печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14136/21-ц
04 листопада 2021 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.Л.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: Мотляха О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - відповідач, АТ «Укртрансгаз»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 13 566 грн. 73 коп. компенсації втрати частини доходів та 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18 стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 206 826 грн. 56 коп. середнього заробітку за період з 01.09.2017 року по 31.12.2018 року. Зазначене рішення суду виконане 28.08.2019 року.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19 стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 188 474 грн. 37 коп. середнього заробітку за період з 01.01.2019 року по 31.01.2020 року. Вказане рішення суду виконане 29.10.2020 року.
Позивач вважає, що на підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» він має право на компенсацію знецінення присуджених йому сум, спричиненого інфляцією, яке гарантується державою як компенсація грошових доходів громадянам, знецінених внаслідок інфляції.
Крім того, позивач вважає, що бездіяльністю відповідача щодо тривалого невиконання рішень судів йому завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях і переживаннях через несправедливість, неможливість покращити матеріальне становище його сім'ї та завдання йому збитків у вигляді знецінення присуджених сум; несправедливе ставлення до позивача призвело до погіршення його фізичного стану, вплинуло на його соціально-психологічний стан та змусило витрачати свій особистий час та кошти на судовий розгляд з вирішення створених відповідачем проблем.
Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що відповідач завдав йому моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., яка, на думку позивача, має бути відшкодована йому на підставі ст. 56 Конституції України, ч. 1 ст. 23, ст. 1156 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 2371, 238 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.05.2021 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці судове засідання, призначене на 18.05.2021 року, відкладено на 14.07.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року оголошено в судовому засіданні перерву до 07.09.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2021 року відкладено розгляд справи на 04.11.2021 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволені позову з підстав, вказаних у відзиві на позов.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 07.05.2021 року, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Відзив обґрунтований тим, що позивачу повністю виплачено грошові кошти, присуджені йому рішеннями суду, при цьому сплачені на виконання судових рішень грошові кошти не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Оскільки, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням судового рішення, до них не можуть застосовуватись норми, які передбачають компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18 та від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19 були оскаржені та набрали законної сили 29.05.2019 року та 07.10.2020 року відповідно, тому розрахунок компенсації, наведений позивачем у позовній заяві, є безпідставним і необґрунтованим. Враховуючи безпідставність позовних вимог про стягнення компенсації, відсутні й підстави для стягнення моральної шкоди; позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між ними.
17.05.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач має компенсувати негативні наслідки затримки розрахунку за своїми боргами, оскільки присуджена позивачу сума була сплачена пізніше, то за пропущений період повинна бути нарахована та сплачена індексація знеціненого боргу внаслідок інфляції.
21.09.2021 року до суду надійшли пояснення відповідача, у яких він просить відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначаючи, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки він вже звертався до Печерського районного суду м. Києва з аналогічним позовом до відповідача у справі № 757/12877/21-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення 13 566 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 7 670 грн. 42 коп. - трьох процентів річних та 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тривалим невиконанням рішень Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18 та від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19. Тому відповідач просить вжити до позивача заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та залишити позов без розгляду. Крім того, рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року у справі № 358/878/18 скасовано постановою Верховного Суду від 23.06.2021 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.
05.10.2021 року позивач подав до суду відповідь на пояснення відповідача, у якій вказав, що у даній справі та у справі № 757/12877/21-ц різні підстави звернення з позовом, оскільки в даній справі позивач просить стягнути з відповідача компенсацію інфляційних процесів несвоєчасно виплаченої заробітної плати на підставі Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», а у справі № 757/12877/21-ц позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10.11.2015 року у справі № 358/1223/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.12.2016 року, скасовано наказ начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 06.05.2015 року № 40-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, п. 3 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з 06.05.2015 року; стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31.08.2017 року у справі № 358/630/17 задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз»: стягнуто з відповідача на користь позивача 217 416 грн. 26 коп. середнього заробітку за період з 01.05.2015 року по 31.08.2017 року, 35 581 грн. 55 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 19.01.2018 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 31.08.2017 року змінено в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку; прийнято в цій частині у справі нову постанову, якою задоволено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку: стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь позивача 291 929 грн. 35 грн. середнього заробітку за період з 06.05.2015 року по 31.08.2017 року. В решті рішення Богуславського районного суду Київської області від 31.08.2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2019 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 31.08.2017 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Київської області від 19.01.2018 року залишено без змін.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року, стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 206 826 грн. 66 коп. середнього заробітку за період з 01.09.2017 року по 31.12.2018 року та 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Верховного Суду від 23.06.2021 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року скасовано, передано справу № 358/878/18 на новий розгляд до суду першої інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року втратили законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19 стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 188 474 грн. 37 коп. середнього заробітку за період з 01.01.2019 року по 31.01.2020 року та 20 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2020 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 12.03.2020 року в частині відшкодування моральної шкоди змінено, зменшивши розмір моральної шкоди з 20 000,00 грн. до 5 000,00 грн.
