Дата документу 24.11.2021
Справа № 334/3470/20
Провадження № 1-кп/334/420/21
24 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження №12019080050003351 від 25.09.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не одруженого, не маючому на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштованого на посаді охоронця ПАТ «Запоріжжяобленерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
25.09.2019 приблизно о 01 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись біля під'їзду № 1 будинку № 15 по вулиці Щаслива в м. Запоріжжя, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з останнім, за допомогою предмета, ззовні схожого на дерев'яну палицю, яку утримував в правій руці, наніс ОСОБА_6 один удар в область носу, чим спричинив йому згідно з висновком експерта № 789 від 26.09.2019 тілесні ушкодження у вигляді перелому носової кістки із незначним зміщенням відломка, синець з набряком м'яких тканин та рану в ділянці носу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , без розриву у часі, за допомогою вищевказаного предмета, ззовні схожого на дерев'яну палицю, яку утримував в правій руці, наніс останньому не менше двох ударів в область правої частини обличчя та лобу, від яких потерпілий закрився рукою, чим спричинив йому згідно з висновком експерта № 789 від 26.09.2019 тілесні ушкодження у вигляді синця з набряком м'яких тканин та садно в ділянці лоба праворуч, садна в правій виличній ділянці, в ділянці правої щоки, в ділянці 1-го пальця правої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Далі, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , за допомогою вищевказаного предмета, ззовні схожого на дерев'яну палицю, наніс останньому не менше чотирьох ударів в область правої ноги, чим спричинив йому згідно з висновком експерта № 789 від 26.09.2019 тілесні ушкодження у вигляді закритого апікального перелому медіальної кісточки правої великогомілкової кістки зі зміщенням відломка, синець з набряком м'яких тканин в ділянці тильної поверхні правої стопи з розповсюдженням на ділянку медіальної кісточки правого гомілковостопного суглобу та в ділянці правого колінного суглобу які в сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Відповідно до висновку експерта № 5/к від 10.01.2020 рубець в ділянці спинки носу у ОСОБА_6 є незгладимим, для максимального згладжування або усунення якого необхідні спеціальні пластичні операції.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінують, не визнав, та пояснив, що 25.09.2019 року, знаходячись у себе в квартирі не міг заснути, через постійний шум, який неодноразово лунав з квартири потерпілого. Зважаючи на необхідність йому вставати о четвертій ранку на роботу, він подзвонив потерпілому ОСОБА_7 та запросив його вийти на вулицю та поговорити. Для розмови взяв палицю для самооборони та балончик від собак, оскільки хвилювався, що потерпілий вийде не сам, оскільки він сміливістю не відрізняється. Під час очікування потерпілого кинув каштаном в бік вікна, аби той швидше вийшов на розмову та чекав на потерпілого. Коли потерпілий вийшов з під'їзду, то він одразу вдарив обвинуваченого, який відповів на удар та також вдарив потерпілого, та між ними почалась бійка. Разом з обвинуваченим вийшов також його брат ОСОБА_6 , який задер куртку обвинуваченому на обличчя та разом з братом стягнули його на квітник та продовжували ногами його бити. Палицю під час бійки обвинувачений не використовував. Під час бійки з вікна жінка крикнула, що ви робите, тому брати зупинились. ОСОБА_8 сказав брату, що йому погано, та вони забрали палицю і балончик і пішли додому. Згодом і він пішов додому.Також обвинувачений пояснив, що не міг нанести такі травми потерпілому, коли лежав на квітнику, він відбивався ногами, куди він попав не бачив. У нього також були синці на обличчі, однак кримінальне провадження не відкривали.
Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав у повному обсязі, його винуватість у скоєному злочині, підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:
- поясненнями потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив що 25.09.2019 року він знаходився у себе в квартирі за адресою АДРЕСА_2 разом з молодшим братом та колишньою дружиною ОСОБА_9 . Приблизно о 01:07 зателефонував невідомий номер, зі слухавки лунав голос чоловіка, який почав виражатися в його адресу нецензурними словами, представився сусідом ОСОБА_10 та наполягав, щоб він вийшов на вулицю до кіоска. В цей час ОСОБА_9 побачила, як ОСОБА_10 жбурляє камінням в вікно. Тому він зібрався та почав виходити на вулицю, молодший брат ОСОБА_11 пішов за ним. Як тільки він відкрив двері під'їзду він одразу отримав удар палицею в область носу, який наніс йому обвинувачений, за цим ударом одразу наніс ще 2-3 удари в область лобу та шиї. Взагалі ОСОБА_10 наніс близько 4-5 ударів, та щоб збити його зніг обвинувачений наніс ще удари в область ноги, внаслідок чого він впав. Все це відбувалося миттєво, секунд 10, та разом з братом перекинули обвинуваченого через перила у квітник. Потім побачив брата, який сидить зверху ОСОБА_12 та стримую його опір. Також, побачив газовий балончик та палицю, відкинув це в сторону, разом з братом почали заспокоювати ОСОБА_12 . В цей час він побачив хлопця на відстані приблизно 4 метра, який запитав що сталося, та запропонував чи потрібна допомога. Він відповів, що допомога вже не потрібна, разом з братом забрали палицю та газовий балончик, піднялися до квартири та викликали поліцію, сусід залишився на вулиці. Сусіда ОСОБА_10 знає біля 2-3-х років, коли робили ремонт в квартирі, він постійно викликав поліцію, стукав, пошкодив балкон.
- показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом потерпілого. 25.09.2019 року він разом зі старшим братом та його колишньою дружиною знаходився в його квартирі за адресою АДРЕСА_3 . Приблизно о 01:07 його брату зателефонував невідомий номер, зі слухавки лунав голос чоловіка, який кричав нецензурними словами, зі слів брата він зрозумів, що телефонує сусід з яким у брата неодноразово були суперечки. Зі слів брата знає, що той порізав кабель, пошкодив балкан. Коли брат почав збиратися на зустріч з сусідом, в вікно хтось почав жбурляти камінням, у зв'язку з цим він вирішив піти з братом. Він спускався сходами за братом, коли вони відкрили двері, обвинувачений одразу наніс брату ударів 4 палицею схожою на дубинку. Обвинувачений наносив удари тільки палицею. Він почав стримувати обвинуваченого, той скотився на квітник. Він також перескочив через перила та стримував обвинуваченого. Також до них підходив незнайомий хлопець та запитував чи допомога потрібна. В цей час, його брат повідомив, що йому дуже погано, вони забрали палицю та газовий балончик та пішли додому, зразу викликали поліцію та швидку, а обвинувачений залишився на вулиці.
- показами свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що він 25.09.2019 року вийшов за цигарками до кіоску, почув конфлікт, коли вийшов із-за кіоску побачив потерпілого у крові та обвинуваченого, який сидів на сходинках та якого тримав інший молодий хлопець за плечі. У обвинуваченого тілесних ушкоджень не помітив.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.09.2019 року відповідно до якого ОСОБА_6 подав заяву, що 25.09.2019 року його сусід ОСОБА_10 поблизу їх під'їзду здійснив замах на його життя, що виразилось в нанесенні приблизно трьох ударів предметом схожим на биту в область носа та правої частини обличчя, після того продовжив наносити удари в область нижніх та верхніх кінцівок, грудної клітини та голови.. (а.с.76)
Протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього від 25.09.2019 року, відповідно до якого оглянута місцевість, яка розташована перед входом до під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де було виявлено кілька плям округлої форми з яких було вилучено змиви. (а.с. 77-80)
Довідкою-направлення травмпункту 9-ї міської клінічної лікарні, виданої 25.09.2019 року ОСОБА_6 (а.с. 82)
Заявою ОСОБА_6 про видачу працівникам поліції предмету, який схожий на дубинку та газовий балончик, які були відібрані у чоловіка на ім'я ОСОБА_10 , після нанесення йому тілесних ушкоджень.(а.с.83)
Постановою про визнання речовим доказом від 25.09.2019 року, якою предмет, ззовні схожий на палицю загальною довжиною 50 см та газовий балончик визнано речовими доказами та передано до камери схову Дніпровського відділення поліції.(а.с.84-86)
Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 , який під час слідчого експерименту відобразив на статисту механізм нанесення йому тілесних ушкоджень. (а.с. 87-96)
Постановою про визнання речовим доказом від 07.11.2019 року, якою диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R із відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи. (а.с. 97)
Висновком експерта №789 від 03.10.2019 року, проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , 1985 р.н., якою встановлені тілесні ушкодження потерпілого. Закритий апікальний перелом медіальної кісточки правої великогомілкової кістки зі зміщенням відломка (за даними рентгенологічного дослідження), синець з набряком м'яких тканин в ділянці тильної поверхні правої стопи з розповсюдженням на ділянку медіальної кісточки правого гомілковостопного суглобу, що в сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, (згідно п. 2.2.1. в. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Перелом носовоїкістки із незначним зміщенням відломка, синець з набряком м'яких тканин та рана в ділянці носу, синці навколо обох очей у гр. ОСОБА_6 в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, (згідно п. 2.3.1. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Синець з набряком м'яких тканин та садно в ділянці лоба праворуч: садна в правій виличній ділянці, в ділянці правої щоки, в ділянці 1-го пальця правої кисті та в ділянці правого колінного суглобу у гр. ОСОБА_6 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, (згідно п. 2.3.2. б. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_6 утворилися від дії тупих предметів.
Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в ухвалі суду, в наданій медичній документації та зі слів освідуваного.
Враховуючи локалізацію, кількість та взаєморозташування наявних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 вважаю, що йому було нанесено не менше 7-ти травматичних впливів в ділянки: носа та лоба, вилиці, щоки, кисті, колінного суглобу та гомілковостопного суглобу праворуч.
Для відповіді на ухвалене судом питання, відносно утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 в результаті падіння з висоти власного зросту, можливо тільки після надання належним чином зафіксованих показань чи слідчого експерименту із зазначенням конкретного механізму падіння. (а.с.98-99)
Висновком судово-медичної експертизи №5/к від 10.01.2020 року, яким встановлено що згідно наданих даних («Висновок експерта №789 від 26.09.19 р. з опрацьованою медичною документацією ) у гр. ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження:
Закритий апікальний перелом медіальної кісточки правої великогомілкової кістки зі зміщенням відломка (за даними рентгенологічного дослідження), синець з набряком м'яких тканин в ділянці тильної поверхні правої стопи з розповсюдженням на ділянку медіальної кісточки правого гомілковостопного суглобу, що в сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, (згідно п. 2.2.1. в. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Перелом носової кістки із незначним зміщенням відломка, синець з набряком м'яких тканин та рана в ділянці носу, синці навколо обох очей у гр. ОСОБА_6 в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, (згідно п. 2.3.1. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Синець з набряком м'яких тканин та садно в ділянці лоба праворуч: садна в правій виличній ділянці, в ділянці правої щоки, в ділянці 1-го пальця правої кисті та в ділянці правого колінного суглобу у гр. ОСОБА_6 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, (згідно п. 2.3.2. б. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.)
Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, індивідуалізуючих ознак яких в ушкодженням не відобразилися.
Виникнення ушкоджень у гр. ОСОБА_6 можливо при будь-якому взаєморозташуванні потерпілого відносно нападника за умови доступності зон ушкоджень для травматичних вливів.
Давність утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 не суперечить строку, вказаному в ухвалі суду, в наданій медичній документації та за слів освідуваного.
Виявлені ушкодження у гр. ОСОБА_6 були спричиненні в короткий проміжок часу, через що, висловитись про нанесення тілесних ушкоджень, в один і той же час чи в різний, в тому числі їх послідовність не видається можливим.
Враховуючи локалізацію, кількість та взаєморозташування наявних ушкоджень у гр. Яблуновського комісія вважає, що йому було нанесено не менше 7-ти травматичних впливів в травмовані ділянки тіла.
