печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13315/20-к
05.11.2021 Печерський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100060005530 від 17.12.2019, за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного фактичного місця проживання, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного фактичного місця проживання, раніше судимого:
- 13.03.1997 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 145 КК України (1960 року) до 6 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі згідно Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 на 1 рік 2 місяці 17 днів;
- 20.09.2005 Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст. 304, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 23.06.2011 Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків;
- 15.05.2012 Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 21.06.2012 Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі ;
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.12.2019 в денний час доби, перебуваючи за адресою: провулок Лабораторний, 6 в м. Києві, в ході спільного вживання алкогольних напоїв із своїм знайомим - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив із останнім у злочинну змову щодо розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, приблизно о 17 год. 30 хв. 16.12.2019 прийшли на третій поверх недобудованої будівлі, розташованої за адресою: провулок Лабораторний, 6 в м. Києві, де в цей час перебували знайомі їм - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її співмешканець ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та їх спільний знайомий - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Перебуваючи у вказаному приміщенні на третьому поверсі, розраховуючи, що у ОСОБА_14 і ОСОБА_15 можуть бути при собі грошові кошти та достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 має при собі два мобільні телефони марки «Apple Iphone 5» та «Samsung», каблучку з візерунком на пальці лівої руки, маючи злочинний умисел на заволодіння ними із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_13 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_12 , відповідно до заздалегідь досягнутої домовленості, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, почали вимагати у ОСОБА_15 та ОСОБА_14 видати грошові кошти та цінні речі, які вони мають при собі, погрожуючи фізичною розправою. Не отримавши грошей і цінностей, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 почали наносити удари руками в область голови ОСОБА_14 . Крім цього, ОСОБА_13 з метою усунення перешкод для реалізації спільного злочинного умислу, наніс кілька ударів кулаками в область голови присутнього в цьому ж приміщенні ОСОБА_16 , від яких він втратив свідомість та уже не міг перешкодити реалізації злочину.
У подальшому ОСОБА_14 повідомила, що грошей вони з ОСОБА_15 не мають та, побоюючись за своє життя та здоров'я, намагалась зняти каблучку з пальця. Але через те, що палець набряк, каблучка не знімалась. Тоді ОСОБА_13 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_12 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, почали погрожувати ОСОБА_14 , що відріжуть їй палець, якщо вона не зніме каблучку, та продовжили наносити їй удари кулаками в область голови, чим спричинили ОСОБА_14 тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя - відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з формуванням вогнища геморагії в правій скроневій частці, пневмоцефалії, субарахноїдального крововиливу, епідуральної гематоми лівої потиличної області, переломів потиличної кістки зліва, обох скроневих кісток з переходом на луску соскоподібних відростків, латеральної стінки клиновидної пазухи з крововиливом в пазуху.
В подальшому ОСОБА_12 схопив за ліву руку ОСОБА_14 та намагався зняти каблучку з руки ОСОБА_14 . В цей час ОСОБА_13 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_12 , утримував ОСОБА_14 за тулуб, щоб подолати її опір. Далі ОСОБА_12 почав утримувати ОСОБА_14 за тулуб, долаючи її опір, а ОСОБА_13 ріжучим предметом, схожим на ніж, відрізав потерпілій ОСОБА_14 фалангу пальця з каблучкою на лівій руці, чим спричинив ОСОБА_14 тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості - травматична ампутація фаланг 3-пальця лівої кисті.
Під час спричинення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , її співмешканець - ОСОБА_15 ., ІНФОРМАЦІЯ_4 , намагався припинити злочинні дії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_14 та перешкодити нанесенню їй тілесних ушкоджень. Долаючи опір ОСОБА_15 , в процесі реалізації спільного злочинного умислу, шляхом розбійного нападу, у ОСОБА_13 виник власний умисел на умисне протиправне позбавлення життя з корисливих мотивів ОСОБА_15 , з метою безперешкодного заволодіння майном ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_13 підхопив з полу на місці вчинення кримінального правопорушення дерев'яний брус та наніс низку ударів (не менше двох ударів) в життєво-важливу частину тіла - голову ОСОБА_15 , від яких він упав на підлогу та більше не піднімався. В результаті заподіяних ударів ОСОБА_15 спричинено відриту черепно-мозкову травму (численні переломи кісток черепа з ушкодженням м'яких тканин та крововиливи під оболонки і в шлуночки головного мозку), яка має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, та від якої настала смерть ОСОБА_15 .
При цьому ОСОБА_13 усвідомлював небезпечність спричинених тілесних ушкоджень для життя ОСОБА_15 , проте не намагався припинити свої злочинні дії, попередньо не домовляючись про вчинення вбивства ОСОБА_15 із ОСОБА_12 , який був присутній в цьому ж приміщенні покинутої будівлі за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто досягнувши попередньої домовленості на вчинення розбійного нападу із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 самостійно вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій і вчинив більш тяжкий злочин - умисно позбавив життя ОСОБА_15 з корисливих спонукань, з метою безперешкодного заволодіння майном.
Далі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи за попередньою змовою групою осіб, заволоділи мобільними телефонами марки «Apple Iphone 5», вартістю 1547 грн. 67 коп. із сім-карткою НОМЕР_1 , яка окремої вартості не складає, в чохлі-накладці вартістю 33 грн. 33 коп., та «Samsung GT S 5250», вартістю 266 грн. 67 коп. із сім-карткою НОМЕР_2 , яка окремої вартості не складає, та каблучкою з візерунком, яка окремої вартості для потерпілої не складала, а усього майном, яке належить ОСОБА_14 , на загальну суму 1847 грн. 67 коп., та розпорядились викраденим чужим майном на власний розсуд.
2. Позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, що був складений 24 березня 2020 року старшим слідчим СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_17 і затверджений прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 .
Сторона обвинувачення вважає встановленими наступні обставини:
- ОСОБА_12 , своїми умисними діями, які виразились в розбої, тобто умисному протиправному відкритому заволодінні чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинив злочин (кримінальне правопорушення), передбачений ч. 4 ст. 187 КК України;
- ОСОБА_13 , своїми умисними діями, які виразились в розбої, тобто умисному протиправному відкритому заволодінні чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинив злочин (кримінальне правопорушення), передбачений ч. 4 ст. 187 КК України;
- ОСОБА_13 своїми умисними діями, які виразились у вбивстві з корисливих мотивів, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, вчинив злочин (кримінальне правопорушення), передбачений п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурор вважає, що винуватість ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в пред'явленому обвинуваченні є повністю доведеною та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
3. Позиція сторони захисту.
