2/754/7573/21
Справа № 754/17199/21
Іменем України
19 листопада 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, -
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Позов не відповідає вимогам ст. 95, п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме:
- до позову додані документи не засвідчені в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 95 ЦПК України, а саме не містять підпису позивача з зазначенням дати такого засвідчення.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, зокрема слід зауважити, що на копія доданих до позову документів міститься лише підпис позивача.
Також з прохальної частини позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра є студенткою та навчається на контрактній основі, у розмірі 033 % частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для утримання дітей.
Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі зміст позовних вимог та чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням фактів та посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Проте зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не вказує норми законодавства, на яких ґрунтуються вимоги позову, позивач посилається лише на абстрактні вимоги, які ніяким чином не аргументовані, обставини в обґрунтування позовних вимог,доказів в обґрунтування обставин не надано, зокрема відсутні докази зарахування дитини до навчального закладу, та відсутнє обґрунтування вимоги про стягнення аліментів на двох дітей у у розмірі 033 % частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для утримання дітей.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вказане, позивачам необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог ст. 95, п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 19.11.2021
Суддя О.Б. Саламон