Виявлені ушкодження у гр. ОСОБА_6 були спричинені в короткий проміжок часу, через що, висловитися про нанесення тілесних ушкоджень, в один і той же час чи в різний, в тому числі їх послідовність, комісією, не видається можливим.
Враховуючи локалізацію, кількість та взаєморозташування наявних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 комісія вважає, що йому було нанесено не менше 7-ти травматичних впливів в травмовані ділянки тіла.
Ушкодження обличчя вважаються непоправними, якщо вони не можуть бути згладжені (усунуті) без спеціальних хірургічних коригуючих операцій: а) в даному випадку, рубець в ділянці спинки носу у гр. ОСОБА_6 згодом стане більш м'яким, зблідне, але не зникне, тобто для його максимального згладжування або усунення необхідні спеціальні пластичні операції, отже зазначений рубець є незгладимим; б) відповідно до п. 2.1.8 («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.») незгладимі, непоправні рубці в області обличчя можуть бути розцінені як тяжкі тілесні ушкодження в разі визнання їх такими, що знівечують.
Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним.
Згідно перегляду відеозапису та даних стенограми слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 від 07.11.2019р., удари потерпілому наносились: - тупим предметом (предмет схожий на биту) в ділянки: перенісся, лоба праворуч, правої щоки, правої кисті (тильна поверхня), нижньої третини правої гомілки (внутрішня поверхня), правого колінного суглобу (зовнішня поверхня). Падає на асфальтне покриття долонями обох кистей рук та ділянкою лівого колінного суглобу.
Таким чином, між механізмом виникнення тілесних ушкоджень в ділянках голови, обличчя, правих верхньої та нижньої кінцівок (пп.1.1.-1.3.) у гр. ОСОБА_6 за даними експертизи та умовами і механізмом їх виникнення за його показами, має місце збіг за локалізацією (голова, обличчя, праві верхні та нижні кінцівки), характером та кількістю травматичних впливів.
Суттєвих (судово-медично значимих) розбіжностей, згідно показів потерпілого, про нанесення йому ударів в ділянки голови, обличчя, правих верхньої та нижньої кінцівок (пп. 1.1.-1.3), не виявлено. А відповідно, можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 при обставинах на які він вказує під час проведення слідчого експерименту за його участю (07.11.19р.), не виключається.
Показання ОСОБА_6 подані ним при проведені слідчого експерименту, про травмування долонь обох кистей рук та ділянку лівого колінного суглобу при падінні, не можуть бути проаналізовані при проведенні судово-медичної експертизи через те, що наявність візуально визначаємих тілесних ушкоджень на даних частинах тіла потерпілого, не встановлена. (а.с.100-109)
Протоколом огляду речей від 09.10.2019 року з фототаблицями до нього, предметом огляду є мобільний телефон «Samsung Galaxy A10» в корпусі синього кольору з іmei1: НОМЕР_1 та з іmei2: НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_6 . При розблокуванні телефону та відкритті вкладки «Контакти», в зазначеній вкладці знаходиться контакт « ОСОБА_10 , сосед». При відкритті контакту мається номер телефону та журнал викликів, а саме 25.09.2019 року о 01 годині 07 хвилин. Крім того знаходяться інші пропущені виклики за 26.09.2019 року.(а.с. 110-112)
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2019, відповідно до якого, свідок ОСОБА_6 впізнав особу на фото №4 ( ОСОБА_4 ), який наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 . (а.с. 113-115)
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.10.2019, відповідно до якого, свідок ОСОБА_13 впізнав особу на фото №1 ( ОСОБА_4 ), який стояв з предметом, схожим на биту.(а.с.116-118)
Висновком судово-медичної експертизи №553 від 10.02.2020, яким встановлено що рідка кров потерпілого ОСОБА_6 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном ОСОБА_14 (а.с. 120-121)
