печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1962/21-ц
19 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування,
I. Позиції учасників справи.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на свою користь суму страхового відшкодування майнової шкоди у розмірі 104 000, 00 грн; інфляційні збитки у розмірі 3 750, 00 грн; три проценти річних у розмірі 1 205, 21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 23 жовтня 2019 року, о 15:40 год., у м. Києві на Дарницькому мосту, з'їзд на Наддніпрянське шосе, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), при зміні напрямку руху, перестроюванні, не надав дорогу автомобілю «Фольцваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, при цьому своєчасно не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, тобто, водій ОСОБА_2 своїми діями змусив водія ОСОБА_1 змінювати напрямок руху, для уникнення ДТП, чим створив аварійну обстановку.
Водій «МАН 8.180» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 здійснював маневрування наліво - на з'їзд з Дарницького мосту з середньої смуги руху, яка дозволяє рух тільки прямо на правий з'їзд (місце ДТП), порушив правила зупинки, стоянки, що створило перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці дорожнього руху.
Відносно ОСОБА_3 складено постанову ДП18 № 264257 від 10 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення правил зупинки та стоянки, що створило перешкоду для інших учасників дорожнього руху, за що передбачено відповідальність відповідно до частини третьої ст. 122 КУпАП. Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 247 КУпАП, ОСОБА_3 визнано винним, та, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, провадження у справі було закрито.
Водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), у м. Києві по Дарницькому мосту, з'їзд до Наддніпрянського шосе, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, рухався, займаючи одночасно дві смуги руху, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості, для безпечного об'їзду перешкоди, а у разі необхідності аж до повної зупинки транспортного засобу, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), та автомобілем «МАН» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.п. 11.10, 12.1, 12.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року у справі № 752/1986/20).
07 квітня 2020 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надав висновки експертного дослідження за результатами проведення автотехнічного дослідження № 6176/20-52:
1. У даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 2.3. д) і 12.3. ПДР України.
2, 3. У даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 2.3. д) і 12.3. ПДР України, які й знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
4. З технічної точки зору, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Хонда» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 2.3. д), 9.2. б) і 10.3. ПДР України.
5, 6. У дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля «Хонда» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. п. 2.3. д), 9.2. б) і 10.3. ПДР України, а невідповідність вимогам п. п. 2.3. д) і 10.3. ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, з технічної точки зору.
7. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «МАН» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 2.3. д), 1.1. розділу 34 ПДР України, з технічної точки зору.
8, 9. Для надання оцінки дій водія автомобіля «МАН» ОСОБА_3 вимогам п. п. 2.3. д) і 1.1. розділу 34 ПДР України та встановлення їх знаходження в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, спеціальні технічні знання не потрібні. Така оцінка може бути здійснена судом самостійно з урахуванням вимог зазначених вище пунктів ПДР України та фактичних обставин руху автомобіля «МАН» зафіксованих на наявних відеозаписах пригоди.
На момент ДТП водій автомобіля «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), мав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АМ/5485023, укладений з ПАТ «СК АХА Страхування».
Водій автомобіля «МАН» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), мав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АМ/8578543, укладений з ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
Позивач - водій автомобіля «Фольксваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), мав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АО/3976034, укладений з ПАТ «СК Арсенал Страхування».
Позивач зазначає, що отримав страхове відшкодування за вищевказаним випадком в сумі 100 000, 00 грн від ПАТ «СК АХА Страхування» (лист ПАТ «СК АХА Страхування» № 7628/12ЦВ від 28 вересня 2020 року).
Також 23 липня 2020 року позивач звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з повідомлення про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.
Натомість відповідач листом від 03 вересня 2020 року повідомив позивача, що 19 серпня 2020 року останньому відмовлено у виплаті страхового відшкодування, в зв'язку з цим був проведений тільки огляд пошкодженого автомобіля, розрахунок суми матеріального збитку не проводився. У листі зазначено, що не надано документів щодо визнання вини водія ОСОБА_3 у ДТП, яка відбулась 23 жовтня 2019 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність за полісом № АМ-0008578543 не настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 23 жовтня 2019 року, відповідач не має правових підстав для виплати страхового відшкодування.
29 вересня 2020 року позивач самостійно обрав експерта для визначення розміру шкоди, за що сплатив 4 000, 00 грн.
Відповідно до висновку № 2160 експертного дослідження, складеного 02 жовтня 2020 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Фольксваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), в результаті його пошкодження при ДТП складає 397 538, 17 грн.
