22-ц/804/2396/21
222/229/21
„ 16 ” листопада 2021 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 222/229/21
Номер провадження 22-ц/804/2396/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Биліни Т.І. , Лопатіної М.Ю.
за участю секретаря: Целовальник К.А.
учасники справи :
позивач - АТ КБ «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,від імені та в інтересах якого діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна , на рішення Володарського районного суду Донецької області від 14 червня 2021 року головуючого судді Доценко С.І. по цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 ,мотивуючи вимоги тим,що 07 квітня 2010 року між сторонами був укладений договір надання банківських послуг № б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок, кредитний ліміт якого у подальшому збільшився. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив згоду на те,що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг,тарифами банку складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг . Банк свої зобов*язання за договором виконав у повному обсязі,а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах,передбачених договором та в межах встановленого ліміту. Несвоєчасне виконання умов договору з боку відповідача призвело до утворення заборгованості, яка станом на 09 грудня 2020 року становить 31 108,01 грн та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 21 739,89 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7879,84 грн. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 1488,28 грн. Кредитодавець на свій власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому просили стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 29 619,73 грн , яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 21 739,89 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7879,84 грн,також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 14 червня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ “ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 квітня 2010 року станом на 09 грудня 2020 року в розмірі 29 619,73 грн , яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 21 739,89 грн ,заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7879,84 грн , та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн, а всього 31 889, 73 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лозінська О. О. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи,порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав оцінки правомірності нарахування заборгованості по тілу кредиту та відсоткам. У анкеті-заяві позичальника від 07 квітня 2010 року не міститься інформації про надання відповідачу послуги «Миттєва розстрочка». Також, банк протягом восьми років не застосовував таку послугу до відповідача. Будь-якого документу, який підтверджував, що відповідач ОСОБА_2 уклав додатковий договір, позивачем не надано. Тому, позивач безпідставно кожного місяця, починаючи з 01 вересня 2014 року, знімає з відповідача суму 1446,74 грн (послуга «Миттєва розстрочка»). Апелянт зазначає, що він не надав згоди на користування послугою «Миттєва розстрочка», і вважав, що погашає кредитні зобов'язання за звичайним договором. Також, позивачем не надано жодного письмового доказу про згоду відповідача щодо користування іншим видом банківського кредиту. Відповідач неодноразово звертав увагу суду на те, що позивач не надав первинних документів, які підтверджували отримання відповідачем двічі однієї і тієї ж картки № 5168755526254186 25 квітня 2016 року та повторно за тим же номером 29 липня 2016 року, не зважаючи на те, що строк дії попередньої картки до червня 2018 року не закінчився .
ОСОБА_2 зазначає, що після укладення договору він користувався виданою карткою, здійснюючи платежі, розрахунки та поповнюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Вважає стягнення заборгованості за тілом кредиту необґрунтованим, оскільки 01 серпня 2018 року він зарахував кошти у розмірі 10 780 грн та додатково 20 листопада 2018 року була погашена остання сума заборгованості у розмірі 10 000 грн з метою закриття кредитної лінії та більше не проводив жодних операцій по кредитній лінії. Згідно з наданою випискою, відповідач останній раз зняв готівку 02 жовтня 2018 року у розмірі 212 грн. Тому вважає, що позивач безпідставно нарахував тіло кредиту у розмірі 21739,89 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник адвокат Лозінська О.О. не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-13 за № 2862, та шляхом отримання судових повісток, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 238,240,242). Електронною поштою від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача,апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити. Звернули увагу суду на те,що відповідач ОСОБА_2 жодного додаткового кредитного договору не укладав та позивач письмових доказів не надав (а.с.244-245).
У судове засідання апеляційного суду представник АТ КБ «ПриватБанк» не з*явився,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № НОМЕР_1 за № 2861.Електронною поштою від представника АТ КБ « ПриватБанк» Шишелової Н.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника,просила апеляційну скаргу залишити без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг шляхом подання позивачем анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Подавши відповідну заяву, позивач підтвердив, що вказаний договір складається із цієї заяви, пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів. До складу послуг, до яких приєднався відповідач передбачена і можливість підключення до сервісу "Миттєва розстрочка" з викладенням умови використання послуг цього сервісу .