Висновком судово-медичної експертизи №554 від 26.03.2020, яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_6 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н. На поверхні дерев'яної палиці (ніжка від меблі), вилученої з місця події, встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А, В та Н, що не виключає належність крові особі (особам)групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н., яким є потерпілий ОСОБА_6 . На металевій деталі прикріпленої до дерев'яної палиці (ніжка від меблі), вилученої з місця події, наявність крові не встановлена. (а.с. 123-125)
Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №8-321 від 25.05.2020, відповідно до якого встановлені генетичні ознаки зразка букальних клітин ОСОБА_6 (об'єкт № 1). На наданій на дослідження дерев'яній палиці (об'єкт № 2) встановлена наявність слідів крові людини. Встановлені генетичні ознаки слідів крові людини на дерев'яній палиці (об'єкт № 2). Генетичні ознаки слідів крові людини на дерев'яній палиці (об'єкт № 2) є змішаними, тобто походять більш ніж від однієї особи, та містять генетичні ознаки особи (осіб) чоловічої генетичної статі. Відповісти на питання «Чи співпадають між собою встановлені генетичні ознаки, виявлених об'єктів на дерев'яній палиці?» не є можливим у зв'язку з тим, що дослідженню підлягав лише один об'єкт. Змішані генетичні ознаки слідів крові людини на дерев'яній палиці (об'єкт № 2) містять генетичні ознаки зразка букальних клітин ОСОБА_6 (об'єкт№ 1). (а.с. 128-135)
Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.06.2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , який пояснив що, 25.09.2019 році зателефонував потерпілому ОСОБА_7 та запросив поговорити на вулиці. Поки чекав сусіда на вулиці, взяв зі свого карману каштан та кинув у вікно ОСОБА_6 , після того як хтось виглянув у вікно покликав на вулицю поговорити. Коли він почув, що хтось виходить, почав підніматися сходами, коли відкрився домофон одразу отримав удар в область обличчя кулаком від ОСОБА_6 . Він вдарив ОСОБА_6 у відповідь рукою, у руках у нього нічого не було, його міцно прижали до перил, також удари наносив і брат ОСОБА_6 . Брат ОСОБА_11 задер йому куртку на обличчя та разом з братом продовжував наносити удари. Згодом він впав на клумбу та відбивався вже ногами. Палицю під час бійки обвинувачений не використовував. Під час бійки з вікна пролунала фраза «зупиніться», брати зупинились, ОСОБА_8 сказав, що йому погано. Коли з нього стягнули куртку в нього випала палиця, схожа на дубинку, брати її забрали та пішли додому.(а.с. 136-140)
Постановою про визнання речовим доказом від 23.06.2020 року, якою диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R із відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи.(а.с. 141)
За клопотанням сторони захисту також була допитана свідок ОСОБА_15 , яка пояснила, що восени 2019 року зі свого вікна бачила бійку, яка була між її сусідом ОСОБА_10 , та ще двома не знайомими їй чоловіками, які билися між собою. Сусід був роздягнений до пояса, його били по голові, в живіт, він також наносив удари. Бійка проходила біля клумби з квітами. Вона крикнула з вікна, що буде викликати поліцію, сусід розвернувся та пішов додому, а потім і двоє незнайомих чоловіків зайшли в будинок. Будь-яких предметів в їх руках вона не бачила. Шуму від сусідів вона не чула, вони їй не дошкуляють. Вона в цей час не спала, була на кухні, почула шум, тому пішла в кімнату та стала дивитися, що там відбувається на вулиці. Все це відбувалося минут 5, розмови між ними вона не чула, інших людей не бачила. Приходив адвокат та запитував, що вона бачила.
Судом досліджено подані стороною обвинувачення докази, а також оцінено заперечення захисту на предмет їх достатності та обґрунтованості. Під час постановлення вироку в нарадчій кімнаті проведено детальний аналіз показань обвинуваченого у взаємозв'язку із показаннями допитаних в судовому засіданні свідків та потерпілого. Одночасно з'ясовано фактичні дані, що містяться в таких показаннях та ті, які відображені у протоколах слідчих дій і висновках експертів, оцінено такі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, діяння, визначені у ч.2 ст. 87 КПК України. Недопустимими є також докази, що були отримані в порядку, зазначеному у ч. 3 ст. 87 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення крім випадків, встановлених ч.2 ст. 89 КПК України.
