Провадження № 2/679/511/2021
Справа № 679/1229/21
18 листопада 2021 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді - Стасюка Р.М.
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, без самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача: Нетішинське відділення державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
28.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Нетішинського міського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, без самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача: Нетішинське відділення державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. і зареєстрований в реєстрі за № 3967, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» не сплаченої в строк заборгованості за №644347863 від 24.07.2013 за період з 13.07.2017 по 22.01.2020 роки включно суму у розмірі 15012,62 гривень, яка складається з наступного:
- 3921,02 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 8076,73гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією;
- 2864,87 гривні - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею;
-150,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, 25 серпня 2021 року головним державним виконавцем Нетішинського ВД ВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Занюк Ю.О. відкрито виконавче провадження №66554432 щодо примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису та стягнення з позивача 15012,62 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66554432 на суму 158,15 грн та про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1501,26 грн, а також в межах цього ж виконавчого провадження 25 серпня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
Позивачка вказує, що за змістом Виконавчого напису нотаріуса, з неї, як боржника за Кредитним договором № 644347863 від 24.07.2013 року укладеного із ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору №20/01/20-1/1 про відступлення права вимоги, укладеного 20.01.2020 року, в якому в свою чергу ТОВ «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» на підставі Договору відступлення прав вимоги №20170714 від 14.07.2017р, відступлене право вимоги за Кредитним договором № 644347863 стягнуто на користь відповідача заборгованість за кредитним договором за період з 13.07.2017 по 22.01.2020 роки.
Позивачка у позові вказує, що між нею та відповідачем відсутні боргові зобов'язання, а стягнення відбувається за невідомим для неї Кредитним договором.
Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. протиправно, без належних на то правових підстав, з порушенням закону «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, за вимогами відповідача що не є безспірними та на документі, який не є нотаріально посвідчиним.
На переконання позивачки, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. з огляду на надані йому відповідачем документи не мав належних і достатніх підстав кваліфікувати безспірними як вимоги відповідача так і борг, для стягнення якого останній просив вчинити виконавчий напис, Така безспірність не була підтверджена належними документами відповідно до законодавства, натомість надані документи вочевидь вказували на необхідність додаткового з'ясування підстав для нарахування боргу та його розміру. Нотаріус, маючи відповідне право, не діяв у передбачений законодавством спосіб для з'ясування відповідних обставин, хоча перед вчиненням виконавчого напису зобов'язаний був перевірити наявність підстав для цього.
На підставі наведеного позивачка, посилаючись на ст. ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», просить визнати виконавчий напис вчинений 23 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за №3967, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №644347863 від 24 липня 2013 року у сумі 15012,62 грн. таким, що не підлягає виконанню.
28.09.2021 року позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову, до подання позовної заяви, згідно якої просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №66554432 від 25.08.2021 року, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрованого в реєстрі за №3967 від 23.01.2020 року.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.09.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення майбутнього позову задоволено, зупинено стягнення за оспорюваним виконавчим написом.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.09. 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання.
17.11.2021 року представник позивачки ОСОБА_2 подав заяву, в якій зазначив, що на адресу ОСОБА_1 16.11.2021 року надійшло клопотання ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про врегулювання спору за участі судді. Однак, представнки позивачки у поданій ним заяві вказав, що заперечує щодо врегулювання спору за участі судді та просив позов задовольнити з огляду на його визнання відповідачем, крім того просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, в сумі 3 600,00 грн. та подав відповідні докази.
18.11.2021 року до Нетішинського міського суду Хмельницької області представником відповідача - директором ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікдановим С.К. подано заяву, відповідно до якої останній визнає позовні вимоги щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 3967, вчиненого 23.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та зменшити розмір відшкодування судових витрат у зв'язку із визнанням позовних вимог. Також, представником відповідача було подано клопотання про врегулювання спору за участю судді та клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
В судове засідання, призначене на 18.11.2021 року позивачка ОСОБА_1 та її представник не з'явилися. Представник позивачки ОСОБА_2 надіслав на адресу суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивачки.
Представник відповідача - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи - Нетішинського ВД ВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про місце та час судового розгляду повідомлена належним чином.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 23.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3967, за яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не сплаченої в строк заборгованості за кредитним договором № 644347863 від 24.07.2013 за період з 13.07.2017 по 22.01.2020 роки в сумі 15012,62 гривень, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», відступило право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі договору відступлення прав вимоги №20170714 від 14.07.2017 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 644347863 від 24.07.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 .
Вказаним виконавчим написом пропонується задовольнити вимоги Відповідача та стягнути з ОСОБА_1 за період з 13.07.2017 року по 22.01.2020 року включно, суму у розмірі: 3921,02 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 8076,73 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами і комісією; 2864,87 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн. - плати за вчинення виконавчого напису, що разом становить 15012,62 гривень.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Занюк Ю.О. на підставі виконавчого напису №3967 від 23.01.2020 року було відкрито виконавче провадження №66554432 від 25.08.2021 року за заявою відповідача.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі вчиненого виконавчого напису №66554432 від 25.08.2021 року головним державним виконавцем Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Занюк Ю.О. 25.08.2021 року було винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
Таким чином між сторонами виник спір у сфері кредитних правовідносин. При вирішенні даного спору суд керується нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цими актами є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік документів № 1172).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
За змістом наведених норм при вирішенні питання про видачу виконавчого напису нотаріус зобов'язаний перевірити чи пред'явлена вимога у межах встановленого законом строку давності.
Звернути стягнення в судовий чи позасудовий спосіб кредитор має право виключно у строки, передбачені статтею 257 ЦК України.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами другою, третьою статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (підпункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Зокрема, пунктом 2 Переліку документів № 1172 встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2 пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій (підпункт 5.3 пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктами 7.1, 7.2, 7.3 пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов'язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов'язання. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Виходячи із системного аналізу викладених положень Порядку вчинення нотаріальних дій та Переліку документів № 1172, вбачається, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), який встановлює заборгованість, тобто на оригіналі кредитного договору або на витязі (виписці) з особового рахунку боржника.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), 12.12.2018 у справі № 205/6301/16-ц (провадження 61-30321св18).
Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №2 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05.07.2017 по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріусом не було дотримано встановлену законом процедуру, а саме нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та застосував норми законодавства, які на момент вчинення виконавчого напису на підставі рішення суду були визнані нечинними. Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню мають бути задоволені в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, позивачка просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, в сумі 3600,00 грн.
Судом установлено, що 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклала з адвокатським бюро «ВОЛКОВ ТА ПАРТНЕРИ», в особі керуючого Бюро - адвоката Волкова С.В. договір про надання правничої допомоги.
На підтвердження вказаної суми витрат представник позивача надав договір про надання правової допомоги, укладеного 21.09.2021 року між адвокатом Волковим С.В. та Поляковою Л.П., в якому сторони домовилися, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених Договором.
Факт надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі правничої допомоги від 17 листопада 2021 року на суму 3600,00 грн. та наданої представником позивача оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера від 17 листопада 2021 року про сплату ОСОБА_3 на користь адвокатського бюро «ВОЛКОВ ТА ПАРТНЕРИ» 3600,00 грн.
З урахуванням наведених вище вимог ЦПК України, а також наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3600,00 грн. у зв'язку із задоволенням позовних вимог. Вказаний розмір витрат є документально підтвердженим, обґрунтованим, відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг, значенню справи для позивача.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вбачається, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 908 грн.
Оскільки, відповідач визнав позовні вимоги на користь позивачки підлягає поверненню з державного бюджету 454 грн.
Інша частина судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України.
Згідно із ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Отже, з урахуванням задоволення позову, підстав для скасування заходів забезпечення позову станом на час ухвалення цього рішення суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 549, 1048, 1054, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, без самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача: Нетішинське відділення державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем і зареєстрований в реєстрі за № 3967, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» не сплаченої в строк заборгованості за кредитним договором № 644347863 від 24.07.2013 за період з 13.07.2017 року по 22.01.2020 року включно, суму у розмірі: 3921,02 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 8076,73 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 2864,87 гривень - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 15012,62 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору, сплачених при зверненні до суду з позовом, а саме, судовий збір в розмірі 454 гривні, а також, судовий збір при зверненні із заявою про забезпечення позову, що складає 454 грн., а всього: 908 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 3600,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 454 гривні сплачених нею судових витрат зі сплати судового збору, при зверненні до суду, відповідно до квитанції № ПН2636837 від 28.09.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.11.2021 року.
Суддя Стасюк Р.М.