Згідно з доданою до позову випискою АТ «Ощадбанк» 29.10.2020 року позивачу перераховано грошові кошти в розмірі 188 474 грн. 37 коп. за виконавчим провадженням № 63394325 на його рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: 1) індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення; 2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З наведеного випливає, що обов'язок компенсації громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати покладено на роботодавця під час нарахування заробітної плати, яка є щомісячним платежем, за наявності зазначених умов, а не разової виплати, яким є середній заробіток.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.11.2019 року у справі № 487/763/17.
Крім того, середній заробіток не є доходом у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас структура заробітної плати, визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.
За своєю суттю середній заробіток за час вимушеного прогулу є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
З огляду на зазначене, положення ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», на підставі яких позивач просить стягнути компенсацію з відповідача, не застосовуються до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням судових рішень про стягнення середнього заробітку, відтак вимога позивача про стягнення компенсації з відповідача задоволенню не підлягає.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, ч. 1 ст. 23, ст. 1156 ЦК України, ст. 2371, 238 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 2371 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.
Підставою для відшкодування моральної шкоди за ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно зі ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст.ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Враховуючи наведене, можна стверджувати, що суд захистив порушені права позивача як працівника у сфері трудових відносин, зокрема, позивача поновлено на роботі, стягнуто на його користь з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, середній заробіток та відшкодовано йому моральну шкоду у зв'язку з порушенням його прав у сфері трудових відносин (справи № 358/630/17, № 358/878/18, № 358/875/19, № 358/1223/15-ц).
Разом з тим у даній справі позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судових рішень, що не пов'язано з порушенням трудових прав працівника, отже, посилання позивача на положення ст. 2371 КЗпП України є безпідставним.
Стаття 1156 ЦК України, на яку також посилається позивач як на підставу для відшкодування моральної шкоди, визначає права переможця конкурсу та до спірних правовідносин не застосовується.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відшкодування шкоди, зокрема й моральної, завданої за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., позивач не надав суду жодних належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди в цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання, а також не довів причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями та невиконанням судових рішень відповідачем; позивач не надав відповідного обґрунтованого розрахунку, згідно з яким він оцінив свої моральні страждання.
Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.
Також, беручи до уваги, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18 та від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19 набрали законної сили 29.05.2019 року та 07.10.2020 року відповідно та виконані 28.08.2019 року та 29.10.2020 року відповідно, можна констатувати, що в даному випадку не вбачається тривалого невиконання судових рішень у розумінні розумності строку виконання рішення суду, що в кожній справі оцінюється окремо, враховуючи складність справи, поведінку сторін тощо.
Крім того, постановою Верховного Суду від 23.06.2021 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року скасовано, передано справу № 358/878/18 на новий розгляд до суду першої інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 29.05.2019 року втратили законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Крім зазначеного, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2021 року у справі № 757/12877/21-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 310 грн. - три проценти річних, 1 884,74 грн. інфляційних втрат та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. При цьому, ухвалюючи рішення про відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, суд керувався тим, що діями відповідача, зокрема, тривалим невиконанням рішень суду у справах № 358/875/19 та № 358/878/18 позивачу завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої визначається судом у 500 грн., з урахуванням 20 днів невиконання рішення суду щодо виплати належних йому платежів, характеру порушення його прав, тяжкості і істотності вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, а також виходячи із вимог розумності та справедливості.
У справі № 757/12877/21-ц, пред'являючи АТ «Укртрансгаз» позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначав підставою позову тривале невиконання рішень Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18 та від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19, що стало причиною його душевних страждань через несправедливість, неможливість покращити матеріальне становище його сім'ї та нанесло йому збитки. Незаконні дії відповідача, як вказав позивач, призвели до погіршення фінансово-матеріального стану сім'ї та неможливості скористатися своїми правами та майном, передбаченими чинними нормативними актами. Бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення суду порушила його законні права на вчасне отримання належних виплат та завдало йому і його сім'ї збитків у вигляді знецінення присуджених сум, несправедливе ставлення до нього призвело до великих душевних страждань і переживань, погіршення його фізичного стану, вплинуло на його соціально-психологічний стан та змусило витрачати свій особистий час та кошти на судовий розгляд по вирішенню створених відповідачем проблем. Все це призвело до втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя і завдало морально шкоди, яку він оцінює у 10 тис. грн.
У даній справі, що розглядається, ОСОБА_1 також пред'явив до АТ «Укртрансгаз» позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 тис. грн., завданої йому бездіяльністю відповідача щодо тривалого невиконання рішень Богуславського районного суду Київської області від 04.01.2019 року у справі № 358/878/18 та від 12.03.2020 року у справі № 358/875/19, вказуючи, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях і переживаннях через несправедливість, неможливість покращити матеріальне становище його сім'ї та завдання йому збитків у вигляді знецінення присуджених сум; несправедливе ставлення до позивача призвело до погіршення його фізичного стану, вплинуло на його соціально-психологічний стан та змусило витрачати свій особистий час та кошти на судовий розгляд з вирішення створених відповідачем проблем.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 пред'явив до АТ «Укртрансгаз» два позови про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст. 23 Цивільного кодексу України, ст. 2371 Кодексу законів про працю України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 13, 44, 263- 265, 268, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду), а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 12.11.2021 року.
Суддя Є.С. Хайнацький