Справа № 305/1337/21
Провадження №1-кп/307/270/21
про продовження строку тримання під вартою
24 листопада 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України.
В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з тих підстав, що строк тримання під вартою закінчується, а ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також обвинувачена ОСОБА_6 просили відмовити в клопотанні прокурора щодо продовження строків тримання під вартою.Крім цього, заявили клопотання змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку інших учасників провадження суд приходить до наступного висновку.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд вважає, що конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.
Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який КК України передбачено покарання у вигляді від 7 до 15 років позбавлення волі.
Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою останній.
Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, в судовому засіданні ще не досліджені всі докази, інші ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, суд вважає що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні, а тому щодо обвинуваченої ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання захисників та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 331, 369 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 України, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід в виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 60 днів, тобто до 24 години 22 січня 2022 року.
В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 25 листопада 2021 року.
Головуючий: ОСОБА_1