Дата документу 18.11.2021
ЄУН 937/4930/21
2/937/2728/21
18 листопада 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Честнєйшої Ю.О.,
за участю секретаря - Макаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн, витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн та витрати на сплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 належить право власності на автомобіль ВАЗ 21150, д/н НОМЕР_2 . 02.02.2021 приблизно о 14-35 годині в м. Мелітополі по вул. Інтеркультурній водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_3 при виїзді з 1-го провулку Февральського нерегульоване перехрестя з вул. Інтеркультурна не надав переваги автомобілю ВАЗ 21150, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. У той же день після ДТП позивач був доставлений до травматологічного відділення лікарні м. Мелітополя з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, забій та садна чола, забій грудної клітини. За даним фактом 16.02.2021 Мелітопольський міськрайонний суд притягнув водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначив йому покарання у вигляді штрафу. Внаслідок ДТП у автомобіля позивача були пошкоджені: лобове скло, капот, двигун та інше приладдя. Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідача, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку позивач оцінює в 50 000 грн. Вона полягає у хвилюванні та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням належного йому автомобіля, протиправною поведінкою відповідача, а також у зв'язку з тим, що він повинен був вдаватися до додаткових зусиль для компенсації коштів на ремонт пошкодженого автомобіля. Після дорожньо-транспортної пригоди позивач був доставлений до травматологічного пункту лікарні та згодом проходив амбулаторне лікування у лікаря-травматолога. Досить тривалий час після травм, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди він був в безпорадному стані, не мав змоги в повній мірі повноцінно себе обслуговувати та рухатись, що завдало йому дуже великих психологічних страждань. Після перенесеного він і в теперішній час не може у повному обсязі відновити стан свого здоров'я та повернутися до повсякденного життя. Після перенесеної аварії, яка виникла з вини відповідача отримав також і психологічну травму. У зв'язку з незаконними діями відповідача змінився нормальний спосіб його життя, він дуже хвилювався, в нього почалися тривалі головні болі та безсоння, він вимушений був відмовитися від деяких видів роботи, яка потребує фізичного та психічного навантаження. Крім того, через неправомірні дії відповідача позивач вимушений був займатись питаннями по ремонту належного йому автомобіля, а також до теперішнього часу має незручності у зв'язку з відсутністю автомобіля, здійсненням майбутнього ремонту та необхідністю звернення до органів поліції та страхової компанії, збиранням документів для звернення до суду, що займало багато часу та впливало на нормальний спосіб життя та роботу. Позивач вважає, що саме стягнення з відповідача грошових коштів в якості компенсації спричиненої ним моральної шкоди може зменшити ті негативні наслідки його неправомірної поведінки. Крім того, у зв'язку з небажанням відповідача відшкодувати заподіяну йому шкоду у добровільному порядку, позивачу довелося звертатися за правовою допомогою до адвоката з метою складання позовної заяви та примусового стягнення заподіяної шкоди у судовому порядку, на що він витратив 2000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу також просить стягнути з відповідача на його користь.
16.06.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
04.08.2021 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов. Вважає, що позивач намагається отримати якнайбільше грошей з нього, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому що позивач взагалі незрозуміло формує стан своїх страждань, тобто не конкретизує, який саме фізичний біль і страждань він зазнав, від яких саме робіт він відмовився, ким він працював до ДТП, через що саме він хвилювався, чи не були головні болі через зміну погоди. Просив суд при вирішенні спору враховувати і його соціальний статус, а саме те, що він має на утриманні неповнолітнього сина та має утримувати сім'ю на свою заробітну плату. Крім того, з наданих позивачем доказів взагалі не вбачається чи звертався він за правовою допомогою, чи взагалі отримав її безкоштовно, оскільки він просить стягнути 2000,00 грн на правову допомогу адвоката.
01.10.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача стосовно компенсації шкоди стосуються виключно його обов'язкової сплати матеріальної, а не моральної шкоди. Жодних доказів стосовно компенсації моральної шкоди до відзиву не надано. Доводи, викладені відповідачем стосовно сумнівів часткової втрати ним рухливості після ДТП ніякими доказами не спростовуються. Всупереч цьому після ДТП з вини відповідача він знаходився на амбулаторному лікуванні та відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого 14.03.2021 в нього після травми обмежений обсяг рухів у правому голеностопному суглобі та рекомендовано фізіотерапія, масаж та санаторно-курортне лікування для відновлення стану здоров'я. Таким чином, доводи, викладені у відзиві на позов відповідачем жодним чином не спростовують обставини, викладені у позовній заяві та заявлені позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прокопеня С.І. позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково у розмірі 3000 грн. Вважають, що розмір моральної шкоди 50 000,00 грн необґрунтовано завищений.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля ВАЗ 21150, д/н НОМЕР_2 /а.с.10/.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.02.2021 було встановлено, що 02.02.2021 року о 14 годині 35 хвилин в м. Мелітополі по вул. Інтеркультурній, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_3 , при виїзді з 1-го провулку Февральський нерегульоване перехрестя з вул. Інтеркультурна, не надав переваги автомобілю ВАЗ 21150, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, громадянка ОСОБА_5 була доставлена до Мелітопольської лікарні, діагноз: ЗІМТ, ЗГМ забійна рана поперекової області, забій та садна лівої гомілки /а.с.5/.
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 (триста сорок) гривень в дохід держави та стягнуто з нього судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн 00 коп. Постанова набрала законної сили 01 березня 2021 року.
Відповідно до наданих відповідачем розписок на користь позивача відповідачем ОСОБА_2 10.03.2021 було сплачено в якості франшизи 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок та 30.03.2021 в якості витрат за евакуатор та лікування 3730 (три тисячі сімсот тридцять) гривень 00 копійок /а.с.31,32/.
Факт сплати відповідачем на користь позивача зазначених сум визнається та не оспорюється представником позивача.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.02.2021, довідку медичної установи від 11.02.2021, медичну картку амбулаторного хворого №030221, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, фото пошкодженого автомобіля та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи з роз'яснень, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок ДТП позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях у зв'язку із пошкодженням належного йому майна, погіршенням стану здоров'я, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, але, на переконання суду, визначений позивачем розмір відшкодування є дещо завищеним. Тому, з урахуванням обставин цієї справи, вимог розумності та справедливості, суд вважає, що доцільним до стягнення на відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача буде сума у розмірі 5 000 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 90,8 грн.
Згідно з частинами 1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
На підтвердження зазначених витрат представником позивача надано: угоду про надання правової допомоги /витяг/ від 02.06.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Прокопені С.І.; акт приймання-передачі послуг за договором про надання юридичних послуг адвокатом від 28.09.2021; квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.09.2021 /а.с.41-44/.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Жодних заперечень щодо неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги від відповідача не надійшло.
Ухвалюючи рішення у даній справі суд дійшов висновку, що оцінка дій, що полягали в консультації та підбору нормативно-правової бази, яка регулює права цивільного позивача в цивільному провадженні при поданні позовної заяви про стягнення моральної шкоди, складанні та подачі позовної заяви, представництві інтересів позивача у судових засіданнях, відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів ч.2-4 ст.137 ЦПК України.
Таким чином, витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 247, 265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 90 (дев'яносто) гривень 80 копійок та понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ін..н. НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивача - адвокат Прокопеня Сергій Іванович, місцезнаходження: вулиця Гетьманська, 91, м. Мелітополь, Запорізька область.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ін..н. НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Представник відповідача - ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 .