Справа № 682/840/20
Провадження № 2/682/58/2021
09 листопада 2021 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Маршал І.М.,
секретаря Захарчук С.П.
за участі прокурора Левосюк Ю.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Блащук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Шепетівської окружної (місцевої) прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , СФГ «Манятин» про визнання недійсним наказу та зобов'язання витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право,-
Прокурор Шепетівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом, а також заявою про зміну предмету позову до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , СФГ «Манятин» про визнання недійсним наказу та зобов'язання витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право. В обгрунтування позову позивач вказував, що при вивченні ним питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.10.2018 № 22-7368-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823980700:02:016:0085), що знаходиться за межами населених пунктів Бачманівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.09.2018 № 22-6314-СГ). На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.10.2018 № 22-7368-СГ державним реєстратором Цвітоської сільської ради Славутського району Хмельницької області Зощуком Д.С., 02.11.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2018 № 1460 ОСОБА_2 відчужив (продав) вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07.03.2018 № 22-1357-СГ ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825085400:02:007:0015), що знаходиться за межами населених пунктів Пархомовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. На підставі вказаного наказу 21.03.2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку кадастровий номер 6825085400:02:007:0015.
Таким чином відповідач по справі ОСОБА_2 всуперч закону повторно використав право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки по одному і тому ж виду, а саме, для ведення ОСГ.
З викладених підстав позивач просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-7368-СГ від 19.10.2018 року на підставі якого за відповідачем по справі ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянкуз кадастровим номером 6823980700:02:016:0085, витребувати спірну земельну ділянку у відповідача ОСОБА_1 , якій земельну ділянку було відчужено відповідачем ОСОБА_2 , скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ «Манятин» на спірну земельну ділянку та стягнути з відповідачів по справі на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.
Прокурором Левосюк Ю.О. в судовому засіданні позов підтримано із викладених у ньому підстав.
Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області до суду подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого останній вказує, що вирішуючи питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки для ведення ОСГ та подальше ним затвердження такого проекту відповідач діяв в межах правового поля, а ОСОБА_2 умисно повідомивши управління про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки не скористався ввів в оману Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. З цих підстав відповідач просить суд відмовити в позові до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним наказу № 22-7368-СГ від 19.10.2018 року, не стягувати з нього судові витрати. Представником відповідача Плюх В. до суду подано заяву про розгляд справи у відсутність повноважного представника відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася, про день та час судового розгляду повідомлена належним чином. Її представник адвокат Блащук Т.В. в судовому засіданні щодо позову заперечила, вважаючи його необгрунтованим та безпідставним.
Представником відповідача СФГ "Манятин" Конончуком С.С. до суду подано клопотання про розгляд справи у відсутність повноважного представника відповідача та прийняття судом рішення за наявними матеріалами справи, де відповідач покладається на думку суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-1357-СГ від 07.03.2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825085400:02:007:0015), що знаходиться за межами населених пунктів Пархомовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано 21.03.2018 року.
Попри це, відповідач ОСОБА_2 будучи таким, що вже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по виду - для ведення ОСГ в порушення приписів ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, де вказано, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, вдруге на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-7368-СГ від 19.10.2018 року отримав у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823980700:02:016:0085) для ведення ОСГ, що знаходиться за межами населених пунктів Бачманівської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, право власності на яку зареєстрував 02.11.2018 року.
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2018 року № 1460 ОСОБА_2 вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6823980700:02:016:0085) відчужив (продав) відповідачу ОСОБА_1 , яка спірну земельну ділянку передала в користування на праві оренди відповідачу СФГ "Манятин" (с. Манятин Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області) на підставі договору оренди землі від 26.11.2018 року. Право оренди спірної земельної ділянки за відповідачем СФГ "Манятин" зареєстровано 22.01.2019 року.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, щодо яких сторони заперечень не мали.
За змістом статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі у порядку безоплатної приватизації.
На підставі частини 4 статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У силу частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник з дотриманням вимог статтей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
За змістом частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин суд на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок про застосування відповідних норм права, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
При цьому суд згідно з положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.
Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (статтіт14,19 Конституції України).
Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6823980700:02:016:0085 та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 .
За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.
Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ (рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява №43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.
Окремо суд зазначає, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.(Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника та не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Відповідно до ч.1ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією земельної ділянки є внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Так, відповідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. З моменту державної реєстрації, незалежно від її подальшого скасування, земельна ділянка є об'єктом Державного земельного кадастру, а всі відомості про неї та її кадастровий номер зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно (ст. 10, ч. 8 ст. 16, ч. 19 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
У той же час відповідно до п. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї, а державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Такі особливості правового статусу земельної ділянки дають можливість її ідентифікувати, а власнику витребувати її від незаконного володільця, навіть у випадку здійснення державної реєстрації її поділу (виділення), об'єднання з іншими ділянками, вчинення інших реєстраційних дій, внаслідок яких державна реєстрація цієї земельної ділянки скасовується.
Таким чином, відновлення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є умовою відновлення державної реєстрації права власності на неї у Державному реєстрі прав, її статусу як окремого об'єкта цивільних прав.
Вирішуючи позовну вимогу щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.10.2018 № 22-7368-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 2 га (кадастровий номер 6823980700:02:016:0085), що розташована за межами населених пунктів Бачманівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, суд приходить до висновку про обгрунтованість виходячи із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.
Згідно частини другої статті 5 Цивільного процесуального кодексу Україниу випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цимвільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення відповідного органу. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 зловживаючи своїм правом, набув спірну земельну ділянку у власність,отримавши незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері,оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-7368-СГ від 19.10.2018, яким затверджено проект землеустрою, підлягає скасуванню.
Пунктом "г" ч.3 ст.152 ЗК України визначено спосіб захисту прав на земельні ділянки у спосіб визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо підставності представництва інтересів держави прокурором в даному випадку, суд вважає його належним та обґрунтованим і виходить із такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Позов прокурором подано з належним обгрунтуванням порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України. При цьому суд враховує, що дійсно Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів до виявлення та усунення факту порушення при передачі спірної земельної ділянки державної форми власності ОСОБА_2 не вжито, а також те, що він є відповідачем по справі, а тому прокурором самостійно пред'явлено позов в інтересах держави.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.
Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, який, порушуючи закон, набув право власності на неї та у подальшому відчужив її на користь ОСОБА_1 .
Крім того, слід зазначити що 27.05.2021 року набрав чинності Закон України №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Цим Законом Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами нанесених пунктів у межах таких територіальних громад (крім земель згідно переліку, що зазначено нижче у Законі).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста відповідно до п. 24 Закону і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Земельна ділянка з кадастровим номером 6823980700:02:016:0085 на даний час зареєстрована в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , а тому у разі витребування такої земельної ділянки із її власності дана земельна ділянка за цим кадастровим номером зможе автоматично стати земельною ділянкою комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали суду від 05.05.2020 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Судові витрати підлягають розподілу на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-7368-СГ від 19.10.2018, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6823980700:02:016:0085, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Бачманівської сільської ради Славутського району Хмельницької області.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 6823980700:02:016:0085 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Бачманівської сільської ради Славутського району Хмельницької області.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ «Манятин» на земельну ділянку з кадастровим номером 6823980700:02:016:0085.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, СФГ «Манятин» на користь прокуратури Хмельницької області судовий збір у розмірі 1839,25 грн. із кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.
Суддя Маршал І. М.