Єдиний унікальний № 335/4280/21 Головуючий в 1 інст. Воробйов А.В.
Провадження № 33/807/704/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
9 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто судовий збір, -
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 09.04.2021 року о 22 годині 5 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 49 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване накладення адміністративного стягнення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Вказану скаргу апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції протиправно відхилив заперечення про те, що огляд водія на місці зупинки не проводився, що свідчить про порушення працівниками поліції порядку огляду, визначеного вимогами ст. 266 КУпАП.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо проведення огляду водія на місці зупинки з дотриманням умов, передбачених ст. 266 КУпАП.
Крім того, вказує, що свідки під час події не залучалися.
Просить апеляційний суд, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння,впливу наркотичних або токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1) інкриміновано, що 09.04.2021 року о 22 годині 5 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 49 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Місцевий суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 , як порушення п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини доводяться сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, переглядаючи матеріали справи, встановлено, що викладене в протоколі обвинувачення доводиться такими доказами: направлення водія (а.с.2), яким вказано, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився; оптичний носі інформації у вигляді СД-диску (а.с.6) на якому міститься відеозаписи, які підтверджують те, що ОСОБА_1 від огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився.
Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що відмова ОСОБА_1 пройти медичних огляд в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння є такою, що підпадає під ознаки об'єктивної сторони за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд відхиляє повністю доводи апеляційної скарги щодо не проведення огляду водія на місці зупинки, оскільки вказане не узгоджується з вимогами національного законодавства, з огляду на наступне.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Аналіз вказаних нормативних актів свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння співробітниками поліції огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводиться, для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я.
Апеляційний суд також не приймає твердження апелянта про відсутність свідків у справі, оскільки під час події велась відеофіксація порушення, що відповідає вимогам ст. 266 КУпАП.
Пояснення ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи про те, що потім він був згодний на огляд є неспроможним, адже вказане свідчить про його позицію для уникнення від справедливого покарання за вчинення адміністративного правопорушення.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 335/4280/21