Справа № 450/2652/20 Провадження № 2/450/1007/21
"20" жовтня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про (предмет спору): стягнення пені,-
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договорами №ЛВ 1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ 20/0041/08/986 від 19.09.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року включно у розмірі 94600,35 грн., а також стягнення на його користь судових витрат у виді компенсації за відрив від звичайних занять в розмірі 2361,50 грн. Даний позов обґрунтовує наступним.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси 28.04.2012 року у цивільній справі № 1522/6783/12 за його позовом до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення суми депозитних вкладів, відсотків, інше та моральної шкоди, суд позовні вимоги задоволив частково, стягнув з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь позивача суму внеску та відсотки по ньому за депозитним договором №ЛВ 1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ -20/0041/08/986 від 19.09.2008 року з урахуванням додаткового Договору №1 від 21.07.2009 року в розмірі 9507,57 грн.
10.05.2012 року дане рішення суду набрало законної сили, 21.06.2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, який позивачем був скерований на виконання до відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі. У Другому Приморському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625 по вказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, однак боржник від виконання рішення суду ухиляється.
Зазначає, що в договорах №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, зокрема у п. 4.1 зазначено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов Договору згідно чинного законодавства; у п. 4.2 зазначено, що порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Згідно проведеного позивачем розрахунку пені за несвоєчасне виконання договорів про повернення депозитних вкладів та нарахованих на нього процентів, згідно облікової ставки НБУ за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року включно, загальна сума пені становить 94600,35 грн. Також позивачем проведений розрахунок судових витрат, які полягають у компенсації йому за відрив від звичайних занять, за підготовку, написання та подання позовної заяви, яка становить 2361,50 грн. та підлягає стягненню з відповідача. На підставі викладеного, просить позов задоволити.
19.10.2021 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Позиція відповідача: Представник відповідача адвокат Розенбойм Ю.О., який діяв в інтересах відповідача Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», 26.04.2021 року надав до суду письмові пояснення на позовну заяву та додаткові пояснення, проти задоволення позову заперечив, просив відмовити з наступних підстав:
-стягнення пені суперечить Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», оскільки чинним законодавством передбачений граничний розмір пені, а конкретний розмір має узгоджуватися сторонами договору;
-стягнення пені у розмір подвійної облікової ставки НБУ не передбачено ні договорами між сторонами, ні діючим законодавством;
-стягнення пені не може ґрунтуватися на ст. 1048 ЦК України, оскільки вона не застосовується до наслідків невиконання рішення суду;
-всі зобов'язання КС «Перше кредитне товариство» перед позивачем припинені за будь - яких обставин, оскільки в 2011-2016 роках КС «Перше кредитне товариство» перебувало в межах процедури банкрутства. Відповідно до діючого на той час ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги, що не були заявлені у межах справи про банкрутство припинилися. Про це зазначено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 05.04.206 року про припинення провадження у справі про банкрутство;
-розрахунки позивача зроблені невірно, оскільки ним нараховане не річна ставка НБУ, а денна.
-Стягнення заявленої позивачем компенсації за відрив від звичних занять не підлягає задоволенню через відсутність у матеріалах справи будь - яких фактичних обґрунтувань.
Звертає увагу суду на те, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16.04.2021 року у справі №461/709/19 розглянуто тотожну справу позивача про стягнення пені. Сформована Верховним Судом правова позиція у справі є цілком релевантною у даній справі та може бути застосована в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 29.06.2021 від представника відповідача адвоката Племениченко Г.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
09.03.2021 року ухвала про відкриття проваження; 26.04.2021 року додаткові пояснення представника відповідача; 26.04.2021 року письмові пояснення на позовну заяву представника відповідача; 29.06.2021 року заява представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника; 01.07.2021 року заява позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 13.09.2021 року ухвала про закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду; 19.10.2021 року заява позивача про розгляд справи у його відсутності.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договорами №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року включно у розмірі 94600,35 грн., а також стягнення на його користь судових витрат у виді компенсації за відрив від звичайних занять в розмірі 2361,50 грн.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлено, що між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» 19 вересня 2008 року був укладений договір №ЛВ-20/0041/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 100 гривень строком на 12 місяців, строком повернення - 19 вересня 2009 року зі сплатою 21% річних за користування коштами.
21 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» був укладений договір №ЛВ-1/0120/09/1551 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 5555 гривень строком на 13 місяців, строком повернення - 21 жовтня 2010 року зі сплатою 24% річних за користування коштами.
Також, 21 липня 2009 року між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» був укладений додатковий договір №1 до договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) № ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року у зв'язку з поповненням внеску членом КС ОСОБА_1 на суму 6900 гривень, тобто дію договору було продовжено на тих же умовах до 19 вересня 2009 року.