Захисник в судових дебатах посилалась, що експертиза проведена до пред'явлення підозри, тому Висновок експерта 5/к, та всі інші експертизи, проведені не об'єктивно, оскільки там працювала експертом дружина потерпілого. Доступ захиснику був наданий тільки до матеріалів справи, захисника не було ознайомлено з речовими доказами, тому всі експертизи є неналежним доказом. Слідчі експерименти проведені не в той час доби, без палиці, а з лінійкою та не тієї довжини. Також зазначила, що ОСОБА_12 був у нервовому зриві, та вчинив дії у стані необхідної оборони, оскільки це він був жертвою нападу, та йому також нанесли тілесні ушкодження. Крім того, кваліфікація щодо знівечення обличчя є невірною, вона повинна бути медичною та юридичною, оскільки це поняття є оціночним, рубець на обличчі потерпілого не є таким, що спотворює вигляд обличчя, не ускладнює артикуляцію, не вплинув на чіткість мови.
Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися із доказами (в тому числі речовими) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
Слід звернути увагу, що на орган досудового розслідування покладено обов'язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов'язаний здійснювати таке ознайомлення в обов'язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
Такий висновок зроблено ВС у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 688/283/17.
Судом встановлено, що стороні захисту були відкриті усі матеріали досудового розслідування. Обвинувачений та його захисник ОСОБА_5 не були позбавлені права, у разі необхідності, ознайомитися із даними речовими доказами. Обвинувачений 30.06.2020 року своїм підписом засвідчив, що з матеріалами кримінального провадження ознайомлений у повному обсязі, заяв і клопотань не має. Захисник ОСОБА_5 також 14.08.2020 року ознайомлена з матеріалами кримінального провадження, та заяв і клопотань не заявляла. (а.с. 152-153)
Крім того, стороною захисту не обгрунтовано того, як міг вплинути на кінцевий висновок у цій справі факт огляду речових доказів в порядку ст. 290 КПК України та не зазначено можливості встановлення нових обставин, аніж ті, що встановлені іншими доказами у справі.
Суд критично ставиться до посилань захисника, що дружина потерпілого працює в КУ «Запорізьке обласне бюро судової-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, тому проведені експертизи, є необ'єктивними. Так, судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 був розірваний 12.05.2016 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_3 від 12.05.2016. КУ «Запорізьке обласне бюро судової-медичної експертизи» надало відповідь захиснику, що ОСОБА_16 працювала на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових експертів КУ «Запорізьке обласне бюро судової-медичної експертизи» в період з 01.10.2019 по 30.06.2020 року. Суд звертає увагу, що всі експерти відповідно до ч.2 ст.102 та ст.. 70 КПК України попереджені щодо відповідальності за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків у суді, невиконання інших обов'язків експерта.
Доводи обвинуваченого, що він оборонявся він потерпілого і саме потерпілий і його брат нанесли йому тілесні ушкодження, суперечить зібраним в ході досудового слідства та дослідженим в суді доказам та свідчить про його намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та відшкодування завданої шкоди.
Частина 1 статті 36 КК необхідною обороною визнає дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
При цьому якщо дії особи мають на меті не зупинити протиправне посягання, а завдати шкоди іншій (потерпілій) особі, необхідна оборона виключається.
Проаналізувавши ситуацію, яка передувала спричиненню тілесних ушкоджень потерпілому, суд дійшов висновку щодо відсутності в обстановці, яка склалася між потерпілим та обвинуваченим, реальної загрози життю останнього, оскільки не відбулося такого посягання, яке б викликало у нього невідкладну необхідність заподіяти потерпілому шкоду здоров'ю з метою негайного відвернення протиправних дій.
З висновку експерта від 16.101.2019 року №638/с, наданим стороною захисту, вбачається, що у ОСОБА_4 , виявлено тілесні ушкодження, а саме: синці на нижній повіці лівого ока, на передній поверхні правого плечового суглобу з переходом на переднюю поверхню правого плеча, садна в області правого плеча, лівого передпліччя у гр. ОСОБА_4 кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.