Правова позиція сторони захисту відображена, зокрема, у вступній промові, усних поясненнях та виступах під час дебатів. Захисники вважали наявними підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вищезазначене твердження ґрунтується на таких аргументах:
- у суду немає можливості перевірити правдивість відомостей, що містяться в протоколах слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_16 , оскільки останніх не було допитано безпосередньо в судовому засіданні, а відтак вони не можуть бути взяті до уваги судом;
- слідчий експеримент за участю ОСОБА_13 був проведений із моральним тиском з боку сторони обвинувачення;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання не містять відомостей про те, за сукупністю яких саме ознак особи впізнали ОСОБА_12 , а тому наведені докази є недопустимими;
- протокол слідчого експерименту від 11.03.2020 за участю підозрюваного ОСОБА_12 не містить відомостей про встановлені обставини, а відтак не може бути визнаний судом допустимим доказом;
- до ОСОБА_12 було застосовано фізичний вплив на стадії досудового розслідування, що підтверджується відомостями про надання ОСОБА_12 12.03.2020 медичної допомоги;
- НС(Р)Д проводилися в той час, коли ОСОБА_12 знаходився в ІТТ, що є втручанням в особисте життя особи та є фактично допитом ОСОБА_12 , а відтак протокол про результати проведення НС(Р)Д від 12.05.2020 є недопустимим доказом. Крім того, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не виключає обов'язок повідомлення особи, щодо якої проводилися НС(Р)Д, про тимчасове обмеження її прав, що в даному випадку вчинено не було.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, не визнав. Показав, що взимку 2019 року, точної дати не пам'ятає, він прийшов до ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 , де вони вживали алкоголь та заснули. Прокинувшись, вони спускалися та на третьому поверсі побачили ОСОБА_14 , з якою ОСОБА_13 був знайомий, оскільки вона постійно приходила просити у нього горілку. Так, ОСОБА_14 попросила у ОСОБА_13 горілку, однак ОСОБА_13 відповів їй, що наразі в нього її немає. Тоді ОСОБА_14 передала ОСОБА_13 два свої телефони, як завдаток за горілку, що неодноразово робила раніше, та сказала, щоб він її знайшов. В подальшому ОСОБА_13 продав ці телефони за 80 гривень. ОСОБА_13 зазначив, що жодних фізичних ушкоджень ОСОБА_14 та ОСОБА_15 він не наносив та каблучку в ОСОБА_14 не брав. Крім того, ОСОБА_13 вказав, що на стадій досудового розслідування йому погрожували співробітники оперативного підрозділу, однак хто саме він не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, не визнав. Показав, що через втрату роботи та попереднього місця проживання, він був вимушений деякий час ночувати в закинутій будівлі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 6. Він разом з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 неодноразово вживали спиртні напої за вказаною адресою. Так, у день події до ОСОБА_12 прийшов ОСОБА_13 з яким вони випили, після чого ОСОБА_12 вирішив поїхати помиритися із знайомою жінкою. Спускаючись, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зустріли ОСОБА_16 та ОСОБА_14 ОСОБА_12 перекинувся декількома словами з ОСОБА_16 , а ОСОБА_13 поговорив з ОСОБА_14 . Зокрема при розмові ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_12 , що «прапор» (йдеться про ОСОБА_15 ) спав, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_12 особисто не бачив ОСОБА_15 . Вийшовши з приміщення, ОСОБА_13 сказав ОСОБА_12 , що ОСОБА_14 віддала йому мобільні телефони. У подальшому ОСОБА_12 пішов до знайомої жінки, а ОСОБА_13 пішов продавати мобільні телефони. ОСОБА_12 наголосив на тому, що в нього ніколи не було фізичних конфліктів з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Крім того, ОСОБА_12 зазначив, що при його затримані співробітниками оперативного підрозділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а також перед проведенням слідчого експерименту за його участі, на нього було здійснено фізичний вплив. Захиснику ОСОБА_12 не повідомив про ці події, оскільки не вірив, що адвокат з системи БПД буде якісно здійснювати його захист.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Незважаючи на невизнання своєї винуватості обвинуваченими, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
4.1 Показання.
Свідок ОСОБА_18 , допитаний під час судового розгляду, показав, що він працює в Управлінні патрульної поліції у м. Києві. Так, в грудні 2019 року він разом з напарником ОСОБА_19 виїжджав на виклик до недобудови в Печерському районі. При цьому у ОСОБА_18 був увімкнений нагрудний відеореєстратор. Там вони виявили чоловіка без ознак життя та жінку, у якої був відрізаний палець. Ця жінка повідомила їм, що наглядно знайомі чоловіки, а саме ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які проживали поверхом вище, побили чоловіка, відтяли їй палець та викрали її матеріальні цінності. У подальшому ОСОБА_18 та ОСОБА_19 викликали слідчо-оперативну групу.
Свідок ОСОБА_19 , допитаний під час судового розгляду, показав, що він працює в Управлінні патрульної поліції у м. Києві. Так, 17.12.2019 був отриманий виклик щодо виявленого трупа в недобудові, що знаходиться на провулку Лабораторний. Піднімаючись на третій поверх цієї недобудови, ОСОБА_19 увімкнув нагрудний відеореєстратор. У подальшому ОСОБА_19 разом з ОСОБА_18 виявили труп чоловіка та особу жіночої статі, яка повідомила їм, що її два знайомих відрізали їй палець, забравши каблучку та мобільні телефони. У подальшому ОСОБА_18 та ОСОБА_19 викликали слідчо-оперативну групу.
Показання свідка ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_19 в частині того, що знайомі ОСОБА_14 , а саме ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , побили чоловіка, відтяли їй палець та викрали її матеріальні цінності, є показанням з чужих слів (ч. 1 ст. 97 КПК України). Вони висловлені в усній формі та ґрунтуються на поясненнях іншої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Враховуючи обставини передбачені ч. 2 ст. 97 КПК України, а саме значення цих показань для з'ясування обставин кримінального правопорушення, інші докази щодо обставин вчинення злочинів, надані стороною обвинувачення, що узгоджуються із цими показаннями (протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ); обставини надання первинних пояснень від потерпілої, які викликають довіру щодо їх достовірності; переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; неможливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, внаслідок її смерті, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.08.2021, суд приймає вказані показання, як допустимі докази.
