25.11.2021
справа № 642/5415/21
провадження № 1кп/642/715/21
Іменем України
25 листопада 2021 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження №12021221220000403 від 17.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, -
У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 04.12.2021 року.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 не прибув до судового засідання за станом здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_4 подав заяву у якій не заперечував проти розгляду питання продовження строку дії запобіжного заходу у відсутність його захисника. Проти клопотання прокурора заперечував, посилались на те, що ризики на які посилається прокурор недоведені, що ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від суду. Також скаржився на погіршення стану здоров'я. Просив обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушеннях, санкція яких передбачає лише покарання у виді позбавлення волі, раніше судимий, інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, не одружений, має місце реєстрації.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин, тобто згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, офіційно не працевлаштований, отже не має законних джерел для існування, що об'єктивно свідчить про наявність ризику обвинуваченим переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, характер та обставини інкримінованих злочинів, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, обраний відносно ОСОБА_4 .. У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.
Посилання обвинуваченого на наявність в нього бабусі похилого віку, яка потребує його допомоги, суд не може взяти до уваги, оскільки, ці обставина існували на час вчинення інкримінованого злочину, і не стали стримуючим фактором для ОСОБА_4 від противоправних дій.
Щодо доводів обвинуваченого на погіршення стану здоров'я, на даний час не є беззаперечною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки даних які виключають застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою не підтверджені відповідними медичними висновками, що позбавляє процесуальної можливості суд враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Лише той факт, що у обвинуваченого є постійне місце реєстрації, де він характеризується задовільно, не може бути беззаперечною підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, враховуючи кількість інкримінованих кримінальних правопорушень, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 23 січня 2022 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 376 КПК України, суд -
Міру запобіжного заходу, обрану відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", продовживши строк цього запобіжного заходу до 23 січня 2022 року.
Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя - ОСОБА_1