Дата документу 22.11.2021
Справа № 937/10381/21
3/937/3373/21
«22» листопада 2021 року м. Мелітополь
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Високе Мелітопольського району Запорізької області, громадянки України, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
-за ч.1 ст.184 КУпАП,
01 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого було встановлено, що ОСОБА_1 не приділяє належної уваги вихованню своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які 21.09.2021 самовільно пішли з дому, бродяжили по с. Новобогданівка та знаходилися у розшуку.
На розгляд адміністративної справи правопорушник ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду смс-повідомленням на номер телефону, що вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не повідомляла, жодних клопотань чи заяв від неї не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відносно неї в суді, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань не направляла, а отже ОСОБА_1 не добросовісно користувалася належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов'язки, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 596228 від 01.10.2021, копією постанови від 24.09.2021 про закриття кримінального провадження № 12021082140001379 від 23.09.2021 за фактом зникнення малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копією витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12021082140001379 від 23.09.2021; копією рапорту; письмовими поясненнями правопорушника; копіями протоколів допиту малолітніх свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.09.2021; копіями свідоцтв про народження; доповідною запискою.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини в справі, з урахуванням вимог ст. 23 КУпАП, з метою виховання правопорушника та запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у межах санкції статті у вигляді мінімального штрафу.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2021 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2270 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, ч.1 ст. 184, ч.1, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок. (р/р/ UA858999980313080106000008491; отримувач коштів ГУК у Зап.обл./ТГ м.Мелітополь/21081100; код за ЄДРПОУ 37941997; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); призначення платежу - «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києва /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу - «Судовий збір»).
Строк пред'явлення постанови до виконання до 22 лютого 2022 року.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: А.В. Сметаніна