Справа № 643/20673/21
Провадження № 2-з/643/309/21
25 листопада 2021 року м. Харків
Суддя Московського районного суду м.Харкова Кононенко Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ « Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ « Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви, вказала, що приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 9172 від 14.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість в розмірі 36120,98 грн. Вважає, що виконавчий напис № 9172 від 14.05.2021 року приватного нотаріусу Київської області Грисюк О.В. про стягнення заборгованості є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства та не підлягає виконанню.
На підставі спірного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи позивача, які отримує в ТОВ Фірма "Фармацевтична компанія «ЗДОРОВ'Я", ВП № 67247128 від 10.11.2021 року.
Таким чином, щомісяця з доходів позивача здійснюються відрахування в розмірі 20 % на виконання спірного виконавчого напису.
На даний час позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на підставі якого на даний час відкрито виконавче провадження та з позивача здійснюється примусові заходи щодо його виконання, та у випадку задоволення позовних вимог може ускладнити повернення незаконно стягнутого майна позивача.
Суд, вивчивши доводи заяви, дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору (позову, що забезпечується) є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач вважає, що такий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства.
У зв'язку з цим заявник, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову просить зупинити примусове стягнення майна за виконавчим написом.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно до п.6 ч.1ст.150 ЦПК України позов забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказане узгоджується і з положенням п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно з роз'ясненнями у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Таким чином, суд виходить з того, що у разі не зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса у виконавчому провадженні на час розгляду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, це може призвести до незаконного стягнення при примусовому виконанні оскаржуваного виконавчого напису майна позивача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 67247128 (здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А.), в ході якого щомісяця з доходів позивача здійснюються відрахування в розмірі 20 % на виконання спірного виконавчого напису.
У Постанові Верховного Суду по справі № 914/1939/20 від 15.01.2021 зазначено що потрібно застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, на підставі виконавчого напису нотаріусу, та встановлення заборони на здійснення виконавчих дій, адже це є ефективним способом, який захистить права та інтереси позивача й, водночас, не завдасть шкоди та збитків відповідачу, а лише відстрочить, на період розгляду судової справи, проведення виконавчих дій.
Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19
Таким чином, у разі, якщо до закінчення розгляду цивільної справи за позовом з яким заявник буде звертатися до суду виконавцем буде примусово стягнуто майно заявника, то у останнього є обґрунтовані побоювання про неможливість ефективно захистити свої права у межах цього судового провадження, що також може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів при новому зверненні до суду, а відтак, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Вжиття вказаного способу забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, ураховуючи те, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду, а також зважаючи на розмір заборгованості.
Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 67247128 від 10.11.2021 року відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. № 9172 від 14.05.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Фінфорс», заборгованість в розмірі 36120,98, до набрання рішенням законної сили.
У зв'язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.
Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Подолянко Івану Андрійовичу для негайного виконання та учасникам провадження.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.О. Кононенко