Так в судовому засіданні достеменно встановлено, що саме обвинувачений спровокував конфлікт, викликав потерпілого вийти на вулицю, при цьому захвативши з собою палицю та газовий баллончик, тобто причини оборонятися в нього були відсутні. Отже, версія сторони захисту щодо вчинення ОСОБА_4 протиправних дій у стані необхідної оборони, не відповідає фактичним обставинам вчинення злочину.
Також суд критично оцінює покази надані свідком захисту ОСОБА_15 , оскільки її покази суперечливі, які не відповідають показам потерпілого, свідків та обвинуваченого. З її слів вона не бачила, що відбувається на сходвах, а бачила тільки на квітнику. З її слів сусід стояв роздягнутий та між ним та двома чоловіками відбувалася бійка. В той же час обвинувачений пояснював, що він лежав на землі, йому натягли куртку на голову та він відбивався ногами. Також свідок повідомила, що першим в будинок зайшов обвинувачений, а згодом двое інших чоловіків. За поясненнями обвинуваченог, потерпілого, свідка ОСОБА_6 , саме першими пішли до будинку потерпілий з братом , а згодом пішов обвинувачений. Крім того, суд звертає увагу, що захисник долучила після допиту свідка, свою промову в дебатах, де були вже викладені покази даного свідка, тобто до допиту свідка в судовому засіданні, сторона захисту в письмовій промові судових дебатів виклала покази даного свідка.
З огляду на викладене, суд вважає позицію захисту про необхідність виправдання обвинуваченого як безпідставну і таку, що спростовується сукупністю здобутих і досліджених в судовому засіданні вищенаведених доказів, які повністю узгоджуються з позицією обвинувачення.
Досліджені в ході судового розгляду докази суд, у відповідності до ст.85, 86 КПК України, вважає належними та допустимими, тому клопотання захисника про визнання частини з них недопустимими вважає безпідставними, оскільки вони здобуті у визначений законом спосіб, та кладе в основу при постановленні даного вироку.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає повністю доведеною винуватість обвинуваченого, а викладені обвинуваченим ОСОБА_4 , на свій захист показання є спробою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки об'єктивно спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
Частиною 1 ст. 121 КК України, за якою органом досудового розслідування були кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачено, зокрема, відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.
Пунктом 2.1.8. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року N 6 , визначено, що судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.
Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.
Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається виходячи з критеріїв, викладених у цих Правилах; при невиправності нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя.
Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості мілких шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд і, крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.
Матеріалами провадження, зокрема висновками експерта №789 від 03.10.2019 року, №5/к від 10.01.2020 встановлено, що виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритого апікального перелому медіальної кісточки правої великогомілкової кістки зі зміщенням відломка (за даними рентгенологічного дослідження), синець з набряком м'яких тканин в ділянці тильної поверхні правої стопи з розповсюдженням на ділянку медіальної кісточки правого гомілковостопного суглобу, що в сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Перелом носової кістки із незначним зміщенням відломка, синець з набряком м'яких тканин та рана в ділянці носу, синці навколо обох очей у гр. ОСОБА_6 в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Поряд з цим, виявлений рубець в ділянці спинки носу у гр. ОСОБА_6 згодом стане більш м'яким, зблідне, але не зникне, тобто для його максимального згладжування або усунення необхідні спеціальні пластичні операції, отже зазначений рубець є незгладимим та відповідно до п. 2.1.8 («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.») незгладимі, непоправні рубці в області обличчя можуть бути розцінені як тяжкі тілесні ушкодження в разі визнання їх такими, що знівечують.
Отже, поняття знівечення обличчя не медичне поняття, тому право кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенції суду, та воно визначається стосовно будь-якої потерпілої особи, виходячи з естетичної оцінки нормального вигляду обличчя. Суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду виходячи із загальноприйнятих уявлень про людський вигляд.