У зв'язку з укладенням цього договору,згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» Лузан С.Л., 28 серпня 2013 року було видано кредитну картку за № НОМЕР_2 з терміном дії до 04/17 року. 28 січня 2015 року - кредитну картку № НОМЕР_3 з терміном дії до 06/18 року. 25 квітня 2016 року - кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії до 04/20 року.29 липня 2016 року - кредитну картку № НОМЕР_4 з терміном дії до 04/20 року.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою про рух коштів станом на 09 грудня 2020 року, з якої вбачається, що позичальник активно користувався зазначеними картками, в тому числі карткою № НОМЕР_4 , а саме до 02 жовтня 2018 року він знімав готівку, розраховувався при придбанні товарів та послуг, списувались встановлені ним регулярні платежі на поповнення мобільного телефону до 01 березня 2019 року. Відповідач здійснював поповнення картки № НОМЕР_4 готівкою в терміналі в останнє 20 листопада 2018 року на 10 000 грн. При цьому залишок після операції поповнення картки становив -7334,09 грн. Після останнього поповнення відповідачем обов'язкові платежі за послугою « Миттєва розстрочка» не вносились, а тому списання коштів проводилось автоматично за рахунок овердрафту, про що свідчить зростання заборгованості за тілом кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того,що між сторонами виникли правовідносини, внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у анкеті-заяві . Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України. Крім того,суд зазначив , що користування банківською картою передбачає ідентифікацію користувача шляхом введення пін-коду, який за умовами договору відомий лише користувачу картки. Суд також зазначив,що факт укладення кредитного договору в письмовій формі,отримання ОСОБА_2 кредитної картки із встановленим кредитним лімітом, та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і користувався зазначеною кредитною лінією відповідачем не заперечувався.При цьому,суд виходив з того,що договір про надання банківських послуг за своїм змістом є ширшим, ніж кредитний договір, оскільки передбачає можливість клієнта в подальшому скористатись тими послугами банку, які визначені в Умовах та правилах банківських послуг, шляхом прийняття пропозиції банку у спосіб, визначений такими Умовами.
Відповідно до пункту 1.1.1.113 Умов та правил надання банківських послуг сервіс "Миттєва розстрочка" - це послуга банку, яка надається держателям платіжних карток "Універсальна" та "Універсальна GOLD" на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів. Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем. Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів. Кредит з використанням сервісу "Миттєва розстрочка", повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання.
Суд не прийняв доводи відповідача про те, що він не замовляв послугу «Миттєва розстрочка» тому, що частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Послуга «Миттєва розстрочка» оформлюється дистанційно через систему Приват24. Вхід в систему Приват24 здійснюється під авторизацією відповідача. При даній процедурі відповідач як клієнт вводить свої ім'я користувача і пароль та входить у Приват24. Після отримання доступу в Приват24 він вчиняє ряд операцій, включаючи оформлення угод на умовах «Миттєва Розстрочка». Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону відповідача та іншої особистої інформації, яка відома лише клієнту банку. Грошові кошти знімались за допомогою банкомату, відповідно відповідач використовував платіжну карту з ПІН-кодом властивим даній картці, який відомий лише держателю картки.
При цьому відповідач не надав доказів про можливість використання картки іншими особами без його згоди,не надані докази про те що він заявляв про втрату картку, чи несанкціоноване використання його картки третіми особами.Також, відсутні докази про його відмову від послуги «Миттєва розстрочка».
Із наданих позивачем доказів вбачається що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.
