Номер провадження 22-ц/821/1975/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/914/19 Категорія: Черненко В. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
25 листопада 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Гончар Н.І.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2021 року, постановлене у складі судді Черненка В.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області, служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач перебуває з відповідачем в зареєстрованому 20 червня 2017 року шлюбі, про що зроблено запис за № 143.
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який без згоди позивача, на момент подачі позову, утримується відповідачем, за своїм місцем проживання в селі Сагунівка Черкаської області.
Про дані обставини ОСОБА_2 повідомила компетентні органи.
Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 17 липня 2019 року визначено місце проживання дитини з нею, проте відповідач відмовляється виконувати рішення органу виконавчої влади.
Спільне проживання з відповідачем стало неможливим, внаслідок чого їх сім'я фактично розпалася, подружні стосунки вони не підтримують, подальше сумісне життя і збереження сім'ї є неможливим, а тому зберігати шлюб стало недоцільним, його необхідно розірвати, як такий, що суперечить її інтересам.
На підставі наведених обставин, позивач просила суд розірвати шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_1 який зареєстровано 20 червня 2017 року у Придніпровському районі в місті Черкаси ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що зроблено запис за № 143, при цьому змінити її набуте у шлюбі прізвище - ОСОБА_4 на дошлюбне - ОСОБА_5 , та визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 .
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25 січня 2021 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2021 року позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 20 червня 2017 року Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 143, між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано.
Після розірвання шлюбу, позивачу ОСОБА_2 , прізвище змінено на дошлюбне « ОСОБА_5 ».
Визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_7 .
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач проти розірвання шлюбу не заперечував, а позивач уже тривалий час проживає зі співмешканцем ОСОБА_8 , від спільного проживання у них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто дана сім'я фактично розпалася, шлюб існує лише юридично та суперечить інтересам позивача.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд першої інстанції враховував, що позивач добровільно, за домовленістю, віддала сина бабусі ОСОБА_10 на період близько місяця, коли вона вирішить питання щодо облаштування житла, батько ОСОБА_1 добровільно не повертав дитину, не давав можливості спілкуватись матері з сином, акти обстежень житлово-побутових умов, склади сімей, в яких проживатиме малолітня дитина, а також вік малолітнього ОСОБА_3 , який становить неповних чотири роки та те, що в цьому віці у дитини є природна потреба перебувати під постійним піклуванням саме матері, а не батька.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права ,просить скасувати рішення районного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем був пред'явлений позов з порушенням правил територіальної юрисдикції. Вказаний позов мав розглядатись за загальними правилами, тобто за місцем проживання відповідача з яким проживає дитина, тобто Черкаським районним судом Черкаської області.
Відповідачем було подане клопотання про передачу справи до зазначеного суду за підсудністю, однак 25 січня 2021 року ухвалою Городищенського районного суду було безпідставно відмовлено.
В квітні 2019 року ОСОБА_2 привезла та залишила за місцем проживання відповідача їх дворічного сина ОСОБА_11 , який на той час повинен був знаходитись на грудному вигодовуванні, та більше трьох місяців не телефонувала, не приїздила та навіть не запитувала, як росте та виховується їх спільний син ОСОБА_11 . При цьому, в липні 2019 року позивачка приїхала до відповідача та стала вимагати кошти на утримання дитини і це не зважаючи на той факт, що дитина проживала з відповідачем та була на його повному утриманні. Отримавши наказ про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , остання заспокоїлася, але після його скасування знову почала судову тяганину щодо визначення місця проживання їх спільної дитини.
На даний час дитина проживає разом з ним, і ним створені всі належні умови для проживання, навчання та розвитку, між дитиною та батьком встановлений міцний психологічний зв'язок, існує довіра, взаєморозуміння, дитина більше прив'язана до батька, однак цих обставин судом першої інстанції під час винесення рішення враховано не було.
Посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено чи має мати можливість забезпечити потреби сина саме в матеріальному плані, яка її загальна сума доходу, адже даний факт вплине на можливість забезпечувати як фізичний так і культурний розвиток дитини та призведе до відчуття себе повноцінним членом суспільства, дозволить розвивати здібності дитини та сприятиме можливості забезпечення якісного медичного обслуговування.
Крім того, ОСОБА_2 проживає без реєстрації в будинку АДРЕСА_1 , який має три кімнати, з яких в одній кімнаті проживають ОСОБА_2 та її цивільний чоловік ОСОБА_8 , в другій - батьки цивільного чоловіка ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в третій - бабуся цивільного чоловіка ОСОБА_14 , яка, як особа похилого віку обов'язково потребує окремої кімнати. До того ж, 17 червня 2020 року ОСОБА_2 , офіційно не розлучившись з ним, та проживаючи в громадянському шлюбі, народила сина ОСОБА_15 , який також проживає у зазначеному будинку.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно житлова площа будинку становить 48,4 квадратних метри, на сьогоднішній день в будинку проживає 6 осіб, що в розрахунку по нормі жилої площі становить (9х6) 54 квадратні метри жилої площі. Тобто на даний час в будинку проживають мешканці з перевищенням санітарної норми жилої площі, а про окрему кімнату для їхнього сина ОСОБА_11 не може бути й мови, що також не було враховано судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пред'являючи позов позивач зазначила своє місце проживання АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Городищенського районного суду Черкаської області, місце проживання відповідача АДРЕСА_3 , що відноситься до територіальної юрисдикції Черкаського районного суду Черкаської області. Предметом позовних вимог зазначила розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.
При цьому в підставах позовних вимог зазначила, що на час подачі вказаного позову, малолітня дитина ОСОБА_3 , проживає разом з відповідачем в с.Сагунівка Черкаської області.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Щодо позовів про розірвання шлюбу встановлено виключення з зазначеного правила, а саме відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Конструкція вказаної норми права, вказує на те, що наявні у позивача поважні причини мають бути реальними і такими, що об'єктивно перешкоджають позивачу виїхати до суду за місцем проживання відповідача.
Подаючи позов за своїм місцем проживання позивач не зазначила про стан здоров'я чи інші поважні причини які їй перешкоджали б виїхати в суд за місцем проживання відповідача, а малолітній син ОСОБА_3 проживав із відповідачем і перебував на його утриманні, а тому ця обставина ніяк не перешкоджала позивачу виїхати в суд за місцем проживання відповідача, оскільки вказана обставина, зазначена законодавцем в процесуальній нормі з тих мотивів, що особа яка має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, в силу їх віку, зачасту позбавлена можливості залишити їх одних.
Таким чином, на час подачі позову, у позивача було відсутнє право вибору підсудності справи, а відтак діяли загальні правила щодо розгляду поданих позовних вимог встановлені статтею 27 ЦПК України, тобто пред'явлені позовні вимоги мали розглядатись за місцем реєстрації фізичної особи - відповідача, а саме Черкаським районним судом Черкаської області.(а.с.13)
Посилаючись на вказані обставини, відповідач в березні 2020 року звернувся до суду із заявою в якій просив передати дану цивільну справу на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
Однак ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25 січня 2021 року , помилково, без врахування зазначених обставин, було відмовлено в зазначеному клопотанні.
Таким чином відповідач під час розгляду даної справи судом першої інстанції заявив, що вона не підсудна Городищенському районному суду Черкаської області.
Статтею 378 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про права людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Поняття «встановленим законом» включає серед іншого і суд, до територіальної юрисдикції (підсудності) відноситься спір який вирішується судом.
Таким чином, судом першої інстанції, було розглянуто справу з порушенням правил територіальної юрисдикції, а відтак, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Черкаського районного суду Черкаської області.
Керуючись статтями 368, 374, 378, 381,382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 02 вересня 2021 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області, служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини направити на розгляд за встановленою підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2021 року.
Судді