Згідно із загальноприйнятими уявленнями про вигляд людини обличчям є передня частина голови людини, яка виражає її зовнішність, індивідуальність, що за допомогою міміки (руху м'язів обличчя) відображає внутрішній душевний стан, настрої, переживання людини. Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, огидливий вигляд, потворний, відштовхуючий зовнішній вигляд не властивий нормальному людському обличчю.
При ретельному огляді зовнішнього вигляду потерпілого ОСОБА_6 судом встановлено, що рубець в ділянці носа є незгладимим, для максимального усунення якого необхідні спеціальні пластичні операції.
Оцінюючи зовнішній вигляд обличчя потерпілого, враховуючи всі вищевикладені фактори, а також загальноприйняті уявлення про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілого рубець, тобто тілесне ушкодження у вигляді рубця в ділянці носа, не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілого відразливого чи потворного вигляду, а тому суд не вважає доведеним те, що дане тілесне ушкодження, заподіяне потерпілому ОСОБА_6 , відноситься до категорії тяжких за ознакою непоправного знівечення обличчя.
За таких обставин, погодитись з позицією прокурора та потерпілого суд не може.
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст.374 КПК України суд може змінити обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.
Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі 366/3050/16-к, згідно із ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.
Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо необхідності дотримання в кожному кримінальному провадженні стандарту доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Зокрема, про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду від 10 листопада 2020 року (справа №490/5119/15-к, провадження № 51-2523км20).
За таких обставин, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.1 ст.121 КК України на ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена та його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Згідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, скоєний ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України відносяться до нетяжкого злочину.
Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вимогами ч.2 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше скоїв злочин, є особою похилого віку, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований на посаді охоронця в ПАТ «Запоріжжяобленерго», за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, однак вину не визнав, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлені.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.. 67 КК України - судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , які є виключно позитивними та свідчать, що останній не є особою, небезпечною для суспільства, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи, позицію прокурора, який просив суд призначити покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки відповідно до ст.76 КК України. На думку суду саме призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
ОСОБА_6 заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 53 590 грн., яка складається: 8590 грн. витрати на лікування, 15 000,0 грн. збитки у вигляді не отриманих доходів, 30 000,0 грн. на ринопластику та моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.
Відповідно до ст..22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно до ч.1 ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. ст. 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем ОСОБА_6 надано чеки на придбання лікарських препаратів на лікування на суму 8 590 грн.
В той же час ОСОБА_6 не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Однак жодних доказів на підтвердження вказаного розміру шкоди суду не надано. Потерпілий надав акт звіряння за період 2019 року, та саме у вересні місяці йому було виплачено 18 025,47 грн., а в серпні всього 3 472,14 грн. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, а тому підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди відсутні. Таким чином, сума в розмірі 15 000,00 гривень не підтверджена відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.
Щодо витрат на видалення рубця на носі за допомогою лазера у зв'язку зі спричиненими тілесним ушкодженнями, яке він планує зробити в майбутньому, суд зазначає, що ОСОБА_6 не надано суду належних та допустимих доказів вартості такої операції, необхідної саме позивачу, тому, в частині витрат, які ОСОБА_6 тільки планує витратити на ринопластику, позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково, а саме в сумі 8 590,0 гривень.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував глибину фізичних та душевних страждань, завданих потерпілому, а також вимоги розумності та справедливості й дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 80 000 грн.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст..368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст..75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 8 590 грн. (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто гривень) та моральну шкоду у розмірі 80 000 грн. (вісімдесят тисяч гривень)
Речові докази: предмет, ззовні схожий на палицю загальною довжиною 50 см, який був переданий на відповідальне зберігання до камери схову Дніпровського відділення поліції та зареєстрований в книзі обліку речових доказів, №1, порядковий номер 2012- знищити.
Газовий балончик, який упаковано до паперового конверту, який був переданий на відповідальне зберігання до камери схову Дніпровського відділення поліції №1, порядковий номер 1643- знищити.
Змиви РБК та контроль до нього, зразки крові ОСОБА_6 , зразки буквальних клітин ОСОБА_6 - знищити .
DVD-R із відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 та DVD-R із відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1