Дата документу 02.11.2021
Справа № 937/6787/21
Провадження №2/937/3239/21
02 листопада 2021 року м.Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Бахаєва І.М.,
за участю секретаря - Драгун В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: старший державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петраш Світлана Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
20.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: старший державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петраш Світлана Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним у Мелітопольському відділенні АТ «ОТП Банк» була заповнена анкета для оформлення та отримання кредиту для побутових витрат. Ніякої іпотеки та ніякої застави вона при цьому не оформлювала. Коли вона заповнювала заяву для оформлення картки кредитної вона не пам'ятає. 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу області Остапенко Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №15773, яким запропоновано стягнути заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №24122020-ФК від 24.12.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі Договору факторингу №23/12 від 23.12.2020 відступлено право вимоги, якому в свою чергу ТОВ «Авентус Україна», на підставі Договору факторингу №21022020 від 21.02.2020 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №1243267 від 04.09.2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.02.2020 року по 30.03.2021 року. Сума заборгованості, що підлягає стягненню складає 5000,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 2700,00 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 2500,00 гривень - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 50,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню - 10250,00 гривень. Відповідач не надсилав на її адресу жодної письмової вимоги про усунення порушень щодо дострокового повернення кредиту. Вимог закону стягувачем не було дотримано. На підставі викладеного просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за №15773, вчинений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за Кредитним договором №1243267 від 04.09.2019 року, в сумі 10250,00 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони та треті особи не з'явилися.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ільєнка І.Г. надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності. На позовних вимогах наполягають та просять їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечують проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в судове засідання не з'явився. Від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують проти задоволення позову. Проте, просить суд, в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України, стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» 50% суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Від третьої особи - старшого державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петраш С.М. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на підставі заяви позивачем ОСОБА_1 був відкритий рахунок із використанням платіжної картки в АТ «ОТП БАНК».
30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу області Остапенко Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №15773, яким запропоновано стягнути заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №24122020-ФК від 24.12.2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі Договору факторингу №23/12 від 23.12.2020 відступлено право вимоги, якому в свою чергу ТОВ «Авентус Україна», на підставі Договору факторингу №21022020 від 21.02.2020 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №1243267 від 04.09.2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.02.2020 року по 30.03.2021 року. Сума заборгованості, що підлягає стягненню складає 5000,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 2700,00 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 2500,00 гривень - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 50,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, що підлягає стягненню - 10250,00 гривень.
Постановою старшого державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петраш С.М. від 06.07.2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа - виконавчого напису №15773, виданого 30 березня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» коштів у розмірі 10250,00 гривень.
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного:
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»,постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.
Так, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), який містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом 2 цього Переліку передбачено стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Також, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15,16,18 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Від відповідача також не надходило жодних документів на підтвердження безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та наявності підстав для звернення до нотаріуса з вимогою про видачу виконавчого напису.
Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.
Постановою Великою Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмолено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Таким чином, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Однак, незважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.
Судом встановлено, що спірний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 30.03.2021, тобто після набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 законної сили, а отже на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та не чинним.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому стягнення не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису.
В даному випадку, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір також не було посвідчено нотаріально, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої він повністю визнає позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, частиною 1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем ОСОБА_1 за подання позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908 грн.
Враховуючи, що до початку розгляду справи по суті, а саме 13.09.2021 представник відповідача подав заяву про визнання позову, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 454 грн.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, інша частина судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 3, 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82,89, 133, 141, 142, 206, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: старший державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петраш Світлана Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №15773, виданий 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за Кредитним договором №1243267 від 04.09.2019 року, в сумі 10250,00 грн
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків від сплаченої суми судового збору, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні, за квитанцією № 9239-0653-6626-3913 від 18.07.2021.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вулиця Стельмаха, 9а, офіс №204.
Третя особа: старший державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петраш Світлана Миколаївна, місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Вакуленчука, 99.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Мала Житомирська, 6/5.
СУДДЯ: І.М.БАХАЄВ