Справа № 466/5573/21
заочне
25 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :
головуючої судді Білінської Г.Б.
за участю секретаря Терех У.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності, -
18.06.2021р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності.
Свої вимоги мотивує тим, що згідно Свідоцтва про право власності на квартиру Серія НОМЕР_1 від 3 жовтня 2006 р., квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності без визначення часток ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 49.30 кв.м. Відновна вартість на момент приватизації 8 грн. 63 коп. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації від 3 жовтня 2006 р. №1409.
У відповідності до Технічного паспорту на приватизовану квартиру від 31.08.2006 р. (інвентарний номер 1231) квартира АДРЕСА_2 зареєстрована Обласним КП ЛОР «БТІ та ЕО».
Згідно технічного паспорту на квартиру вона має наступні технічні характеристики.
Квартира посімейного заселення розташована на 3 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 2 кімнат, житловою площею 28.7 кв.м, у тому числі 1-а кімната 16,2 кв.м., 2-а кімната 12,5 кв.м, кухні площею 7,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні (поєднана) 1,3 кв.м., коридору 8,1 кв.м., підвалу 2,0 кв.м. Квартира обладнана лоджією 1,3 кв.м. Загальна площа квартири 49,3 кв.м. Висота приміщень 2,50 м. Загальні відомості про будинок: матеріал зовнішніх стін цегла, матеріал перекриття залізобетон.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обласним КП ЛОР «БТІ та ЕО» (номер витягу: 12673531) 28.11.2006 р., на підставі свідоцтва про право власності від 03.10.2006 р., виданого Шевченківською райадміністрацією ЛМР згідно з розпорядженням від 03.10.2006 р. №1409 власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна спільна сумісна, частка 1/1, є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Між ними не визначені частки у приватній спільній сумісній власності на вищевказану квартиру, в зв'язку з чим між ними, як співвласниками даної квартири, виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування квартирою, та не досягнуто угоди про спосіб виділення в натурі часток із спільної сумісної власності. На підставі викладеного, вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
01.10.2021р. представник позивача - адвокат Новосядло В.Р. подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що її довірительці, ОСОБА_1 та відповідачам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) належать на праві спільної сумісної власності без визначення часток, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 03.10.2006р., квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на момент подання позовної заяви та і по сьогодні позивачка не має зв'язку із Відповідачем 2 ( ОСОБА_3 ) та Відповідачем 4 ( ОСОБА_5 ), оскільки останні уже тривалий час проживають за невідомими адресами Позивачці, на зв'язок не виходять, не проживають за адресою місця реєстрації, а саме: у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 відповідно.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак впродовж тривалого часу, вищевказані відповідачі не утримують своє майно, не сплачують комунальні послуги, будь-які договори між ними не укладались.
Відтак, позивачка позбавлена можливості вільно розпоряджатися своїм майном без визначення її частки, зокрема, визначати фактичну та/чи юридичну долю речі: передавати її іншим особам у власність чи тимчасове володіння і користування, а в деяких випадках - і в розпорядження.
Позивачка тривалий час самостійно оплачує комунальні послуги за відповідача 2 та Відповідача 4.
Спільна сумісна власність - це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (статті 355, 368 ЦК). Суб'єктами такого права згідно з ч. 2 ст. 368 ЦК можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Отже, питання про визначення часток у спільній сумісній власності постає, як правило, тоді, коли один із співвласників бажає розпорядитись належною йому часткою.
Відтак, позивачка не може вільно розпорядитись своєю часткою, що порушує її право власності, ставить у складне матеріальне становище, оскільки інші співвласники не бажають утримувати своє майно.
Відсутність визначених часток та неможливість їх визначити із вказаними Відповідачами порушує право власності Позивачки та не дозволяє їй вільно реалізувати своє право на розпорядження належною їй часткою.
Представник позивача - адвокат Новосядло В.Р. в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи у її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подали до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у їх відсутності.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, заперечень на позовну заяву суду подано не було. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, згідно вимог ст.ст.223, 280 ЦПК України, на підставі наявних доказів.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на квартиру Серія НОМЕР_1 від 3 жовтня 2006 р., квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності без визначення часток ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 49.30 кв.м. Відновна вартість на момент приватизації 8 грн. 63 коп. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації від 3 жовтня 2006 р. №1409.
У відповідності до Технічного паспорту на приватизовану квартиру від 31.08.2006 р. (інвентарний номер 1231) квартира АДРЕСА_2 зареєстрована Обласним КП ЛОР «БТІ та ЕО».
Згідно технічного паспорту на квартиру вона має наступні технічні характеристики.
Квартира посімейного заселення розташована на 3 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 2 кімнат, житловою площею 28.7 кв.м, у тому числі 1-а кімната 16,2 кв.м., 2-а кімната 12,5 кв.м, кухні площею 7,3 кв.м, ванної кімнати площею 2,6 кв.м., вбиральні (поєднана) 1,3 кв.м., коридору 8,1 кв.м., підвалу 2,0 кв.м. Квартира обладнана лоджією 1,3 кв.м. Загальна площа квартири 49,3 кв.м. Висота приміщень 2,50 м. Загальні відомості про будинок: матеріал зовнішніх стін цегла, матеріал перекриття залізобетон.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Обласним КП ЛОР «БТІ та ЕО» (номер витягу: 12673531) 28.11.2006 р., на підставі свідоцтва про право власності від 03.10.2006 р., виданого Шевченківською райадміністрацією ЛМР згідно з розпорядженням від 03.10.2006 р. №1409 власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна спільна сумісна, частка 1/1, є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
За ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1ст. 368 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 2ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року(в редакції на час видачі свідоцтва) передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч. 1ст. 355 ЦК України).
Частиною 1,2 ст. 356 ЦК України, встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Положеннями ч.1, 2 ст. 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Підстав для відступлення від рівності часток при визначенні їх в праві спільної сумісної власності не вбачається, угода про визначення часток між співвласниками не укладена.
Відповідно до п. 17 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криманільних справ від 07.02.2014р. №5, розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім'ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК, статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції"; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду».
Аналогічні положення містяться і в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності » від 22.12.1995 р. за №20.
Також відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності » від 22.12.1995 р. за №20, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 317. 355-357, 368, 370, 372 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 84, 89, 141, 223, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позов задовольнити.
Визначити, що частка майна ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) як співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру Серія НОМЕР_1 , виданого Шевченківською районною адміністрацією ЛМР 3 жовтня 2006 р. згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації від 3 жовтня 2006 р. № 1409, становить по 1/5 частці кожного.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 03.11.2021р.
Суддя Г. Б. Білінська