Крім того, суд враховує положення ч. 7 ст. 97 КПК України, а саме те, що вказані пояснення були надані патрульним поліцейським, що прибули на виклик про подію, а не слідчому, прокурору, співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
Свідок ОСОБА_22 , допитаний під час судового розгляду, показав, що він займається торгівлею парфумерією на станції метро «Либідська». Так, один із обвинувачених, а саме ОСОБА_13 , прийшов до нього на станцію метро «Либідська» та запропонував йому купити два телефони, один з яких був «Iphone». Крім того, ОСОБА_13 пропонував йому купити каблучку, однак він її не купив, оскільки вона була не золота. В подальшому ОСОБА_22 добровільно віддав куплені у ОСОБА_13 телефони працівникам поліції.
4.2 Документи.
Протоколом огляду місця події від 17.12.2019 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , було оглянуто приміщення недобудованої будівлі, яке підлаштоване під проживання осіб без постійного місця проживання. Під час огляду місця події виявлено та вилучено, зокрема шапку чорного кольору з написом «охорона» /том 1 а. м. 128-154/.
Протоколом огляду місяця події (трупа) від 17.12.2019 встановлено, що в кімнаті на третьому поверсі недобудованого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено труп чоловічої статі, на обличчі якого виявлено сліди крові. На момент огляду в кімнаті знаходилася особа жіночої статі, яка назвалася ОСОБА_23 . Поряд з тілом померлого було виявлено та вилучено, зокрема, предмет, схожий на ніж, а також дерев'яний брус, завдовжки близько 110 см., з плямами бурого кольору; змив речовини бурого кольору з тіла потерпілого; змив речовини бурого кольору з кафельної стінки; папірець зі слідами бурого кольору; виріз ковдри з плямами бурого кольору /том 1 а. м. 155-199/.
Протоколом пред'явлення особи трупа для впізнання від 24.12.2019 встановлено, що ОСОБА_24 , оглянувши виявлений 17.12.2019 труп (за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 6), впізнала ОСОБА_15 , який є її братом /том 1 а. м. 211-212/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2019 встановлено, що ОСОБА_16 впізнав по сукупності ознак обличчя ОСОБА_12 (особу, зображену на фотознімку № 4), з яким він спільно проживав за адресою: АДРЕСА_3 /том 1 а. м. 237-239/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2019 встановлено, що ОСОБА_25 впізнав по сукупності індивідуальних рис обличчя ОСОБА_12 (особу, зображену на фотознімку № 3), з яким він спільно проживав за адресою: АДРЕСА_3 /том 1 а. м. 240-242/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.12.2019 встановлено, що ОСОБА_14 за сукупністю рис обличчя впізнала ОСОБА_12 (особу, зображену на фотознімку № 1), як особу, яка вимагала грошові кошти, нанесла удар по голові та повідомила, що відріже палець на її руці, де було золоте кільце /том 2 а. м. 4-6/.
Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора патрульних, які здійснювали виїзд для відпрацювання повідомлення 17.12.2019, отриманий стороною обвинувачення в порядку ст. 93 КПК України, який було досліджено в ході судового розгляду, зафіксовано, як в недобудованому будинку в одній із кімнат знаходиться труп особи чоловічої статі та особу жіночої статі, у якої на лівій руці був відсутній середній палець, а на всій долоні були явні ознаки засохлої речовини, зовні схожої на кров /том 2 а. м. 13-15/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.01.2020 встановлено, що ОСОБА_26 за формою голови, носу та іншими загальними ознаками впізнала ОСОБА_13 (особу, зображену на фотознімку № 3), який товаришував з ОСОБА_20 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 /том 2 а. м. 117-119/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.01.2020 встановлено, що ОСОБА_14 за формою обличчя, носу та загальними ознаками впізнала ОСОБА_13 (особу, зображену на фотознімку № 3), як особу, яка разом з ОСОБА_29 , спричинила їй тілесні ушкодження /том 2 а. м. 120-122/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.01.2020 встановлено, що ОСОБА_16 впізнав за загальними ознаками, формою обличчя та носу ОСОБА_13 (особу, зображену на фотознімку № 2), як особу, яка 17.12.2019, перебуваючи за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 6, нанесла йому удари /том 2 а. м. 126-128/.
Слідчим експериментом від 17.01.2020, за участю свідка ОСОБА_16 , та долученим до нього відеозаписом, дослідженими в ході судового розгляду, зафіксовано, як ОСОБА_16 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , відтворив події, що відбувалися 16.12.2019. Так, зафіксовано, що ОСОБА_16 прокинувся від гучних розмов ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Коли ОСОБА_16 зробив їм зауваження, йому було нанесено удар по голові, від якого він втратив свідомість. Прийшовши до тями, ОСОБА_16 пішов на роботу, а повернувшись до приміщення за вказаною адресою, ОСОБА_16 помітив ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , який помер /том 2 а. м. 129-131/.
Слідчим експериментом від 17.01.2020, за участю потерпілої ОСОБА_14 , та долученим до нього відеозаписом, дослідженими в ході судового розгляду, зафіксовано, як потерпіла на місці події показала і розповіла, що 16.12.2019, перебуваючи на третьому поверсі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 6, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , погрожуючи битами, вимагали у ОСОБА_14 зняти з лівої руки каблучку. Кожен із вказаних чоловіків спробував особисто зняти каблучку, попередньо перевіривши кишені на наявність цінних предметів. ОСОБА_13 наніс два удари ОСОБА_16 биткою по голові. ОСОБА_15 намагався усно переконати ОСОБА_12 нічого не робити, однак ОСОБА_12 сказав ОСОБА_13 «починаємо» та наніс ОСОБА_14 перший удар в праву частину голови, другий удар у ліву частину голови, а третій удар був знову нанесений у праву частину голови. В подальшому ОСОБА_12 дістав із кишені ніж і почав обговорювати з ОСОБА_13 , скільки пальців вони будуть різати ОСОБА_14 ОСОБА_12 почав різати палець ОСОБА_14 , а ОСОБА_13 завершив розпочате ОСОБА_12 . У цей час ОСОБА_14 періодично втрачала свідомість. В подальшому ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підійшли до місця, де перебував ОСОБА_15 , однак ОСОБА_14 почала втрачати свідомість та більше нічого не пам'ятала /том 2 а. м. 132-134/.