Судом також встановлено, що після приєднання 01 квітня 2018 року до сервісу "Миттєва розстрочка" відповідач систематично користувався наданими за вказаним банківським сервісом кредитними коштами, вносив платежі на погашення кредиту, знімав готівку, дій щодо відкликання прийняття пропозиції банку не вчинив, що свідчить про його волевиявлення на виконання Умов та правил надання банківських послуг, до яких позивач приєднався під час укладення договору від 07 квітня 2010 року, в частині використання сервісу "Миттєва розстрочка". Таким чином, оскільки відповідач здійснював дії направлення на оплату придбаного товару за допомогою сервісу «Миттєва розстрочка», то він знав про наявність такої послуги і приймав умови даного сервісу.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 21 120,93 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 879,84 грн.
Апеляційний суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та доказам, наявним у справі, надано належну правову оцінку.
Протилежного, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем та його представником доведено не було та не спростовано .
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.
Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України ). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть з використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).
Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку .
Згідно п.2.1.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт АТ КБ «ПриватБанк», Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску та обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Відповідно до п.2.1.1.2. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.
Суд першої інстанції правильно встановив ,що ОСОБА_2 07 квітня 2010 року підписав анкету-заяву , де зазначено : персональні дані,адреса проживання,та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Також, з копії анкети-заяви вбачається,що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив ,що « згоден з тим,що ця заява,разом з Пам*яткою клієнта,Умовами та Правилами надання банківських послуг,а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг,а також Тарифами банку,які були надані у письмовому вигляді.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Встановлено,що 07 квітня 2010 року ОСОБА_2 виявив бажання користуватися банківськими послугами,звернувся до відділення банку, заповнив та підписав анкету-заяву, вказавши про бажання отримати платіжну картку кредитка «Універсальна» із кредитним лімітом 0 грн,одночасно ознайомився та погодився із умовами кредитування. 28 серпня 2013 року відповідач виявив бажання отримати картку із встановленим кредитним лімітом, звернувся до відділення банку, надав заяву про актуалізацію анкетних даних та отримав кредитну картку НОМЕР_2 . Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, старт карткового рахунку,номер картки № НОМЕР_2 проведено 28 серпня 2013 року . 17 жовтня 2013 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 4 000 грн, зменшення кредитного ліміту 800 грн відбулось 15 травня 2014 року, 14 квітня 2018 року кредитний ліміт збільшено 14 000 грн,21 лютого 2019 року відбулось зменшення кредитного ліміту 12 370 грн .
З досліджених матеріалів справи вбачається,що 30 січня 2015 року ОСОБА_2 почав активно використовувати кредитні кошти : знімав готівку у банкоматі, розплачувався за придбаний товар у магазинах, налаштував функцію «регулярний платіж» за страховку, поповнення мобільного тощо. Тобто, користувався кредитними коштами на протязі чотирьох років.
Суд першої інстанції правильно зазначив ,що на час закінчення строку дії картки № НОМЕР_4 30 квітня 2020 року сума заборгованості за непогашеним тілом кредиту у розмірі 21120,93 грн та заборгованість за простроченими відсотками 7879,84 грн є незмінною. Відповідачем по справі отримано декілька карток, за всіма картками є відображення у виписці користування. Відповідач користувався усіма зазначеними в довідці картками, зазначене підтверджує отримання та використання карток відповідачем .
За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати фактичне отримання кредитних коштів і заборгованість відповідача за виданим кредитом.
Доводи апеляційної скарги щодо незгоди із розміром заборгованості спростовуються дослідженими матеріалами справи . Апеляційна скарга не містить будь яких додаткових доказів,а фактично дублює заперечення на позовні вимоги,яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
В постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19) містяться правові висновки про те, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.
Виписка по рахунку фіксує всі фактичні дії, що відбуваються із спірним рахунком, а розрахунок заборгованості, надає загальні математичні висновки щодо розміру заборгованості, періоду нарахувань та складові боргу. У разі незгоди або оспорювання наданого банком розрахунку заборгованості, відповідач зобов*язаний надати до суду власний розрахунок або заявити про залучення відповідних фахівців для його проведення.
Щодо доводів апеляційної скарги про не укладення додаткового договору послуги «Миттєва розстрочка» слід зазначити,що сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна Gold». Кредит з використанням даного сервісу погашається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання.