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28.04.2012 року позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про відшкодування неповернених грошових коштів з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних задоволено частково. Вирішено стягнути з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму внеску та відсотки по ньому за депозитним Договором № ЛВ- 1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009 року та Договором № ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008 року, з урахуванням додаткового договору № 1 від 21 липня 2009 року в розмірі 9507,57 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот сім грн. та п'ятдесят сім копійок).
Стягнути з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. Стягнути з КС «Перше кредитне товариство» в дохід держави суму судового збору (держане мито) у розмірі 95,07 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. відмовити.
Вказаним заочним рішенням суду встановлено факт наявності заборгованості у кредитної спілки «Перше кредитне товариство» по договорах ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок в розмірі 9507,57 грн.
10 травня 2012 року рішення суду набрало законної сили, а 21 червня 2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, який ним було скеровано на виконання до відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі.
На даний час у Другому Приморському відділі ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625 по вищевказаному виконавчому листу тривають виконавчі дії.
Як вбачається з пояснень представника відповідача та встановлено колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 461/709/19, 30 травня 2011 року Господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі №7/17-2087-2011 про визнання кредитної спілки «Перше кредитне товариство» банкрутом.
05 травня 2013 року судом було затверджено реєстр кредиторів кредитної спілки, а 05 квітня 2016 року господарським судом було винесено ухвалу про припинення провадження у справі та затверджено мирову угоду з кредиторами - вкладниками, згідно умов якого сплата заборгованості відстрочується на один рік від моменту затвердження мирової угоди та сплачується після закінчення цього строку.
Пунктом 8 вказаної ухвали суду від 05.04.2016 року визначено, що вимоги конкурсних кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
До Господарського суду Одеської області Кефор Б.Б. в межах справи про банкрутство КС «Перше кредитне товариство» не звертався, вимоги про визнання його конкурсним кредитором не заявляв, а відтак виходячи з норм ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ці вимоги є погашеними.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Що стосується стягнення з позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, судом встановлено наступне.
Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансової послуги.
Позивач зазначив у своєму позові розрахунок пені за несвоєчасне виконання договорів про повернення депозитних вкладів та нарахованих на нього процентів, згідно облікової ставки НБУ за період з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року включно, загальна сума пені становить 94600,35 грн.
Зі змісту укладених між позивачем та КС «Перше кредитне товариство» Договорів ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року обов'язку виплати неустойки (пені, штрафних санкцій) та розміру за прострочення або несвоєчасне повернення грошових коштів не встановлено, а також відсутня така міра відповідальності за невиконання зобов'язання.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи те, що умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а норми чинного законодавства не встановлюють конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлюють порядок його визначення в договорі виходячи з облікової ставки НБУ та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного розміру в договорі та законі відсутня. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.12.2019 року по справі №904/4156/18, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами.
Таким чином, правові підстави для стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відсутні.
Крім того, свою вимогу про стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на ч. 1 ст. 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до правової позиції, сформованої Великою палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, термін користування «чужими коштами» може використовувати у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК України.
Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх врегульовані ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Так, при розгляді справи №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила. Що незалежно від ого, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Зазначена вище правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду по справі №755/10947/17 і на теперішній час є останньою у подібних правовідносинах.
Помилковим є також посилання позивача на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як на підставу для стягнення пені.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто обов'язковою умовою стягнення пені з боржника на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є визначення розміру пені за згодою сторін, а подвійна облікова ставка НБУ, згідно ст.30 Закону є граничною межею, яку сторони не можуть перевищити цією згодою.
Укладені позивачем депозитні договори ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року не містять умов щодо погодження сторонами суми пені за прострочення повернення КС «Перше кредитне товариство» суми депозитних вкладів та нарахованих процентів, а відтак, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не є підставою для стягнення з КС «Перше кредитне товариство» на користь позивача пені.
Помилковим є також посилання позивача у позовній заяві на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України по справі № 6-2739цс15 від 21.09.2016 року, відповідно до якої наявність судового рішення не припиняє правовідносини сторін, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє права на отримання штрафних санкцій. Передбачених умовами договору та цивільним кодексом України.
Так, у постанові від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від вищевказаних висновків Верховного суду України. Велика Палата Верховного Суду визначила, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. Таким чином після пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку. Тобто після винесення рішення судом першої інстанції право нараховувати проценти та пеню по договору припиняється.
Згідно зі статтями 11 і 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач у даній цивільній справі, в судовому засіданні не підтвердились, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 13, 81-83, 247,258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Кредитна спілка «Перше кредитне товариство», ЄДРПОУ 23212644, 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104.
СуддяД. А. Кукса