Протоколом пред'явлення предметів для впізнання за фотознімками від 27.01.2020 встановлено, що ОСОБА_14 впізнала за зовнішнім виглядом, кольором мобільний телефон марки «Samsung» (предмет, зображений на фотознімку № 3), який у неї відкрито відібрав ОСОБА_12 /том 2 а. м. 183-186/.
Протоколом пред'явлення предметів для впізнання за фотознімками від 27.01.2020 встановлено, що ОСОБА_14 впізнала за зовнішнім виглядом, кольором мобільний телефон «Iphone», а також чохол, що був на ньому (предмет, зображений на фотознімку № 1), якими заволодів ОСОБА_12 /том 2 а. м. 187-190/.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2020 встановлено, що Ібрахім Мостафа впізнав за сукупністю рис обличчя ОСОБА_13 (особу, зображену на фотознімку № 3), як особу, що 16.12.2019 продала два мобільні телефони марки «Iphone», «Samsung» поблизу станції метро «Либідська» /том 3 а. м. 33-35/.
Розсекреченими матеріалами, а саме протоколом за результатами проведення НС(Р)Д від 27.01.2020, постановою про проведення НС(Р)Д до постановлення ухвали слідчого судді від 17.12.2019, ухвалою Київського апеляційного суду від 19.12.2019, було встановлено місцезнаходження викрадених у ОСОБА_14 мобільних телефонів /том 3 а. м. 50-56/.
Слідчим експериментом від 11.03.2020, за участю підозрюваного ОСОБА_13 , та долученим до нього відеозаписом, дослідженими в ході судового розгляду, зафіксовано, як ОСОБА_13 показав та розповів, як він разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , вживали спиртні напої на третьому поверсі. У подальшому ОСОБА_13 разом з ОСОБА_12 пішли відпочивати на четвертий поверх, де проспали близько 40 хвилин. Прокинувшись близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вирішили похмелитися та спустилися на третій поверх, однак ОСОБА_14 почала кричати на ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і виганяти їх. В подальшому ОСОБА_14 кинулася на ОСОБА_13 , вдаривши його своє сумкою, у зв'язку з чим він її відштовхнув. При цьому, вдаривши ОСОБА_13 сумкою, у ОСОБА_14 випало два телефони. У цей час ОСОБА_12 пішов до «прапорщика» (йдеться про ОСОБА_15 ), аби попросити в нього горілку, однак він почав кидатися на ОСОБА_12 . Поруч з ними лежала частина віконної рами, яку схопив ОСОБА_13 та двічі вдарив по потилиці «прапорщика» (йдеться про ОСОБА_15 ), який стояв спиною до нього, від чого ОСОБА_15 впав. В подальшому ОСОБА_13 побачив каблучку на руці ОСОБА_14 та сказав їй зняти її, на що ОСОБА_14 відповіла, що каблучка не знімається. «Толік» (йдеться про ОСОБА_16 ) крикнув відрізати ОСОБА_14 палець. ОСОБА_12 подав ОСОБА_13 складний ніж, який лежав біля багаття, та притримав ОСОБА_14 за плечі. ОСОБА_13 поклав руку ОСОБА_14 на диван та відрізав їй палець. Потім ОСОБА_13 помив руки над багаттям та викинув відрізаний палець у вогонь, поклавши каблучку до задньої кишені. Коли ОСОБА_13 та ОСОБА_12 йшли до виходу, то ОСОБА_12 підібрав два телефони, що випали з сумки ОСОБА_14 , та в подальшому віддав їх ОСОБА_13 . В подальшому ОСОБА_13 продав телефони невідомому чоловіку /том 4 а. м. 44-48/.
Слідчим експериментом від 11.03.2020, за участю підозрюваного ОСОБА_12 , та долученим до нього відеозаписом, дослідженими в ході судового розгляду, зафіксовано, що ОСОБА_12 показав та розповів, як він та ОСОБА_13 вживали спиртні напої та заснули. Прокинувшись на початку 18 години, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 спустилися на третій поверх будівлі похмелитися. ОСОБА_14 почала сваритися з ОСОБА_13 , кидатися на нього та била його сумкою, звідки випали два телефони. ОСОБА_12 пішов далі та просив горілку, однак ОСОБА_15 почав кидатися на ОСОБА_12 та штовхати його. На підлозі були дошки, одну з яких підняв ОСОБА_13 та вдарив ОСОБА_15 , від чого останній впав. ОСОБА_13 побачив на руці ОСОБА_14 каблучку та вони намагався її зняти, однак невдало. У цей час «Толік» (йдеться про ОСОБА_16 ) сказав що каблучка не зніметься, навіть якщо відрізати палець. ОСОБА_13 сказав ОСОБА_12 подати йому ніж, що був на підлозі. Потім ОСОБА_12 тримав ОСОБА_14 за плечі, а ОСОБА_13 одним рухом відрізав їй палець. Після зазначених дій ОСОБА_13 та ОСОБА_12 пішли до виходу, а останній підібрав мобільні телефони, що лежали на підлозі, та віддав їх ОСОБА_13 /том 4 а. м. 49-52/.
Дані, які містяться в протоколах слідчих експериментів за участю ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , узгоджуються мі собою та із показаннями свідка ОСОБА_30 в частині того, що ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_12 заволоділи каблучкою ОСОБА_14 , якою в подальшому намагалися розпорядитися на власний розсуд, чим спростовуються показання обвинувачених, надані під час судового розгляду.
4.3 Висновки експертів.
Висновком експерта № 042-375-2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судово-медичної експертизи від 20.12.2019, встановлено, що дані наданої медичної документації свідчать про те, що при поступленні до стаціонару 17.12.2019 о 11:10 год. у гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала місце:
- відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням вогнища геморагії в правій скроневій частці, пневмоцефалії, субарахноїдального крововиливу, епідуральної гематоми лівої потиличної області, переломів потиличноi кістки злiва, обох скроневих кісток з переходом на луску соскоподібних відростків, латеральної стінки клиновидної пазухи з крововиливом в пазуху.
- травматична ампутація фаланг 3-го пальця лівої кисті.
Локалiзацiя, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони: відкрита черепно-мозкова травма - травмуючою дією тупого(их) предмета(ів), травматична ампутація фаланг 3-го пальця лівої кисті - травмуючою дією гострого(их) предмета(ів), могли утворитись в термін, вказаний в постанові, не виключено у спосіб, який вказує ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту 17.01.2020.
Таким чином, між подіями 17.12.2019 та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_14 є прямий причинно-наслідковий зв'язок…
…Враховуючи вищезазначене, відкрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно з пунктом 2.1.3. б) «Правил».
Згідно ст. 124 «Таблиці відсотків втрати загальної працездатності внаслідок різноманітних травм» Інструкції № 2 - травматична ампутація фаланг 3-го пальця лівої кисті призводить до 15% стійкої втрати загальної працездатності.
Таким чином, згідно з п. п. 2.2.1 г) та 2.2.3 «Правил», вказана травматична ампутація фаланг 3-го пальця лівої кисті за своїми наслідками за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до стійкої втрати загальної працездатності менш ніж на 1/3 /том 3 а. м. 24-32/.
Вищенаведений висновок експерта узгоджується з висновком експерта № 042-2621-2019, який було надано на виконання постанови слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_31 про призначення судово-медичної експертизи від 20.12.2019, в частині встановлення у ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень /том 3 а. м. 4-10/.
Висновком експерта № 012-268-4839-2019 від 26.02.2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судово-медичної експертизи від 24.12.2019, встановлено, що cмерть ОСОБА_15 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа. При експертизі трупа ОСОБА_15 знайдено ушкодження - відкриту черепно-мозкову травму: забійна рана на завитку правого вуха; садна з крововиливами на лівій і правій частині обличчя; садна на нижній поверхні підборіддя; крововилив на нижній губi справа; крововиливи у м'якi покрови голови в правій скроневій ділянці та в зоні правого сосцевидного відростка з переходом на прилеглі частини тім'яної і лобної ділянок справа; крововилив в лівому скроневому м'язі; перелом луски лівої скроневої кістки, нижньої частини лівої тiм'яної кістки, кінцевої частини лівого великого крила основної кістки; перелом пірамідки правої скроневої кістки, правих крил основної кістки і верхньої стінки правоi очниці; перелом лівоi виличної дуги, переломи нижньої щелепи; крововиливи у м'які покрови обличчя; епідуральний крововилив в зоні переломів лівої скроневої кістки; численні великі крововиливи під м'якими оболонками головного мозку, крововилив у шлуночки мозку.
Черепно-мозкова травма (численні переломи кісток черепа з ушкодженням м'яких тканин та крововиливами під оболонки і в шлуночки головного мозку) виникла від дії тупих предметів по механізму численних ударів по голові (можливо руками, «дерев'яним брусом», вилученим з місця виявлення трупа), не раніше 30-40 хвилин до настання смерті, має ознаки тяжкого тiлесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя; мiж черепно-мозковою травмою у ОСОБА_15 та настанням його смертi iснує прямий зв'язок.
В крові трупа ОСОБА_15 знайдено етиловий спирт у концентрації 3,49 проміле, що за життя звичайно відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння /том 3 а. м. 43-48/.
Висновком судово-психіатричного експерта № 146 від 03.03.2020, який було надано на виконання постанови який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судової психолого-психіатричної експертизи від 24.02.2020, встановлено, що ОСОБА_12 на період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, будь-яким хронічним чи тимчасовим психічним розладом не страждав, а виявляв психічні та поведінкові порушення, у результаті вживання алкоголю. Синдром активної залежності (F10.24).
ОСОБА_12 на даний час будь-яким хронічним психічним розладом не страждає, а виявляє психічні і поведінкові порушення, у результаті вживання алкоголю. Синдром активної залежності (F10.24).
ОСОБА_12 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього заходів примусового характеру, а в зв'язку з тим, що він страждає алкогольною залежністю (F10.24), він потребує проведення йому протиалкогольного лікування, протипоказань для проведення підекспертному подібного лікування в нього не виявлено.
ОСОБА_12 на період часу до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, виявляв психічні і поведінкові порушення, у результаті вживання алкоголю синдром активної залежності (F10.24) і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а в даний час теж може усвідомлювати свої дії та керувати ними /том 3 а. м. 13-15/.
Висновком судово-психіатричного експерта № 185 від 19.03.2020, який було надано на виконання постанови слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_31 про призначення судової психолого-психіатричної експертизи від 12.03.2020, встановлено, що ОСОБА_13 на період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, будь-яким хронічним чи тимчасовим психічним розладом не страждав, а виявляв психічні та поведінкові порушення, у результаті вживання алкоголю. Синдром активної залежності (F10.24).
ОСОБА_13 на даний час будь-яким хронічним психічним розладом не страждає, а виявляє психічні і поведінкові порушення, у результаті вживання алкоголю. Синдром активної залежності (F10.24).
ОСОБА_13 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього заходів примусового характеру, а в зв'язку з тим, що він страждає алкогольною залежністю (F10.24), він потребує проведення йому протиалкогольного лікування, протипоказань для проведення підекспертному подібного лікування в нього не виявлено.
ОСОБА_13 на період часу до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, виявляв психічні і поведінкові порушення, у результаті вживання алкоголю синдром активної залежності (F10.24) і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а в даний час теж може усвідомлювати свої дії та керувати ними /том 3 а. м. 18-20/.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-287 від 07.05.2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 13.01.2020, встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) поодиноких клітин з ядрами, виявлених на зовнішній поверхні шапки (об'єкт № 9 у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 28.04.2020 № 10-87) є змішаними, містять генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених у зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_12 та іншої невстановленої особи /том 4 а. м. 108-121/.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-87 від 28.04.2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 23.12.2019, встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами виявлених на лицевій поверхні (об'єкт № 1) та зворотній поверхні (об'єкт № 3) брошури (згідно постанови слідчого - папірець зі слідами бурого кольору), фрагменті тканини (згідно постанови слідчого - виріз із ковдри з плямою бурого кольору № 2) (об'єкти № № 4, 5), збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_14 /том 4 а. м. 124-140/.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-88 від 08.04.2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 23.12.2019, встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених на палиці (об'єкти № № 2, 3) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_14 /том 4 а. м. 143-152/.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-89 від 30.04.2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 23.12.2019, встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами, виявлених у змиві РБК з кафельної стінки № 3 (об'єкт № 1), змиві РБК з тіла потерпілого № 5 (об'єкт № 2), збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_14 /том 4 а. м. 155-178/.
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-633 від 12.05.2020, який було надано на виконання постанови слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_31 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 06.03.2020, встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) поодиноких клітин з ядрами, виявлених на зовнішній поверхні шапки (об'єкт № 9 у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 28.04.2020 № 10-87) є змішаними, містять генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених у зразку букального епітелію підозрюваного ОСОБА_13 та іншої особи чоловічої статі /том 4 а. м. 214-227/.
Висновком експерта № 13-1/116 від 27.01.2020, який було надано на виконання постанови старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_17 про призначення судової товарознавчої експертизи від 13.01.2020, встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону марки «Apple» IPhone 5 32 GB Silver (в постанові про призначення судової товарознавчої експертизи зазначено: мобільний телефон «IPhone» модель А1429) станом на 16.12.2019 могла становити 1547,67 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок сім гривень шістдесят сім копійок), ринкова вартість чохла-накладки для мобільного телефону марки «Apple» з написом «Cover Store» (в постанові про призначення судової товарознавчої експертизи зазначено: чохол до мобільного телефону із надписом «Cover Store») станом на 16.12.2019 могла становити 33, 33 грн. (тридцять три гривні тридцять три копійки), ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» GT-S5250 Wave 525 (в постанові про призначення судової товарознавчої експертизи зазначено: мобільний телефон марки «Samsung», модель GT-S5250) станом на 16.12.2019 могла становити 266, 67 грн. (двісті шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок) /том 2 а. м. 146-153/.
5. Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009, розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , своїми умисними діями, які виразились в розбої, тобто умисному протиправному відкритому заволодінні чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинили злочин (кримінальне правопорушення), передбачений ч. 4 ст. 187 КК України.
Суд зазначає, що обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за ознакою «умисне протиправне відкрите заволодіння чужим майном» поглинається поняттям розбою, а тому їх дії не потребують додаткової кваліфікації за даною ознакою.
Отже, із обвинувачення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підлягає виключенню посилання на «умисне протиправне відкрите заволодіння чужим майном», оскільки така ознака поглинається поняттям розбою.
6. Оцінка судом доводів сторони захисту.
Сторона захисту стверджувала, що до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на стадії досудового розслідування було застосовано фізичний та психологічний вплив.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частиною 2 ст. 87 КПК України встановлено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку проведення розслідування такої заяви.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачені вперше заявили про тиск на них працівників поліції під час досудового розслідування лише при судовому розгляді, напередодні судових дебатів, тобто майже два роки потому, коли, за їхніми словами, відбулися ці події, і не могли детально конкретизувати хто саме та в який спосіб на них тиснув, та не послалися на обставини, які заважали їм повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою захисників про погане поводження з ними, щоб ці органи мали належні правові підстави і можливість здійснити своєчасну та ефективну перевірку таких заяв з метою встановити чи дійсно чинився на них такий тиск чи ні. Не зверталася сторона захисту з такими заявами до правоохоронних органів як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Крім того, сторона захисту не ініціювала перед судом вчинення процесуальних дій з метою перевірки вищенаведених обставин, а суд, з огляду на засаду диспозитивності кримінального провадження, позбавлений можливості самостійно вирішувати питання, які не винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження.
Відповідно до наданої КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» відповіді № 1174 від 06.10.2021 на адвокатський запит ОСОБА_9 від 16.09.2021, ОСОБА_12 знаходився на лікуванні в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 12.03.2020 по 20.03.2020 з діагнозом защемлена правобічна пахова кила. У стаціонарі отримав протизапальну, антибактеріальну терапію, проводились перев'язки. У задовільному стані був виписаний з лікарні 20.03.2020.
Водночас суд зазначає, що вищенаведена відповідь на адвокатський запит не містить будь-яких відомостей про те, що вказаний діагноз ОСОБА_12 має причинно-наслідковий зв'язок з отриманням будь-яких фізичних ушкоджень, або про те, що ОСОБА_12 отримав такі тілесні ушкодження.
За таких обставин суд не вважає заяви про застосування до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 недозволених методів тиску «небезпідставними» у значенні практики Європейського суду з прав людини і відхиляє доводи сторони захисту про те, що до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на стадії досудового розслідування було застосовано фізичний та психологічний вплив, а відтак приймає протоколи слідчих експериментів за їх участі як допустимі докази.
Сторона захисту зазначила, що в суду немає можливості перевірити правдивість відомостей, що містяться в протоколах слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_16 , оскільки останніх не було допитано безпосередньо в судовому засіданні, а відтак вони не можуть бути взяті до уваги судом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Разом із тим, протоколи слідчих експериментів відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК належать до документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Беручи до уваги, що документи, до яких належать і протоколи проведення слідчих експериментів, є самостійними джерелами доказів, суд може посилатися у своєму вироку на дані, які містяться в протоколах слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_16 , як на доказ винуватості ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Слід зазначити, що під час цих слідчих дій потерпіла та свідок не просто дали показання слідчому, а на місці вчинення злочину відтворили його обстановку та події. Тому немає підстав вважати зазначені протоколи слідчих дій недопустимими доказами внаслідок порушення вимог ст. 95 КПК.
Аналогічно висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.01.2020 у справі № 233/2346/17.
Сторона захисту вказала, що протоколи пред'явлення особи для впізнання не містять відомостей про те, за сукупністю яких саме ознак особи впізнали ОСОБА_12 , а тому наведені докази є недопустимими.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Згідно з ч. 6 ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Варто зазначити, що обов'язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками законодавством не передбачено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий перед пред'явленням особи для впізнання за фотознімками у потерпілої ОСОБА_14 попередньо з'ясував, чи може вона впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, за яких потерпіла бачила цю особу. При цьому потерпіла зазначила, що вона може впізнати особу, яка вимагала грошові кошти, нанесла удар по голові та повідомила, що відріже палець на її руці де була золота каблучка, коли вона знаходилася за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 6, за сукупністю індивідуальних рис обличчя. У подальшому ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_12 за сукупністю рис обличчя.
Крім того, слідчий перед пред'явленням особи для впізнання за фотознімками у свідка ОСОБА_16 попередньо з'ясував, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, за яких свідок бачив цю особу. При цьому свідок зазначив, що він проживав спільно з чоловіком на ім'я ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_3 . Так, в ніч на 17.12.2019 він чув голос чоловіка на ім'я ОСОБА_20 та зможе впізнати його по фотознімку, оскільки він проживав поверхом вище. У подальшому ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_12 за сукупністю ознак обличчя.
До того ж слідчий перед пред'явленням особи для впізнання за фотознімками у свідка ОСОБА_25 попередньо з'ясував, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, за яких свідок бачив цю особу. При цьому свідок зазначив, що йому відомий чоловік на ім'я ОСОБА_20 , з яким він проживав у покинутому будинку за адресою: АДРЕСА_3 . У подальшому ОСОБА_25 впізнав ОСОБА_12 за сукупністю індивідуальних рис обличчя.
Вказані факти зафіксовано та засвідчено підписом, зокрема, свідків та потерпілої /том 1 а. м. 237-239; том 1 а. м. 240-242; том 2 а. м. 4-6/.
Отже, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, на що вказує сторона захисту, оскільки зазначені слідчі дії проведені відповідно до вимог ст. 228 КПК України. Крім того, при пред'явленні для впізнання за фотознімками слідчим використано фотознімки осіб чоловічої статі, приблизно одного віку, які не мають різких відмінностей в зовнішності (шрами, родимі плями, тощо), що повністю відповідає вимогам КПК України.
Сторона захисту зазначила, що протокол слідчого експерименту від 11.03.2020, за участю підозрюваного ОСОБА_12 , не містить відомостей про встановлені обставини, а відтак не може бути визнаний судом допустимим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
За правилами ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, у тому числі й із застосуванням відеозапису.
Як вбачається зі змісту згаданого протоколу, слідчий експеримент був проведений старшим слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 , за участю підозрюваного ОСОБА_12 , його захисника - ОСОБА_11 та двох понятих ( ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ). Результати протоколу було зафіксовано на цифрову відеокамеру «Panasonic» та у подальшому записано на диск, який долучено до протоколу. Із вказаним протокол та відеозаписом були ознайомлені учасники вказаної слідчої дії, про що свідчить наявність їх підписів на протоколі проведення слідчого експерименту та додатку до вказаного протоколу. Жодних зауважень від учасників вказаної слідчої дії не надходило.
Тому, з огляду на вказане, суд доходить висновку, що відсутність у протоколі відомостей про результати проведення слідчого експерименту не є підставою для його визнання недопустимим доказом у тих випадках, коли до протоколу було долучено відеозапис, на якому ці дані зафіксовано.
Подібного висновку 12.12.2018 дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 755/32908/14.
Сторона захисту стверджувала, що протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - проведення аудіо контролю місця, камери ІТТ ГУНП у м. Києві від 12.05.2020 є недопустимим доказом, оскільки дана негласна слідча (розшукова) дія проводилася в той час, коли ОСОБА_12 знаходився в ІТТ, що є втручанням в особисте життя особи та є фактично допитом ОСОБА_12 , а відтак протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.05.2020 є недопустимим доказом. Крім того, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не виключає обов'язок повідомлення особи, щодо якої проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, про тимчасове обмеження її прав, що в даному випадку вчинено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 2691, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Статтею 270 КПК України передбачено такий різновид негласної слідчої (розшукової) дії як аудіо-, відеоконтроль місця, який полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Будь-які фактичні дані, для визнання їх доказами, повинні відповідати таким ознакам, як належність і допустимість.
Згідно з ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
З огляду на це, будь-які матеріали мають подаватись суду з обґрунтуванням їх належності, тобто таким чином, щоб суд міг встановити, яка саме інформація має доказове значення і на підтвердження яких саме обставин подано відповідний доказ і яким чином ці обставини стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається зі змісту протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - проведення аудіо контролю місця від 12.05.2020 між обвинуваченим ОСОБА_12 та його співкамерником відбувалась розмова щодо перебігу провадження («Я не помню сколько даеться на раследование…Понимаешь…если ввобщем поймают нашого, его…дело переводиться в отдельное…делопроизводство» - файл №2020012811554501243420м18; «Вову поймали…Только Вова на меня все валит…Отправили вещи на експертизу, говорять что на моих вещах кров» - файл №2020013113504701261160м18); з приводу правової кваліфікації вчиненого та судимості обвинуваченого («Переквалификацыю надо делать полюбасу. Я там…уже в одних показаниях, что никакого умысла убивать и…разбойничать не было, хотіли просто украсть сумку и все. Теперь надо держаться…стоять на своїм…добиваться пересмотра статьи…» ; «Та у меня до этого судимость только…только мошенничество…но у меня первый разбой, ну это было 25 лет назад» - файл №2020012812004501243440м18); щодо призначення покарання («Ну все равно есть разница 5 получить или 8…Ну конечно 8 или 15 наверное» - файл №2020013114054701261220м18). Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вказаний доказ є неналежним, оскільки не містить відомостей, які б підтверджували чи спростовували будь-які обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тобто не мають будь-якого логічного зв'язку із обставинами, що становлять предмет доказування, а тому суд не приймає його в якості доказу.
7. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнаються обвинувачені.
Суд вважає доведеним, що 16.12.2019 ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вчинили напад з метою заволодіння майном ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, тобто розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а саме спричинили ОСОБА_14 відкриту черепно-мозкову травму, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Дії ОСОБА_12 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України, як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та вважає доведеною його винуватість у вчиненні вказаного злочину.
Дії ОСОБА_13 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України, як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та вважає доведеною його винуватість у вчиненні вказаного злочину.
Суд вважає доведеним, що 16.12.2019 ОСОБА_13 , перебуваючи за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 6, під час вчинення розбійного нападу за викладених раніше обставин, реалізовуючи умисел на позбавлення потерпілого життя з корисливих мотивів та, не повідомляючи про свої злочинні наміри ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті ОСОБА_15 , дерев'яним брусом, який підхопив з полу на місці вчинення кримінального правопорушення, наніс низку ударів (не менше двох ударів) в життєво-важливу частину тіла - голову ОСОБА_15 , заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відритої черепно-мозкової травми (численні переломи кісток черепа з ушкодженням м'яких тканин та крововиливи під оболонки і в шлуночки головного мозку), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та знаходяться в прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_15 .