Використання послуги підтверджується здійсненням відповідачем платежів, про що зазначено в виписці по картковому рахунку, платежі по сервісу «Миттєва розстрочка» відображені у виписці по рахунку, як щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка». Сервіс «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається.
Оформлення кредиту за зазначеним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює розмір заборгованості за кредитом.
Договір про надання банківських послуг передбачає можливість клієнта в подальшому скористатись тими послугами банку, які визначені в Умовах та правилах банківських послуг, шляхом прийняття пропозиції банку у спосіб, визначений такими Умовами.
Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
Крім того, даними, відображеними у виписці по рахунку, підтверджується, що відповідач в рамках даного кредитного договору користувався сервісом «Миттєва розстрочка».
Як вбачається з виписки по рахункам, 01 серпня 2018 року відповідач скористався послугою «Миттєва розстрочка» на суму 10 780 грн, після чого були оформлені переноси заборгованості з карти універсальної за допомогою вищевказанного сервісу. Тобто,скориставшись даною послугою, відповідач, обнулив свою заборгованість за використаний кредитний ліміт, а саме встановлений кредитний ліміт став доступний до використання відповідачем. Однак, скориставшись даною послугою, у відповідача виникло зобов'язання в рамках сервісу «Миттєва розстрочка», зі здійсненням регулярних платежів для погашення перенесеної заборгованості.
Слід зазначити, що послуги, які пов'язані з платіжною карткою надаються при умові володіння особистою інформацією клієнта.
Факт користування послугами «Миттєва розстрочка» не спростовано, як і не надано доказів погашення заборгованості. Аналогічні висновки містять численні постанови Верховного Суду у справах № 336/3989/19 постанова від 05 квітня 2021 року, № 711/11121/18 постанова від 17 лютого 2021 року, справах № 739/119/17-ц постанова від 09 грудня 2019 року щодо стягнення сум з карткового рахунку з підстав «Миттєва розстрочка», який носить характер активних дій з боку позичальника, а саме дій покладених на інформування представників банку, органів Національної поліції, щодо вчинення шахрайських дій з картковими рахунками, але ж у даній справі, відповідач, будь-яких дій покладених на припинення такого стягнення протягом тривалого часу не вчиняв.
Щодо ствердження відповідача ОСОБА_2 про неотримання картки № НОМЕР_4 з терміном дії 04/20 та питань щодо відображення у довідці про видані картки цієї картки двічі із різними датами 25 квітня 2016 року та 29 липня 2016 року ,слід зазначити ,що вказана картка, як продукт банку «Ваша картка» без кредитного ліміту була отримана відповідачем за його побажанням у торгових точках. Дану картку відповідач мав можливість поповнювати та розрахуватися нею без ідентифікації, подібно до звичайної дебетової картки. Проте у випадку, коли клієнту необхідно було скористатись карткою із встановленим кредитним лімітом, йому необхідно було звернутись до відділення банку для проведення ідентифікації, після чого на картку нараховувався кредитний ліміт. Отже, перша дата 25 квітня 2016 року дата видачі, тобто отримання на руки картки фізично, а друга дата 29 липня 2016 року дата після ідентифікації картки у відділенні банку. На підтвердження банком надано скріншот фото ОСОБА_2 29 липня 2016 року у відділенні ПриватБанк із карткою НОМЕР_4 . Крім того, цією карткою відповідач активно, починаючи з 01 серпня 2016 року користувався, у тому числі знімаючи грошові кошти у банкоматі, здійснюючи погашення картки та інше,тобто здійснював банківські операції, які є неможливими без наявності картки та обізнаності із ПІН-кодом.
Отже,обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні , судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Розглядаючи позовні вимоги АТ КБ « ПриватБанк» , суд першої інстанції всебічно, повно з'ясував всі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. З вказаних підстав доводи апеляційної скарги відхиляються .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, постановлено відповідно до вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно зі до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна , - залишити без задоволення.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 14 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 24 листопада 2021 року .
Судді: