ун. № 759/18972/21
пр. № 2/759/6228/21
25 листопада 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
у серпні 2021 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача різницю між вартістю відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 40684 грн 85 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10908 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.05.2021 приблизно о 13 год. 35 хв. у м. Києві на Брест-Литовському шосе трапилася ДТП за участю ТЗ «Renault Logan» реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та ТЗ «Mazda 6» реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого ТЗ «Renault Logan» реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 отримав значні механічні пошкодження, а водія а ТЗ «Mazda 6» реєстраційний № НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно Постанови Святошинського районного суду м. Києва, який на момент пригоди був застрахований в АТ «СГ «ТАС» (приватне), тому листом №13126/9121 від 01.07.2021 АТ «СГ «ТАС» (приватне) вказане ДТП визнало страховим випадком та було перераховано на рахунок ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 71303 грн 04 коп. та доплату страхового відшкодування у розмірі 3269 грн 10 коп.,що загалом складає 74572 грн 14 коп., проте розмір страхового відшкодування, який сплатив АТ «СГ «ТАС» (приватне) не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого ТЗ, оскільки на підставі звіту №16428 від 25.05.2021 встановлено, що відновлювального ремонту складає 115256 грн 99 коп., а згідно звіту №38-D/91/6 від 14.07.2021 вартість відновлювального ремонту складає 123881 грн 45 коп. у зв'язку із чим різниця між вартістю відновлювального ремонту та отриманим страховим випадком складає 46684 грн 85 коп., проте звертаючись до відповідача із досудовою вимогою про відшкодування шкоди, останнім було повідомлено, що він не вбачає жодних підстав для відшкодування завданої ним шкоди.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.08.2021 відкрито загальне позовне провадження (а.с. 104).
01.11.2021 від представника відповідача надійшов відзив по справі, а пізніше заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що страхова сума (ліміт відповідальності) згідно страхового полісу №АР/8065785 від 21.08.2021 складає 100000 грн 00 коп. при тому, що страхова компанія виплатила суму страхового відшкодування у розмірі 71303 грн 64 коп., в позовній заяві зазначено про необхідність доплати різниці між матеріальним збитком та вартістю відновлювального ремонту, проте надається рахунок матеріального збитку, до того позивачем не надано відповідні документи, які підтверджують проведення відновлювального ремонту, також представник зазначив, що в разі проведення відновлювального ремонту із відповідною документацією, звернення до страховика з приводу виплати коштів, пов'язаних із відновлювальним ремонтом, решта суми, що не покрита страховою компанією в межах страхового ліміту, може вирішуватись лише після вирішення спору зі страховою компанією, тому такий позов повинен подаватись саме до страхової компанії, а у разі здійснення ремонту пошкодженого автомобіля та надання позивачем відповідних документів, АТ «СГ «ТАС» (приватне) зможе переглянути розмір страхового відшкодування, проте позивачем таких дій не було вчинено, отже на даний момент ОСОБА_4 не є належним відповідачем по справі, а тому даний позво не передбачений законом та не відповідає його нормам, та є необґрунтованим (а.с. 118-123; 164-168).
08.11.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, зазначивши, що з відзивом він категорично не погоджується, оскільки при визначені розміру страхового відшкодування страховик зобов'язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, тобто в даному випадку страховик не може виплачувати страхове відшкодування без нарахування коефіцієнту зносу, а оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує виплачений ОСОБА_3 розмір страхового відшкодування з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне), то саме звинної особи підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та отриманим страховим відшкодуванням, тобто в даному випадку, якщо сума виплати страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності страховика у розмірі 100000 грн 00 коп. то відповідач не несе жодної відповідальності, що стосується посилання відповідача щодо доказів проведення відновлювального ремонту ТЗ, представник позивача послався на постанову ВС від 22.04.2019 у справі №761/14285/16-ц з якої вбачається, що до збитків належать витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язок потерпілого надати акти виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи (а.с. 129-135).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, вважає, що позовні вимоги є належним чином обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому просив відмовити у задоволенні.
Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 01.05.2021 о 13 год. 35 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_2 , по Брест-Литовському шосе, 15-А у м. Києві, не вибрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 12.1, 13.1, 2.3б) ПДР.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2021 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 12).
06.05.2021власник транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 в особі представника повідомив ПрАТ «СК «ТАС» про ДТП, яке трапилося 01.05.2021 (а.с. 13, 14), а також 06.05.2021 подав заяву про страхове відшкодування (а.с. 15).
АТ «СГ «ТАС» (приватне) розглянувши документи стосовно вказаної ДТП повідомило про те, що матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ «RenaultLogan» д.н.з. НОМЕР_1 згідно звіту №16428 від 25.05.2021 становить 71303 грн 04 коп. без ПДВ на матеріали та запчастини, яка підлягає виплаті (а.с. 18).
02.07.2021 здійснено зарахування коштів на рахунок ОСОБА_3 від АТ «СГ «ТАС» (приватне) у розмірі 71303 грн 04 коп. (а.с. 19).