Дії ОСОБА_13 , які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, суд кваліфікує за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та вважає доведеною його винуватість у вчиненні вказаного злочину.
8. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання ОСОБА_13 , судом не встановлено.
Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання ОСОБА_12 , судом не встановлено.
Судом встановлена наявність обставини, передбаченої ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_13 , а саме рецидив злочинів, тобто вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення, що підтверджується наявними матеріалами, зокрема копією вимоги щодо ОСОБА_13 та копіями долучених вироків, ухвалених стосовно ОСОБА_13 .
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 571/1436/15-к від 03.12.2019, за змістом якої у кримінальних провадженнях допустимо доводити стан сп'яніння і іншими, крім лікарського огляду, доказами, зокрема показаннями свідків, потерпілих, суд дійшов висновку про наявність такої обставини, яка обтяжує покарання щодо обох обвинувачених, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, як вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколами проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
9. Мотиви призначення покарання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12) КК, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Вчинене ОСОБА_12 та ОСОБА_13 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів згідно з ст. 12 КК України (в редакції від 16 грудня 2019 року). Злочин був вчинений з прямим умислом, з корисливих мотивів, є закінченим; обвинувачений ОСОБА_12 реалізував спільний із обвинуваченим ОСОБА_13 злочинний умисел, спрямований на розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Окрім цього, вчинене обвинуваченим ОСОБА_13 кримінальне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів згідно з ст. 12 КК України (в редакції від 16 грудня 2019 року). Злочин вчинено з прямим умислом та з корисливим мотивом, є закінченим; обвинувачений ОСОБА_13 реалізував свій злочинний умисел, спрямований на вбивство з корисливих мотивів, внаслідок чого настали наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_15 .
Суд враховує, що ОСОБА_13 : на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; не має фактичного місця проживання; офіційно не працевлаштований, будь-яких документів на підтвердження працевлаштування суду не надано; не одружений; раніше неодноразово судимий.
Суд враховує, що ОСОБА_12 : на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; не має фактичного місця проживання; офіційно не працевлаштований, будь-яких документів на підтвердження працевлаштування суду не надано; не одружений; раніше не судимий (згідно з ст.89 КК України).
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, суд надходить висновку, що виправлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень неможливе без їх ізоляції від суспільства. Відтак, мета покарання, передбачена ч. 2 ст. 50 КК України, може бути досягнута за умови його призначення ОСОБА_12 у вигляді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією майна; а ОСОБА_13 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією майна; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією майна.
Враховуючи положення ст. 70 КК України, суд надходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_13 остаточного покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, при сукупності кримінальних правопорушень, кожне з яких є особливо тяжким злочином, у вигляді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років з конфіскацією майна.
10. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Вирішуючи питання щодо обрахування строків покарання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує що обвинувачений був затриманий 06.01.2020 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.01.2020 року у справі № 757/61155/19-к, у порядку ст. 209 КПК України відповідно до даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, від 07.01.2020 року /том 2 а. м. 68-70/.
08.01.2020 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/11/20-к до підозрюваного ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою /том 2 а. м. 64/.
Вказаний запобіжний захід до підозрюваного (під час досудового розслідування) та обвинуваченого (під час судового розгляду) ОСОБА_12 не змінювався, тобто ОСОБА_34 тримається під вартою з 08.01.2020 до моменту проголошення вироку судом.
Вирішуючи питання щодо обрахування строків покарання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує, що обвинувачений був затриманий 26.02.2020 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2020 у справі № 757/8030/20-к, у порядку ст. 209 КПК України відповідно до даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 с. 187 КК України, від 27.02.2020 року /том 3 а. м. 81-82/.
27.02.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/8030/20-к до підозрюваного ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою /том 4 а. м. 27/.
Вказаний запобіжний захід до підозрюваного (під час досудового розслідування) та обвинуваченого (під час судового розгляду) ОСОБА_13 не змінювався, тобто ОСОБА_13 тримається під вартою з 27.02.2020 до моменту проголошення вироку судом.
Частиною 5 ст. 72 КК України передбачено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при вирішенні питання щодо порядку зарахування обвинуваченим ОСОБА_35 та ОСОБА_13 у строк покарання строку попереднього ув'язнення необхідно керуватися правилами ч. 5 ст. 72 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ч.2 ст.124 КПК України та з урахуванням роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995.
Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995, у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.
Водночас у матеріалах кримінального провадження відсутнє документальне підтвердження процесуальних витрат на залучення експерта для проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 від 26.02.2020 (висновок експерта № 012-268-4839-2019).
Таким чином, суд позбавлений можливості щодо вирішення питання про стягнення з ОСОБА_13 процесуальних витрат, понесених на залучення експерта для проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 від 26.02.2020. В іншій частині витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинувачених в рівних частках.
Крім того, виходячи з положень п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, запобіжний захід стосовно обвинувачених, з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Строк відбування ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання рахувати з моменту фактичного затримання - 06.01.2020, зарахувавши до строку відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання рахувати з моменту фактичного затримання - 26.02.2020, зарахувавши до строку відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази у справі, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», EMEI: НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Iphone 5», EMEI: НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Nokia», EMEI: НОМЕР_6 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Інші речові докази, а саме: ніж з дерев'яною ручкою 100 мм., клинок якого 135 мм., ремінь із штанів, шарф коричневого кольору, светр чорного кольору - знищити.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-1/116 від 27.01.2020 у сумі 1256 грн. 08 коп., судово-медичної експертизи № 042-375-2020 від 17.02.2020 у сумі 1892 грн. 90 коп., судово-медичної експертизи № 042-2621-2019 від 23.12.2019 становить 1796 грн. 90 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-632 від 12.05.2020 у сумі 1451 грн. 63 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-287 від 07.05.2020 у сумі 1246 грн. 40 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-87 від 28.04.2020 у сумі 17 567 грн. 19 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-88 від 08.04.2020 у сумі 3651 грн. 43 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-89 від 30.04.2020 у сумі 8580 грн. 99 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-90 від 06.05.2020 у сумі 3170 грн. 77 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-137 від 04.05.2020 у сумі 17 540 грн. 73 коп., судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-633 від 12.05.2020 у сумі 2065 грн. 41 коп.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Печерський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження після його оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3