Єдиний унікальний № 332/2506/21 Головуючий в 1 інст. Сінєльник Р.В.
Провадження № 33/807/708/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
9 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лихосенка Є.О., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лихосенка Є.О. на постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працевлаштованого на посаду водія ТОВ «Дніпровторма», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто судовий збір, -
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, 21 червня 2021 року о 06 годині 43 хвилин в м. Запоріжжі, вул. Скворцова, 1б, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ТАТА LPT 613/58 д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння кінцівок рук). Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі сторона захисту вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, при цьому суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване накладення адміністративного стягнення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Вказану скаргу апелянт обґрунтовує тим, що до ОСОБА_1 підішли працівники поліції та попросили його надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. ОСОБА_1 надав вказані документи працівникам поліції. Через деякий час працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду та пояснив, що автомобілем він не керував, а лише сидів в ньому. Також, ОСОБА_1 пояснював, що він погано розуміє мову, так як він є громадянином іншої держави. Працівники поліції позбавили можливості роз'яснити на зрозумілій йому мові права та обов'язки, а лише склали відносно нього протокол.
Під час судового розгляду, місцевим судом порушені були права ОСОБА_1 , оскільки йому не було забезпечено перекладача для участі в суді.
У мотивувальній частині постанови суду зовсім іншим чином викладені пояснення ОСОБА_1 , ніж ті, які він намагався надати суду. Вони не відповідають дійсності.
Матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Вказаний автомобіль був припаркований.
Просить апеляційний суд, постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 6 Європейської Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як передбачено ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд справи та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У практиці Європейського суду з людських прав існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеср проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та ін.).
Усталеною практикою Європейського суду з людських прав, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають належним чином бути викладені підстави, на яких вони ґрунтуються (рішення у справі «Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2)» [ВП] (Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2) [GC], заява № 19867/12, пункт 84, від 11 липня 2017 року). При розгляді питання справедливості кримінального провадження Суд встановлював, зокрема, що, ігноруючи конкретний, відповідний і важливий аргумент обвинуваченого, національні суди не виконують своїх зобов'язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, пункт 280, від 21 квітня 2011 року).
Право на справедливий судовий розгляд може вважатися ефективним, тільки якщо клопотання чи зауваження сторін дійсно «заслухані», тобто належним чином розглянуті судом (рішення у справі «Кармель Суліба проти Мальти» (Carmel Saliba v. Malta), заява № 24221/13, пункт 65, від 29 листопада 2016 року).
За змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені.
Вказані вимоги закону і установленої практики захисту людських прав при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належним чином не виконані, виходячи з наступного.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №250749 від 21 червня 201 року (а.с.5), яким в поясненнях вказано, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої; акт огляду водія (а.с.6); направлення на огляд водія (а.с.7), рапорт працівника поліції (а.с.8), іншими матеріалами справи.
Місцевий суд, виходячи з постанови лише перелічив докази, але не надав їм належної оцінки, не надав оцінки поясненням ОСОБА_1 , тим самим допустив спрощення розгляду такої категорії справ.
Також під час розгляду справи районний суд формально послався на пояснення ОСОБА_1 в протоколі, вважав, що його вина підтверджується, зокрема і цими поясненнями.
Разом з тим, апеляційний суд при перегляді вказаної справи дійшов до висновку, що вказані докази, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, ані окремо, ані в сукупності не свідчать про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення п. 2.5 ПДР України та інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пояснення в протоколі не можуть бути основною підставою для визнання вини особи, оскільки вони повинні бути оцінені з іншими доказами справи, відповідно до презумпції невинуватості, що суд першої інстанції не виконав.
Місцевий суд належним чином не заслухав позицію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 інкримінованого порушення.
Для з'ясування всіх обставин справи, апеляційним судом заслухано ОСОБА_1 , який пояснив, що здійснював рух на транспортному засобі на роботу. Біля вул. Скворцова, що у м. Запоріжжі його зупинили працівники поліції. На запитання про вживання алкогольних виробів, він відповів, що не вживав. Після спілкування, працівники поліції запропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою «Драгер». ОСОБА_1 погодився. В службовому автомобілі працівників поліції ОСОБА_1 пройшов огляд, який показав відсутність алкогольного сп'яніння. Працівники поліції зазначили, що процедуру вони вже почали, а для завершення її слід сказати на камеру певні речі та записати на відео момент зупинки. Зазначили, що за вказані дії нічого йому не буде, оскільки це є лише формальною процедурою, яка передбачена інструкціями.
Апеляційний суд аналізуючи вказані пояснення ОСОБА_1 та матеріали справи вважає, що такі пояснення заслуговують на увагу.
Переглядаючи оптичний носій інформації встановлено, що записано два відеофайли, які ймовірно були здійсненні працівником поліції на власний технічний пристрій.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристрою, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними пристроями.
Таким чином, надані із власного пристрою відеозаписи не можуть бути належними доказами у справі.
Також, слід вказати, що відеозапис не містить позначень дати, часу і місця, як того вимагає вищевказана відомча інструкція.
Отже, суд апеляційної інстанції критично відноситься до вказаних відеозаписів, які були зроблені в порушення вказаних нормативних актів.
Також, переглядаючи відеозаписи встановлено, що першим відеозаписом зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду. На задньому фоні вбачається, що автомобіль водія припаркований на іншій стороні дорозі, в співвідношенні до службового автомобіля працівників поліції.
Другим відеозаписом записано момент нібито зупинки водія ОСОБА_1 , з якого видно, що транспортний засіб відносно службового автомобіля проїхав вперед і зупинився через декілька метрів від автомобіля.
Піддаючи аналізу вказані записи, суд дійшов до висновку, що покази ОСОБА_1 є правдивими, а саме те, що після того, як йому запропонували відмовитися від огляду на визначення стану сп'яніння, записано було відео нібито зупинки водія, тобто після відеозапису відмови від проходження огляду.
Також, переглядаючи відеозаписи та оцінюючи матеріали справи, в тому числі рапорт працівника поліції не встановлено правових підстав, які визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , що вказує на невідповідність вказаним положенням закону дій працівників поліції під час події.
Виходячи із вказаних обставин, пояснень водія ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов до висновку, що водій не порушував вимог п. 2.5 ПДР України (об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення), а матеріали справи, які були зібрані під час стадії адміністративного розслідування, є сумнівними та такими, що не можуть бути покладені у винуватість ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з людських прав в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з людських прав у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 288 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення може бути скасована. Згідно ст. 293 КУпАП при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст.ст. 7, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лихосенка Є.О., задовольнити.
Постанову судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 332/2506/21