Дата документу 15.11.2021
Справа № 937/8539/21
Провадження № 2/937/3738/21
15 листопада 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Іваненко О.В.,
за участю секретаря: Захарової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Мелітопольської окружної прокуратури про зняття арешту з майна,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатов Є.Є. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Мелітопольської окружної прокуратури про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що 04.06.1998 року нею, ОСОБА_1 , була придбана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано на неї. Вказаний договір купівлі-продажу квартири був укладений між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . На час придбання вищевказаної квартири, вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Оскільки вказана квартира була придбана в період її перебування у шлюбі, то вона належить їй та її чоловікові ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, як то передбачено вимогами ст. ст. 60, 61, 63, 65 СК України. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка. 19.07.2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Мозгіної О.П. з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину. При перевірці даних про наявність державної реєстрації обтяжень накладених на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що в Запорізькому обласному державному нотаріальну архіві Запорізького державного нотаріального округу наявні відомості від 21.06.2005 року про обтяження нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є попередніми власники квартири. Підставою для державної реєстрації обтяження за № 43226288 та № 43226272 відповідно, зазначена ухвала б/н видана Нарсудом м. Мелітополя, що підтверджується та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 270680827 від 16.08.2021 року. В наслідок того, що на вищезазначену квартину, накладено обтяження, вона, як власник нерухомого майна, позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, а також вільно користуватися і розпоряджатися вказаною квартирою, що належить їй на праві особистої приватної власності, тому вона змушена звернутися до суду з відповідним позовом про зняття арешту з майна. Тому вона просить суд скасувати арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи від 21.06.2005 року реєстраційні номери обтяження № 43226288 та № 43226272 про арешт квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, але надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином поштовим повідомленням за останнім відомим місцем проживання. До Мелітопольського міськрайонного суду повернулися конверти з відміткою листоноші «по закінченню терміну зберігання» так як адресата не було дома та вона не отримує поштове повідомлення. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, пояснень щодо позову не надано.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем ОСОБА_1 04.06.1998 року та продавцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі продажу, згідно якого позивачем була придбана квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 04.06.1998 року укладеного Біржею нерухомості «Власність» та зареєстрованого 06.06.1998 року Мелітопольським МБТІ за № 474, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5002850550755, номер інформаційної довідки 151512000 від 16.08.2021 року, копією технічного паспорта (а.с.11-19).
Згідно матеріалів справи на час придбання квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який був зареєстрований 06.11.1971 року Мелітопольським міським ЗАЦС, актовий запис № 1552, а тому дана квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, як то передбачено вимогами ст. ст. 60, 61, 63, 65 СК України (а.с.10).
Так ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть № 0244 виданим 09.02.2021 року Республікою Болгарія (а.с.20-23).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч.1 ст. 1222 ЦПК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦПК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно вимог ст. 1268, 1296 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 та на підставі її заяви Приватним нотаріусом Мозгіною О.П. була зареєстрована спадкова справа, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 19.07.2021 року (а.с.24).
Згідно ч.1 ст.317 ЦПК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1, 2 ст.319 ЦПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч.1 ст.321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.1 ст.328 ЦПК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підставою звернення позивача до суду є той факт, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 270680827 від 16.08.2021 року, стосовно квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в Запорізькому обласному державному нотаріальну архіві Запорізького державного нотаріального округу наявні відомості від 21.06.2005 року про обтяження нерухомого майна попередніх власників квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за № 43226288 та № 43226272 відповідно, на підставі ухвали б/н виданої Нарсудом м. Мелітополя (а.с.25-27).
Згідно листа державного нотаріуса Мелітопольської державної нотаріальної контори Лайзорик О.Ф. №1385/01-16 від 25.08.2021 року щодо зареєстрованих арештів на квартиру АДРЕСА_3 , встановлено, що 13.02.1997 року Мелітопольською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Прокуратури м. Мелітополя від 03.02.1997 року за № 569611 був накладений арешт на відчуження вказаної квартири на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що був зроблений запис № 19 у «Реєстрі для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна та арештів, накладених судовими і слідчими органами Мелітопольської державної нотаріальної контори за 1996-1997 роки». Реєстраційні номера обтяжень у Державному реєстрі речових прав: № 43226288 на ім'я ОСОБА_2 ; № 43226272 ім'я ОСОБА_3 . При формуванні «Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» та внесенні даних до «Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» 03.02.1998 року реєстраторами ДП «Інформцентр» м. Запоріжжя, було помилково внесено інформацію щодо підстави обтяження, а саме вказано - «ухвала б/н Нарсуд м. Мелітополя» замість - «Прокуратура м. Мелітополя». В зв'язку з тим, що з 2013 року був створений новий реєстр «Державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» вже не працює, тому виправити помилку Мелітопольська державна нотаріальна контора немає можливості (а.с.28).
Згідно відомостей наданих Мелітопольською окружною прокуратурою за №55-652-21 від 28.08.2021 року, кримінальна справа №569611пр відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням за ст. 220? ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) 18.02.1997 року направлена на розгляд до Мелітопольського міського суду Запорізької області (а.с.31).
Згідно інформації Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області № 3209/21.24-137 від 26.08.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.30).
Таким чином в наслідок того, що на вищезазначену квартину накладено обтяження, ОСОБА_1 як власник нерухомого майна, позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, а також вільно користуватися і розпоряджатися вказаною квартирою, що належить їй на праві особистої приватної власності.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Крім того, п. 6. ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначена відмова в державній реєстрації прав, якщо «наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно».
Згідно ст.34 Закону України "Про нотаріат" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" від 1 жовтня 2008 року № 614-VI), передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації. Нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, зокрема, за заявою набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором.
Відповідно до правил ч.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.
Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивач є законним власником та спадкоємцем частини вищевказаного нерухомого майна, на даний час відпала потреба у арешті нерухомого майна, який перешкоджає позивачу належним чином оформити право власності на спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину, існування заборони також позбавляє позивача можливості вільно розпоряджатись належним їй майном, а тому суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог і тому позов слід задовольнити.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно зі ст. 31-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду. Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
Також з метою захисту порушеного права позивача вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своїм майном, суд вважає за необхідне вилучити з Державного реєстру (Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) запис про арешт нерухомого майна.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 131, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.317-392 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Мелітопольської окружної прокуратури про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційні номери обтяження № 43226288 та № 43226272 від 21.06.2005 року зареєстровані державним реєстратором Департаментом реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області на підставі ухвали Нарсуду м. Мелітополя, б/н, додаткові відомості про обтяження: № реєстру: 20135-105, внурт. № 8С01692423ЕF26304251.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи від 21.06.2005 року реєстраційні номери обтяження № 43226288 та № 43226272 про арешт квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований реєстратором Департаментом реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області на підставі ухвали Нарсуду м. Мелітополя, б/н, додаткові відомості про обтяження: № реєстру: 20135-105, внурт. № 8С01692423ЕF26304251.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О. В. Іваненко