Оскільки ліміт застрахованої цивільно-правової відповідальності складає 100 000, 00 грн, позивач вважає, що сума страхового відшкодування має становити 100 000, 00 грн та 4 000, 00 грн витрати на проведення експертного дослідження.
Представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно відповідач прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
В постанові про накладення адміністративного стягнення ДП18 № 264257 від 10 січня 2020 року, складеній інспектором НП України, зазначено, що ОСОБА_3 порушив п.п. «в» п. 15.9 ПДР України, проте в постанові не вказано, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_3 , внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
16 січня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
17 травня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
III. Фактичні обставини справи.
23 жовтня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі трьох учасників: ОСОБА_2 - водія «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); ОСОБА_1 - водія «Фольцваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), та ОСОБА_3 - водія «МАН» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ).
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у справі № 752/1913/20, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, встановлено, що 23 жовтня 2019 року, о 15:40 год., в м. Києві на Дарницькому мосту, з'їзд на Наддніпрянське шосе, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), при зміні напрямку руху, перестроюванні, не надав дорогу автомобілю «Фольцваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, при цьому своєчасно не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, тобто, водій ОСОБА_2 своїми діями змусив водія ОСОБА_1 змінювати напрямок руху для уникнення ДТП, чим створив аварійну обстановку. Тобто ОСОБА_4 порушив п. п. 9.2 б), 9.4, 10.1, 10.3 ПДР України, чим вчинив дії, передбачені частиною четвертою ст. 122 КУпАП.
Так, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у справі № 752/1913/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення за частиною четвертою ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрито за закінченням строків давності накладення адміністративного стягнення.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року, яка не була оскаржена в апеляційному суді і набрала законної сили у загальному порядку 01 липня 2020 року, у справі № 752/1986/20 встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), у м. Києві по Дарницькому мосту, з'їзд до Наддніпрянського шосе, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, рухався, займаючи одночасно дві смуги руху, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості для безпечного об'їзду перешкоди, а у разі необхідності аж до повної зупинки транспортного засобу, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), та автомобілем «МАН» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.п. 11.10, 12.1, 12.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою ДП18 № 264257 від 10 січня 2020 року, складеній інспектором НП України, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за частиною третьою ст. 122 КУпАП - закрито на підставі частини сьомої ст. 247 та ст. 38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
У постанові ДП18 № 264257 від 10 січня 2020 року вказано, що ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «МАН 8.180» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), 23 жовтня 2019 року, о 15:45 год., в м. Києві на Дарницькому мосту, з'їзд до Наддніпрянського шосе, порушив правила зупинки, стоянки, що створило перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху, чим порушив п. п. «в» п. 15.9. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою ст. 122 КУпАП.
За приписами частин четвертої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент дорожньо-транспортної пригоди водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мали чинні поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач отримав страхове відшкодування за вищевказаним випадком у сумі 100 000, 00 грн від ПАТ «СК АХА Страхування», у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 .
З боку ТДВ СК «Альфа-Гарант» 19 серпня 2020 року позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
Судом встановлено, що 23 липня 2020 року позивач звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, на яке відповідач листом від 03 вересня 2020 року проінформував позивача, що 19 серпня 2020 року останньому відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з цим був проведений тільки огляд пошкодженого автомобіля, розрахунок суми матеріального збитку не проводився.
Своє рішення ТДВ СК «Альфа-Гарант» мотивувало тим, що позивачем не надано документів щодо визначення вини водія забезпеченого транспортного засобу «МАН 8.180» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) - ОСОБА_3 - у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 23 жовтня 2019 року.
У постанові ДП18 № 264257 від 10 січня 2020 року, складеній інспектором НП України, вказано, що ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «МАН 8.180» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), 23 жовтня 2019 року о 15:45 год. в м. Києві на Дарницькому мосту з'їзд до Наддніпрянського шосе, порушив правила зупинки, стоянки, що створило перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху, чим порушив п. п. «в» п. 15.9. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою ст. 122 КУпАП.
З матеріалів справи не вбачається, що дії водія автомобіля «МАН» ОСОБА_3 знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди 23 жовтня 2019 року та з його вини автомобіль позивача був пошкоджений.
Натомість постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року у справі № 752/1986/20 встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), та автомобілем «МАН» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Згідно з п. 32.1. абз. 1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач ТДВ СК «Альфа-Гарант» не порушив права позивача щодо страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність за полісом АМ/8578543 не виникла.
А тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 104 000, 00 грн, вимоги по нарахуванню санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме інфляційних збитків у розмірі 3 750, 00 грн, трьох процентів річних в розмірі 1 205, 21 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя С. В. Вовк