Так, згідно звіту№16428 від 25.05.2021 про визнання вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «RenaultLogan» д.н.з. НОМЕР_1 , встановлено, що вартість відновлювального ремонту становить 115256 грн 99 коп., вартість матеріального збитку становить 745272 грн 14 коп. без урахування ПДВ на запасні частини (а.с. 22-56).
Також Згідно звіту №38-D/91/6 від 14.07.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «RenaultLogan» д.н.з. НОМЕР_1 становить 123881 грн 45 коп., при цьому вартість матеріального збитку станом 19.05.2021 складає 82951 грн 47 коп. (а.с. 57-77).
16.07.2021 адвокат Поліщук Л.І. діючої в інтересах ОСОБА_3 звернулася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із вимогою про здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 3269 грн 10 коп.,оскільки сума страхового відшкодування повинна складати 74572 грн 14 коп. (а.с. 78, 79).
26.07.2021 АТ «СГ «ТАС» (приватне) здійснено доплату суми коштів страхового відшкодування у розмірі 3269 грн 10 коп. (а.с. 83).
16.07.2021 адвокат Поліщук Л.І. діючої в інтересах ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_4 із вимогою про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, в якій просила сплати різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 41884 грн 85 коп. (а.с. 84-86).
У відповідь на вимогу про відшкодування шкоди,завданої ДТП 26.07.2021 відповідач надіслав лист, в якому зазначив, що страховика було своєчасно повідомлено про подію ДТП, ним сплачено матеріальну шкоду, розмір якої не перевищує ліміту відповідальності страховика, а тому уразі проведення відновлювального ремонту із відповідною документацією, звертатися до страховика з приводу виплати коштів, пов'язаних із відновлювальним ремонтом, решта суми, що не покрита страховою виплатою, буде вирішуватися шляхом переговорів (а.с. 87, 88).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Згідно із ч.ч 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
Тому при визначені розміру страхового відшкодування страховик зобов'язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, у зв'язку із чим страховик обмежений щодо виплати розміру страхового відшкодування, зокрема, вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок проте, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої незважаючи нате, що збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладеного Верховним судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.
Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки у нього виникло право на відшкодування шкоди, а саме різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правовоу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач уклав із АБ «Лідії Поліщук» договір про надання правової допомоги №01Б-1/201 від 05.05.2021 (а.с. 89).
Відповідно до п. 1.1. клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання надати йому правову допомогу у вигляді представництва інтересів Клієнта в органах держаної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах України, страхових компаніях, Національній поліції України, Національному банку України. Відповідно до п. 1.5. правова допомога надається в рамках представництва інтересів в усіх органах державної влади, установах, організаціях. У п. 4.1. Договору визначено, що за послуги передбачені, п. 1.1. Договору клієнт сплачує гонорар розмір якого зазначається в додатках до цього Договору та актах виконаних робіт.
Згідно додаткової угоди №1 сторони погодили, що вартість години часу роботи адвоката буде складати 1000 грн 00 коп. (а.с. 92).
У розрахунку №1 від 18.08.2021 визначено вид (характер) надання послуг, що в сукупності становить 10000 грн 00 коп. (а.с. 93) на підставі якого виставлено рахунок №34.80 від 18.08.2021 (а.с. 94).
Згідно дублікату квитанції №0.0.2235908004.1 від 18.08.2021 ОСОБА_3 сплатив згідно договору про надання правової допомоги 01Б-1/201 від 05.05.2021 грошові кошти у розмірі 10000 грн 00 коп.
Як вбачається із правового висновку Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, зазначено, що рішення Ради адвокатів області за своєю юридичною природою носять рекомендаційний характер, тому останнє може лише прийматись судом до уваги, але не є обов'язковим до застосування.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України.
Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст.30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
За змістом ч.4 ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч 5,6 ст. 137ЦПК України).
У розумінні положень ч.ч5,6 ст. 137ЦПКУкраїни зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у ч. 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч.3 ст. 141ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4,5, 9 ст. 1141 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.2 ст. 141ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, вказана позовна заява в повній мірі є типовою та не складною (не містить окремих нетипових обставин), зважаючи на предмет спору та досвід адвоката, відсутні розумні підстав для застосування подвійного коефіцієнту до визначення витрат на правничу допомогу виключно виходячи з розміру ціни позову, що перевищує 100000 грн 00 коп., а тому сума, що підялгає до стягнення з відповідача в якості витрат на правову допомогу складає 5000 грн 00 коп.
У порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп., який сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦПК України, ст.ст. 22, 636, 990, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України,-
позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму відшкодування завданої шкоди у розмірі 40684 грн (Сорок тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 85 коп.)
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір по справі у розмірі 908 грн (Дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати пов'язані із наданням праової допомоги у розмірі 5000 грн (П'ять тисяч гривень нуль копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана УЛ'ЯНОВСЬКА
Повний текст рішення складено 25.11.2021