спростовуються даними зафіксованими на відеозаписі та поясненнями самого ОСОБА_1 .
При цьому той факт, що пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, яка зафіксована на відео, фактично за часом передувала моменту добровільного проходження водієм огляду на місці зупинки, свідчить про недотримання працівниками поліції визначеної діючим законодавством процедури.
Згідно ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015, також передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008. Так, згідно вказаного Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв'язку свідчить, що саме незгода водія з результатами проведеного на місці зупинки огляду або відмова водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, є підставою для направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку що в діях водія ОСОБА_1 відсутні порушення п.2.5 ПДР України.
Крім того, з інструкції користувача приладу Drager Alcotect 6280, розміщеної на офіційному веб-ресурсі виробника DragerSafetyAGandCo.KGaA за посиланням https://www.draeger.com, вбачається, що даний пристрій призначений до експлуатації при температурі навколишнього середовища від - 5.0 до + 50.0 градусів Цельсія.
При цьому, згідно із Таблицею 3 Інструкції при використанні пристрою в діапазоні температури навколишнього середовища вище +25.0 до +50.0 градусів Цельсія та діапазоні вимірювання концентрації етанолу 0-0.33 проміле в крові абсолютна похибка вимірювання пристрою становить - + 0,05 проміле.
Таким чином, суд погоджується із твердженням сторони захисту про те, що результат тестування водія ОСОБА_1 із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotect 6280 та складений на його підставі акт огляду, враховуючи величину абсолютної похибки даного пристрою в умовах проведеного огляду, не може бути беззаперечним і достатнім доказом факту його перебування у стані алкогольного сп'яніння на момент керування водним транспортним засобом, який дає підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення і притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП.
Крім того, до адміністративного матеріалу долучено письмові пояснення свідків, які на думку суду, жодним чином не є підтверджують та не спростовують фактів та обставин, що є предметом судового розгляду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такими чином, приходжу до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував водним мотоциклом у стані алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору та у медичному закладі. Крім цього, слід зазначити, що проходження огляду в медичному закладі пропонується поліцейським не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
У даному випадку з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, відсутні відомості про таке вручення (або відмову від отримання направлення) і в матеріалах справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху не відбулось, оскільки встановлено, що поліцейським було порушено порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. До справи не додано будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто не зафіксовано вчинення правопорушення належними доказами. Будь-які докази про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.5 ст.130 КУпАП відсутні.
Викладені обставини виключають наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 8, 130, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Золотоверха